Максим Рильський – Ніцше



Змію, людину, сонце та орла
Благословив він у високих горах:
Премудрість, світло, серце, міць крила –
Для бур, для щастя, для висот прозорих.

Безумієм чоло оповила
Йому гадюка; терни мислів хорих
Людина непомітно принесла;
Орел упав на землю, в тлін і порох.

І він до сонця руки підійняв,
Але воно сміялося зрадливо, –
І на уста мовчання він поклав.

Чужий любові і далекий гніву,
По сходах таємничих він зійшов,
Де мертвий гнів і нежива любов.

1922


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



В скомаровський.
Ви зараз читаєте: Максим Рильський – Ніцше