Марта Тарнавська – Макіявелівський полуденок з Архипенком
Титові Геврикові
Прийшов його милість король Соломон
У гості не тільки до мене –
Нікого, одначе, не взяв у полон,
Лиш серце моє незбагненне.
Пройшов він крізь простір, пройшов він крізь час
– король цей для вчора й для завтра.
Біблійну кирею надів він для нас,
Чи, може, це плащ космонавта?
Не стрій, не корона, не помах жезла
Говорять про силу і владу –
Німий маєстат – оборона від зла,
Він хаос приводить до ладу.
Рішучість, повага – пануй і веди!
Історія місце присудить.
Не страх, а довіру і гідність буди,
І підуть за покликом люди.
Щось людське в цій бронзі. Округла гладінь
Пом’якшує грані кубізму.
Я бачу усмішку – абстрактну, мов тінь.
Володар цей має харизму.
1985
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Марта Тарнавська – Хвалю ілюзію Учора тут палахкотіла осінь, Немов Ван Гог пройшов міським бульваром, Покидавши з небесної палітри Доспілу щедрість. Я жила тоді Свідомістю, що спалах цей – останній. Чому ж тепер, здивована украй Незвичною суворістю дерев, Що мов зійшли із образу Сезана, Я думаю про цю закономірність, Мов про болюче непорозуміння? Учора молодість моя – вино У келеху, […]...
- Марта Тарнавська – Три відміни Буває: туга – космічна: Quelle est cette langueur qui p? n? tre mon c? ur? – за Верленом. Самотність тоді – це смуток, Це тихий, осінній дощ – Мудрість ранньої зрілості, Що скидає останнє листя дитинства. Буває: самотність – творча: Тоді У вікна твоєї душі Вривається вітер ілюзій: Він розбиває реальність На сотки кольорових скелець, […]...
- Марта Тарнавська – “Чи й ти ішов крізь ніч?..” Чи й ти ішов крізь ніч? Вона така, як море, Що заливає все. Безмежжя. Самота. Стихає горда річ, бо маєстат покори Ключем нових пізнань замкнув твої уста. Вантаж своїх шукань несеш у ніч з собою І тугу, що росте, немов вечірня тінь. Простягнута рука не скаже: я з тобою, Ласкавий режисер не скаже: відпочинь. Без […]...
- Марта Тарнавська – “В житті моєму теж був Бабин Яр… “ В житті моєму теж був Бабин Яр: Ішли по вісім вулицею міста – Діди, чоловіки, жінки і діти – І понад ними нісся дивний гул: Мов стогін сотні скарг, немов скигління, Мов здавлений у горлі дикий плач. Попереду сивоволосий муж – Високий, у розстебнутій сорочці, З піднятою угору головою – Це наш знайомий, Гольдберг, наш […]...
- Марта Тарнавська – Ліхтарі Десь далеко є край, Де немає турбот, Де, мов квіти, ростуть доброта і любов. Але шлях у цей рай Крізь страхіття темнот, Що їх досі ніхто не зборов. Променій, не згасай, моя зірко ясна, Проведи мене в край, де царює весна. Не зупинять мене Темноти вояки: Там – царівна, що серце мені віддала. В неї […]...
- Марта Тарнавська – Мораторій Стадіон футболістів сьогодні Відступили незвичній справі: Тут скликають народне віче – Мораторій проти війни. Ось ідуть: активісти-студенти, Співробітники і професура – Колектив-університет. Ось ідуть, щоб у зіткненні поглядів, На одвертому вільному форумі Передискутувати проблему – Наболілий розпач душі. Ось ідуть несподівано збуджені Цим бажанням прилюдного вислову, І готовістю встати і бути, І назвати себе дисидентами. […]...
- Марта Тарнавська – Перша лекція демократії Холодний вітер дме від океану, А він – простоволосий, без пальта: Сивизни розкуйовджена чуприна, Розстебнутий піджак і – наче прапор – Краватка вільно лопотить на вітрі. Хто він – цей незнайомий? Чи бостонець? Іміграційного бюро урядник? Чи спонсор чийсь, що вийшов зустрічати, Або чийсь родич? Може, перехожий, Що випадково заблукав у пристань Якраз коли причалив […]...
- Марта Тарнавська – Синтез Бібліотекар, професор права, І директор найбільшої в світі Бібліотеки правничих наук, Друг мій Морис сьогодні саме На вершинах своєї кар’єри. При вині, у професорськім клубі, Каже Морис: “Ти знаєш, учора Я отримав листа-спокусу: Запросили мене заснувати Научну бібліотечну централю У новім університеті Недалеко від Єрусалиму… “ “Та невже ти для цього лишив би Свій достаток, […]...
- Марта Тарнавська – Plain living and high thinking Щоденно зустрічаю у метро Студентів, навантажених книжками. Обкладинки читаю крадькома. Наймення Фройда, дарвіна, Шекспіра, Малознайомі назви дисциплін Вселяють в серце невгасиму тугу. Не запідозрить молодий студент, Що юна мати із малятком поруч Жадобою наповнена ущерть, Що в погляді її і жаль, і заздрість. Та ось знайшлися батькові ключі, Що відімкнули, мов Сезам заклятий, Замки на […]...
- Марта Тарнавська – Біла ніч Ніч тиха прийшла і свята, Мов молитва, така врочиста. Воістину, Боже дитя Народилося в цьому місті. Прийшла зачарована ніч, Мов в дитинстві почута казка, І світиться людям із віч Братолюбія тепла ласка. Блищить на ялинці горіх І такий же на небі місяць – Та найкращий сьогодні – сніг: Йому в серці найбільше місця. 1954...
- Марта Тарнавська – Бібліотекарка У суботній ясний ранок Я дівчину зустрів: Зупинилася неждано, Сказала кілька слів: “Ах, яке чудове небо! Що чувати там у тебе? В бібліотеку мені треба Щоб ти мене провів.” Падав дощ в суботу вранці, Не знав я, чи іти, Щоб коханій Маріянці Лектуру віднести. Жду, і повна в мене тека. Чую голос десь далеко: “Я […]...
- Марта Тарнавська – Зальцбург Константинополь, Неаполь і Зальцбург – Це найкращі міста у світі. Александер фон Гумбольт (Напис на Монашій горі в Зальцбургу) З нових бараків, що на передмісті Сховалися за давній монастир, Щодня опівдні група гімназистів Верталася в життя буйного вир, Щоб юним сміхом, гамором і свистом Міщанський заколочувати мир. Та молоді те вибачити треба, Коли в душі […]...
- Марта Тарнавська – Автопсихотерапія Die Einsamkeit ist wie ein Regen. Rainer Maria Rilke На серце падає знайомий дощ І стоплює солодку грудку щастя. Як віднайти шляхи до світлих прощ, Де радості цілющої причастя? Нема молитви, що змиває біль – Невже й любов – фата-моргана тільки? Палючу спрагу, що гірка, мов сіль, Гашу вином – поезією Рільке. 1960...
- Марта Тарнавська – Фонтан Фонтан – чи пам’ятаєш ти фонтан, Що розсипав п’янкий дурман І шуму океан? Цей день – чи пам’ятаєш ти цей день: Душа дзвеніла від пісень – Це був прекрасний день! Так, наче промінь заблис, У тьмі самоти блиснула ти, Так, як ряхтить падолист – Щоб у красі відійти… Фонтан, чи пам’ятаєш ти фонтан, Що розсипав […]...
- Марта Тарнавська – Прохід Утікаю від самотніх стін У юрбу, що мов барвистий гомін. Йде зі мною поруч – довга тінь, Що із нею здавна ми знайомі. Пропливають хвилі людських рік, Мов спішать у неминуче море; Шум реклами глушить серця крик, Загадка з усіх зіниць говорить. Курява знімається з-під авт І висить над містом, наче хмара; Тільки думка – […]...
- Марта Тарнавська – Вересень 92 Пам’яті О. Т. O Herr, gib jedem seinen eignen Tod: Das Sterben, das aus jenem Leben geht, Darin er Liebe hatte, Sinn und Not… Rainer Maria Rilke...
- Марта Тарнавська – Весна Soleil – espace – verdure. Le Corbusier Читаю книгу архітекта Ле Корбюзіє. О, творчий людський інтелекте, О, візіє! Мій настрій – списаний із книги На радість дня: Порив весняної відлиги Журбу одняв. Закономірно все і просто: Потрібні лиш: Сонце, Зелень, І простір – Баласт залиш. Архітектурі цій не треба Утоми літ: До розпроміненого неба Нестримний […]...
- Марта Тарнавська – Запрошення Ах, де ти, лицарю на білому коні? (Вже місяць-молодик чарує вечір І в серця спраглого відчиненім вікні З’явилась знову туга молодеча). Ах, підніми на приязне рам’я? І понеси мене у простір неба, Щоб, наче зірку, віднайшла там я Себе саму – свою любов до тебе. Ах, відірви на мить хоч від землі, Щоб знову я […]...
- Марта Тарнавська – до самоти Я вернуся… Не довго нам бути в розстанні. Скоро в смутку шукатиму радощів знову, Без запросин прийду, коли промені ранні Поведуть мене в гори на тиху розмову. Ти простиш, але я – непокірна і горда – Мов апостол Христа, відречусь тебе тричі. Я нестиму тобі і зневагу й погорду, Поки вірність твоя знов мене не […]...
- Марта Тарнавська – Geiranger Юність Молодечий порив білопінним збігає потоком З гір, де батьком буття – чародійний чаклун-льодовик, – молодий водоспад білим шумом у синяву фйорду. Пахне морем цей фйорд: ось і меви, від моря посли, На зухвальство у даль закликають, на вікінгів подвиг. На підбій, у життя, вирушають гадючі човни. Старість Скрині повні добра: награбовані мудрощі мандрів: Міхи […]...
- Марта Тарнавська – Memento Складаєш задуми і плани В скарбницю, на пізніш, Так, як скупар – майбутнім п’яний – Несе до банку гріш. Давно готовий до дороги Мандрівний виряд твій: Ось жде біля порога Наплечник, повен мрій. Рушай, покіль в душі весна є – Вже сіті час простяг: На колісниці здоганяє Тебе життя. 1957...
- Марта Тарнавська – Від автора Das ist die Sehnsucht: wohnen im Gewoge Und keine Heimat haben in der Zeit. Und das sind W? nsche: leise Dialoge T? glicher Stunden mit der Ewigkeit. Rainer Maria Rilke Тихі розмови з вічністю включають поезії двох раніше виданих моїх книжок Хвалю ілюзію (1972) і Землетрус (1981), а також поезії друковані пізніше в періодиці. Є […]...
- Марта Тарнавська – Біржа На біржі життя купуєш Дешеві майбутнього акції Та віриш, мов грач, у щастя І вперто ждеш дивіденду. Хотів би ти, спекулянте, З маленьких своїх інвестицій Отримати зиск потрійний? Хотів би дешеві ліри На тверду проміняти валюту І стати без поту і труду Вдоволеним капіталістом? Та біржа життя не гірша Від славної біржі Нью-Йорку: Тут риск […]...
- Марта Тарнавська – Вибір Я проміняла мрію на усмішку, Міраж крайнеба на земне тепло; Життя розкрилось, мов чудесна книжка, Потоком прагнень щастя потекло. Не вірилось захопленій дитині, Що це – новий народжувався міт, Що спрага – чи то в серці, чи в пустині – У привид вміє замінити світ. Коли в покірному самовідданні Заникло горде візіями “я”, Перемогло поезію […]...
- Марта Тарнавська – Чорний кіт Чорний кіт перебіг дорогу. Не Бодлерівський кіт, що в зелених очах Тримає космічну тайну, Не улесливий котик у пошуках пестощів тіла – Чорний дикий кіт плигнув на дорогу Із хащів підсвідомості: Він лякає і кличе в безодню, Мов пророцтво народного забобону. 1985...
- Марта Тарнавська – Землетрус Моїм синам Маркові і Максимові – Вдумливим критикам, прекрасним друзям Землетрус Лялі – після чергового землетрусу в Каліфорнії На скалі Ріхтера занотували: сім. Якісь щасливі фоторепортери На фільм схопили драматичну сцену: Мурована фортеця подалась І умлівіч розсипалась в руїну. (Тепер – говорять – є такий закон, Що будувати треба сейсмостійко – Нових споруд не валить […]...
- Марта Тарнавська – діягноз Зенкові Der Tod ist gross. Wir sind die Seinen Lachenden Munds. Wenn wir uns mitten im Leben meinen, Wagt er zu weinen Mitten in uns. Rainer Maria Rilke: Schlussst? ck. Не вирок це – мале memento mori: Затьмарила хмаринка небосхил, Та простір неба – голуба прозорість, І сонця курс – пополудневий схил. Здаля йде ніч […]...
- Марта Тарнавська – Едельвайси Молитовних висот піднебесні божниці Застеляє снігів недоторканий килим. Там шукай джерела чудотворної сили І магічних ключів до життя таємниці. У простий едельвайс чародії альпійські Заховали секрет непорочної вроди. На сторожі його і закон, і природа – В лід закуті верхи, мов у панцери військо. Шпиль здобути не всім альпіністам удасться: Не для всіх вид з […]...
- Марта Тарнавська – Поворот Мов гість, приходить довгожданий час І – як колись на мрій аеродромі – Гарячим серцем я вітаю вас, Мої далекі рідні незнайомі. І, мабуть, ліпше, як не буде слів: Дозвольте, що піду я між каштани, Послухаю, як гомонить Поділ, На камені історії пристану. Піду, щоб у провулків глибині, Як метушня буденна вже засне там, Знайти […]...
- Марта Тарнавська – Залицяння Сміялась я: ти – іскра електрична, Солом’яного спалах ти вогню. Твоє тепло бездомних не нагріє. І сміх мій був фривольний, молодий, Мов відгомін давно забутих арій. Як зайчик соняшний плигне в підвал – Чи ж це посол прибув з країни казки? Чи ж це – квиток на подорож до сонця? – Але в очах людини […]...
- Марта Тарнавська – У лікарні Івасеві Керницькому В очах ласкава усмішка не згасла, Та хтось сипнув туди піском тривоги І впала тінь апатії зловісна На синь зіниць, немов смертельна втома. Чи в кучерях живуть ще сміховинки, Що їх заплів туди заморський вітер? Прилип до лікарняної подушки Жмут сивого безладного волосся. Як розсипати сміх на радість людям, Коли в устах ледь […]...
- Марта Тарнавська – Над рікою Вже сірий день між горами розтанув, Мов у долоні кучерявий сніг. Коли йдемо з тобою між каштани – Сріблом алеї стеляться до ніг. З гори, де замок, сходить ніч на місто Поміж ліхтарень стройовий шпалір, І світел мерехтить ярке намисто Над білим містом нині, замість зір. Мов привиди, понад водою звисли Засніжені-замаяні мости. Біжать з […]...
- Марта Тарнавська – Ти не знаєш Так до болю, до болю тужно, Так безмежно, жагуче жаль, Хоч і небо ясне-головокружне, І хоч дзвенить-співає зелена даль. Бо не знаєш ти, що саме в цю мить Вітер вістку нам приніс, Що востаннє вже так серце тремтить, І більше не треба сліз. Ти не знаєш, що розстання це час, Що холоне в жилах кров, […]...
- Марта Тарнавська – The last frontier Маркові та Ії – на далеку дорогу до Каліфорнії Піонери країни ішли Неодмінно зі сходу на захід. Куля сонця – вогнистий магніт – Всіх тягла в далечінь за собою. На возах – найцінніший вантаж: Непокора, відвага і мрія, І уперте бажання дійти До найдальших, останніх кордонів. По дорозі – безмежжя степів, Індіянські ворожі ватаги, І […]...
- Марта Тарнавська – Еротика Немов весінній вітер надлетів І радісну в серця приніс відлигу! Благословенне будь, тепло двох тіл, Що топиш самоти бездонну кригу. Так з надр землі пробившись, джерело Дає розлив гамованій напрузі. Будь, життєтворче радісне тепло, Супутником найкращої з ілюзій. Яка у сонця весняного міць, Що зрушує життя нового повінь! Ключі до незбагненних таємниць В теплі простої […]...
- Марта Тарнавська – Вітер Вітер, солоний вітер, Що хмарить обрій, Вітер, що пахне літом, П’янкий і добрий, Вітер, що бризки піни Несе в обличчя, Вітер, що з далечіні До моря кличе, Вітер, що пестить тіло – Гарячу бронзу, Вітер – рибалка смілий, Надморський бонза, Вітер, чайок квиління І шуму повен, Вітер, немов весіння Бурхлива повінь, Вітер, що ніжно пестить […]...
- Марта Тарнавська – “Вирушив у Життя… “ Вирушив у Життя, Зібравши в клунок свої Слова і мрії, Проходив Мости між країнами і континентами, Ріс на чужій землі, як Самотнє дерево, Відчував до болю загальнолюдську Тугу за мітом, Простягав руку слабшому, як Брат братові, На захист свого приватного світика Поставив Сотню сонетів, І, підійнявшись по Камінних ступенях, Подався в останню Подорож поза відоме. […]...
- Марта Тарнавська – Травелог. Молитва Молися за нас, безвірних, Премудрості Божій, Оранто. Молися, щоб ми тривали, Як ти триваєш віками, Щоб став Пантократор суворий На захист і нашої долі… Молися за нас, Oранто. Були віки лихоліття, Заглади воєн, руїни, А ти піднімалась щоразу Свята, велична, безсмертна. Молися за нас, Оранто. Твоя золота авреоля Блищить, мов надія, мов віра У незнищенне […]...
- Марта Тарнавська – Будь зо мною Люблю тебе я давно, ти – світу вікно, Ти – радість і жаль, ти – сміх і печаль. Ходім у край наших мрій, коханий мій, До зір аж ходім, там вічний наш дім. Любов – життя наснага і джерело, В любові зустрічаймо добро і зло. Яке ж бо радісне наших серць злиття: Будь зо мною […]...
- Марта Тарнавська – Відкриття пам’ятника , Не до мистців, не в пантеон поетів Прийшов, щоб слави лавр прийняти на чоло: – ще не настав той час, щоб бути лиш естетом, Закривши очі на добро і зло. Прийшов він у столицю дипломатів – країни невідомої поет – Щоб про забутих світові сказати Беззвучним докором, що коле мов стилет. Прийшов він до […]...
Ти не дивись що буде там.