Марта Тарнавська – Над синім океаном

Related posts:

1. Марта Тарнавська – Вітер Вітер, солоний вітер, Що хмарить обрій, Вітер, що пахне літом, П’янкий і добрий, Вітер, що бризки піни Несе в обличчя, Вітер, що з далечіні До моря кличе, Вітер, що пестить тіло – Гарячу бронзу, Вітер – рибалка смілий, Надморський бонза, Вітер, чайок квиління І шуму повен, Вітер, немов весіння Бурхлива повінь, Вітер, що ніжно пестить […]...
2. Марта Тарнавська – Geiranger Юність Молодечий порив білопінним збігає потоком З гір, де батьком буття – чародійний чаклун-льодовик, – молодий водоспад білим шумом у синяву фйорду. Пахне морем цей фйорд: ось і меви, від моря посли, На зухвальство у даль закликають, на вікінгів подвиг. На підбій, у життя, вирушають гадючі човни. Старість Скрині повні добра: награбовані мудрощі мандрів: Міхи […]...
3. Марта Тарнавська – Травелог. Купіль Купайся у Чорному морі І слухай: не хвиль прибою, А ніжного вод дзюрчання, Чудесної гри стаккато, Коли відступається хвиля І море говорить із рінню. Надслухуй, вслухайся уважно: Такої музики моря Не почуєш ніде у світі. Купайся у рідній мові. Вона не шумить прибоєм, Вона – ледве чутне дзюрчання, Скрите чудесне стаккато – Розмова моря із […]...
4. Марта Тарнавська – Поворот у зелену юність Чи тямите: цвіла черемха біла І пахощі її розносив вітер. До нас, мов пісня, тихо і несміло Прийшов у гості неповторний квітень. Чи тямите: зелені однострої, Весна зелена і зелені мрії – І цей порив, що й досі непокоїть, І цей вогонь, що юну дружбу гріє… … Я чую знов дзвінку юнацьку пісню І прапорів […]...
5. Марта Тарнавська – У лікарні Івасеві Керницькому В очах ласкава усмішка не згасла, Та хтось сипнув туди піском тривоги І впала тінь апатії зловісна На синь зіниць, немов смертельна втома. Чи в кучерях живуть ще сміховинки, Що їх заплів туди заморський вітер? Прилип до лікарняної подушки Жмут сивого безладного волосся. Як розсипати сміх на радість людям, Коли в устах ледь […]...
6. Марта Тарнавська – Три відміни Буває: туга – космічна: Quelle est cette langueur qui p? n? tre mon c? ur? – за Верленом. Самотність тоді – це смуток, Це тихий, осінній дощ – Мудрість ранньої зрілості, Що скидає останнє листя дитинства. Буває: самотність – творча: Тоді У вікна твоєї душі Вривається вітер ілюзій: Він розбиває реальність На сотки кольорових скелець, […]...
7. Марта Тарнавська – Чорний кіт Чорний кіт перебіг дорогу. Не Бодлерівський кіт, що в зелених очах Тримає космічну тайну, Не улесливий котик у пошуках пестощів тіла – Чорний дикий кіт плигнув на дорогу Із хащів підсвідомості: Він лякає і кличе в безодню, Мов пророцтво народного забобону. 1985...
8. Марта Тарнавська – Зимова казка Замаяні снігом дерева І ніч, як день, А вітер в обличчя шле вам Дзвінки пісень. Білий сніг, білий сніг Сипле зорі нам до ніг. Білий сніг – дар небес, Світ увесь – світ чудес. Полинемо в парі з тобою В чарівний край, Де білою вкриті габою Весь сум, одчай. Білий сніг, білий сніг Сипле зорі […]...
9. Марта Тарнавська – Південнокаліфорнійський реквієм Пам’яті Лялі Савицької-Маланчук На твоїй вулиці захворіли дерева. Зрізують їх. Пахне в повітрі камфорою. Тепер тут посадять евкаліпти – ти називала їх – безвстидниці. Вони – як ми з тобою – нетутешні. Але вони – здорові. Їм тут добре. Країна цвіте вічною весною. На дах твоєї хати вишнева бугенвіля Прослала пишноцвітний килим. Довгошия якка ряхтить […]...
10. Марта Тарнавська – Залицяння Сміялась я: ти – іскра електрична, Солом’яного спалах ти вогню. Твоє тепло бездомних не нагріє. І сміх мій був фривольний, молодий, Мов відгомін давно забутих арій. Як зайчик соняшний плигне в підвал – Чи ж це посол прибув з країни казки? Чи ж це – квиток на подорож до сонця? – Але в очах людини […]...
11. Марта Тарнавська – Едельвайси Молитовних висот піднебесні божниці Застеляє снігів недоторканий килим. Там шукай джерела чудотворної сили І магічних ключів до життя таємниці. У простий едельвайс чародії альпійські Заховали секрет непорочної вроди. На сторожі його і закон, і природа – В лід закуті верхи, мов у панцери військо. Шпиль здобути не всім альпіністам удасться: Не для всіх вид з […]...
12. Марта Тарнавська – “На столі робочому – Шекспір… “ На столі робочому – Шекспір: Тижнів два, як закінчив сонети. Ніч і тиша. Світло і папір. Ніч – найкращий приятель поетів. Утомився. Можна б і лягти. Та у ліжку дихати трудніше… Ще хотів би, може, зберегти Свіжу думку у новому вірші. Лиш здрімнутись. Треба трохи сну. Голову схилив. Зімкнув повіки. Серед любих книг своїх заснув […]...
13. Марта Тарнавська – Травелог. Буря Від хмар, що грозою нависли, Сховайся в старому Ринку У браму середньовічну І слухай, як дощ на бруку Вистукує марш похоронний: Це плаче камінне місто. Сховайся в старезну браму Від бурі, від блискавиці, Щоб серце, вражене громом, Не розкололось надвоє. Чи чуєш заліза скрегіт? Це ковані двері скрегочуть, Мов зуби, стиснуті з болю. У дверях […]...
14. Марта Тарнавська – Ти не знаєш Так до болю, до болю тужно, Так безмежно, жагуче жаль, Хоч і небо ясне-головокружне, І хоч дзвенить-співає зелена даль. Бо не знаєш ти, що саме в цю мить Вітер вістку нам приніс, Що востаннє вже так серце тремтить, І більше не треба сліз. Ти не знаєш, що розстання це час, Що холоне в жилах кров, […]...
15. Марта Тарнавська – “Мені назустріч над вечірнім морем… “ Мені назустріч над вечірнім морем Примчався вітер, пристрасний і хижий. Під ноги хвиля стелиться в покорі І біла піна стопи ніжно лиже. Поклав на море місяць білу смугу – Це шлях для всіх, кому у серці тісно, А я топлю в морському шумі тугу, І губиться в морському шумі пісня. Знаки людей на пісковому пляжі […]...
16. Марта Тарнавська – “В міському парку пахне рання осінь… “ В міському парку пахне рання осінь, Мов дороге настояне вино. Як не прийняти вересня запросин, Таких же любих, як колись давно? Несу я в парк свою осінню радість І зерно зголоднілим голубам: Мені білки і птахи завжди раді – Тут і моя пташина голуба. Приплив екстазу заливає груди, Неначе повінь золотих листків: Прекрасними усі здаються […]...
17. Марта Тарнавська – Еротика Немов весінній вітер надлетів І радісну в серця приніс відлигу! Благословенне будь, тепло двох тіл, Що топиш самоти бездонну кригу. Так з надр землі пробившись, джерело Дає розлив гамованій напрузі. Будь, життєтворче радісне тепло, Супутником найкращої з ілюзій. Яка у сонця весняного міць, Що зрушує життя нового повінь! Ключі до незбагненних таємниць В теплі простої […]...
18. Марта Тарнавська – Запрошення Ах, де ти, лицарю на білому коні? (Вже місяць-молодик чарує вечір І в серця спраглого відчиненім вікні З’явилась знову туга молодеча). Ах, підніми на приязне рам’я? І понеси мене у простір неба, Щоб, наче зірку, віднайшла там я Себе саму – свою любов до тебе. Ах, відірви на мить хоч від землі, Щоб знову я […]...
19. Марта Тарнавська – Над рікою Вже сірий день між горами розтанув, Мов у долоні кучерявий сніг. Коли йдемо з тобою між каштани – Сріблом алеї стеляться до ніг. З гори, де замок, сходить ніч на місто Поміж ліхтарень стройовий шпалір, І світел мерехтить ярке намисто Над білим містом нині, замість зір. Мов привиди, понад водою звисли Засніжені-замаяні мости. Біжать з […]...
20. Марта Тарнавська – “Чи й ти ішов крізь ніч?..” Чи й ти ішов крізь ніч? Вона така, як море, Що заливає все. Безмежжя. Самота. Стихає горда річ, бо маєстат покори Ключем нових пізнань замкнув твої уста. Вантаж своїх шукань несеш у ніч з собою І тугу, що росте, немов вечірня тінь. Простягнута рука не скаже: я з тобою, Ласкавий режисер не скаже: відпочинь. Без […]...
21. Марта Тарнавська – Navigare necesse est Плавба була, мов ще одна пригода. Коли людині вісімнадцять літ, Прислів’я, що ось “плавання – конечне”, Здається, мов девіз на все життя, І, хоч співали моряки у порті Німецьку пісню про загибель мрії, – Байдужим залишався Бремергафен. U. S. S. Mercy вже не віз солдатів Підсилювати европейський фронт – Він повертався з транспортом додому, Останнім […]...
22. Марта Тарнавська – На справжньому снігу, створеному людиною Л. і З. – з приязню Сиплеться, стелиться Біла метелиця, Вітром збиває із ніг. День, наче писанка Сонцем розписана, А тут, між горами – сніг. В зелені крузі є Клаптик ілюзії: Створена штучно зима. Йдемо на лещета, Хоч хтось і плеще там, Що “снігу ж справді нема.” Мрія засніжена Серце розніжила: Час зупинився на мить. […]...
23. Марта Тарнавська – E pluribus unum Скінчився гімн. В черзі до мікрофону Стоїть промовців терпеливий ряд, І перший з них почав своє вітання. Не знаю, хто він. Що сказав – не тямлю. Напевно щось про берег цей гостинний, Про те, що нам тут раді, що нас жде Добробут, мир, і продуктивна праця, Яку тут цінять, як ніде у світі, Про те, […]...
24. Марта Тарнавська – Plain living and high thinking Щоденно зустрічаю у метро Студентів, навантажених книжками. Обкладинки читаю крадькома. Наймення Фройда, дарвіна, Шекспіра, Малознайомі назви дисциплін Вселяють в серце невгасиму тугу. Не запідозрить молодий студент, Що юна мати із малятком поруч Жадобою наповнена ущерть, Що в погляді її і жаль, і заздрість. Та ось знайшлися батькові ключі, Що відімкнули, мов Сезам заклятий, Замки на […]...
25. Грицько Чубай – Ти синім небом дивишся на мене Ти синім небом дивишся на мене, Щоб я, бува, душею не зачах. В моїх ночах – тополь свічки зелені, В моїх ночах, в задуманих очах. В моєму щасті твого щастя зливи, В моїй крові пожар твоїх калин. З твоїх давнин на плечах вітер сивий, Гіркий, печальний вітер, мов полин. За мною ходять твого горя тіні, […]...
26. Марта Тарнавська – Зальцбург Константинополь, Неаполь і Зальцбург – Це найкращі міста у світі. Александер фон Гумбольт (Напис на Монашій горі в Зальцбургу) З нових бараків, що на передмісті Сховалися за давній монастир, Щодня опівдні група гімназистів Верталася в життя буйного вир, Щоб юним сміхом, гамором і свистом Міщанський заколочувати мир. Та молоді те вибачити треба, Коли в душі […]...
27. Марта Тарнавська – Перша лекція демократії Холодний вітер дме від океану, А він – простоволосий, без пальта: Сивизни розкуйовджена чуприна, Розстебнутий піджак і – наче прапор – Краватка вільно лопотить на вітрі. Хто він – цей незнайомий? Чи бостонець? Іміграційного бюро урядник? Чи спонсор чийсь, що вийшов зустрічати, Або чийсь родич? Може, перехожий, Що випадково заблукав у пристань Якраз коли причалив […]...
28. Марта Тарнавська – Memento Складаєш задуми і плани В скарбницю, на пізніш, Так, як скупар – майбутнім п’яний – Несе до банку гріш. Давно готовий до дороги Мандрівний виряд твій: Ось жде біля порога Наплечник, повен мрій. Рушай, покіль в душі весна є – Вже сіті час простяг: На колісниці здоганяє Тебе життя. 1957...
29. Марта Тарнавська – Від автора Das ist die Sehnsucht: wohnen im Gewoge Und keine Heimat haben in der Zeit. Und das sind W? nsche: leise Dialoge T? glicher Stunden mit der Ewigkeit. Rainer Maria Rilke Тихі розмови з вічністю включають поезії двох раніше виданих моїх книжок Хвалю ілюзію (1972) і Землетрус (1981), а також поезії друковані пізніше в періодиці. Є […]...
30. Марта Тарнавська – Біржа На біржі життя купуєш Дешеві майбутнього акції Та віриш, мов грач, у щастя І вперто ждеш дивіденду. Хотів би ти, спекулянте, З маленьких своїх інвестицій Отримати зиск потрійний? Хотів би дешеві ліри На тверду проміняти валюту І стати без поту і труду Вдоволеним капіталістом? Та біржа життя не гірша Від славної біржі Нью-Йорку: Тут риск […]...
31. Тернарне римування Тернарне римування (лат. terni – по три) – розташування рим за схемою: аабввб (через два рядки на третій), одна з форм шестивірша (секстини). Яскравим прикладом Т. р, є вірш В. Герасим’юка “Ранкова пастораль”: Розвиднювалось. Ми пішли косити а За грунь. А нам навстріч несли трембіти а Чоловіки з присілка – хтось помер. б Була ще […]...
32. Марта Тарнавська – до самоти Я вернуся… Не довго нам бути в розстанні. Скоро в смутку шукатиму радощів знову, Без запросин прийду, коли промені ранні Поведуть мене в гори на тиху розмову. Ти простиш, але я – непокірна і горда – Мов апостол Христа, відречусь тебе тричі. Я нестиму тобі і зневагу й погорду, Поки вірність твоя знов мене не […]...
33. Марта Тарнавська – Вересень 92 Пам’яті О. Т. O Herr, gib jedem seinen eignen Tod: Das Sterben, das aus jenem Leben geht, Darin er Liebe hatte, Sinn und Not… Rainer Maria Rilke...
34. Марта Тарнавська – Прохід Утікаю від самотніх стін У юрбу, що мов барвистий гомін. Йде зі мною поруч – довга тінь, Що із нею здавна ми знайомі. Пропливають хвилі людських рік, Мов спішать у неминуче море; Шум реклами глушить серця крик, Загадка з усіх зіниць говорить. Курява знімається з-під авт І висить над містом, наче хмара; Тільки думка – […]...
35. Марта Тарнавська – Фонтан Фонтан – чи пам’ятаєш ти фонтан, Що розсипав п’янкий дурман І шуму океан? Цей день – чи пам’ятаєш ти цей день: Душа дзвеніла від пісень – Це був прекрасний день! Так, наче промінь заблис, У тьмі самоти блиснула ти, Так, як ряхтить падолист – Щоб у красі відійти… Фонтан, чи пам’ятаєш ти фонтан, Що розсипав […]...
36. Марта Тарнавська – The last frontier Маркові та Ії – на далеку дорогу до Каліфорнії Піонери країни ішли Неодмінно зі сходу на захід. Куля сонця – вогнистий магніт – Всіх тягла в далечінь за собою. На возах – найцінніший вантаж: Непокора, відвага і мрія, І уперте бажання дійти До найдальших, останніх кордонів. По дорозі – безмежжя степів, Індіянські ворожі ватаги, І […]...
37. Марта Тарнавська – Вибір Я проміняла мрію на усмішку, Міраж крайнеба на земне тепло; Життя розкрилось, мов чудесна книжка, Потоком прагнень щастя потекло. Не вірилось захопленій дитині, Що це – новий народжувався міт, Що спрага – чи то в серці, чи в пустині – У привид вміє замінити світ. Коли в покірному самовідданні Заникло горде візіями “я”, Перемогло поезію […]...
38. Марта Тарнавська – Поворот Мов гість, приходить довгожданий час І – як колись на мрій аеродромі – Гарячим серцем я вітаю вас, Мої далекі рідні незнайомі. І, мабуть, ліпше, як не буде слів: Дозвольте, що піду я між каштани, Послухаю, як гомонить Поділ, На камені історії пристану. Піду, щоб у провулків глибині, Як метушня буденна вже засне там, Знайти […]...
39. Марта Тарнавська – діягноз Зенкові Der Tod ist gross. Wir sind die Seinen Lachenden Munds. Wenn wir uns mitten im Leben meinen, Wagt er zu weinen Mitten in uns. Rainer Maria Rilke: Schlussst? ck. Не вирок це – мале memento mori: Затьмарила хмаринка небосхил, Та простір неба – голуба прозорість, І сонця курс – пополудневий схил. Здаля йде ніч […]...
40. Марта Тарнавська – Синтез Бібліотекар, професор права, І директор найбільшої в світі Бібліотеки правничих наук, Друг мій Морис сьогодні саме На вершинах своєї кар’єри. При вині, у професорськім клубі, Каже Морис: “Ти знаєш, учора Я отримав листа-спокусу: Запросили мене заснувати Научну бібліотечну централю У новім університеті Недалеко від Єрусалиму… “ “Та невже ти для цього лишив би Свій достаток, […]...