Людська доля та любов до рідної землі у творчості А. Малишка
Поетичний голос А. Малишка (1912-1970) – це голос народу, голос життя, він є одним із справжніх спадкоємців Великого Кобзаря. Народився Малишко в сім’ї хлібороба на Київщині, в Обухові. Як згадував поет, “сім’я наша була велика – одинадцятеро дітей, та батько з матір’ю, та старенька бабуся. Землі ж батько мав біля двох десятин – всіх не прогодуєш”. І ще один спомин: “Той незабутній вогник отчого дому, де вперше почув я думи Великого Кобзаря, материнська пісня, ласкава і сувора, напоїли і вигодували мене, дали мені душевний гарт
Про роки дитинства поета Дмитро Павличко у передмові до збірки його творів писав: “Дніпро і задніпровська далина, над якою не міг не літати він малим на своїх уявних крилах, дали йому відчуття широчіні, яке переросло в його власну душевну рису. Напівгірські краєвиди Обухівщини, що обриваються трипільськими кручами і різко переходять у безмежну рівнину Лівобережжя, повинні були викликати в чутливій душі малого Андрія враження контрасту, яке пізніше, ніби якась внутрішня закономірність Малишкової поезії, відбиватиметься на сміливому сполученні в ній антагоністичних метафор”.
Україно моя, мені в світі нічого
Не треба,
Тільки б голос твій чути і ніжність
Твою берегти.
Подальше життя Малишка пов’язане з містом на Дніпрі – древнім Києвом. Учився в Київській медичній школі. Але, зрозумівши, що лікарем йому не бути, вступив до Київського інституту народної освіти, який закінчив у 1932 р. Потім учителював на Житомирщині, служив в армії. А з 1936 р. присвятив себе літературній праці. У цьому ж році вийшла перша збірка Малишка “Батьківщина”, а вже в 1940 р. – восьма. На ранніх віршах поета позначився вплив творчості В. Маяковського, згодом – П. Тичини.
А. Малишко у цей час створив декілька своєрідних поетичних портретів – “Учитель”, “Лісник”, “Урожай”. Його герої – прості і скромні люди, патріоти і гуманісти, невтомні трударі. Такий Трохим Іванович у вірші “Учитель” (1938). Він вклав усю душу у свою благородну справу, учив дітей людяності і доброті. Тому вони допомагають учителю і завжди будуть згадувати його:
Осіннім дням ішла зима на зміну.
Морози кріпшали несамовито,
І ми несли до школи по поліну –
Учителю кімнатку протопити.
Трохим Іванович, над нашою рікою
Я все скажу і серце заспокою.
Людським ідеалом і авторитетом, найдорожчою жінкою для Малишка була мати, Ївга Остапівна (по-вуличному Базилиха). Вона пам’ятала безліч народних пісень і співала їх по-своєму, добре знала і любила твори Т. Шевченка. В автобіографії поет згадував: “… співала мати про ту журавку, що залишилася з малими дітьми, і про вдовину ниву, незасіяну, незорану, і про чаєчку-небогу “при битій дорозі”, про зелений явір, що в воду нахилився, – і в цьому широкому світі пісень і дум, в картинах народного життя, героїчних і печальних, як сльоза, гарячих і буйних, як огонь пастушого багаття, – билось, оживало, щеміло і тішилося моє маленьке дитяче серце”:
Бувало, мати, Ївга Базилиха –
До неї й досі спогадом лечу, –
В зимовий вечір заспіває стиха
І доведе малого до плачу.
… … … … … … … … … … … … ..
Як синя птиця. Мати моя, мати.
Стара голубко в сяйві сивини…
Пройшло тих літ не мало, не багато.
І де вони, малі твої сини?
… … … … … … … … … … … … ..
Подвір’я тихе і дідівську хату.
Казок дніпрових золоті мости.
Тебе, маленьку, рідну, сивувату.
Дано навіки в серці пронести.
Дослідники вважають, що образ матері улюблений і водночас, можливо, найкращий у творчості поета, до нього він повертався все життя.
Поезія “Дядько мій, Микита-чорнокнижник… ” (1938) присвячена родичу поета, котрий був для нього взірцем народної мудрості й кмітливості Дядько Микита черпав мудрість із книг, у спілкуванні зі старими, І можна тільки дивуватись, чому він, проживши важке життя, не втратив бажання говорити про ніжність:
Дядько мій, Микита-чорнокнижник,
Швець і мрійних, славний чоловік.
Все життя розповідав про ніжність,
Хоч її не бачив цілий вік
… … … … … … … … … … … … .
Старості вчуваючи негоду.
Все, що мріяв, все, що в серні мав,
З нашого обухівського роду
Ти мене хоч піснею підняв!
Вдячність до рідних і близьких людей за їх любов, красу, простоту – важливий мотив творчості поета. І коли він звертається до рідної землі, свого дому, за цими картинами знову ж таки вимальовується образ справжнього патріота. Любов’ю до отчого краю пронизаний вірш “Бусел”. Образ птаха стає у вірші багатозначним символом. Його поетичний зміст розкривається в останніх рядках вірша:
Чи. може, за те, що у час негожий
Летить у гніздо, забуваючи втому?
Не смійтесь, я теж на бусела схожий
Такою ж любов’ю до отчого дому.
Рідні краєвиди, любов до дівчини, молодість – все це стає красивим, хвилюючим, запам’ятовується, коли пише про це справжній художник:
Наснилось: небеса й долини
Горять багрянцем весняним
І ключ у небі лине й лине.
Як сон, як молодість, як дим.
І гнуться дві сестри-берези
До обважнілої води,
Де громовиць широкі леза
Лишили огненні сліди.
Але мені шепнули ріки.
Що йде вона роздоллям нив,
Чиє ім’я узяв навіки.
З ним ріс, і мріяв, і любив.
Ії проводять рідні доли.
Родючі зливи й гомін трав,
Моє дівча смаглявочоле.
Мою голубку. Я не спав
І посміхнувсь, можливо, гірко
Серед нічної темноти.
Так погасає в небі зірка.
Як ти пройшла, як зникла ти.
1941 р, Малишко разом із письменниками-добровольцями пішов на фронт. Уже в книзі “Жайворонки” (1940) з’явилося передчуття важких воєнних випробувань, тієї загрози, яку ніс Європі фашизм:
Одягнем шинелі, візьмемо з собою
Пайок-одноденок, зупинимось де?
І десь за тропою за голубою
Дитинство і юність пилком припаде.
Усі чотири роки війни Малишко служив військовим кореспондентом, писав нариси і публіцистичні статті. Водночас виходили друком збірки віршів: “До бою вставайте” (1941), “Україно моя!” (виходила двічі 1942 р.), “Понад пожари” (1942), “Слово о полку” (1943), “Битва” (1943), “Полонянка” (1944), “Ярославна” (1946, яка об’єднала твори поета, написані у 1943-1945 рр.). В основі віршів Малишка – справжні факти фронтового життя, розповіді про бійців і командирів. Найбільш популярним став цикл “Україно моя!”. Ліричний герой циклу не приховує своїх страждань, свого болю за рідну землю. П’ять поезій циклу пов’язані між собою настроєм, який охоплює патріота, змушеного тимчасово залишити батьківський край. І все ж герой не піддається відчаю, почуттю безвиході. Час розплати із загарбниками – не за горами:
Я в Дніпра запитаю:
– Скажи мені, сивий Славуто,
Ти, забомблений сталлю, свинцевого звідав дощу?
І Дніпро заревів:
– Мною кривду стару не забуто,
А нової наруги я вічно катам не прощу!
Та й запінився дужий, і час пригадавши Батиїв.
І німецьких зажер в вісімнадцятім літі, в бою.
– Здрастуй, Києве любий! – І каже, всміхнувшися,
Київ:
– Я чекаю на вас, я чекаю, як воїн, стою.
Україно моя, далі, грозами свіжо пропахлі,
Польова моя мрійнице. Крапля у сонці з весла.
Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі,
Щоб з пожару ти встала, тополею в небо росла.
Герой Малишка навіть у боях не втрачає любові до рідних, коханої, дружини. Саме це і надає йому сили, віри у майбутню зустріч. Дослідники підкреслюють, шо “світла радість надії – лейтмотив багатьох ліричних поезій Андрія Малишка”. Справжнім гімном коханню, яке є найбільшим щастям для воїна, став вірш “Я тебе вимріяв, ніжну й жагучу… “:
Я тебе вимріяв, ніжну й жагучу,
В снах узаконив, пізнав з поцілунку,
Кликну: прийди! – і прийдеш неминуче.
Крикну: рятуй! – і воскресну в рятунку.
Що в твоїм імені є чарівниче:
Трунок, чи хміль, чи веселкова зваба?
Зірка твоє освітила обличчя
І потемніла – світить не змогла-бо.
Як ти співала в нашій частині.
Очі ясніли, як сині роси,
Знявши пілотку і шинельчину.
Рідна, далека, золотокоса!
Віють вітри перехресні й зустрічні,
Де ми любились, – до саду й до хати.
С своя радість на віки вічні
В тім, щоб надіятись і виглядати.
Головними персонажами віршів у повоєнні роки залишаються прості люди, які вистояли у найтяжчих випробуваннях, не втратили гідності і готові відстоювати правду й далі. Поет пише про єднання з навколишнім світом, з друзями-однодумцями.
У цитованій вище передмові Д. Павличко наголошує: “Малишко вдумується в так звані вічні поняття і особливо часто прагне розкрити суть правди:
Не досить слова, спраги й джерела.
Не досить сонця у світанок сірий.
Є свій масштаб у кожного крила,
А правді ж як шукать кути і міри?
Правду і кривду, працю і науку, пісню і дружбу, вогонь і віру, розлуку і тривогу, мету і розчарування, любов і смерть, мужність і ласку і ще багато подібних категорій Малишко подає не позачасово, а в контексті з своїми переживаннями… І хоч він знає, що
Не підбереш одного тону.
Одної фарби у житті –
Молитві, бою і прокльону.
Нещадності і доброті, –
Стверджує: “А правда лиш одна… “.
Останні збірки Малишка виповнені жагою пізнання. Кожен вірш тут – відкриття малої або великої правди. Поети знають, що найважче – це висловити правду. Не тому, що не хочеш або боїшся, а тому, що просто-на-просто важко сказати. Знає це і Малишко:
Ритиму землю,
Ритиму гору,
Камінь світитиму, наче зворінь.
А докопаюсь, у чому сутність,
У чому правда
І в чому корінь.
У даному разі його цікавить правда людського щастя:
Може, воно у клітинах болю,
Може, у зустрічі з добрим другом?
Може, в двобою з самим собою.
Може, в зорі над вечірнім лугом?
… … … … … … … … … … … … … … .
Ніби сяйнуло і стало поруч.
Дихання чую я невмируще,
А люди кажуть, а люди радять: –
Шукай-но глибше!
Шукай-но дужче!”
Малишко залишився ніжним ліриком у тих 17 поемах, які він написав. Але, мабуть, найбільше ця особливість його таланту знайшла вираження у чарівних піснях, створених разом із Платоном Майбородою. “Рідна мати моя” (“Пісня про рушник”), “Ранки солов’їні”, “Стежина”, “Білі каштани”, “Ми підем, де трави похилі… ” – це дійсно народні пісні, що зажили великої популярності. Він працював із композиторами О. Білашем, Л. Ревуцьким, П. Козицьким, М. Вериківським, Г. Майбородою, А. Штогаренком, С. Козаком. Пісенність поезії Малишка стала ще однією характерною рисою його творчості і свідчила про прекрасне відчуття української мови, знання фольклору. Народнопісенна основа віршів Малишка особливо відчувається в “Пісні про рушник” (1959), у якій він звертається до образу матері. Монолог сина проникнутий любов’ю до неї, вдячністю за її турботу і ласку. Вишитий рушник, що дарувала мати за традицією на дорогу, символізує її благословення. У відповідь син знаходить прості і водночас щирі слова подяки:
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші, блакитні твої.
Близькість до фольклору поезій Малишка виявляється в розмовній інтонації, у використанні повторів: хлопці-молодці, стежки-доріжки, рута-м’ята, хліб-сіль, Україна-мати. Все це позначилося на мелодійності віршів, багато з яких ще чекають на увагу композиторів.
Малишко – майстер баладного жанру. У своїх баладах, невеликих віршованих творах із напруженим, динамічним сюжетом, поет оспівував ратний подвиг воїнів, велику любов, розбиту страхіттями війни. Справжнім шедевром з погляду композиції, сюжетного викладу і образного наповнення є балада “Любов” (книжка “Серпень душі моєї”, 1970):
– Пригадай мене, Іваночку!
– Пригадаю.
– Пригадай мене, Оксаночко!
– Пригадаю.
А за війною, за чорним пилом.
Травою, полем і небосхилом.
Як давнє марево рятівниче.
Далекий голос бринить і кличе:
“Вже не болить мені давня рана,
Я хочу бачить тебе, кохана.
Збери моє тіло посеред бою.
Я нашу вірність прикрив собою;
Склади мої очі по крапелині,
По тих осколочках, що в долині;
Руки – по кореню не в пожарі,
Голос – по птицях у білій хмарі… “
. Голос той кличе, вніч воскресає.
Вона ж – четверте дитя колисае.
І нащо їй руки, морозом скуті.
Нащо ті очі, в літах забуті?
Згадує Микола Базилевський: “Увечері 8 чи 9-го січня 1965 року зателефонував мені відомий літературо – і мистецтвознавець Андрій Трипільський, який з Малишком був у давній дружбі, і попросив зараз же завітати до нього. Прийде Андрій Самійлович і хоче прочитати нам текст своєї майбутньої промови на похороні Володимира Сосюри наступного дня. Я одразу ж пішов. Малишко був збуджений, знервований і навіть гнівний – так гостро сприйняв він несподівану кончину великого поета.
– Ніжний, щирий, з любов’ю в серці, з муками в душі, з правдою на устах, він ніколи не грав у дволикого Януса, а все виносив на людський суд, щоб стати перед власним народом таким, як є, твердо і жорстоко офіруючи собою, – говорив тоді увечері про Сосюру Андрій Малишко…
Коли ж трохи заспокоївся Андрій Самійлович, він вийняв з кишені аркуш паперу і почав вголос читати.
‘ – Склав свої крила соловейко нашої поезії, кароокий син України Володимир Сосюра. Віддзвеніли його червоні зими, відпадали його сині зорі, змовкли уста, які так невтомно славили кохання, красу, ніжність…
Над твоєю труною у цей холодний зимовий день ми клянемося, що будемо любити свою мову, свій хороший народ, свої звичаї так, як заповів ти у своєму вірші “Любіть Україну”:
Любіть Україну, у сні й наяву.
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов’їну”.
Певною мірою сказане можна віднести і до самого Малишка, до його поезії, життя, несподівано короткого. Олесь Гончар сказав, що він – “один з найяскравіших наших національних поетів… . Людина полум’яного темпераменту, творчого шаленства, він згорів дочасно, упав на півшляху, полишивши нам золоті розсипи своїх поезій, невянучу красу своїх пісень… Вогнистий син України, улюбленець народу.. співець життя, молодості, любові – такий він для нас, незабутній Андрій Малишко”.
У збірці “Ярославна” (1946) є вірш, показовий для всієї творчості митця:
Ці ночі будем довго пам’ятати:
Із гільзи – світло, місяця пором.
Коли згадались і Шевченко, й мати,
І сині гори за старим Дніпром.
О земле рідна, б’ю чолом тобі
На жилах трьох доріг, де верби голубі.
Покриті пилом, дишуть, як людина.
Де нас веде війни сувора днина,
Твердих, як сталь, не схилених в журбі.
І через рани пізнаєш любов
До цих доріг, до спалених дібров,
До кущика гіркої чорном’яти,
Де нам згадались і Шевченко, й мати,
І сині гори за старим Дніпром.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Людська доля та любов до рідної землі у творчості Андрія Малишка Україно моя, мені в світі нічого не треба, Тільки б голос твій чути і ніжність твою Берегти. А. Малишко Андрій Малишко народився і виріс на наддніпрянських кручах, його вели у світ обухівські дороги і київські тракти. І це не географічні пунктири долі, а духовний материк, що виховав його як людину і поета й увічнився в […]...
- Людська доля та любов до рідної землі в творчості Андрія Малишка Людська доля та любов до pідної землі в твоpчості Андpія Малишка Андpій Малишко і наpодна пісня. Так, саме наpодна, бо поpяд з піснею фольклоpною люди співають пісні, ствоpені на слова Малишка, інколи не замислюючись над тим, хто автоp? Уявити нашу Укpаїну без пісень не можливо. Hе можливо уявити нашого наpоду, позбавленого поезій Малишка. В них […]...
- Людська доля та любов до рідної землі в творчості Андрія Малишка (2) ЛЮДСЬКА ДОЛЯ ТА ЛЮБОВ ДО РІДНОЇ ЗЕМЛІ У ТВОРЧОСТІ АНДРІЯ МАЛИШКА Андрій Самійлович Малишко – непересічна постать в історії української культури. Його багатогранний талант проявився у різних галузях, але найбільш прихильною до митця була муза поезії. У його доробку більше двох десятків збірок і сімнадцять поем, в яких автор охоплює ведичезні тематичні обрії. Але про […]...
- Людська доля та любов до рідної землі у творах Андрія Малишка (3) Людська доля та любов до рідної землі у творах Андрія Малишка Багатий наш край поетами. Від славнозвісного віщого Бояна та сивих кобзарів до поетів сучасних, усі вони оспівували усі рідну землю та людей, що живуть на ній. Кожен з цих співців має свій стиль. Андрій Малишко назвав себе сурмачем, “що кличе військо в битву і […]...
- Доля людини на рідній землі у поезіях А. Малишка Щоб з тобою нам, земле, у праці з тобою Слалось вольнеє поле і дихали груди, Я за тебе стояла б, мов криця. А. Малишко. “Це було на світанку” Син України – Андрій Самійлович Малишко – зробив великий внесок у духовну скарбницю свого народу. Народжений у бідній селянській родині, він завжди прославляв людину праці – хлібороба, […]...
- Гімн материнській любові у творчості А. Малишка Бувало, мати, Ївга Базилиха… В зимовий вечір заспіває стиха І доведе малого до плачу. Так написав А. Малишко, згадуючи своє дитинство. Любов до пісні в поета – від його матері Ївги Остапівни. У середовищі письменників ніхто не знав стільки пісень, як Малишко, і ніхто не міг співати їх так гарно, як він. А символічний образ […]...
- Синівська любов у “Пісні про рушник” А. Малишка Андрій Малишко, за спогадами його друзів та близьких, був дуже запальною людиною, темпераментною та іноді гарячкуватою. Проте він не терпів несправедливості, хитрощів, лукавства. Сам Андрій Малишко не лукавив за життя, був відкритим і чесним з людьми. Не лукавив поет й у своїх творах. Читаючи твори Андрія Малишка, ми насолоджуємося чистою виразною мовою, яскравими образами, а […]...
- Любов до рідної землі в поезії В. Симоненка Можна все на світі вибирати, сину Вибрати неможна тільки Батьківщину. Ці рядки по-різному читали в різні часи. У роки “залізної завіси” вони були мов вирок. У наш час відкритих кордонів комусь вони здаються застарілими. А правда проста: Батьківщину дійсно не вибирають. Де б ти не жив, мова, рід, могили предків лишаються в тобі Батьківщина обумовлює […]...
- Глибока любов поета до рідної землі Щирий син свого народу, І. Франко палко любив Батьківщину, присвятив служінню Вітчизні все життя. Це підтверджує уся його творчість. Свою віддану любов до рідної землі змалював І. Франко у вірші “Моя любов”. Поет милується красою Вітчизни: Вона так гарна, сяє так Святою, чистою красою, І на лиці яріє знак Любові, щирості, спокою. Але не стільки […]...
- Пісні у творчості Андрія Малишка Пісні у творчості Андрія Малишка Пісня – це душа народу. У ній – його минуле, сучасне і майбутнє. У ній – тонка краса і переможна сила. Такими є пісні Андрія Малишка, які оздоровлюють мою душу, допомагають зберегти віру в людину, в незрадливу любов, у щиру дружбу, в силу світової краси. Сьогодні, коли ми будуємо незалежну […]...
- Образ України у творчості А. Малишка Коли читаєш поезії Андрія Малишка, відразу постає перед тобою образ України – тієї найріднішої в усьому світі землі, яка була і колискою, і ненькою, і помічницею, і розрадницею. 1 тоді ти розумієш, що поет належить саме до таких людей – люблячих і безмежно відданих своїй Батьківщині. Тому не дивно, що уся творчість Андрія Малишка – […]...
- Любов поета до рідної землі (за поезіями Тараса Шевченка) Тарас Шевченко виріс серед квітучої української природи. Навіть для зарубіжних мандрівників українська земля була напрочуд дивною. Вони із захопленням писали про те, що лісів, озер, пасовиськ було неміряно, що в лісах водилася різна птиця, багато звірини, можна було збирати дикий мед, а в озерах та річках кишіла риба. Україна завжди була благодатним краєм – найкращі […]...
- Уславлення любові до рідної землі у творчості Павла Загребельного Любов до рідної землі проявляється в бажанні бачити її багатою, вільною, в прагненні прикрашати диво-спорудами, уквітчувати садами і в готовності віддати за неї життя. Зі сторінок роману Затребельного “Диво” минуле промовляє до нас живим голосом народного митця і мислителя Сивоока, для якого світіння барв рідної землі ніколи не тільки не померкне, а забуяє ще яскравіше […]...
- Відповідь на контрольне питання До творчості А. Малишка Доведіть неоднозначність ідейно-художньої вартості післявоєнних збірок поезій Малишка. Повоєнні роки були у творчій біографії Андрія Малишка психологічно найскладнішими. Надії, які покладалися на післявоєнне життя, не справдилися. Поет бачив, що українське село так і не змогло піднятися з руїни. Обідране й голодне, задушене податками й “позиками”, позбавлене державної допомоги, село втратило будь-яку соціальну перспективу. 1947 року […]...
- Пісенна творчість А. Малишка Пісенна творчість А. Малишка I. Пісні на вірші А. Малишка – супутники нашого життя. (Основною ознакою поезії А. Малишка є її музикальність. На слова поета написано сто пісень композиторами О. Білашем, П. Майбородою та іншими. Найпопулярніші з них – “Пісня про рушник” (“Рідна мати моя”), “Вчителька”, “Пісня про Київ”, “Стежина”, “Ранки солов’їні” – стали народними […]...
- Багатство художніх засобів у пісенній творчості А. Малишка Творчість Андрія Малишка розвивалася в руслі української народнопісенної лірики. “Повів народної творчості невідступно супроводить поезію Малишка”, – так схарактеризував поетику автора Максим Рильський. Тому його вірші ніколи не втрачають зв’язку з народною творчістю, але ми знаємо також, що твори Малишка, у свою чергу, ставали народними піснями, будучи покладені на музику. І причина тут не тільки […]...
- Мотиви любові до рідної землі у творчості Остапа Вишні Давно відомо, що дуже часто природа буває для митця могутнім джерелом творчого натхнення. Талант письменника залежить від того, наскільки глибоко і точно зуміє він проникнути в таємниці природи, відчути подих її життя. Особливо помітний зв’язок вічно мінливих картин рідної природи з переживанням Остапа Вишні у “Мисливських усмішках”. Письменник дуже любив полювання, довго готувався до відкриття […]...
- “Рідна мати моя… ” (за поезіями А. Малишка) I. Образ Матері – образ берегині людства (образ Матері в піснях, молитвах, віршах, поемах, найкращих творах відомих світових митців; поезія Т. Шевченка і Лесі Українки, В. Симоненка і А. Малишка). II. Глибокі почуття любові у творах А. Малишка про матір (найніжніша любов і пошана до матері у поезіях “Не стій, мати, коло хати”, “Яблуні”). III. […]...
- Материнська доля й материнське щастя (за творами В. Симоненка, А. Малишка, Б. Олійника та ін.) Матері в художній літературі присвячено багато задушевних, вдячних поетичних рядків. Недаремно називають і змелю матінкою, і Батьківщину. Їх, на думку В. Симоненка, не можна вибирати: Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати. … Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Яка ж вона, материнська доля? […]...
- Правдиве відображення героїки вітчизняної війни у творчості А. Малишка Поезія Малишка періоду війни – гнівний голос митця, обуреного жорстоким руйнуванням його рідного краю, його затишного світу. Для нього, як і для багатьох поетів того часу, це був період творчого злету. Згадаємо, що тоді з’явилися такі твори українських митців, як “Україна в огні” О. Довженка, “Слово про рідну матір” та “Жага” М. Рильського, “Любіть Україну” […]...
- Рідна земля в поезії А. Малишка Андрія Малишка називали людиною з вогнистим темпераментом. Про що б не писав він, усьому віддавався палко і рвучко. Жадібність до життя проявлялась у нього як прагнення охопити весь безмір людського існування, поринути в глибини народного духу, пізнати вічні таємниці природи. Він багато працював, але не встигав висловити все, що бачив, відчував, мислив. Гарячі рядки Малишка […]...
- Пісенна творчість А. Малишка (1 варіант) Творчість Малишка розвивалася в річищі народнопісенної традиції. “Повів народної творчості невідступно супроводить поезію Малишка”, – проникливо відзначав Максим Рильський. Мабуть, тому його поезія, ніколи не втрачаючи з народною творчістю цього прямого зв’язку, так легко спромоглася встановити і зворотний: десятки Манишкових творів буквально “пішли в народ” і, покладені на музику, стали справді народними піснями. Наприклад, “Пісня […]...
- Краса подвигу (за поемою А. Малишка “Прометей”) Краса подвигу (за поемою А. Малишка “Прометей”) І. Зображення подвигу людей під час Великої Вітчизняної війни у творах української літератури. II. Характеристика образу бійця з поеми А. Малишка “Прометей”. 1. Велика любов до Батьківщини. 2. Сила волі та здатність до самопожертви заради свободи українського народу. 3. Вірність військовому обов’язку. 4. Глибока віра в перемогу над […]...
- Твір на тему: Мій образ рідної землі Мій образ рідної землі “Чому, сказати, й сам не знаю, Живе у серці стільки літ Ота стежина в ріднім краю, Одним одна біля воріт”, Такими задушевними рядками висловив поет-пісняр Андрій Малишко глибоке синівське почуття любові до своєї землі, яка зростила його, вивела в люди, навчила любити життя, працю, природу, пісню, мову… Стежина в ріднім краї… […]...
- Вірші А. Малишка, що стали піснями Поезія А. Малишка – глибоко лірична, щира, безпосередня. Поет глибоко переживає те, про що пише. Його творам притаманна ліричність, емоційність, простота, прозорість змісту. Тому однією з особливостей поезії А. С. Малишка є її музикальність. Поет був сам музично обдарованою людиною, мав чудовий голос (баритон), добре співав. На слова А. Малишка написано понад сто пісеиь композиторами […]...
- Поезії А. Малишка воєнних років Бог наділив Андрія Малишка великим талантом поета-лірика. І він не зрадив цього дарунку, проніс його через усе життя. Двадцяте століття багате славними іменами, але на фоні найталановитіших митців української літератури постать Малишка не блякне. Потяг до творчості у нього прокинувся в ранньому дитинстві, коли, слухаючи народні пісні, які чудово співала мати, придумував до них не […]...
- Природа як фон почуттів ліричного героя в поезіях А. Малишка (1 варіант) Різноманітні за мотивами вірші Андрія Малишка стали відомими й популярними ще за життя поета. Його твори читали солдатам перед боєм у часи війни 1941-1945 років, рядки з поезій звучали в будинках мирних жителів, у шкільних кабінетах, були покладені на музику й ставали піснями… І перше, що привертає увагу читача під час прочитання поетичних збірок Андрія […]...
- Рідна мати моя (за поезією Андрія Малишка) “Рідна мати моя” (за поезією Андрія Малишка) Я довго добирав слова, якими б можна було розпочати цей твір. Слова, які б відбивали те почуття, що сповнює моє серце, що є джерелом моїх кращих вчинків і що часто примушує вимогливіше ставитися до себе. Це почуття – безмірна, трепетна, свята любов до матері. І як же я […]...
- Пісня про рушник А. Малишка – гімн материнській любові Пісня про рушник А. Малишка – гімн материнській любові Поезія А. Малишка завжди була і, сподіваюсь, буде дуже популярною в народі, бо простота і прозорість її форми, тематика, мова близькі як сучасникам поета, так і нам, його нащадкам. Це, мабуть, тому, що у своїх творах митець порушував морально-етичні та загальнолюдські проблеми сучасності. Гімном материнства називають […]...
- Майстерне відображення широких просторів рідної землі в поетичних творах “Гаї шумлять”, “Де тополя росте” (2 варіант) На початку свого творчого шляху Павло Григорович Тичина писав багато віршів, присвячених природі, її красі. Природа для поета, наче близький друг. У вірші “Гаї шумлять… ” Тичина змальовує ніби звичайні речі, щоденні картини. Але ці картини автор опоетизовує, овіює глибокими відчуттями краси. Природа ніби вторить душевному стану поета, співпереживає йому. Читаємо вірш і ніби бачимо […]...
- Пісенна творчість Андрія Малишка Наш народ здавна славиться поетичністю, почуттям прекрасного, здатністю передати красу життя і душі хвилюючими мелодійними піснями. Андрій Малишко, мабуть, з дитинства увібрав у себе душу українського народу. В його піснях і рідний край, і материнська любов. Він був музично обдарованою людиною, мав чудовий голос, добре співав, грав на музичних інструментах. Поет створив багато пісень, та […]...
- Любов до рідної України в поезіях Т. Шевченка Багатостраждальна моя Україно! Мученицька доля випала тобі протягом багатьох століть. Палили тебе, топтали вороги-чужинці. Боліло твоє тіло, та більше боліла душа від того, що серед твоїх кривдників були і твої власні діти, яких ти виносила в своєму лоні, вигодувала, підняла на ноги, а вони зневажили тебе, відмовились, відцурались твоєї мови, відцурались свого роду. І все […]...
- Пісенно-поетична творчість Андрія Малишка З дитячих років ми чули, як співали наші мами і бабусі “Пісню про рушник”, “Ми підем, де трави похилі”, “Білі каштани”, “Стежина”, “Цвітуть осінні, тихі небеса”. І тільки зараз ми дізналися, що всі ці пісні належать одному авторові – Андрію Малишку. Пісенність – одна з найголовніших прикмет усієї поезії Малишка. Його поетичне мислення завжди було […]...
- Чарівний світ рідної землі (за повістю О. Довженка “Зачарована Десна”) “Зачарована Десна” Олександра Довженка – твір, що хвилює і, як кажуть, бере за душу своєю чистотою, ніжними та яскравими барвами дитинства, мінливої прекрасної природи, красою самого життя людського. Ця повість майже в усьому автобіографічна. Письменник зображує власне дитинство. Як прекрасно, як яскраво змальовує він його, як по-дитячому звучать слова малого Сашка! Насправді, протягом усього життя […]...
- Чим полонять душу слухача пісні на вірші А. Малишка (1912- 1970) Народився в с. Обухові на Київщині в багатодітній родині шевця. Закінчив Київський інститут народної освіти. Був учителем, працював у редакціях газет на Харківщині. Під час Другої світової війни був військовим кореспондентом фронтових газет. Поет. У довоєнний час вийшло друком дев’ять книжок поезій (перша книжка – “Батьківщина” – у 1936 р.). Збірка “Україно моя” […]...
- Природа рідної землі Природа рідної землі Одвічне, як світ, і завжди хвилююче питання: з чого починається батьківщина? З маминої пісні? З батьківської хати? Все це так, проте не останнє, якщо не найперше місце належить природі. Охороняти природу – значить охороняти батьківщину. Згадаймо наших далеких предків. Обов’язковою умовою заселення нових територій була наявність води, лісу. Якщо з тих чи […]...
- Майстерне відображення широких просторів рідної землі в поетичних творах “Гаї шумлять”, “Де тополя росте” (3 варіант) Павло Григорович Тичина був щедро обдарованою людиною. Не тільки писав вірші, а й гарно малював, добре знався на музиці, вправно грав на багатьох інструментах, чудово співав. І це вплинуло на його поетичні твори: вони дуже музичні, несуть в собі багато світла, тепла, яскравих барв. Поет дуже любив природу, тонко відчував її красу. Шелест трав і […]...
- Вияв синівської любові до батьків, рідної землі (за творами “Батьківське поле”, “Від серця поклонюсь”) (1 варіант) З дитинства привчився М. Сингаївський шанувати хліборобську працю. Батьки прищепили йому любов до батьківського поля, трудівників-землеробів. Свої почуття до рідної землі поет висловив у віршах. М. Сингаївський дуже поважає свого батька, який все своє життя присвятив праці на полі. Це поле уявляється поету якоюсь розумною істотою, можливо, воно навіть має багато людських якостей. Воно все […]...
- Любов до рідної мови і боротьба за її чистоту у п’єсі М. Куліша “Мина Мазайло” “Філологічний водевіль” – так було визначено одним із критиків жанрову своєрідність комедії “Мина Мазайло”. Як відзначала відома дослідниця творчості М. Куліша Н. Кузякіна, “Мина Мазайло” – справді філологічна п’єса, в ній багато власне мовознавчої уваги до слова, до емоційних барв та відтінків. Куліш був закоханий у красу і виразність рідної мови, слово – ніби покладене […]...
- Образ рідної Донеччини у творчості В. Сосюри Багата і прекрасна Донецька земля – саме наш регіон є українською скарбницею корисних копалин, тут сконцентрована майже вся промисловість. Проте не тільки вугілля та метал дає наш край Україні. Багатий він і своїми талантами, що, як перлини, як коштовні діаманти, прикрашають нашу запилену та задимлену шахтарську землю. Одним з таких митців був Володимир Миколайович Сосюра […]...
Аналіз поезії з журбою радість обнялась.