Марта Тарнавська – “Людина вийшла у безмежне море… “

Людина вийшла у безмежне море
Із приладом наївного рибалки,
Щоб привид щастя, вимріяний змалку,
Ловити так, як ловлять альбакора.

Щоб уловити те, що невловиме,
Якої віри треба і любові!
Чи знаєш хоч, завзятий риболове,
Своєї жертви вигляд або вимір?

Чи не женешся за китом із казки,
Щоб власний зміст в стару вложити раму?
Чи всім Агабову потрібно драму
Зіграти знов до повної поразки?

Ах, не радій, як клюнуло нарешті,
Як в гордому змаганні переміг ти:
З уловом нікуди тобі побігти,
Додому добичі не забереш ти,

Не донесеш до побережжя Лети.
Хіба, як доля щедра і ласкава,
Тоді повернешся у рідну гавань
З обгризеним акулами скелетом.

1962


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір на морально етичну тему про друзів.
Ви зараз читаєте: Марта Тарнавська – “Людина вийшла у безмежне море… “
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.