Марта Тарнавська – Розмова з філософом по дорозі з Гантеру



Є. Л.

Живеш у горах. Обрій заступили
Верхи високі і густі ліси.
Чи сходить в душу з гір надземна сила?
Чи гріють серце відблиски краси?

Чи, може, в лабіринтах перевалів
Вузьким і стисненим здається світ
І ти догматиком стаєш помалу,
Повіривши в єдиний власний міт?

Живеш в степах, і обрій, що зоріє,
Здається без початку, без кінця.
Чи ширшають від цього в тебе мрії?
Чи простір упокорює серця?

Чи сонце, що до заходу від сходу
Дає тобі великий довгий день,
Несе і в душу соняшну погоду,
Ясний світогляд, щирість до людей?

А чи тобі, що дивишся в безкрає,
Здається, може, що ти бачиш все?
Що таємниць за обрієм немає?
Що думки труд пізнання не несе?

Людина в горах – у вузеньких рамах,
Та знає, що потрібно лиш зусиль,
Щоб їй відкрилась ширша панорама,
Як тільки вийде на найвищий шпиль.

1975


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Значення проблематика казки цар плаксій та лоскотун.
Ви зараз читаєте: Марта Тарнавська – Розмова з філософом по дорозі з Гантеру