Маджама

Related posts:

1. Римування Римування – особливість розташування рим у вірші, інтервал між ними. Трапляються випадки, коли відстань між римованими словами відсутня, якщо вони вживаються або побіч одне одного (“Є незмінна земля, і усе на ній зміна невпинна”. – О. Ольжич), або розмежовані цезурою (“Виходимо босі // і коси ми точим”. – Я. Савченко) чи віршовою паузою, коли вірш […]...
2. Монорим Монорим (фр. monorimе, від грецьк. monos – один) – вірш з однією римою, що охоплює віршові рядки (див.: Маджама, Марсія, Шаїрі, Рубаї, Кита, Газель, Мухамас та ін.)....
3. Павло Мовчан – Протиріччя Вскую печальна єси, душе моя? Вскую смущаєши мя? Із повчання Володимира Мономаха Єдність, єдиний, єдність, єдине… Сутність твоя неділима, людино. Глина потульна, просякнута духом, Вічне стремління, означене рухом… Ти – це і ти, це і ті – різнойменні, Шлях же до них від княжого “мене” Через обмеженість власного слова. Глина потульна – спільна основа. Пальці […]...
4. Мозолевський Борис – Ліричний жарт Як чернець без покути, Я не можу без Вас. Ви – Бермудський трикутник, Де зникав я не раз. Коли Ви говорили Щось таке неземне, Зупинявся годинник – Й не ставало мене. Я щоразу відроджувавсь, Як з непам’яті вірш. Зарікався й погрожував: “Не піймаєте більш!” Тільки знаю: прикутий. Шлях мій Вас не мине. Ваш Бермудський трикутник […]...
5. Калька Калька (фр. caique – копія) – запозичення слів та виразів з іншої мови шляхом їх буквального перекладу, поширене у книжному та розмовному мовленні. досить часто виникає за двомовності та багатомовності; наприклад: “відмінник” – від російського “отличник”, “льотчик” – від російського “летчик”, витіснивши українське слово “літун”, тощо. Подеколи калькуються і фразеологічні звороти: “через терни до зірок” […]...
6. Твір на тему: Спочатку було Слово Ця біблійна фраза говорить про те, що спочатку Бог вимовив слово, а потім уже у відповідності зі сказаним утворилася земна твердь, вода і т. п. Виходить, первинне – Слово. Це наводить на роздуми про важливість мови, мовлення, людських слів. Недаремно говорять, що словом можна вбити. Але словом можна і відродити. Тільки слова ці будуть різними. […]...
7. Борис Грінченко – В степу В степу рвачкий на волі вітер віє, По світу він гуляє, де схотів, І бачить: скрізь недоля горе сіє, І повен світ нещастів і жалів. О, вітре мій! Тобі нема припини, І можеш ти до бога долинуть,- Скажи, коли нам ждать тії хвилини, Що доля всім дасть широко дихнуть? Ти, може, чув?.. Терпіти вже несила, […]...
8. Павло Глазовий – Мова величава МОВА ВЕЛИЧАВА Якщо в нашій безталанній мові Набереться двісті тисяч слів, То за кожне українське слово Вже поклали сто голів… Нашу мову величаву Чуємо не всюди. І не мова винна в цьому – Винуваті люди. Не вживеться щира мова З кволими рабами, В яких думка на припоні, Язик за зубами. У чиновницьких чуланах, Де столи […]...
9. Мова величава – Глазовий Павло Якщо в нашій безталанній мові Набереться двісті тисяч слів, То за кожне українське слово Вже поклали сто голів… Нашу мову величаву Чуємо не всюди. І не мова винна в цьому – Винуваті люди. Не вживеться щира мова З кволими рабами, В яких думка на припоні, Язик за зубами. У чиновницьких чуланах, Де столи дубові, Де […]...
10. Павло Мовчан – “Упрозтяж полотно… Стоять сніги високі… “ Упрозтяж полотно… Стоять сніги високі… Цей колір доброти благовістив нам спокій, І далеч об’явилась жаданим відкриттям, Що й прочитати можна приховане життя. Не зовнішньо-позірне, а те, що за лицем, Написане по сріблу молочним олівцем. Немає літер – жести, і струми почуттів, І неділимі звуки ув оболонках слів… У достеменній мові епітетів нема, Бо слово краде […]...
11. Наталя Гуркіна – Прилетів мені до ніг Прилетів мені до ніг Із небес пухнастий сніг. З нього кульок наліплю, Й бабу снігову зроблю…...
12. Іван Франко – Автограф № 548 Лихо, сусіде, ой горе нам, свату! Тяжко на світі прожити буде! Чув ти? На нашу нещасную хату, Кажуть, страшенна помора іде. Десь появились якісь нігілісти, – Кажуть, що се людоїди, хотять Русь нашу матінку з кашею з’їсти, Перевернути теперішній лад. Все-ді поставлять долі головами: Хлопці будуть тоді вчителя вчить, А як не вміє азбуки, різками. […]...
13. Володимир Сосюра – Рідна мова Вивчайте, любіть свою мову, Як світлу Вітчизну любіть, Як стягів красу малинову, Як рідного неба блакить. Нехай в твоїм серці любові Не згасне священний вогонь, Як вперше промовлене слово На мові народу свого. Як сонця безсмертного коло, Що кресить у небі путі, Любіть свою мову й ніколи Її не забудьте в житті Ми з нею […]...
14. Павло Мовчан – Вирій Замкнувши простір в чистому обличчі, Ти піднесешся на вершок величчя: Попереду на ширину зітхання Триває густокриле кружеляння. То – лебеді? Чи, може, падолист? Предтечі холоду – ворони – піднялись На висоту, на ту, де звук холоне, Хоча пісні вивержуються з лона. Блакить осипалась, запорошився слух, Струмує промінь поміж хмар, мов пструг, І вище на щабель […]...
15. Микола Вінграновський – двадцятий прелюд Привіт тобі, ріко моєї долі!.. Ні, я себе не можу уявить Без тебе, дніпре, як і без тополі, Що в серці моїм змалку тополить. І навіть в цю запівнічну годину, Коли б, здавалося, переді мною світ, Переді мною всесвіт і політ Думок і почуттів у верховину, – Я раптом надивляю Україну… Хвилину тому був я […]...
16. Олександр Олесь – О слово рідне! Орле скутий!.. (Характеристика твору) Характеристика твору Олександр Олесь “О слово рідне! Орле скутий!..” “О слово рідне! Орле скутий!” – пристрасний гімн рідному слову. Поет прославляє народ, який зберіг рідну мову в страшну годину, “коли він сам стоять не міг”. Слово в поезії О. Олеся може бути мечем і сонцем. Слово – це душа народу і її, душу, можна зберегти, […]...
17. Аналіз вірша Олександра Олеся “О слово рідне! Орле скутий!..” “О слово рідне! Орле скутий!” – пристрасний гімн рідному слову. Поет прославляє народ, який зберіг рідну мову в страшну годину, “коли він сам стоять не міг”. Слово в поезії О. Олеся може бути мечем і сонцем. Слово – це душа народу і її, душу, можна зберегти, тільки зберігши мову. Вірш “О слово рідне! Орле скутий!” […]...
18. Герасим’юк Василь – дев’ять днів, а потому сорок Дев’ять днів, а потому сорок, А на рік З верхів як з небес Ізійшов божевільний отрок І крисаню Поклав На хрест. І ніхто з нас її не скинув. Щось гуло із надгробних трав. Хтось ледве чутно мовив: “дитино… “ І нічого більш не сказав. Вже наш рід – як ота крисаня: З голови мутної – […]...
19. Любов Колосюк – Кохання не виліковне! Кохання не виліковне! Антибіотики не рятують, Коли страждання стогне, І душу й тіло труїть… Це не сп’яніння, а вірус, Що вкоренився у тілі, Це камінь, що в серці виріс, Жарина, що вічно тліє. Позбутися його не вдасться, Та й варто цього хотіти? Кохання – то й горе, й щастя! Тобою я й хочу хворіти!...
20. Кохання вжитті існує одне Кохання вжитті існує одне Там де я для мене усе Люди природа спів і пташки кохання ось таке робить злюдьми ніби здаєть тащьо то кохання Тут воно є а завтра небуде Та ні буде небуде питання вашке кохати треба вміти щьоб потім нежаліти Одну кохану людину я маю І більше завсе насвіті кохаю Нехай це […]...
21. Твір на тему: Що для мене українська мова (замітка до газети) Мова – це характер і духовна могутність народу. Саме він дає їй силу й красу. У своїх піснях він творить зразки неперевершеної поезії, а його генії і таланти високо підносять авторитет рідного слова, вплітаючи у вінок своєї культури найкрасивіші троянди. Отакі квіти вплели в той вінок і Т. Г. Шевченко, і Леся Українка, і Олександр […]...
22. Віталій Іващенко – Я розмовляти починав російською Я розмовляти починав російською: Була евакуація, війна. Російська школа, потім вуз російський, Мені була мов рідною вона. В десятому коліні українець, Двомовність власну я тоді сприймав Як щось природне, Як культури рівень, І запитань собі не задавав, Чому батьки чим далі, тим частіше Спілкуються російською, і нас До неї навертають, мов чистіша Вона від рідної. […]...
23. Борис Грінченко – На добраніч Добра ніч натомленим усім! Тихим сном спочинуть хай таким, Щоб забути втому і турботу! Хто свій піт щодня на праці лив, Хто не мав ясних за нею днів, – Хай вві сні забуде про роботу! Хто важке на плечах горе ніс, Хто із мук стомився та із сліз, – Щастя хай тому ясне присниться! Зійде […]...
24. Вогонь Розгорнута книга буття Лежить на моєму столі. Ідеш від життя до життя, Як свічка в холодній пітьмі. На серці терновий вінець замкнувся, І кров’ю спливло, Та мусиш іти навпростець, Шукати десь інше тепло. Пройти крізь туман забуття, Віддати частинку себе. Минути сліпе каяття, Спочить на окрайці небес. Холодний осінній поріг Зміняє одвічна зима, І вічність […]...
25. Богдан Согор – За небом тужу Я мов би птах із зламаним крилом, За небом тужу, та не можу полетіти, І прошу в тебе вилікуй мене своїм теплом, “Благаю”-я не перестану шепотіти. Бо той хто раз хоч в неба поринав блакить, Тут на землі лиш мучиться, страждає, І лиш тоді щасливо здатен жить, Коли між хмар у височінь злітає. Не так […]...
26. Марта Тарнавська – Зимова казка Замаяні снігом дерева І ніч, як день, А вітер в обличчя шле вам Дзвінки пісень. Білий сніг, білий сніг Сипле зорі нам до ніг. Білий сніг – дар небес, Світ увесь – світ чудес. Полинемо в парі з тобою В чарівний край, Де білою вкриті габою Весь сум, одчай. Білий сніг, білий сніг Сипле зорі […]...
27. Роль рідної мови в житті і діяльності народу (за поезією “Мова”) (3 варіант) “Мова – це душа народу, його культура, його характер, в мові здійснюється зв’язок часів, сучасне перегукується з минулим”. Ці слова Максима Рильського про мову можна було б використати як епіграф до багатьох поезій різних авторів. У тому числі й до вірша “Мова” Олександра Підсухи. Перший рядок вірша “Ой яка чудова українська мова!” став крилатим висловом. […]...
28. Твір на тему: Яке воно – кохання? I. Кохання – найбільше чудо серед усіх чудес світу. II. Різні обличчя кохання (не можна надати вичерпне визначення чи пояснення). 1. Стан душі людини (потрясіння, захвату, захоплення, екстазу, які змінюють людину фізично і духовно). 2. Кохання – це надзвичайно тонке почуття (його не можна запланувати, але можливо зруйнувати необережним словом, поглядом). 3. Кохання – це […]...
29. Анастасія Кравець – Кохання Немов спалах вранішнього сонця вривається в нашу душу, заглиблюється в думках і залишає глибокий відбиток на серці. Полонізує спокій, бентежить погляд, сполохує монотонність серцевих поштовхів. Його не можна побачити, дотиково відчути, чи скуштувати.. Варто лише на мить заглибитись у себе й поринути в повітря сповнене музики й поезії з присмаком кохання. Кохана… це слово особливо […]...
30. Матері лист напишу – Чубач Ганна Матері лист напішу. Кожне слово від самого серця: “Як воно вдома?: Як воно вам, Рідна матусю, живеться?” Матері лист напишу. Щиро про все розпитаю. Літери – круглі, Moвa – чітка. Мати – помалу чітає. Слово єднаю до слова, Потім – на пошту несу Нашу беззвучну розмову, Нашу душевну краасу. Доня сміється: “Ти – надрукуй!” Як […]...
31. Микола Вінграновський – Слава художнику В небо піднявшись, осінь прощалася в небі з Москвою, Падали стиглі червінці на скроні землі молодої. Тихо стояли ми всі перед очима учителя свого. Тихо світилися ми лиш одним запитанням до нього, Поки не мовив він слова, дивлячись в будучні весни: “Все забувається” губиться в зміні годин бистролетних, В зміні годин лиш прощення нема за […]...
32. Семенко Михайль – Зорі реклам Кохання не любить щирості – Кохання любить гру. В нім – безліч мук і крихта милості, А зрештою від нього я умру. Хто казав, що для кохання йдуть на ешафоти? Хто казав, що кохання – то єднання душ? Ах, не нагадуйте і не підходьте до мене доти, Заким я не зміцнію і не скажу: не […]...
33. Коханний Моє кохання немов сон Таке яскраве і прекрасне Немов місяць, що світить вночі яскраво… Кохання, яке ніколи не погасне Тому що я тебе кохаю Ти повір! Кохаю. Ти знай! Та ніколи не забувай! Про те, що мені з тобою солодко. І кохаю я тебе! І думаю… Кожен день про тебе! Про моє сонечко! Про моє […]...
34. Христина Сможаник – Спомини про тебе Ти можливо гидуєш мною, Але я живу лиш тобою. Ой… перепрошую, я вибачаюсь- Це об спогади я спотикаюсь. Не живу я вже більше тобою І нарешті вже стала собою Вже думки твої не цікавлять І сльози у горлі не давлять. Хто такий!? Тебе більш не знаю Я іншого щиро кохаю І в обіймах його, аж […]...
35. Мар’яна Невиліковна – Ми виросли з крику Ми виросли з крику. Ми виросли. Ми на Ви. Ми невидимі діти. Ми є. Абортуй, чави, А ми є. Поламай нам кістки, розтрощи, зігни, А ми є. Передвістям війни. І вини Постаментом живим, щоби ти і ти І усі, хто на серці країни лишив синець, Врешті втямили: нас не вижити, не знести, Не купити, не […]...
36. Уславлення рідної мови в поетичній творчості Максима Рильського та Володимира Сосюри Уславлення рідної мови в поетичній творчості Максима Рильського та Володимира Сосюри Українська мова! Скільки невимовних страждань випало на твою долю! Споконвіку тебе не визнавали як самостійну мову, забороняли, намагалися стерти з людської пам’яті. Про це з болем у душі розповідає у своєму вірші “Рідна мати” М. Рильський. Цареві блазні, раби на розум і на вдачу, […]...
37. Віра в неминуче відродження рідного слова в поезії “Вічно жива” (2 варіант) Коли я читаю вірш Д. Білоуса “Вічно жива”, разом з автором відчуваю обурення за рідну мову. Її забороняли, над нею насміхалися, називали “мужицькою” за епохи царизму. Але мова “не корилася”, вона несла “мужицьку правду”, була “колюча”, “сміялася з ненависних панів”. Чому намагалися знищити нашу мову? Бо мова є “душею народу, його культурою,… в мові здійснюється […]...
38. Твір на тему: Мова – скарбниця духовності народу (твір-роздум у публіцистичному стилі) Мова – скарбниця духовності народу (твір-роздум у публіцистичному стилі) Дійсно, мова – це скарбниця духовності, це характер народу. У ній відбито мого звичаї, побут. Але мова не може існувати відокремлено, і тут виникає нове поняття – народ. Саме народ дає мові силу й красу. Народ і мова – поняття нерозривні. І доки живе мова – […]...
39. Іван Франко – О. О “Сумоглядні ваші співи, Все лиш горе та неволя, Мов нема ніяких цвітів Крім будяччя серед поля. Чорним вкривалом жалоби Ясне небо ви закрили, В людських серцях горе, злобу Й зопсуття лиш ви відкрили. Зависті пожар зловіщий Серед люду ятрите ви, Замість радощів, любові – Всіх до бою зовете ви. Брудом буденним сплямили Чисту красоти святиню, […]...
40. Дмитро Білоус – Ти – філолог ТИ – ФІЛОЛОГ Чи знаєш ти, що ти – філолог, дитя кмітливе і шпарке? Сюди до рими слово полог. Ану скажи, що це таке? А в тебе вже очиці грають, ти кажеш: – Полог – те, що ним завішують чи покривають (шовковим, плисовим, лляним). То, певно, ти таки філолог, дитя цікаве і шпарке. Сюди до […]...