Марта Тарнавська – Травелог. Прощання



Кипарисів шпалір проводжає шосе на північ
І дроком жовтогарячим розцвітає прощання жаль.
Чатир-даг заступає дорогу.

Кам’янистий лицар демерджі

Простягає руку до моря.

– Не зупинять.

Мандрівним птахам
Шлях щоразу у вільний вирій.
Та десь тут залишаються гнізда
Повні туги, любові, надії…
– Як це добре, що гори ці – вічні,
Що краса – незнищенна й безсмертна.

В дорозі з Ялти до Симферополя,
6 липня 1974


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Чим приваблює образ наталки полтавки.
Ви зараз читаєте: Марта Тарнавська – Травелог. Прощання