Мар’яна Невиліковна – Ми виросли з крику
Ми виросли з крику. Ми виросли. Ми на Ви.
Ми невидимі діти. Ми є. Абортуй, чави,
А ми є. Поламай нам кістки, розтрощи, зігни,
А ми є. Передвістям війни.
І вини
Постаментом живим, щоби ти і ти
І усі, хто на серці країни лишив синець,
Врешті втямили: нас не вижити, не знести,
Не купити, не заперечити.
Ми – кінець.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Надя Ковалюк – Скільки крику буває у тиші Скільки крику буває у тиші, Скільки слів і думок у мовчанні, Коли знаєш ні більше, ні менше, А кінцівку в своєму романі… Ця любов зігрівала нам пальці, І тому не шкодую й не каюсь: Серед сотень відомих вакансій В цім житті ти для мене – коханець. Перемелиться все, перетреться, Ця любов була взята на пробу, […]...
- Іван Андрусяк – стільки крику в цих птахів Стільки крику в цих птахів Що нікому й не повіриш Врятуватися зумів Тільки бог в одежі звіра Місто скресло з пелюшок І нікого не сховало Перерізав греблю шов Та чомусь води замало Ніби прісна а проте Відмивається погано Бог прощатися прийде І нікого не застане...
- Герасим’юк Василь – Мовчав, а прокидаєшся від крику Мовчав, а прокидаєшся від крику, Бо сни досвітні – рани ножові. На тілі – сироти старого віку. Ми – сироти, і нам немає ліку. Малі й великі, мертві і живі. А ти, що не довчився у предтеч, Падеш тоді, коли “прийшла вже карта” І над душею кожен день як меч. Сьогодні – порожнеча колотнеч, А […]...
- Мар’яна Невиліковна – Колискова Залишись в мені цим похмурим днем, Розливай дощі і своє тепло… Залиши сліди на мої землі, Щоб не змити, не стерти, не відібрати… Залиши мені цей одвічний сум: Я його знесу, приборкаю, зроблю своїм. Залиши усе, з чим не сила йти, З чим немов не ти, а інший хтось кидає тінь… І вертай у сни […]...
- Мар’яна Невиліковна – Я відкрита Я відкрита. Я – настіж. А ти все шукав ключів, Розстібав кожен гудзик на сукнях моїх світлин, Міряв ямби і ями, обмовки мої лічив, І розгойдував “антинуль” до “антиодин”… І приходили інші, зливали з розеток струм, Віддирали зо стін довіри тонкі шпалери, Залишали в мені лиш музику, на котру Ти колись покладеш вірші… і зачиниш […]...
- Мар’яна Невиліковна – мовчання як сповідь [мовчання як сповідь очима лише, долонями, Бери мене, вирію, вір мені, виростай, Рости у мені, водою гойдай солоною, Готова я, бачиш: з любистку зійшла роса. Мовчання як сховок між серцем і серцем, між вдихами, Тримай мене, чуєш, тримай мене на межі, Межею, живою, близькою, незмінно тихою І будь мені кимось, усім, і лишись чужим. І […]...
- Мар’яна Невиліковна – Нас ніколи не трапиться більше Нас ніколи не трапиться більше. І менше теж. Я оплакую кожен неспільний, нестрічний день, Кожен дотик, якого не сталося, кожну з меж, Непорушених нами, і кожне із одкровень, Недовимовлених чи вимовлених не так, Не тоді, не тому… [Я тону в тобі, я тону, Я проходжу тебе, як гру, я тебе по дну, Я тебе замість […]...
- Мар’яна Невиліковна – І розлучені, і роззлючені, і розлю І розлучені, і роззлючені, і розлю… Переходимо із хардкору то в дум, то в блюз, То в “болиш по мені? зізнайся!” – “авжеж, болю”, То в “подзвониш іще хоч раз – задушу, втоплю!” Знаєш, вересень.. пальці мерзнуть… до губ тулю.. Моїй шкірі твоєї сниться м’який велюр… Це так дивно – не бути разом. Немов нулю […]...
- Мар’яна Невиліковна – Тридцять шість крапка шість Тридцять шість крапка шість у періоді – Надстабільність твоєї байдужості – Губить лінію, губиться дуже і В губи тулиться першим приводом Для весни… нам не стати колишніми, Нам не статися, ні, не бреши собі Твої шизи залишаться шизами, Твої віри осядуть віршами… Тричі шість, три чи шість… чіткість зрушено. Я змерзаю, я в губи… зігрій […]...
- Герасим’юк Василь – Жива ватра Дерево тремо об дерево, Доки не народиться вона. Вона помирає тільки раз, Тому бережемо її. Ми знову виведем наші отари на наші гори І за древнім полонинським звичаєм Проженемо крізь неї – Щоби ніяка пошесть не напала, Щоби жоден хижак не внадився, Щоби громи із блискавками не розігнали, Щоби підступний гад вим’я не виссав, Щоби […]...
- Аліна Звіздецька – зіткали зі слів повноцінний курйоз Зіткали зі слів повноцінний курйоз Багатозначність слідів на шкірі Наші неврози ввели душі в гіпноз Який підвладний одній лише вірі Підвальний шторм думок-цигарок Розбиті вікна у кожному сенсі Щохвилинне життя підтанцьовує рок По розбитій правді ступаємо босі Та смакуємо всесвіт щоранку новим Відпиваємо дні по ковтку за завтра Ти – щоб прокинутись просто живим Я […]...
- Леся Українка – Вишеньки Поблискують черешеньки В листі зелененькім, Черешеньки ваблять очі Діточкам маленьким. Дівчаточко й хлоп’яточко Під деревцем скачуть, Простягають рученята Та мало не плачуть: Раді б вишню з’їсти, Та високо лізти, Ой раді б зірвати, Та годі дістати! “Ой вишеньки-черешеньки, Червонії, спілі, Чого ж бо ви так високо Виросли на гіллі!” “Ой того ми так високо Виросли […]...
- Маріанна Галюс – А я, так і помру невикохана А я, так і помру невикохана. Але завжди матиму право на білу сукню, Чуєте?! Навіть, якщо помру в 50… І мені байдуже, що ви там дивуєтесь, Крутите пальцями біля скронь, Кладете хрест на собі, примовляючи : – “Свят, Свят, Свят!” Бо… Я так і помру не обігріта. З займенником – “нічиЯ”, Я програла у всьому, […]...
- Била мене мати (народна пісня) Била мене мати Березовим прутом, Щоби я не стояла З молодим рекрутом. А я собі стояла, Аж кури запіли, На двері воду лляла, Щоби не скрипіли. На двері воду лляла, На пальцях ходила, Щоб мати не почула, Щоби не сварила. А мати не спала, Усе чисто чула, Та мене не сварила – Сама така була. […]...
- Анна Гунько – Все побито і все потрощено Все побито і все потрощено. неба синій глевкий покров. І наснилася смерть від пострілу, і наснилося: жмут квіток. Ми лежали щасливі і прощені, ніби завтра настане знов. І дивилися пильно апостоли, щоб, бува, не упав ніхто. А хотілося падати глибоко, відчувати на шкірі води, І хотілося мати простору, щоби дихать хоч через раз. Щоби стати […]...
- Василь Герасим’юк – Жива ватра Василь Герасим’юк ЖИВА ВАТРА Дерево тремо об дерево, доки не народиться вона. Вона помирає тільки раз, тому бережемо її. Ми знову виведем наші отари на наші гори і за древнім полонинським звичаєм проженемо крізь неї – щоби ніяка пошесть не напала, щоби жоден хижак не внадився, щоби громи із блискавками не розігнали, щоби підступний гад […]...
- Василь Стус – Церква святої Ірини Церква святої Ірини Криком кричить із імли, Мабуть, тобі вже, мій сину, Зашпори в душу зайшли. Мороком горло обгорне, Ані тобі продихнуть. Здрастуй, Бідо моя чорна, Здрастуй, страсна моя путь! Плещуться крила об тугу, Чим я її розведу? Жінку лишив на наругу, Маму лишив на біду. Рідна сестра, як зигзиця, Б’ється об мури грудьми. Господи! […]...
- Вірш Миколи Руденка – Лежать між нами дев’ять літ Лежать між нами дев’ять літ Страшної, лютої розлуки. Вже виросли мої онуки, І я уже не дядько – Дід. А ти, скажи мені, яка?.. Вже ні згадать, ні уявити – Лиш заново у серці звити Тебе з поштового рядка. Тож я, коли село дріма, На вітрі, що летить з Китаю, Твої листи перегортаю – Та […]...
- Маркіян Шашкевич – Веснівка Цвітка дрібная Молила неньку, Весну раненьку: “Нене рідная! Вволи ми волю – Дай мені долю, Щоб я зацвіла, Весь луг скрасила, Щоби я була, Як сонце, ясна, Як зоря, красна, Щоби-м згорнула Весь світ до себе!” – “доню, голубко! Жаль мені тебе, Гарная любко; Бо вихор свисне, Мороз потисне, Буря загуде, – Краса змарніє, Личко […]...
- Аня Тет – Хочеться тільки до тебе Хочеться тільки до тебе В душу, в сердце..під светер, Щоб божеволіло небо Від наших мрій відвертих, Щоби зривало “дах” Від палких поцілунків, І від жагучих “ах” Тіла розпускались, мов бруньки.. Хочеться без вагань, Роздумів, зайвих сумнівів Залпом, коктейль з бажань Випити, хай і отруйних.. Щоби палав вогонь Наших сердець – одвічно! І не лякав полон, […]...
- Катерина Бабкіна – Спи. Я тебе стерегтиму Спи. Я тебе стерегтиму. Просто цієї ночі Щоб відпустити зиму Треба заснути конче. Сни твої наче з вати – Теплі й м’які на дотик. Щоби тебе впіймати, Треба забути хто ти. Висить в вікна квадраті Жовтого сну окраєць. Треба піти з кімнати, Щоби прийти у пам’ять. Спи. Я ніде не йтиму. Просто цієї ночі Треба […]...
- Ольга Анцибор – доньці Євгенії Я вітаю доню з днем народження, Вірші їй пишу до цього дня. Їй бажаю я стрімкого сходження До вершини слави й визнання. Щоб граніт науки гризла легко, І щоб всюди зіркою була, Щоби для свого козака-легіня Пишною трояндою цвіла. Щоб була веселою, привітною, По життю упевнено ішла, Щоби шлях твій встелений був квітами, А хвороба […]...
- Марина Лонська – Не врятує ні хміль, ні Забужко Не врятує ні хміль, ні Забужко, Ураган польового писання. Дістає він солдатську кружку, Й в “нержавійці” горить Оксана. Дістає з кирзача він ничку, Ну і хай посміються солдати, Бо у них такий гарний звичай- Геть усе на кпини підняти. Доламала прозова дівка, Всьому серцю – у вічність закрила. Кляті чоботи – маломірки І до жаху […]...
- Єлизавета Замана – стільки спогадів Стільки спогадів, коли бродиш рідним містом… Підбори важко цокають вузькими провулками Чіпляючи каміння кричиш (матом) І далі прямуєш рішучими кроками. Чудове місто, з якого мрієш поїхати! До столиці пробитися, щоби всі побачили, Як ти гниєш без батьківської хати… Повернувшись просити, щоб тебе пробачили Ці вулиці, будинки і старі батьки, Від яких ти так хочеш втекти, […]...
- Христина Сирова – І краще в скроню. Цілься. давай І краще в скроню. Цілься. давай. По всім капілярам сіллю, розливаються Твої шиплячі. Мої судомні речення перелий У чашку та завари міцніше. Щоби зігрітись. Щоби, як в затишку десь біля моря В омріяному будиночку. Чайкою розбивайся Об хвилі моїх хвилювань. Помаранчами І корицею, як на різдвяні holidays зігрівай. Замотай у шарф із справжньої вовни Не […]...
- Олена довганюк – Я пам’ятаю той прекрасний день Я пам’ятаю той прекрасний день, Коли поглянула я вперше в твої очі. Хоч на хвилину, чи на мить лишень Повернутися туди я хочу. Туди, де погляд твій душу пронизав Теплими і світлими думками І слова усі у мене відібрав, І наповнив все новими почуттями. Тоді мені було цікаво знати, Чи відчуваєш ти те саме, що […]...
- Катя Гуйван – душа заплуталась в душі Душа заплуталась в душі Через тенета кілометрів, Кордонів, слів і кабелів, Крізь купу снів і почуттів І відірвалась від землі. Душа втопилася в Твоїй І розчинилася зимою, Пробігши кров*ю до основи Матеріальності подій. Дозволила напитись мрій І задихнутися від втоми, І обійняти Всесвіт Твій. Душа торкнулася Тебе Коли Ти спробував заснути, Не згадуючи все забути […]...
- Микола Руденко – Вже в тебе випадають зуби Вже в тебе випадають зуби – Порозумнішати пора. Сиди тихенько біля груби,- Хай рана гоїться стара. Ти все зробив, що міг зробити, – Були атаки та бої… А де й кого сьогодні вбито – То вже болячки не твої. Іще лишив тобі чимало Зелений світ, весняний гай. Зорею небо в роси впало – Йому служи, […]...
- Сергій Жадан – Що вона потім робила, куди пішла Що вона потім робила, куди пішла, З хусткою в рукаві й каблучкою на мізинці, Коли її темне вікно роз’їдала імла, Як іржа роз’їдає старі есмінці? Курила бельгійський тютюн, Міцніший, ніж зазвичай. Сварилася з поліцейськими – п’яна і грізна. Любила сухе вино, пила у фаст-фудах чай – Індійський, мов океан, Чорний, як власна білизна. Й пила […]...
- Архітектурний диптих – драч Іван І. Мій смуток Смертний вирок цигарці. Очі дихають синню – Густо сиплеться звідти Волошкова солона печаль. Я ламаю асфальту Зволожену лінію, Я шепочу печалі: “Проклята, відчаль!” Ось проспект мого Смутку, Вулиця імені Сорому. Несмаку диктатура Зав’язала на серці вузла. Зверхньо бридиться небо З холодними зорями Над рахітами цегли, Заліза і скла. Вони плачуть з потворності, […]...
- Людмила Васильєва – Присвята надзвичайній поетесі Присвята надзвичайній поетесі Нашого часу Ліні Костенко Коли перекладаю Ліну, Зі мною творяться дива, Тремтять, як лист, мої коліна, Та в горлі губляться слова. Коли торкаюся несміло Її поезій, дивний стан Душі охоплює все тіло, І почуття б’ють, мов фонтан. О, Ліно, Ліно! Що за силу Ти маєш в кожному рядку? Енергія твоя бурхливо Пульсує […]...
- Сергій Жадан – Якось-таки ти виріс в цій шпарці поміж держав * * * Якось-таки ти виріс в цій шпарці поміж держав, притулків, монархів, анархів, жидівських громад, республік, стримуючи зубами язик, щоби не так дрижав, ти завжди сприймав спілкування передумовою куплі – продажу свого ближнього, тож за першої нагоди наважився позбутися пут, котрими тебе в’язали, тобто змінити провалля Сходу, серед якого вижити був не годен, на […]...
- Іван Франко – Сідоглавому Ти, брате, любиш Русь, Я ж не люблю, сарака! Ти, брате, патріот, А я собі собака. Ти, брате, любиш Русь, Як хліб і кусень сала, – Я ж гавкаю раз в раз, Щоби вона не спала. Ти, брате, любиш Русь, Як любиш добре пиво, – Я ж не люблю, як жнець Не любить спеки в […]...
- Аня Тет – Стань для мене єдиним Стань для мене єдиним У широкому сенсі.. На – життя, не годину – Поселися у серці.. І душею, і тілом – Як задумав Всевишній, Щоби знати хотіла Лиш тебе, з-поміж інших.. Будь оселею й домом, У житті – найціннішим. Будь не просто знайомим, Стань отим, найріднішим.. Щедрим будь і уважним, Справедливим й надійним. І твоїми […]...
- Відповідь на контрольне питання До оповідання В. Винниченка “Федько-халамидник” Як ви вважаєте, ким би стали хлопці, коли б виросли? Познайомившись з героями твору, я уявила собі, ким би стали хлопці, коли б виросли. Думаю, що навряд чи змінилися б їх характери і соціальний стан. Розумного, вмілого й спритного Федька я бачу робітником, таким, як і його батько. Звичайно ж, він би не зміг терпіти […]...
- Її усмішка віщує новий біль Цілуєш губи, мов вдихаєш запах квітів І кожна мить приносить щось своє… Вона для тебе лиш одна така на світі І ти закоханий без всяких меж… Щось зовсім дивне сталося на серці – Солодкий шторм, хоча раніше штиль… Всі почуття зійшлися в однім герці… Ти дістаєш романтику зі скринь. Ти знаєш точно, що вона не […]...
- Іван Андрусяк – погляд дерева покруч Погляд дерева покруч – за ласку дарують дукати За труну самота за вогонь чикатіловський сплін Причаїлась задуха в легенях маленької хати Де ночуємо порізно Він або я або Він Облітають лані благально доліплені з воску Крига слів розкололась бо там уже інший газда Ми плекаємо зустріч під білими нігтями мозку Та сліди під порогом постійно […]...
- Ірина Шувалова – доведи мене Доведи мене вздовж високої чорної стіни До кінця війни Доведи мене серденько не обмани До беззубого лісу на краю землі До холодного поту на чолі До свинцевої каші на зубах Як би його встояти на ногах Як не збутись жодної з обидвох Заховай мене серденько в темний льох Затули мені серденько рот і ніс Щоби […]...
- Василь Стус – Ще й до жнив не дожив Ще й до жнив не дожив, Ані жита не жав, Не згубив, не лишив. І не жив. І не жаль. Тьмавих протобажань Заповітна межа: Ці напасті зі щастям Давно на ножах. Безборонно любити Заказано край, А зазнав би ти, світе Великий, добра. В смерть задивлені очі. Отерпла душа І навчає, і врочить: Тобі кунтуша Вже […]...
- Борис Грінченко – В степу В степу рвачкий на волі вітер віє, По світу він гуляє, де схотів, І бачить: скрізь недоля горе сіє, І повен світ нещастів і жалів. О, вітре мій! Тобі нема припини, І можеш ти до бога долинуть,- Скажи, коли нам ждать тії хвилини, Що доля всім дасть широко дихнуть? Ти, може, чув?.. Терпіти вже несила, […]...
Актуальність проблем порушених у п'єсі ляльковий дім.