Марта Тарнавська – “Ось знову – смерть. І звужується коло… “



Ось знову – смерть. І звужується коло
Близьких людей, що разом йшли в життя,
І дише пусткою юрба навколо,

І ближчає нірвана небуття.
Все, що в житті здобув, що мав, чим жив, –
Під знаком вічності – лиш суєта…

Хто віри ласку-казку заслужив,
Той нагороди жде на тому світі –
(хоча за ним ніхто ще не тужив… )

Чи варто без ілюзій і без мітів
Прожити зайвий день на цій землі
В безглуздого страждання лихолітті?

Чи варто йти у непроглядній млі
До цих пізнань, що недоступні людям?
Весь поступ людства – іграшки малі

У космосі, що був, і є, і буде…
Який життя людського сенс і зміст?
Чим виповнити безпросвітній будень?”

“Людина на планеті – мов турист,
Що раз в житті поїхав в Україну:
Вбирай у себе атмосферу міст

І простір піль, і мову солов’їну,
І велич гір, і квітку у росі,
Шукай в юрбі заховану людину –

Молися проминаючій красі.”

1982


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Реферат творчість василя симоненка.
Ви зараз читаєте: Марта Тарнавська – “Ось знову – смерть. І звужується коло… “