Головна ⇒ 📌Теорія літератури ⇒ Макама
Макама
Макама (араб. – зібрання)- жанр крутійської новели, поширений у літературах азійських народів (арабській, перській, єврейській), створювався у стилі сидж, поєднувався у цикли з єдиним розповідачем та єдиним героєм. Відоме “Зібрання макам” арабського письменника Ваді аз-Замана аль-Гамадані (X ст.), “Гамідове зібрання макам” персо-таджицького автора Гамададдіна Балхі (XII ст.) та ін. Цей жанр сприяв появі крутійського роману у Європі, зокрема в Іспанії (“Життя Ласарільо із Тормеса”, 1554).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Авантюрний роман Авантюрний роман (фр. aventure – пригода) – великий за обсягом, переважно прозовий твір з гострим динамічним сюжетом, з пригодницькими ризиковими ситуаціями. Відомий під назвами середньовічного лицарського та крутійського романів (зокрема про лицарів Круглого столу). Зверталися до цього жанру д. дефо, Ж. Берн, Р. Кіплінг, дж. Конрад та ін. В українській літературі інтерес до авантюрного роману […]...
- Марсійя Марсійя – елегійна, переважно моноримна поема на честь покійника, найдавніший жанр арабської Поезії, що постав на основі ритуальних похоронних оплакувань. Один із відомих поетів цього жанру – аль-Мугальхіль (VI ст.), котрий присвятив свої твори загиблому у бою братові. Звертався до М. перський поет Рудакі (елегія на смерть Шахіда Балхі), автор поеми “Шахнаме” Фірдоусі, зокрема у […]...
- Глосарій Глосарій (лат. glossarium – словник, зібрання слів, що потребують пояснення) – зібрання глос, тобто маловживаних сліп, переважно з античної доби та стародавніх пам’яток писемності. Бувають Г. маргінальні, власне, написані на полях книги поряд з основним текстом, внутрішньорядкові та міжрядкові. Започаткувала Г. Олександрійська філологічна школа (ІІІ-ІІ ст. до н. е.) для коментування поем Гомера. Пізніше її […]...
- Дме вітер із-за поля Дме вітер із-за поля, Тріпоче листячком тополя, Сумно біліє край дороги, Хатина, По шляху іде дівчина… У очах її сльозина, Щось терпіть її не сила, У тисках її душа, В неї спокою нема Прийшла, присіла біля тину, Тулилась, мов мала дитина! Дивилась у небо безкрає! Але там коханого не має! Сповідалась вона макам, Навіть пес […]...
- Микола Вінграновський – Озирнулись маки Озирнулись маки: що таке? Вітер крикнув макам: утікайте! Голови червоні пригинайте І тікайте, бо воно таке! Потолоче, витолоче, вимне, Гляньте: від кульбаби тільки пух! Плигне, стане, чорним оком блимне, Розженеться та об грушу – бух! Шпаченя злетіло на гілляку, Кличе тата, та немає слів. По стіні на хаті з переляку Чорний кіт по вуса побілів!.. […]...
- Псалми Псалми (грецьк. psalmos – пісня; гра на струнному інструменті) – пісні релігійного змісту, створені біблійним царем давидом. Зібрання ста п’ятдесяти П. під назвою “Псалтир” увійшло до Святого Письма, ставши навчальною книгою. Поетична образність та тонкий ліризм перетворили її на найпопулярнішу книгу, відому в києво-руських списках XI ст. (зокрема і за різновидами: псалтир гадальна та псалтир […]...
- Повість Повість – епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття займає проміжне місце між романом та оповіданням. Крім обсягу, П. різниться від оповідання розгорнутішим сюжетом, більшою кількістю другорядних персонажів, повнішою та глибшою їх характеристикою, наявністю описів. Розмежування П. та роману менш виразне. Схожі вони […]...
- Баєчка Баєчка – різновид байки, невеличкий, здебільшого віршований гумористичний чи сатиричний твір. Розвиток Б. пов’язаний передовсім з іменем Л. Боровиковського (1809-89), автора збірки “Байки й прибаютки”, в якій чільне місце було відведено міні-байці. Поет вважав, що байка належить переважно до сатиричної, викривальної літератури, а “прибаютка” – до гумору. Повнокровному розвиткові Б. перешкоджала усталена думка, нібито цей […]...
- Антироман Антироман – жанровий різновид французького модерного роману другої половини 40-70-х XX ст. Його представники (Наталі Саррот, А-Роб-Грійє, М. Бютор, К. Симон та ін.) опиралися на філософсько-естетичну систему екзистенціалізму і відтворювали розірвану свідомість особи, стан її відчуттів та вражень. В А. немає “відображеної дійсності”, конфлікту, сюжетних колізій, зав’язки чи розв’язки, немає героя, його вмотивованих вчинків, емоцій. […]...
- Водевіль Водевіль (фран. vaudeville) – легка комедійна, переважно одноактна п’єса з анекдотичним сюжетом, виповнена динамічними діалогами, піснями, танцями. Започаткована у Франції в XV-XVI ст., але як драматичний жанр остаточно оформилася у ” XVIII ст. В Україні В. має і свої національні джерела, передовсім *- інтермедії. Відомі автори В. – І. Котляревський (“Москаль-чарівник”), В. Гоголь (“Простак, або […]...
- Карикатура Карикатура (італ. caricatura, від сагісаге – перевантажувати, перебільшувати ) – сатиричний або гумористичний малюнок загостреного критично-викривального характеру; переносно-смішне наслідування, перекручування оригіналу. У літературі може реалізуватися в жанрі пародії – комічного наслідування твору певного автора або літературного напряму. Пародійно-карикатурне загострення характерне для роману М. де Сервантеса “дон Кіхот”, творів І. Котляревського, (“Енеїда”), П. Куліша (“Куліш у […]...
- Пригодницький роман Пригодницький роман (фр. roman d’aventures) – роман, сюжет якого насичений незвичайними подіями й характеризується їхнім несподіваним поворотом, великою динамікою розгортання. Для пригодницького роману характерні мотиви викрадення й переслідування, атмосфера таємничості й загадковості, ситуації припущення й розгадування. Одним із перших таких творів були “морські” романи Дж.-Ф. Купера й Ф. Марієтта, історико-пригодницькі О. Дюма-батька, соціально-пригодницькі Ежена Сю. […]...
- Ліро-епічний твір Ліро-епічний твір – своєрідний літературний жанр, в якому гармонійно поєднуються зображально-виражальні засоби, притаманні ліриці та епосу, внаслідок чого витворюються якісно нові сполуки (вірш у прозі, байка, поема, роман у віршах та ін). Початки Л.-е. т. простежуються у добу романтизму, коли ліричні тенденції проникали в інші роди літератури, ліризуючи їх (дж. Байрон, П.-Б. Шеллі, А. Міцкевич, […]...
- Образ автора в романі “Євгеній Онєгін” Образ автора в романі “Євгеній Онєгін” 1. Жанр диктує особливості. (У 1823 році, перебуваючи в Одесі, Пушкін писав у листі до П. Вяземського: “Что касается до моих занятий, я теперь пишу не роман, а роман в стихах – дьявольская разница! В роде Дон-Жуана”. Засновником жанру вважають Дж. Байрона, автора “Дон Жуана”. Уже сам жанр диктує […]...
- “Рукописи не горять… ” (про долю роману М. Булгакова “Майстер і Маргарита”) I. Незвичайна доля роману М. Булгакова “Майстер і Маргарита” (неможливість опублікувати роман за життя автора; головний твір Булгакова потрапляє до читача через чверть століття після його смерті; шалений успіх роману). II. Чому “рукописи не горять”? 1. Багатогранність роману (роман побутовий, фантастичний, філософський, любовно-ліричний, сатиричний; незвична побудова твору, оригінальність сюжету; яскрава, захоплююча форма). 2. Загадки роману […]...
- Літературний жанр Літературний жанр (фр. genre – рід, вид) – тип літературного твору, один із головних елементів систематизації літературного матеріалу, класифікує літературні твори за типами їх поетичної структури. Категорією вищого порядку при тричленному поділі літератури є літературний рід (загальне) – епос, лірика, драма; категорією середнього порядку – літературний вид (особливе) – роман, повість, новела в епосі; категорією […]...
- Хоку, або Хамку Хоку, або Хамку – традиційний жанр японської пейзажної лірики, що виник у XVI ст., зумовлений розвитком міської культури. Це трирядковий неримований вірш, постав на основі першої півстрофи танка. Існувало кілька шкіл X.: “Кофу” – “давня школа”, пов’язана з іменем Мацунаги Тейтоку, школа Нісіями Соїна, школа “Сьофу” – “достеменна школа”, де найпомітнішою постаттю був Мацуо Басьо, […]...
- Паломницька література (Ходіння) Паломницька література (Ходіння) – своєрідні путівники, які містили найнеобхіднішу інформацію про “святі місця”, відомості про природні багатства. їх зміст формувався під впливом релігійних, апокрифічних легенд, доповнювався розповідями проповідників, монахів. П. л. розвивалася в українському письменстві як літературний жанр з XII по XVIII ст. Поява П. л. була зумовлена прагненням молодої церкви Київської Русі зміцнитися шляхом […]...
- Повість – визначення Повість – епічний прозовий твір (рідше віршований), який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття посідає проміжне місце між романом та оповіданням (перша українська повість – “Маруся” Г. Квітки-Основ’яненка). Крім обсягу, повість різниться від оповідання розгорнутішим сюжетом, більшою кількістю другорядних персонажів, повнішою та глибшою їх характеристикою, наявністю описів. Розмежування […]...
- Літературознавча історіографія Літературознавча історіографія – допоміжна літературознавча дисципліна, яка описує, систематизує, аналізує й оцінює літературознавчі праці. Від бібліографії відрізняється своєрідним критицизмом, оскільки покликана дати уявлення про зміст і характер, жанр літературознавчих праць, визначити їх вартість стосовно піднятих у них проблем, аналізованих творів, з урахуванням рівня науки часу, коли ті праці з’явилися, і часу, коли створюється нова історіографічна […]...
- Епістола Епістола (грецьк. epistole – лист), або Епістолярна література – різножанрові твори художньої літератури, в яких використовується форма листа чи послання, узалежнена законами художньої умовності. Свого розквіту Е. сягнула в добу Просвітництва: з’явилися відкриті листи-памфлети, листи-новели, листи-визнання. У цьому жанрі написані також “Юлія, або Нова Елоїза” Ж.-Ж. Руссо, “Мандри Хамфрі Клінкера” дж. Смоллета, “Страждання молодого Вертера” […]...
- Романтизм – визначення Романтизм (франц. romantisme) – літературний напрям, що виник наприкінці XVIII століття в Німеччині та існував у літературі Європи й Америки в першій половині XIX століття. Термін “романтизм” упроваджують безпосередньо його перші представники – німецькі романтики. Причому поняття романтизму, або ж романтичного мистецтва, означало сучасну літературу й мистецтво (зокрема в теоретичних працях А. В. Шлегеля). До […]...
- Оповідання Оповідання – невеликий прозовий твір, сюжет якого заснований на певному (рідко кількох) епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажа. Невеликі розміри О. вимагають нерозгалуженого, як правило, однолінійного, чіткого за побудовою сюжету. Характери показані здебільшого у сформованому вигляді. Описів мало, вони стислі, лаконічні. Важливу роль відіграє художня деталь (деталь побуту, психологічна деталь та ін.). 0. дуже […]...
- Фейлетон Фейлетон (фр. feuilleton – аркуш) – невеликий за обсягом жанр художньо-публіцистичної літератури злободенного характеру. Започаткований 1800, коли при французькій газеті “Journal des Debats”, при якій з’явився листок-додаток, спочатку заповнюваний театральною хронікою тощо. Згодом його було замінено особливим “підвалом”, який мав конкретно визначене місце на полосі. Лише пізніше Ф. віднайшовся у своїй іманентній властивості, коли певна […]...
- Монографія Монографія (грецьк. monos – один і grаpho – пишу) – наукове видання, присвячене дослідженню однієї теми чи проблеми виконане одним чи кількома авторами. У літературознавстві – поширений жанр для характеристики структури великих за обсягом історико-літературних і теоретичних видань....
- Літературний архів Літературний архів (гр. archaithos – стародавній) – зібрання документів з історії літератури, що зберігаються у спеціальних сховищах, музеях чи бібліотеках. Цим терміном називаються також відповідні установи, спеціально створені для збирання, зберігання та опрацювання матеріалів з історії літератури (Центральний державний архів-музей літератури І мистецтва м. Києва, відділ рукописів Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України, відділ […]...
- Ліро-епічні твори в ураїнській літературі Поряд з епосом, лірикою та драмою в літературі доволі часто трапляються твори, у яких поєднуються особливості епічного, ліричного та драматичного родів літератури і суміжних сфер суспільної діяльності людини, зокрема науки та публіцистики. Найчастіше відбувається поєднання епічного й ліричного начал. Такого роду твори належать до Ліро-епосу. Ліро-епічний твір – це літературний твір, у якому гармонійно поєднуються […]...
- Есе Есе (фр. essai – спроба, нарис, начерк) – невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання і не претендує на вичерпне і визначальне трактування теми. Характерні ознаки Е. – логічність викладу, що наближає його певною мірою до наукової літератури, дбайливе ставлення до художньої […]...
- Примітки Примітки – короткі доповнення, пояснення й уточнення до основного тексту твору. Належать авторові (авторські П.) або редакторові, упорядникові, перекладачеві (видавничі П.). Видавничі П. входять у довідковий апарат видання; найчастіше видавничі П. стосуються реалій, що згадуються в тексті, прихованих цитат Тощо. За розташуванням розрізняються П. внутрітекстові (подаються безпосередньо за фрагментом тексту, якого вони стосуються), підрядкові (внизу […]...
- Сильва Сильва (лат. silvae – начерки, нотатки) – поетичний жанр у римській літературі перших століть н. е., призначений для віншування щойно народжених, наречених, ювілянтів, для співчуття з приводу смерті – із запозиченням певних поетичних формул із творів Вергілія, Горація, та ін. Стацій так назвав свою добірку віршів....
- Перевтілення Перевтілення – вживання однієї людини у внутрішній світ іншої, тимчасова ідентифікація з нею, виконання її рольових функцій. У літературознавстві термін П. вживається для пояснення психологічного механізму переходу фізичного автора на позиції автора текстуального, оповідача, розповідача, ліричного героя, персонажа тощо. Письменник немовби змінює маски, розігрує ролі різних художніх суб’єктів, тобто перевтілюється у ці постаті. Внаслідок цього […]...
- Житійна література Житійна література (житія, агіографія – грецьк. hagios – святий, grapho – пишу) – життєписи знаменитих єпископів, патріархів, монахів, світських осіб, канонізованих християнською церквою; літературний жанр, що відрізняється від просто біографії релігійною спрямованістю. Агіограф ставить за мету дати взірець подвижництва. Епоха розквіту цього жанру – у візантійській літературі УШ-ХІ ст. Саме у цей період він сформувався, […]...
- Літопис Літопис – пам’ятка історичної прози Київської Русі та козацької доби. Розповідь часто починалася словами “В літо… ” – с звідси назва жанру. Л. мали такі різновиди: щорічна хроніка та власне літописні оповідання, що мають відповідну літературну обробку. Л. – інтеграційний жанр, що поєднує в собі і легенду, і вояцьку повість, і житіє святого, і розмаїті […]...
- Емпіризм Емпіризм (грецьк. етреіrіа – досвід) – філософський напрям, представники якого вважають чуттєвий досвід єдиним джерелом знань (Гельвецій: “Все, що недоступне органам чуття, недоступне і розумові”). В літературознавстві Е. конкретизується терміном “емпіричне літературознавство”, яке збирає, описує й класифікує літературні явища без глибокого концептуального їх осмислення. Таких істориків літератури називають фактографами, які працюють як бібліографи і переважно […]...
- Авторське право Авторське право – частина цивільного права, встановлює права і обов’язки, пов’язані із створенням і використанням творів літератури, науки і мистецтва. Авторське право поширюється на твори літератури, науки і мистецтва, виражені в об’єктивній формі (рукопис, креслення і т. п.), що дозволяє відтворювати результат творчої діяльності автора. для його охорони не потрібно реєстрації або виконання інших формальностей; […]...
- Аналіз вірша Максима Рильського “Молюсь і вірю… “ Літературний рід : лірика. Жанр : ліричний вірш. Вид лірики : філософська. Провідний мотив : молодечий оптимізм, відчуття польоту. Віршовий розмір : ямб. Вірою, надією, оптимізмом сповнені поетичні рядки вірша М. Рильського “Молюсь і вірю… “. Голуби в небі, дзвінкий сміх коханої людини поруч, вітер, простір, води – хіба це не щастя? Ліричний герой упевнений […]...
- Шванк Шванк (нім. Schwank – жарт) – жанр німецької середньовічної літератури, переважно сатиричне оповідання, подеколи у віршованому вигляді (XII-XVI ст.). Близький за мотивами до фабльо та прозової новели доби Відродження, ПІ. обмежувався епатуванням побуту клерикалів та лицарства, часто схилявся до відвертого цинізму. Найпомітнішим явищем цього жанру вважається збірка веселих, грубуватих Ш. мандрівного поета Штрікера під назвою […]...
- Легенда Легенда (лат. legenda – те, що належить прочитати) – 1. Найпоширеніший жанр європейського середньовічного письменства (починаючи з VI ст.), що сформувався у католицькій писемності переважно як житіє святого, написане в день його пам’яті, або як збірник повчальних оповідань про життя святих мучеників, ісповідників, святителів, преподобних, пустинників, стовпників, який називали “Патериком”. У західноєвропейських країнах особливу популярність […]...
- Фантастичні образи в романі М. Булгакова “Майстер і Маргарита” I. “Майстер і Маргарита” – роман М. Булгакова, що вимагає від читача виходу за межі повсякденних естетичних уявлень. II. Воланд – головний фантастичний образ роману. 1. Сатанізм Воланда (зовнішня подібність до Мефістофеля; ім’я “Воланд” – одне з імен диявола у “Фаусті”; всемогутність героя в покаранні одних і заохоченні інших персонажів роману). 2. Чому Воланд виконує […]...
- Максим Рильський – Молюсь і вірю (АНАЛІЗ) Аналіз твору Максима Рильського “Молюсь і вірю” Літературний рід : лірика. Жанр : ліричний вірш. Вид лірики : філософська. Провідний мотив : молодечий оптимізм, відчуття польоту. Віршовий розмір : ямб. Вірою, надією, оптимізмом сповнені поетичні рядки вірша М. Рильського “Молюсь і вірю… “. Голуби в небі, дзвінкий сміх коханої людини поруч, вітер, простір, води – […]...
Щось цикаве про працю хлибороба.