Марта Тарнавська – Navigare necesse est



Плавба була, мов ще одна пригода.
Коли людині вісімнадцять літ,
Прислів’я, що ось “плавання – конечне”,
Здається, мов девіз на все життя,
І, хоч співали моряки у порті
Німецьку пісню про загибель мрії, –
Байдужим залишався Бремергафен.
U. S. S. Mercy вже не віз солдатів
Підсилювати европейський фронт –
Він повертався з транспортом додому,
Останнім рейсом міряв океан,
Віз незвичайне карго в рідну гавань.
Гостинний жест недобиткам війни –
І відчинились брами у майбутнє…
Я теж на палубі

у рідному гурті.
Уже війна – немов далекий спогад –
Дитинство, що відпало, мов лушпиння,
І я – у розпалі сьогоднішнього дня –
Уся – чекання. Вже ж була бо юність,
І Зальцбургу краса – азиль кохання…
А далі, далі що? Яке майбутнє?
Попереду – непевність і неспокій,
І вже засвоєна маленька власна мудрість:
Ловити в жмені радощі життя,
Віддатися захопленню хвилини
І жити – вже, сьогодні, в кожну мить.

Уже давно на обрії – земля.
Та раптом із туману виростають,
Мов привиди, завислі у повітрі,
Небачені ніколи хмарочоси…
І ось – раптове збудження, удар,
Мов поворот в реальне, мов свідомість,
Що це ж – не тільки інший континент,
Що океан для мене – Рубіконом,
Що спалено мости і повороту
Уже нема туди, де залишились
Моє дитинство, юність і Европа.

1975/1978


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Значення творчости митцив у житти суспильства.
Ви зараз читаєте: Марта Тарнавська – Navigare necesse est