Марта Тарнавська – The last frontier
Маркові та Ії
– на далеку дорогу до Каліфорнії
Піонери країни ішли
Неодмінно зі сходу на захід.
Куля сонця – вогнистий магніт –
Всіх тягла в далечінь за собою.
На возах – найцінніший вантаж:
Непокора, відвага і мрія,
І уперте бажання дійти
До найдальших, останніх кордонів.
По дорозі – безмежжя степів,
Індіянські ворожі ватаги,
І пульсуюча вена землі –
Всемогутня ріка Міссіссіпі,
І стіна загартованих скель,
І безводна безлюдна пустеля –
Але ось: іще миля, ще дві
І – мета вже відкрита для ока!
Чи мета це – чи, може, межа?
Океан – нескінченна стихія –
І людина на берег стає
Упокорена, з серцем відкритим:
Ось і він – цей останній кордон!
Не здогнати нам сонця ніколи.
Кругобіг по планеті-землі
Завертає нас знову до старту,
До основ, до початків життя,
До глибин свого власного я.
1980
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Марта Тарнавська – Фонтан Фонтан – чи пам’ятаєш ти фонтан, Що розсипав п’янкий дурман І шуму океан? Цей день – чи пам’ятаєш ти цей день: Душа дзвеніла від пісень – Це був прекрасний день! Так, наче промінь заблис, У тьмі самоти блиснула ти, Так, як ряхтить падолист – Щоб у красі відійти… Фонтан, чи пам’ятаєш ти фонтан, Що розсипав […]...
- Марта Тарнавська – Землетрус Моїм синам Маркові і Максимові – Вдумливим критикам, прекрасним друзям Землетрус Лялі – після чергового землетрусу в Каліфорнії На скалі Ріхтера занотували: сім. Якісь щасливі фоторепортери На фільм схопили драматичну сцену: Мурована фортеця подалась І умлівіч розсипалась в руїну. (Тепер – говорять – є такий закон, Що будувати треба сейсмостійко – Нових споруд не валить […]...
- Марта Тарнавська – Das ewig Weibliche Я – земля, Сповнена ласк, Щедра своїм багатством. Тепло моє – життєдайне. Черпай із нього, Мов воду цілющу, Мужність, силу, радість життя. Я – земля. Ти спраглий – я можу тебе напоїти. Ти голодний – я нагодую. Ти самотній – я зігрію теплом свого тіла. Я – земля. Тепло моє життєдайне – Не власне – […]...
- Марта Тарнавська – Читаючи Лесине листування “… хочу їхати в Єгипет на прощу до єгипетського сонця – Вже ж недарма йому такі колосальні святині колись Будовано, – певне ж, воно і силу має колосальну, і що ж таке Якась мікроскопічна бацила проти його маєстату?… “ Із листа Лесі Українки до Н. К. Кибальчич, 15-18 вересня 1909 р. Великий Ра, я теж […]...
- Марта Тарнавська – Navigare necesse est Плавба була, мов ще одна пригода. Коли людині вісімнадцять літ, Прислів’я, що ось “плавання – конечне”, Здається, мов девіз на все життя, І, хоч співали моряки у порті Німецьку пісню про загибель мрії, – Байдужим залишався Бремергафен. U. S. S. Mercy вже не віз солдатів Підсилювати европейський фронт – Він повертався з транспортом додому, Останнім […]...
- Марта Тарнавська – Еротика Немов весінній вітер надлетів І радісну в серця приніс відлигу! Благословенне будь, тепло двох тіл, Що топиш самоти бездонну кригу. Так з надр землі пробившись, джерело Дає розлив гамованій напрузі. Будь, життєтворче радісне тепло, Супутником найкращої з ілюзій. Яка у сонця весняного міць, Що зрушує життя нового повінь! Ключі до незбагненних таємниць В теплі простої […]...
- Марта Тарнавська – “Є в мене життєрадісне звіря… “ Є в мене життєрадісне звіря: Воно до сонця лащиться, і радість Його від сонця. Коли тепле й сите, Розвіює добробут свій на гавкіт, Свій захват перетоплює у рух І радість перетворює у працю. Та без тепла воно не може жити. Як заховається за обрій день, Воно бентежиться: зіщулене, чекає: Чи переборе чорний холод ночі? І […]...
- Марта Тарнавська – Перша лекція демократії Холодний вітер дме від океану, А він – простоволосий, без пальта: Сивизни розкуйовджена чуприна, Розстебнутий піджак і – наче прапор – Краватка вільно лопотить на вітрі. Хто він – цей незнайомий? Чи бостонець? Іміграційного бюро урядник? Чи спонсор чийсь, що вийшов зустрічати, Або чийсь родич? Може, перехожий, Що випадково заблукав у пристань Якраз коли причалив […]...
- Марта Тарнавська – Ти не знаєш Так до болю, до болю тужно, Так безмежно, жагуче жаль, Хоч і небо ясне-головокружне, І хоч дзвенить-співає зелена даль. Бо не знаєш ти, що саме в цю мить Вітер вістку нам приніс, Що востаннє вже так серце тремтить, І більше не треба сліз. Ти не знаєш, що розстання це час, Що холоне в жилах кров, […]...
- Марта Тарнавська – Балада про срібний ключик В рові, ледь помітний для ока, Неначе порослий землею, Зчорнілий, а може й іржавий, Лежав зачарований ключ. Ходили повз нього недбало: В кого власні кращі ключі, В кого сумнів: ну, що ним відчиниш? От якби він іскривсь діамантом, Якби грався хоч золотом сонця! Підняла я старенький ключик. І ось вдома сиджу вечорами І відчищую землю […]...
- Марта Тарнавська – Після дощу Вночі був дощ – дзвінкий, мов радість, дощ. (дощі такі бувають навесні!) Він змив зиму з міських камінних площ, Очистив пам’ять від кошмару снів. Ах, скинути б з плечей журби тягар, У свіжий парк нести б насіння мрій! Земля відкрила свій жіночий чар До сонця життєдайного вгорі І все готове поновити цикл: Жагу цвітіння, тугу, […]...
- Марта Тарнавська – “Сонцерадістю день налито… “ Сонцерадістю день налито: Світ воскрес з кам’яного сну. Наче книга, душа розкрита: Зустрічаю нову весну. Знаю: дощ іде смертоносний, Що залишить на серці знак; Знаю: вся ця краса – відносна, Суб’єктивних повна признак. Знаю: все це – оманна зрада: Моя радість і ця весна, – але я навіть мрії рада, Що на мить повернулась, ясна. […]...
- Марта Тарнавська – діягноз Зенкові Der Tod ist gross. Wir sind die Seinen Lachenden Munds. Wenn wir uns mitten im Leben meinen, Wagt er zu weinen Mitten in uns. Rainer Maria Rilke: Schlussst? ck. Не вирок це – мале memento mori: Затьмарила хмаринка небосхил, Та простір неба – голуба прозорість, І сонця курс – пополудневий схил. Здаля йде ніч […]...
- Марта Тарнавська – Розмова з філософом по дорозі з Гантеру Є. Л. Живеш у горах. Обрій заступили Верхи високі і густі ліси. Чи сходить в душу з гір надземна сила? Чи гріють серце відблиски краси? Чи, може, в лабіринтах перевалів Вузьким і стисненим здається світ І ти догматиком стаєш помалу, Повіривши в єдиний власний міт? Живеш в степах, і обрій, що зоріє, Здається без початку, […]...
- Марта Тарнавська – Сіль землі Як чумаки колись по сіль Ішли від рідних хат і піль, Хоч в серці туга, жаль і біль, – ішли у Крим – Так ми за море подались, Хоч заповіли-поклялись, Що ми ще вернемось колись У рідний дім. У преріях сини степів Знайшли найбільший скарб скарбів: Вільне життя і гордий спів – Свободу – сіль […]...
- Марта Тарнавська – На смерть Василя Стуса Не перебільшуйте важливості поетів! В Америці, наприклад, хто їх знає? Малий школяр назве вам президента, Зірок екрану, славних бейсболістів – Чи знає він поета хоч одного? Пізніше, може, юним гімназистом У школі прочитає про Шекспіра І, може, вивчить на завдання вірш… Якщо він технік, медик чи правник, То і пізніше, в університеті, Поезія йому таки […]...
- Марта Тарнавська – Залицяння Сміялась я: ти – іскра електрична, Солом’яного спалах ти вогню. Твоє тепло бездомних не нагріє. І сміх мій був фривольний, молодий, Мов відгомін давно забутих арій. Як зайчик соняшний плигне в підвал – Чи ж це посол прибув з країни казки? Чи ж це – квиток на подорож до сонця? – Але в очах людини […]...
- Марта Тарнавська – Бібліотекарка У суботній ясний ранок Я дівчину зустрів: Зупинилася неждано, Сказала кілька слів: “Ах, яке чудове небо! Що чувати там у тебе? В бібліотеку мені треба Щоб ти мене провів.” Падав дощ в суботу вранці, Не знав я, чи іти, Щоб коханій Маріянці Лектуру віднести. Жду, і повна в мене тека. Чую голос десь далеко: “Я […]...
- Марта Тарнавська – Pursuit of happiness Цвіте бузок за парканом в сусіда. Дівча, що зроду не просило ласки Ні в кого досі – горде, непокірне – Іде, покірно просить скупаря: “Продайте китицю пахучого дурману!” І ось несе, захоплена, букет Коханому – сама, мов той бузок, Розквітла, молода, налита щастям. У власному садку цвіте бузок. Його плекають руки господині, Щоб ріс, щоб […]...
- Марта Тарнавська – “Ось знову – смерть. І звужується коло… “ Ось знову – смерть. І звужується коло Близьких людей, що разом йшли в життя, І дише пусткою юрба навколо, І ближчає нірвана небуття. Все, що в житті здобув, що мав, чим жив, – Під знаком вічності – лиш суєта… Хто віри ласку-казку заслужив, Той нагороди жде на тому світі – (хоча за ним ніхто ще […]...
- Марта Тарнавська – Південнокаліфорнійський реквієм Пам’яті Лялі Савицької-Маланчук На твоїй вулиці захворіли дерева. Зрізують їх. Пахне в повітрі камфорою. Тепер тут посадять евкаліпти – ти називала їх – безвстидниці. Вони – як ми з тобою – нетутешні. Але вони – здорові. Їм тут добре. Країна цвіте вічною весною. На дах твоєї хати вишнева бугенвіля Прослала пишноцвітний килим. Довгошия якка ряхтить […]...
- Марта Тарнавська – “Вирушив у Життя… “ Вирушив у Життя, Зібравши в клунок свої Слова і мрії, Проходив Мости між країнами і континентами, Ріс на чужій землі, як Самотнє дерево, Відчував до болю загальнолюдську Тугу за мітом, Простягав руку слабшому, як Брат братові, На захист свого приватного світика Поставив Сотню сонетів, І, підійнявшись по Камінних ступенях, Подався в останню Подорож поза відоме. […]...
- Марта Тарнавська – Запрошення Ах, де ти, лицарю на білому коні? (Вже місяць-молодик чарує вечір І в серця спраглого відчиненім вікні З’явилась знову туга молодеча). Ах, підніми на приязне рам’я? І понеси мене у простір неба, Щоб, наче зірку, віднайшла там я Себе саму – свою любов до тебе. Ах, відірви на мить хоч від землі, Щоб знову я […]...
- Марта Тарнавська – Мораторій Стадіон футболістів сьогодні Відступили незвичній справі: Тут скликають народне віче – Мораторій проти війни. Ось ідуть: активісти-студенти, Співробітники і професура – Колектив-університет. Ось ідуть, щоб у зіткненні поглядів, На одвертому вільному форумі Передискутувати проблему – Наболілий розпач душі. Ось ідуть несподівано збуджені Цим бажанням прилюдного вислову, І готовістю встати і бути, І назвати себе дисидентами. […]...
- Марта Тарнавська – Кожна зустріч – прощання Лялі Не плачте, діти. Розкажіть про себе. Як моя внучка? З ким вона тепер? О, вже говорить? Ма-ма, та-та, ба-ба? Я хочу чути! Запишіть на стрічку! Розважу вас: скажу вам анекдот – Сашко розповідав по телефону – А може ви вже чули? Про ту пару: Любов свою хотіли обновити: Давай-но, спробуєм собачий стиль! – Це […]...
- Марта Тарнавська – “На столі робочому – Шекспір… “ На столі робочому – Шекспір: Тижнів два, як закінчив сонети. Ніч і тиша. Світло і папір. Ніч – найкращий приятель поетів. Утомився. Можна б і лягти. Та у ліжку дихати трудніше… Ще хотів би, може, зберегти Свіжу думку у новому вірші. Лиш здрімнутись. Треба трохи сну. Голову схилив. Зімкнув повіки. Серед любих книг своїх заснув […]...
- Марта Тарнавська – Зальцбург Константинополь, Неаполь і Зальцбург – Це найкращі міста у світі. Александер фон Гумбольт (Напис на Монашій горі в Зальцбургу) З нових бараків, що на передмісті Сховалися за давній монастир, Щодня опівдні група гімназистів Верталася в життя буйного вир, Щоб юним сміхом, гамором і свистом Міщанський заколочувати мир. Та молоді те вибачити треба, Коли в душі […]...
- Марта Тарнавська – “Білокорі берези на тихій розмові із кленом… “ Білокорі берези на тихій розмові із кленом: Я їх слухаю заздро: ось цю треба б вивчити мову! Дуб листи мені пише, а я їх збираю і знову, Хоч милуюся ними, читати їх я – неписьменна. Дерева, мої любі, що скажете ви про людину, Що, мов циркуль, накреслює світ із собою у центрі? Скільки вас полягло […]...
- Марта Тарнавська – Планета кохання Молодь п’яніє з любові В княжому городі Львові, Будить зі сну Юну весну В жилах розспівана кров. Молодь кохає в Торонто, Ах, і прекрасний же сон той, Юності час – Серця наказ – всюди цвіте любов. Планета кохання – Наша стара земля – І щастя й страждання Щедро всім розділя. Планета кохання Ласки дарує мить. […]...
- Марта Тарнавська – “Людина вийшла у безмежне море… “ Людина вийшла у безмежне море Із приладом наївного рибалки, Щоб привид щастя, вимріяний змалку, Ловити так, як ловлять альбакора. Щоб уловити те, що невловиме, Якої віри треба і любові! Чи знаєш хоч, завзятий риболове, Своєї жертви вигляд або вимір? Чи не женешся за китом із казки, Щоб власний зміст в стару вложити раму? Чи всім […]...
- Марта Тарнавська – “де несмертельність, виснена у снах… “ Де несмертельність, виснена у снах, Що їй приносив жертву людський геній? Не весь помер ти. Житимеш в синах, І внуки понесуть в майбутнє гени. І дух живий твій на папері книг, Де віднайде слова твої читач твій, І, може, пам’ять лишиться про них Серед колег в літературнім братстві. І хоч я бачила тебе в труні, […]...
- Марта Тарнавська – Макіявелівський полуденок з Архипенком Титові Геврикові Прийшов його милість король Соломон У гості не тільки до мене – Нікого, одначе, не взяв у полон, Лиш серце моє незбагненне. Пройшов він крізь простір, пройшов він крізь час – король цей для вчора й для завтра. Біблійну кирею надів він для нас, Чи, може, це плащ космонавта? Не стрій, не корона, […]...
- Марта Тарнавська – Слово про полк ілюзій Княжа юнь готувала полки До походу, до змагу, Щоб добути зі щастя ріки Еліксиру наснаги. Піднялися бажань прапори: Це ж бо кликали сурми Військо мрій до великої гри – Вирішального штурму. Мов дзеркала, надії щити, Повні візій шоломи: Чи ж можливо таким не прийти Із трофеєм додому? Опанцирені вірою йшли Лави радості й сили, Та […]...
- Марта Тарнавська – “Чи добре відійти від батьківщини… “ “Чи добре відійти від батьківщини І весь свій вік прожити в чужині? (Хоч би які були на те причини!)” Я знаю, що ти скажеш, друже, – “Ні! Хто раз пішов у світ, щоб не вертатись, Той біль і гріх рахує в множині: Не може він на рідну землю стати, Ні житом на чорноземі рости, Ні […]...
- Марта Тарнавська – “де твій читач, поете-емігранте?..” “де твій читач, поете-емігранте? Хто купить віршів наболілих том? Навіщо доторкаєшся до ран ти Старого слова творчим долотом? Самотній ти – ніхто не знає хто ти! Живи, як всі! Чому б не йти з гуртом? Чому без гонорару й заохоти Плекаєш дивний цей анахронізм? – Вмирає мова наша, дон Кіхоте, Не в моді ліберальний гуманізм! […]...
- Марта Тарнавська – Plain living and high thinking Щоденно зустрічаю у метро Студентів, навантажених книжками. Обкладинки читаю крадькома. Наймення Фройда, дарвіна, Шекспіра, Малознайомі назви дисциплін Вселяють в серце невгасиму тугу. Не запідозрить молодий студент, Що юна мати із малятком поруч Жадобою наповнена ущерть, Що в погляді її і жаль, і заздрість. Та ось знайшлися батькові ключі, Що відімкнули, мов Сезам заклятий, Замки на […]...
- Марта Тарнавська – Вітер Вітер, солоний вітер, Що хмарить обрій, Вітер, що пахне літом, П’янкий і добрий, Вітер, що бризки піни Несе в обличчя, Вітер, що з далечіні До моря кличе, Вітер, що пестить тіло – Гарячу бронзу, Вітер – рибалка смілий, Надморський бонза, Вітер, чайок квиління І шуму повен, Вітер, немов весіння Бурхлива повінь, Вітер, що ніжно пестить […]...
- Марта Тарнавська – Вибір Я проміняла мрію на усмішку, Міраж крайнеба на земне тепло; Життя розкрилось, мов чудесна книжка, Потоком прагнень щастя потекло. Не вірилось захопленій дитині, Що це – новий народжувався міт, Що спрага – чи то в серці, чи в пустині – У привид вміє замінити світ. Коли в покірному самовідданні Заникло горде візіями “я”, Перемогло поезію […]...
- Марта Тарнавська – Синтез Бібліотекар, професор права, І директор найбільшої в світі Бібліотеки правничих наук, Друг мій Морис сьогодні саме На вершинах своєї кар’єри. При вині, у професорськім клубі, Каже Морис: “Ти знаєш, учора Я отримав листа-спокусу: Запросили мене заснувати Научну бібліотечну централю У новім університеті Недалеко від Єрусалиму… “ “Та невже ти для цього лишив би Свій достаток, […]...
- Марта Тарнавська – Чорний кіт Чорний кіт перебіг дорогу. Не Бодлерівський кіт, що в зелених очах Тримає космічну тайну, Не улесливий котик у пошуках пестощів тіла – Чорний дикий кіт плигнув на дорогу Із хащів підсвідомості: Він лякає і кличе в безодню, Мов пророцтво народного забобону. 1985...
Література по темі україна моя батьківщина.