Марина Курило – На скроні тисне ніч
На скроні тисне ніч, немов в
Напрузі.
Похмуро-сіра і важка
Субстанція,
З якою ви неначе давні друзі,
А разом з тим тримаєте
Дистанцію.
І вже не відчуваючи загрози
У вирі всеохоплючої тиші,
Щоразу ти свою життєву прозу
Охайно заримовуєш у вірші.
Втрачаєш розум в мареві
Вечірнім,
В обіймах сутінків із запахом
Вишень.
І світ сьогодні наче
Неймовірний,
Такий п’янкий, подумати
Лишень!
І музика луна в сплетіннях
Вічності,
То струн душі торкається
Життя…
В полоні ти з натхнення і
Магічності
І звідси вже немає вороття.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Цілувала я руки і скроні Ти завжди був на першому місці Цілувала я руки і скроні Ми дивились на юного місяця Твої руки, губи, долоні Не давали мені повіситься Обертаючись йдемо по колу Цвяхи в дошку, а ми із сердець Без морфіну у вену уколу Мені був би вже мабуть кінець І валялась я мертва вже б долу Лікар пише […]...
- Марина Лонська – Не врятує ні хміль, ні Забужко Не врятує ні хміль, ні Забужко, Ураган польового писання. Дістає він солдатську кружку, Й в “нержавійці” горить Оксана. Дістає з кирзача він ничку, Ну і хай посміються солдати, Бо у них такий гарний звичай- Геть усе на кпини підняти. Доламала прозова дівка, Всьому серцю – у вічність закрила. Кляті чоботи – маломірки І до жаху […]...
- Микола Руденко – Хтось тисне з хмар на землю Хтось тисне з хмар на землю, тисне Люто, А ми повинні небо підпирать. З чужинських стріл вливається отрута У нашу кров, коли йдемо на рать. І небо падає в холодні трави, Коли нас братство в землю зарива. Лише у зорях відгомоном слави Звучать востаннє мовлені слова. А там, дивись, ідуть сини змужнілі І знов беруть […]...
- Семенко Михайль – “Мені щось тоскно серце тисне… “ Мені щось тоскно серце тисне Моєї мами колисанка Така стара і ніжна висне І буде виснуть до світанку І буде виснуть до світанку. І буде виснуть до світанку Співучим спогадом нависне Тиха і ніжна серце тисне Моєї мами колисанка Моєї мами колисанка. 21. VII. 1916. Владивосток...
- Тарас Шевченко – Марина Неначе цвяшок, в серце вбитий, Оцю Марину я ношу. Давно б списать несамовиту, Так що ж? Сказали б, що брешу, Що на панів, бачиш, сердитий, То все такеє і пишу Про їх собачії звичаї… Сказали б просто – дурень лає За те, що сам крепак, Неодукований сіряк. Неправда! Єй-богу, не лаю: Мені не жаль, що […]...
- Марина Смагіна – Сніг приходить благословенням Сніг приходить благословенням, Хмари розходяться вже надвечІр – Сяє тоді зоря Віфлеєма, Сяє до кожного, кожному в дім. Шлях світлом зрошує правильний, обраний – Кожному це є дороговказ До року чергового, до самого обрію – Щоб він ніколи, ніколи не згас. З першою зіркою, з першими чарами, З першою вірою в передРіздво Славимо Господа, славимо, […]...
- Краткое содержание Приключение – Цветаева Марина Ивановна Приключение Краткое содержание поэмы Гостиница; ночь; Италия; год 1748-й. Главный герой – Джакомо Казанова, двадцати трех лет, доподлинный, извлеченнный из IV тома собственных его мемуаров и дополненный, дорисованный женской грезой о вечном Казанове, спит, роняя с губ женские имена. Его беспокойный сон прерывает гусар Анри, по первому впечатлению – юный проказливый ангел в мундире. Казанова […]...
- Марина Падалко – ти з серця мого вириваєш повільно вірші Ти з серця мого вириваєш повільно вірші Шматок за шматком Щоб біль був якнайгострішим Ти з серця мого вириваєш вірші методично В нього нігті вганяєш Ніби пінцет хірургічний Ти з серця мого вірші вириваєш по слову Інфаркт за інфарктом Некроз за некрозом Знову Атор: Марина Падалко...
- Павло Мовчан – Будень Благословен будь, день, сльотавий та холодний, Коли в шибки так дме, що навіть чути свист, І ти немов завис над хланями безодні, Намоклий і важкий, як той дубовий лист. Та чути глибину майбутньо-неземного, Що аж холоне кров, і музика луна – І не ступнуть тобі, бо прикипіли ноги, І зусебіч гуде гудюча глибина… І розумієш […]...
- Павло Мовчан – В оці роси Благословен будь, день сльотавий та холодний, Коли в шибки так дме, що навіть чути свист; І ти немов завис над хланями безодні, Намоклий і важкий, як той дубовий лист. Та чути глибину майбутньо-неземного, Що аж холоне кров, і музика луна – І не ступить тобі, бо прикипіли ноги Та й – що не крок – […]...
- Краткое содержание Крысолов – Цветаева Марина Ивановна Крысолов Краткое содержание поэмы “Крысолов” – первая поэма Цветаевой, написанная в эмиграции, в Праге. Это пророчество о судьбах русской революции, романтический период которой закончился и начался мертвенный, бюрократический, диктаторский. Это приговор любой утопии о возможности народного торжества, народной власти. Это же издевка над разговорами о революционности масс, в основе бунта которых всегда лежат самые низменные […]...
- Краткое содержание Повесть о Сонечке – Цветаева Марина Ивановна Повесть о Сонечке Краткое содержание произведения “Повесть о Сонечке” рассказывает о самом романтическом периоде в биографии Марины Цветаевой – о ее московской жизни в 1919 – 1920 гг. в Борисоглебском переулке. Это время неопределенности (ее муж у белых и давно не подает о себе вестей), нищеты (ее дочери – одной восемь, другой пять – голодают […]...
- Аня Тет – Щедрий цвіт полум’яної мови Щедрий цвіт полум’яної мови Не тримайте в собі, мов “на прив’язі” В тиші в’януть довіри основи – Не мовчіть на людей, що вам приязні.. Говоріть, коли є що сказати!.. Не таїть почуття, мов “під вартою” Бо сьогодні ті речі – бальзамом, Ну, а завтра – невчасні й не вартісні.. Уникайте в стосунках “сутінків”, Залучайте слова […]...
- Соломія Волошин – Обійми Так добре у твоїх обіймах заснути, Турботу і силу водночас відчути. Заплющити очі і бачити сни, В яких я – царівна, а лицар мій – ти. Так добре у твоїх обіймах проснутись, Цілунок твій ніжний за вушком відчути. Розплющити очі і зрозуміти, Що ти – найдорожчий для мене у світі...
- Юля Миргородська – Сьогодні у Львові Сьогодні у Львові пахне цукровим дощем. Завтра знову вокзал, а у мене ще стигне кава. В цьому місті постійно замріяна, і хочеться ще Танцювати під дощ у обіймах нічного туману. У кишені білет, у руках карта міста і ранець, Втричі легший за той, невблаганний зворотній білет. Завтра знову вокзал, але поки що Львів-коханець Одягає дощі, […]...
- Юрій Андрухович – Врешті дочекалися і ми благої вістки З циклу “Нотатки фенолога” Врешті дочекалися і ми благої вістки: Прах дорожній гілкою і квіткою запах – Знову городянки, мов еквілібристки, Промивають вікна майже в небесах,- Як вони утримують горішню рівновагу Над майданним гомоном круглої землі! Ніби визнають лишень захмарну тягу, Надвечірні спалахи малюючи на склі… Ніби все спочатку. Йдуть великі свята – Болісні, мов […]...
- Семенко Михайль – Улиця Сьогодні знов піду на її вулицю Буду чекать і мріять колисанок Сьогодні ніч безкрила зорі туляться І такий бездумно-ласкавий світанок Сьогодні знов піду на її вулицю Зараз я вже стриманий і не такий безладний Багато думав я і зважував дрібниць Губозміцнивсь рішучий став і владний Лиш був би я поменше згадний І мав би серце […]...
- Павло Мовчан – “Ой, наїхали семигоряни із-за семи гір… “ Ой, наїхали семигоряни із-за семи гір, Намостили гаті з м’яти до тебе у двір, Вийди тишею із хати, забілій, мов сніг, Твоя доля непочата стала на поріг. Семигірна, семизірна, на семи вітрах Прилетіла сном вечірнім, сіла, наче птах, А під нею забриніла золота струна: Сім тривог і сім печалей, та любов одна. Вибирай собі дорогу, […]...
- Олеся Крисько – Мені знов губитись між довгими Мені знов губитись між довгими, заплутаними провулками, Вдягатись тепліше, бо все ж таки на дворі осінь, Пити каву і палити цигарки ментолові десь за лаштунками, Вірити в щастя, шукати його і вплітати у коси. Гріючись, тримати руки замерзлі в старої куртки кишенях, Ховати очі від усіх байдужих навколо у сутінки. І вічно за щось у […]...
- Павло Мовчан – “І мерхли хмарини, наповнені світлом… “ І мерхли хмарини, напоєні світлом, Міняли химери подоби свої… І ніч прибувала – швидка, непомітна, Вона закрадалась, мов злодій в гаї. Усі кольори викрадала здовкола, І ширила очі, і вузила світ; Я знав, що цих хмар не побачу ніколи, Бо стануть дощами, перейдуть у лід. І визначить меж я не міг поміж ніччю Та днем, […]...
- Микола Хвильовий – Пам’яті Гната Михайличенка Із класою громів Твоє життя – “роман блакитний”. Товаришу! сьогодні ми всесвітні, Безсмертні, як життя, І вічні, як простори… Не згорнемо свій стяг І ще раз вдаримо об землю “вчора”. Шопена в спогад лиш на мить,- Не домовина кличе – домна. Товаришу, сьогодні ми В літаврнім “дома”. Загинув ти, а там… а там… Та не […]...
- Тетяна Гапонюк – Яскраве сяйво в обіймах ночі Яскраве сяйво в обіймах ночі, І ми в той час не зімкнули очі, Які зловили те світло фари, Ідемо вулицями, мов примари. Твій ясний погляд тепер тьмяніє, І я любити більше не вмію, Не вмію мріяти і обіцяти, Тепер так мало є що сказати. Немає вітру, тут надто тихо, О ні, не треба нам цього […]...
- Соломія Синиця – Скажи, ти думаєш про мене Скажи, ти думаєш про мене У мовчазних обіймах тиші, Коли тьмяніє світло денне, І вітер місяця колише? Коли світанок на порозі Іскриться сонячним промінням, Берези іній плетуть в коси, А ти… Чий образ ти лелієш? Хто привидом у сни крадеться, Дурманить розум, мов з похмілля? Кого ховаєш в себе в серці? Ім’я чиє у твого […]...
- Герасим’юк Василь – Фантастичний етюд На ту стаєньку вийшов я вночі. За мною – голий ліс. Пора – квітнева. Та зацвіла вже гілка черешнева Й світила, заховавшись у кущі. Ще не розвився бук, тому сліди Під лісом Дуже давнього обійстя Лякали… Але місяць розповився, Й черешенька шепнула: “Підійди”. Маржина в стайні зроду не була: Ховає у смереці дух маржина – […]...
- Антонич Богдан-Ігор – дует Поволі повертаємось у землю, як в колиску, Вузли зелені зілля в’яжуть нас – два спутані акорди. Сокира сонця вбита в пень дубовий лезом блиску, Музика моху, ласка вітру, дуб, мов ідол, гордий. На тратві дня, що нас несе, тіла слухняні й теплі Зростаються з собою, мов два сни, два вірні квіти. Мов шерсть кота, нас […]...
- Поезія – це музика душі Поезія – це музика душі. Це ніжні струни, що у серці грають. Це писані не розумом вірші, Здається, кращого у світі цім немає… Поезія – це музика душі. Це промінь теплий, що милує очі. Це вся любов, все горе і весь сміх, Це сльози всі недоспаної ночі. Поезія – це музика душі. Це скарб блаженний, […]...
- Богдан Шаповал – А десь далеко падають дощі А десь далеко падають дощі, І музика краплин наповнює серця Скажи своїй згорьованій душі – Їй колір суму вже не до лиця.. А десь безмежно квітне обрій, І пудрою цукровою дерева Обсипані. Веселий усміх долі, Нового ранку світло кришталеве.. Розкрий в обіймах сонцю серце, Злови в долоні крапельку дощу Тремтливий ранок все об ноги терся, […]...
- Євген Маланюк – Вічне 1. Досі сниться метелиця маю, Завірюха херсонських вишень. Золоті Ті очі впивають Степовий необмежений день, Що зростає у небо, у вічність… Плине вітер крізь села, сади, Золоті Ті очі й ритмічні Сині хвилі річної води. 2. Як забути? Яка ж гадюка З серця вижерти спогад могла б: Зір – пекучий, як мука й розлука, Мову […]...
- Мілена Вітровська – Я земля, я земля, мені холодно й зимно Я земля, я земля, мені холодно й зимно, В мені плач матерів, що ховають дітей. В мені стільки гробів, що у їх половині Я не знаю імен, я не маю вістей Про наступну дитину. Я земля, я земля, дайте воду і хліб, Я приймаю листки, недоплавлені квіти. Ще сьогодні важливий і впевнений слід – Завтра […]...
- Юрій Андрухович – Азарт У карти, так обшмульгані, що аж, Засіли пан різник і пан музика. Була спокуса виграшу велика, А за вікном був гомін і пейзаж. І все зійшло б гаразд, якби не піка. Вона не йшла – музика впав у раж, Сказав собі: “Ти в пику його вмаж! Дивись, яка паскедна в нього пика!” І різнику в […]...
- Коли сідає сонце Коли сідає сонце Стихає шум дощів Ти вигляни в віконце – Навколо ні душі Лишень один трамвайчик Між вулиць колесить Йому вночі самотньо Він вже давно не спить По небу як зернята Розсипались зірки Татусь малим хлопятам Розказує казки І тільки наш трамвайчик Колесами стучить Йому вночі самотньо Він вже давно не спить.. Затихли барабани […]...
- Осип Маковей – І я умію пісню І я умію пісню, Умію не одну, То тихо-милозвучну, То грімко-голосну. Я так люблю ті співи, А я їх сам зложив У тихі хвилі щастя, У хвилі, як тужив. Одна сільський дзвіночок Нагадує мені, Як в сумерку вечірнім Дзвенить у тишині. А друга сум наводить, Стає понурим світ, Мов вітер хмару кличе На ясний небозвід. […]...
- Микола Вінграновський – Червоною задумливою лінією Червоною задумливою лінією У сизих вербах, в голубій імлі В тонкій руці з прив’яленого лілією Окреслилась ти на вечірнім тлі Отих небес вечірніх з ластівками, Димами з хат, і кропом у борщі, І сонним сіном в лузі з будяками, Де, мов живі, до ранку йшли кущі, То кіньми, то людьми, то знову кіньми, А то […]...
- Семенко Михайль – Праця Батько рубає верболіз Я стягаю до тину. Тричі одніс – З-під шапки полився піт. І так працював без упину, Заскородив стежку. Скільки послав на долину Дерзких рапід! Гарну провів я мережку Між вишень в садку. Смуток замерз В кутку....
- Романтика руху – Ірина Саковець Романтика руху. Вологий екран вікна. Осіння картина. Магічне повторення кадрів. І сонце минає, І неба немає – у мандрах. За склом не пейзажі – Пастельні тони зникань. Сьогодні я тиха, Як твій чорно-білий сон, Як шемрання тіней, Що вечір пасе їх на стелі. Ось осінь старанно Тумани за потягом стеле, Зриваючи хижо Останнє тепло зі […]...
- Микола Вінграновський – Я сьогодні не прийду додому Я сьогодні не прийду додому – Де я? Я сьогодні в Київ не приїду – Де я? Я сьогодні не дивлюсь на тебе – Де я? Я сьогодні – вчора й позавчора – Де я? 1981...
- Павло Мовчан – Пастораль Обтяжені випом старі міхи лежали На тесаних столах, що в землю уросли, І лунко струмінь гнувсь веселого врожаю, Що запахом землі нам голови хмелив. Припізнений цей смак, та невтоленна спрага: На випині стегна дріма моя рука, І молоде вино по жилах, наче брага, Гуляє і серця у грудях відмика. Обридливо бринить в порожнім кухлі муха… […]...
- Іван Франко – Чим пісня жива? Кожда пісня моя – Віку мого день, Протерпів її я, Не зложив лишень. Кожда стрічка її – Мізку мого часть, Думи – нерви мої, Звуки – серця страсть. Що вам душу стрясе – То мій власний жаль, Що горить в ній – то се Моїх сліз хрусталь. Бо нап’ятий мій дух, Наче струна-прім: Кождий вдар, […]...
- Леонід Кисельов – Завтра буде світ такий, як завше Завтра буде світ такий, як завше, – Білий, жовтий, трохи вороний. І зависне небо. наче зашморг. Як і має бути восени. Сон, мов смерть, настигне на світанку. І незваний день в останню мить Забере тебе, як полонянку, Як у пісні – конями умчить. 1968...
- Олена Теліга – Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом * Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом. Не студить вітер уст – зігрівся коло них. І радісно моїм тонким, рухливим пальцям Торкатись інших рук і квітів весняних, Любов – лише тобі. А це її уламки, Це через край вино! В повітря квіт дерев! Це щастя, що росте в тісних обіймах рамки Закритої душі і […]...
Твір опис сніжинок.