Марта Тарнавська – The last frontier



Маркові та Ії
– на далеку дорогу до Каліфорнії

Піонери країни ішли
Неодмінно зі сходу на захід.
Куля сонця – вогнистий магніт –
Всіх тягла в далечінь за собою.
На возах – найцінніший вантаж:
Непокора, відвага і мрія,
І уперте бажання дійти
До найдальших, останніх кордонів.

По дорозі – безмежжя степів,
Індіянські ворожі ватаги,
І пульсуюча вена землі –
Всемогутня ріка Міссіссіпі,
І стіна загартованих скель,
І безводна безлюдна пустеля –

Але ось: іще миля, ще дві
І – мета вже відкрита для ока!

Чи мета це – чи, може, межа?

Океан – нескінченна стихія –
І людина на берег стає
Упокорена, з серцем відкритим:

Ось і він – цей останній кордон!

Не здогнати нам сонця ніколи.
Кругобіг по планеті-землі
Завертає нас знову до старту,
До основ, до початків життя,
До глибин свого власного я.

1980


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Література по темі україна моя батьківщина.
Ви зараз читаєте: Марта Тарнавська – The last frontier