Марта Тарнавська – Вибір

Related posts:

1. Марта Тарнавська – Das ewig Weibliche Я – земля, Сповнена ласк, Щедра своїм багатством. Тепло моє – життєдайне. Черпай із нього, Мов воду цілющу, Мужність, силу, радість життя. Я – земля. Ти спраглий – я можу тебе напоїти. Ти голодний – я нагодую. Ти самотній – я зігрію теплом свого тіла. Я – земля. Тепло моє життєдайне – Не власне – […]...
2. Марта Тарнавська – Еротика Немов весінній вітер надлетів І радісну в серця приніс відлигу! Благословенне будь, тепло двох тіл, Що топиш самоти бездонну кригу. Так з надр землі пробившись, джерело Дає розлив гамованій напрузі. Будь, життєтворче радісне тепло, Супутником найкращої з ілюзій. Яка у сонця весняного міць, Що зрушує життя нового повінь! Ключі до незбагненних таємниць В теплі простої […]...
3. Марта Тарнавська – Хвала життю Моїй вічно молодій Бабуні, Михайлині Чайковській, в її 75-тиліття. На фотокарточці далекий світ: Під капелюхом віденської моди Ховає грацію своєї вроди Дівчатко, що йому п’ятнадцять літ. Воно не знає ще доріг життя, Що виписані в паспорті у долі: Екстаз кохання, іспитів недолі, Ні болю, що не має забуття. Та вже горить в очах? lan vital, […]...
4. Марта Тарнавська – Макіявелівський полуденок з Архипенком Титові Геврикові Прийшов його милість король Соломон У гості не тільки до мене – Нікого, одначе, не взяв у полон, Лиш серце моє незбагненне. Пройшов він крізь простір, пройшов він крізь час – король цей для вчора й для завтра. Біблійну кирею надів він для нас, Чи, може, це плащ космонавта? Не стрій, не корона, […]...
5. Марта Тарнавська – Планета кохання Молодь п’яніє з любові В княжому городі Львові, Будить зі сну Юну весну В жилах розспівана кров. Молодь кохає в Торонто, Ах, і прекрасний же сон той, Юності час – Серця наказ – всюди цвіте любов. Планета кохання – Наша стара земля – І щастя й страждання Щедро всім розділя. Планета кохання Ласки дарує мить. […]...
6. Марта Тарнавська – “Ти в моє життя прийшов у вересні… “ Ти в моє життя прийшов у вересні, Поцілунком першим землю зрушив. Ти пішов з мого життя у вересні І забрав у мене серце й душу. Розцвіло моє кохання осінню, Мов багата в кольори палітра. Відлетіло це кохання осінню, Наче листя за осіннім вітром. Почалось воно у сорок п’ятому – Боже мій, це ж майже півсторіччя! […]...
7. Марта Тарнавська – Зальцбург Константинополь, Неаполь і Зальцбург – Це найкращі міста у світі. Александер фон Гумбольт (Напис на Монашій горі в Зальцбургу) З нових бараків, що на передмісті Сховалися за давній монастир, Щодня опівдні група гімназистів Верталася в життя буйного вир, Щоб юним сміхом, гамором і свистом Міщанський заколочувати мир. Та молоді те вибачити треба, Коли в душі […]...
8. Марта Тарнавська – Землетрус Моїм синам Маркові і Максимові – Вдумливим критикам, прекрасним друзям Землетрус Лялі – після чергового землетрусу в Каліфорнії На скалі Ріхтера занотували: сім. Якісь щасливі фоторепортери На фільм схопили драматичну сцену: Мурована фортеця подалась І умлівіч розсипалась в руїну. (Тепер – говорять – є такий закон, Що будувати треба сейсмостійко – Нових споруд не валить […]...
9. Марта Тарнавська – Залицяння Сміялась я: ти – іскра електрична, Солом’яного спалах ти вогню. Твоє тепло бездомних не нагріє. І сміх мій був фривольний, молодий, Мов відгомін давно забутих арій. Як зайчик соняшний плигне в підвал – Чи ж це посол прибув з країни казки? Чи ж це – квиток на подорож до сонця? – Але в очах людини […]...
10. Марта Тарнавська – Синтез Бібліотекар, професор права, І директор найбільшої в світі Бібліотеки правничих наук, Друг мій Морис сьогодні саме На вершинах своєї кар’єри. При вині, у професорськім клубі, Каже Морис: “Ти знаєш, учора Я отримав листа-спокусу: Запросили мене заснувати Научну бібліотечну централю У новім університеті Недалеко від Єрусалиму… “ “Та невже ти для цього лишив би Свій достаток, […]...
11. Марта Тарнавська – Едельвайси Молитовних висот піднебесні божниці Застеляє снігів недоторканий килим. Там шукай джерела чудотворної сили І магічних ключів до життя таємниці. У простий едельвайс чародії альпійські Заховали секрет непорочної вроди. На сторожі його і закон, і природа – В лід закуті верхи, мов у панцери військо. Шпиль здобути не всім альпіністам удасться: Не для всіх вид з […]...
12. Марта Тарнавська – The last frontier Маркові та Ії – на далеку дорогу до Каліфорнії Піонери країни ішли Неодмінно зі сходу на захід. Куля сонця – вогнистий магніт – Всіх тягла в далечінь за собою. На возах – найцінніший вантаж: Непокора, відвага і мрія, І уперте бажання дійти До найдальших, останніх кордонів. По дорозі – безмежжя степів, Індіянські ворожі ватаги, І […]...
13. Марта Тарнавська – “Не реквієм тобі – подяки гімн… “ Не реквієм тобі – подяки гімн: Все добре починалося від тебе, Все, що в житті здавалось дорогим, Що радістю зростало аж до неба. Дівча несміле, що в п’ятнадцять літ, Замріяне, чекало на порозі, Ти взяв за руку і пішов у світ По бомбами розгромленій дорозі. Над світом саме загорявся мир, І ми несли – назустріч […]...
14. Марта Тарнавська – Navigare necesse est Плавба була, мов ще одна пригода. Коли людині вісімнадцять літ, Прислів’я, що ось “плавання – конечне”, Здається, мов девіз на все життя, І, хоч співали моряки у порті Німецьку пісню про загибель мрії, – Байдужим залишався Бремергафен. U. S. S. Mercy вже не віз солдатів Підсилювати европейський фронт – Він повертався з транспортом додому, Останнім […]...
15. Марта Тарнавська – Я люблю всіх дівчат Признаюся із жалем: я тікаю від проблем, В мене слава лиха, я – мовляв – не жених… Я ж люблю всіх дівчат, хоч усі вони кричать, Щоб нарешті я вибрав з-поміж них. Була в Канаді осінь – заманив мене ліс: Надійка сниться й досі у сяйві жовтих кіс – Та Наталка чарівна – кожній княжні […]...
16. Марта Тарнавська – “Мені назустріч над вечірнім морем… “ Мені назустріч над вечірнім морем Примчався вітер, пристрасний і хижий. Під ноги хвиля стелиться в покорі І біла піна стопи ніжно лиже. Поклав на море місяць білу смугу – Це шлях для всіх, кому у серці тісно, А я топлю в морському шумі тугу, І губиться в морському шумі пісня. Знаки людей на пісковому пляжі […]...
17. Марта Тарнавська – На смерть Василя Стуса Не перебільшуйте важливості поетів! В Америці, наприклад, хто їх знає? Малий школяр назве вам президента, Зірок екрану, славних бейсболістів – Чи знає він поета хоч одного? Пізніше, може, юним гімназистом У школі прочитає про Шекспіра І, може, вивчить на завдання вірш… Якщо він технік, медик чи правник, То і пізніше, в університеті, Поезія йому таки […]...
18. Марта Тарнавська – Південнокаліфорнійський реквієм Пам’яті Лялі Савицької-Маланчук На твоїй вулиці захворіли дерева. Зрізують їх. Пахне в повітрі камфорою. Тепер тут посадять евкаліпти – ти називала їх – безвстидниці. Вони – як ми з тобою – нетутешні. Але вони – здорові. Їм тут добре. Країна цвіте вічною весною. На дах твоєї хати вишнева бугенвіля Прослала пишноцвітний килим. Довгошия якка ряхтить […]...
19. Марта Тарнавська – Перша лекція демократії Холодний вітер дме від океану, А він – простоволосий, без пальта: Сивизни розкуйовджена чуприна, Розстебнутий піджак і – наче прапор – Краватка вільно лопотить на вітрі. Хто він – цей незнайомий? Чи бостонець? Іміграційного бюро урядник? Чи спонсор чийсь, що вийшов зустрічати, Або чийсь родич? Може, перехожий, Що випадково заблукав у пристань Якраз коли причалив […]...
20. Марта Тарнавська – Фонтан Фонтан – чи пам’ятаєш ти фонтан, Що розсипав п’янкий дурман І шуму океан? Цей день – чи пам’ятаєш ти цей день: Душа дзвеніла від пісень – Це був прекрасний день! Так, наче промінь заблис, У тьмі самоти блиснула ти, Так, як ряхтить падолист – Щоб у красі відійти… Фонтан, чи пам’ятаєш ти фонтан, Що розсипав […]...
21. Марта Тарнавська – Прохід Утікаю від самотніх стін У юрбу, що мов барвистий гомін. Йде зі мною поруч – довга тінь, Що із нею здавна ми знайомі. Пропливають хвилі людських рік, Мов спішать у неминуче море; Шум реклами глушить серця крик, Загадка з усіх зіниць говорить. Курява знімається з-під авт І висить над містом, наче хмара; Тільки думка – […]...
22. Марта Тарнавська – Біржа На біржі життя купуєш Дешеві майбутнього акції Та віриш, мов грач, у щастя І вперто ждеш дивіденду. Хотів би ти, спекулянте, З маленьких своїх інвестицій Отримати зиск потрійний? Хотів би дешеві ліри На тверду проміняти валюту І стати без поту і труду Вдоволеним капіталістом? Та біржа життя не гірша Від славної біржі Нью-Йорку: Тут риск […]...
23. Марта Тарнавська – Вересень 92 Пам’яті О. Т. O Herr, gib jedem seinen eignen Tod: Das Sterben, das aus jenem Leben geht, Darin er Liebe hatte, Sinn und Not… Rainer Maria Rilke...
24. Марта Тарнавська – Біла ніч Ніч тиха прийшла і свята, Мов молитва, така врочиста. Воістину, Боже дитя Народилося в цьому місті. Прийшла зачарована ніч, Мов в дитинстві почута казка, І світиться людям із віч Братолюбія тепла ласка. Блищить на ялинці горіх І такий же на небі місяць – Та найкращий сьогодні – сніг: Йому в серці найбільше місця. 1954...
25. Марта Тарнавська – Запрошення Ах, де ти, лицарю на білому коні? (Вже місяць-молодик чарує вечір І в серця спраглого відчиненім вікні З’явилась знову туга молодеча). Ах, підніми на приязне рам’я? І понеси мене у простір неба, Щоб, наче зірку, віднайшла там я Себе саму – свою любов до тебе. Ах, відірви на мить хоч від землі, Щоб знову я […]...
26. Марта Тарнавська – до самоти Я вернуся… Не довго нам бути в розстанні. Скоро в смутку шукатиму радощів знову, Без запросин прийду, коли промені ранні Поведуть мене в гори на тиху розмову. Ти простиш, але я – непокірна і горда – Мов апостол Христа, відречусь тебе тричі. Я нестиму тобі і зневагу й погорду, Поки вірність твоя знов мене не […]...
27. Марта Тарнавська – Geiranger Юність Молодечий порив білопінним збігає потоком З гір, де батьком буття – чародійний чаклун-льодовик, – молодий водоспад білим шумом у синяву фйорду. Пахне морем цей фйорд: ось і меви, від моря посли, На зухвальство у даль закликають, на вікінгів подвиг. На підбій, у життя, вирушають гадючі човни. Старість Скрині повні добра: награбовані мудрощі мандрів: Міхи […]...
28. Марта Тарнавська – Від автора Das ist die Sehnsucht: wohnen im Gewoge Und keine Heimat haben in der Zeit. Und das sind W? nsche: leise Dialoge T? glicher Stunden mit der Ewigkeit. Rainer Maria Rilke Тихі розмови з вічністю включають поезії двох раніше виданих моїх книжок Хвалю ілюзію (1972) і Землетрус (1981), а також поезії друковані пізніше в періодиці. Є […]...
29. Марта Тарнавська – Автопсихотерапія Die Einsamkeit ist wie ein Regen. Rainer Maria Rilke На серце падає знайомий дощ І стоплює солодку грудку щастя. Як віднайти шляхи до світлих прощ, Де радості цілющої причастя? Нема молитви, що змиває біль – Невже й любов – фата-моргана тільки? Палючу спрагу, що гірка, мов сіль, Гашу вином – поезією Рільке. 1960...
30. Марта Тарнавська – Мораторій Стадіон футболістів сьогодні Відступили незвичній справі: Тут скликають народне віче – Мораторій проти війни. Ось ідуть: активісти-студенти, Співробітники і професура – Колектив-університет. Ось ідуть, щоб у зіткненні поглядів, На одвертому вільному форумі Передискутувати проблему – Наболілий розпач душі. Ось ідуть несподівано збуджені Цим бажанням прилюдного вислову, І готовістю встати і бути, І назвати себе дисидентами. […]...
31. Марта Тарнавська – Бібліотекарка У суботній ясний ранок Я дівчину зустрів: Зупинилася неждано, Сказала кілька слів: “Ах, яке чудове небо! Що чувати там у тебе? В бібліотеку мені треба Щоб ти мене провів.” Падав дощ в суботу вранці, Не знав я, чи іти, Щоб коханій Маріянці Лектуру віднести. Жду, і повна в мене тека. Чую голос десь далеко: “Я […]...
32. Марта Тарнавська – Над рікою Вже сірий день між горами розтанув, Мов у долоні кучерявий сніг. Коли йдемо з тобою між каштани – Сріблом алеї стеляться до ніг. З гори, де замок, сходить ніч на місто Поміж ліхтарень стройовий шпалір, І світел мерехтить ярке намисто Над білим містом нині, замість зір. Мов привиди, понад водою звисли Засніжені-замаяні мости. Біжать з […]...
33. Марта Тарнавська – Весна Soleil – espace – verdure. Le Corbusier Читаю книгу архітекта Ле Корбюзіє. О, творчий людський інтелекте, О, візіє! Мій настрій – списаний із книги На радість дня: Порив весняної відлиги Журбу одняв. Закономірно все і просто: Потрібні лиш: Сонце, Зелень, І простір – Баласт залиш. Архітектурі цій не треба Утоми літ: До розпроміненого неба Нестримний […]...
34. Марта Тарнавська – Три відміни Буває: туга – космічна: Quelle est cette langueur qui p? n? tre mon c? ur? – за Верленом. Самотність тоді – це смуток, Це тихий, осінній дощ – Мудрість ранньої зрілості, Що скидає останнє листя дитинства. Буває: самотність – творча: Тоді У вікна твоєї душі Вривається вітер ілюзій: Він розбиває реальність На сотки кольорових скелець, […]...
35. Марта Тарнавська – Ліхтарі Десь далеко є край, Де немає турбот, Де, мов квіти, ростуть доброта і любов. Але шлях у цей рай Крізь страхіття темнот, Що їх досі ніхто не зборов. Променій, не згасай, моя зірко ясна, Проведи мене в край, де царює весна. Не зупинять мене Темноти вояки: Там – царівна, що серце мені віддала. В неї […]...
36. Марта Тарнавська – Ти не знаєш Так до болю, до болю тужно, Так безмежно, жагуче жаль, Хоч і небо ясне-головокружне, І хоч дзвенить-співає зелена даль. Бо не знаєш ти, що саме в цю мить Вітер вістку нам приніс, Що востаннє вже так серце тремтить, І більше не треба сліз. Ти не знаєш, що розстання це час, Що холоне в жилах кров, […]...
37. Марта Тарнавська – У лікарні Івасеві Керницькому В очах ласкава усмішка не згасла, Та хтось сипнув туди піском тривоги І впала тінь апатії зловісна На синь зіниць, немов смертельна втома. Чи в кучерях живуть ще сміховинки, Що їх заплів туди заморський вітер? Прилип до лікарняної подушки Жмут сивого безладного волосся. Як розсипати сміх на радість людям, Коли в устах ледь […]...
38. Марта Тарнавська – Поворот Мов гість, приходить довгожданий час І – як колись на мрій аеродромі – Гарячим серцем я вітаю вас, Мої далекі рідні незнайомі. І, мабуть, ліпше, як не буде слів: Дозвольте, що піду я між каштани, Послухаю, як гомонить Поділ, На камені історії пристану. Піду, щоб у провулків глибині, Як метушня буденна вже засне там, Знайти […]...
39. Марта Тарнавська – діягноз Зенкові Der Tod ist gross. Wir sind die Seinen Lachenden Munds. Wenn wir uns mitten im Leben meinen, Wagt er zu weinen Mitten in uns. Rainer Maria Rilke: Schlussst? ck. Не вирок це – мале memento mori: Затьмарила хмаринка небосхил, Та простір неба – голуба прозорість, І сонця курс – пополудневий схил. Здаля йде ніч […]...
40. Марта Тарнавська – Чорний кіт Чорний кіт перебіг дорогу. Не Бодлерівський кіт, що в зелених очах Тримає космічну тайну, Не улесливий котик у пошуках пестощів тіла – Чорний дикий кіт плигнув на дорогу Із хащів підсвідомості: Він лякає і кличе в безодню, Мов пророцтво народного забобону. 1985...