Марта Тарнавська – “Аж сюди, над залізо й бетон, пронеслося… “



Аж сюди, над залізо й бетон, пронеслося
Раннє вітру зітхання, тужливе, осіннє,
І мені заплело у волосся
Своє тихе квиління.

Десь далеко у полі дрімають ще роси
І спросоння нашіптують марення травам…
Де у місті зустріну я осінь
І сумну, і ласкаву?

Між будинками клаптик ув’язнений неба,
Довкруги тільки мертвий на камені камінь;
В місті вулиць смітити не треба
Золотими листками.

1950


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Опис шкільного подвір'я.
Ви зараз читаєте: Марта Тарнавська – “Аж сюди, над залізо й бетон, пронеслося… “