Марта Тарнавська – У лікарні



Івасеві Керницькому

В очах ласкава усмішка не згасла,
Та хтось сипнув туди піском тривоги
І впала тінь апатії зловісна
На синь зіниць, немов смертельна втома.

Чи в кучерях живуть ще сміховинки,
Що їх заплів туди заморський вітер?
Прилип до лікарняної подушки
Жмут сивого безладного волосся.

Як розсипати сміх на радість людям,
Коли в устах ледь зрозумілий шепіт?
Життя – на кошт позиченого кисню,
І кожен день – різдвяний подарунок.

Вогні – святоіванські і нью-йоркські –
Десь попливли в далеке підсвідоме…
Електрокардіограф на екрані
Записує найбільшу драму серця.

1979


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Вірші максима рильського синя далечінь.
Ви зараз читаєте: Марта Тарнавська – У лікарні