Марта Тарнавська – Хвала життю
Моїй вічно молодій Бабуні,
Михайлині Чайковській, в її 75-тиліття.
На фотокарточці далекий світ:
Під капелюхом віденської моди
Ховає грацію своєї вроди
Дівчатко, що йому п’ятнадцять літ.
Воно не знає ще доріг життя,
Що виписані в паспорті у долі:
Екстаз кохання, іспитів недолі,
Ні болю, що не має забуття.
Та вже горить в очах? lan vital,
Наснага для далекого маршруту,
Лік на апатію – життя отруту,
Що роз’їдає, як іржа метал.
Це – щедрого буття простий секрет,
Це – паливо нестримного горіння,
Що над кордони, понад покоління
Людського серця розіпне намет.
Щодень вестиме чарівний рушій
У свіжість досвіду, у свіжість думки,
І вічну молодість віддасть в дарунку
За благородну повноту душі.
Їсть фотокартку ненаситний час,
Присипав попіл звалища імперій –
– в живих очах, не тільки на папері,
?lan vital і досі не погас.
Закон життя – безперебійний рух:
Вся радість в будуванні, не в споруді.
Свою любов, свій труд віддавши людям,
Плекаєш власний вічно юний дух.
1965
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Марта Тарнавська – Травелог. Тост Упиймося мускатом білим із Масандри – Красою гір, Напиймося з алупкинського фонтана, Що повертає молодість, Випиймо з ялтинської мінеральної Тривалість духу, І будьмо вічні й молоді, Мов Чорне море. В Ялті, 4 липня 1974...
- Марта Тарнавська – N. N. (“Ти, мов поет із сонцем у кишені… “) Ти, мов поет із сонцем у кишені, Що ріс тоді, коли росла й трава. Любов, мов серцекружне веретено – І крутиться дівоча голова. Букет, мов зірка, у твоїй долоні – Каприз хлоп’ячих майже залицянь. Я вся у вічно юному полоні: Тобі – моєї молодості дань. 1952...
- Марта Тарнавська – дЕСЯТЬ ЖІНОК-ПОЕТІВ (поетичні переклади) Переклади з американської, німецької, Польської та російської поезії. Он говорил о лете и о том, Что быть поэтом женщине – нелепость. Анна Ахматова There is no such creature as a poetess; You’re either a poet, or you’re not. Babette Deutsch ДЕСЯТЬ ЖІНОК-ПОЕТІВ – це не збірка феміністичної лірики. Автори зібраних тут поезій висловлюються на різноманітні […]...
- Марта Тарнавська – Чорний кіт Чорний кіт перебіг дорогу. Не Бодлерівський кіт, що в зелених очах Тримає космічну тайну, Не улесливий котик у пошуках пестощів тіла – Чорний дикий кіт плигнув на дорогу Із хащів підсвідомості: Він лякає і кличе в безодню, Мов пророцтво народного забобону. 1985...
- Марта Тарнавська – У лікарні Івасеві Керницькому В очах ласкава усмішка не згасла, Та хтось сипнув туди піском тривоги І впала тінь апатії зловісна На синь зіниць, немов смертельна втома. Чи в кучерях живуть ще сміховинки, Що їх заплів туди заморський вітер? Прилип до лікарняної подушки Жмут сивого безладного волосся. Як розсипати сміх на радість людям, Коли в устах ледь […]...
- Марта Тарнавська – Зальцбург Константинополь, Неаполь і Зальцбург – Це найкращі міста у світі. Александер фон Гумбольт (Напис на Монашій горі в Зальцбургу) З нових бараків, що на передмісті Сховалися за давній монастир, Щодня опівдні група гімназистів Верталася в життя буйного вир, Щоб юним сміхом, гамором і свистом Міщанський заколочувати мир. Та молоді те вибачити треба, Коли в душі […]...
- Марта Тарнавська – Хвалю ілюзію Учора тут палахкотіла осінь, Немов Ван Гог пройшов міським бульваром, Покидавши з небесної палітри Доспілу щедрість. Я жила тоді Свідомістю, що спалах цей – останній. Чому ж тепер, здивована украй Незвичною суворістю дерев, Що мов зійшли із образу Сезана, Я думаю про цю закономірність, Мов про болюче непорозуміння? Учора молодість моя – вино У келеху, […]...
- Марта Тарнавська – Пісня про Зальцбург Були голодні сорокові роки – Нових надій післявоєнний час. В маленьке місто, з-поміж гір високих Прийшла у гості молодість до нас. І загорілись мріями каштани, І розцвіла над Зальцахом любов, І ми – неначе справжні зальцбуржани – Із містом разом оживали знов. Зальцбург, чудесне місто! Ах, неповторні це були часи! Зальцбург – для гімназиста – […]...
- Марта Тарнавська – Фонтан Фонтан – чи пам’ятаєш ти фонтан, Що розсипав п’янкий дурман І шуму океан? Цей день – чи пам’ятаєш ти цей день: Душа дзвеніла від пісень – Це був прекрасний день! Так, наче промінь заблис, У тьмі самоти блиснула ти, Так, як ряхтить падолист – Щоб у красі відійти… Фонтан, чи пам’ятаєш ти фонтан, Що розсипав […]...
- Марта Тарнавська – Залицяння Сміялась я: ти – іскра електрична, Солом’яного спалах ти вогню. Твоє тепло бездомних не нагріє. І сміх мій був фривольний, молодий, Мов відгомін давно забутих арій. Як зайчик соняшний плигне в підвал – Чи ж це посол прибув з країни казки? Чи ж це – квиток на подорож до сонця? – Але в очах людини […]...
- Марта Тарнавська – “Чи можна жити в світі без любові… “ “Чи можна жити в світі без любові, Без ніжності, без людського тепла, Без дружньої і щирої розмови? Скрізь розцвіли зрадливі квіти зла: Чеснота нині – хамства панування, Підлота павутиння розплела… Чи всі шляхи ведуть в розчарування? Невже не буде за любов і труд Слів вдячності, заплати і признання? Як сплямить чисту душу лайки бруд, Як […]...
- Марта Тарнавська – Поворот Мов гість, приходить довгожданий час І – як колись на мрій аеродромі – Гарячим серцем я вітаю вас, Мої далекі рідні незнайомі. І, мабуть, ліпше, як не буде слів: Дозвольте, що піду я між каштани, Послухаю, як гомонить Поділ, На камені історії пристану. Піду, щоб у провулків глибині, Як метушня буденна вже засне там, Знайти […]...
- Марта Тарнавська – Притягання землі і неба Віз Чумацький на чорному небі Ще ніколи не був так близько: Небосхилу зазорене чудо – Чорна магія вічних зір. Нерозгадану загадку простір У віконця оправив раму І магнітом у небо тягне Непокірної думки літ. Антуан де Сент-Екзюпері У нічному польоті зі мною. Тридцять п’ять тисяч стіп удолині Континент, наче чорне море, Що на ньому лиш […]...
- Марта Тарнавська – Lackawanna Manufacturing Company Я тільки-но з европейської гімназії: Латина занадто свіжа ще в моїй голові. Слово “manufacturing”, що світить синім неоном Мені в обличчя у сутінках раннього ранку, Говорить про працю рук, – не людських рук взагалі – Моїх власних. Я стала в лави пролетаріату З молодечим запалом, з ентузіазмом. Пробую довести Усім і вся, взагалі, а найбільше […]...
- Марта Тарнавська – Розмова з філософом по дорозі з Гантеру Є. Л. Живеш у горах. Обрій заступили Верхи високі і густі ліси. Чи сходить в душу з гір надземна сила? Чи гріють серце відблиски краси? Чи, може, в лабіринтах перевалів Вузьким і стисненим здається світ І ти догматиком стаєш помалу, Повіривши в єдиний власний міт? Живеш в степах, і обрій, що зоріє, Здається без початку, […]...
- Марта Тарнавська – Синтез Бібліотекар, професор права, І директор найбільшої в світі Бібліотеки правничих наук, Друг мій Морис сьогодні саме На вершинах своєї кар’єри. При вині, у професорськім клубі, Каже Морис: “Ти знаєш, учора Я отримав листа-спокусу: Запросили мене заснувати Научну бібліотечну централю У новім університеті Недалеко від Єрусалиму… “ “Та невже ти для цього лишив би Свій достаток, […]...
- Марта Тарнавська – Мораторій Стадіон футболістів сьогодні Відступили незвичній справі: Тут скликають народне віче – Мораторій проти війни. Ось ідуть: активісти-студенти, Співробітники і професура – Колектив-університет. Ось ідуть, щоб у зіткненні поглядів, На одвертому вільному форумі Передискутувати проблему – Наболілий розпач душі. Ось ідуть несподівано збуджені Цим бажанням прилюдного вислову, І готовістю встати і бути, І назвати себе дисидентами. […]...
- Марта Тарнавська – Plain living and high thinking Щоденно зустрічаю у метро Студентів, навантажених книжками. Обкладинки читаю крадькома. Наймення Фройда, дарвіна, Шекспіра, Малознайомі назви дисциплін Вселяють в серце невгасиму тугу. Не запідозрить молодий студент, Що юна мати із малятком поруч Жадобою наповнена ущерть, Що в погляді її і жаль, і заздрість. Та ось знайшлися батькові ключі, Що відімкнули, мов Сезам заклятий, Замки на […]...
- Марта Тарнавська – Едельвайси Молитовних висот піднебесні божниці Застеляє снігів недоторканий килим. Там шукай джерела чудотворної сили І магічних ключів до життя таємниці. У простий едельвайс чародії альпійські Заховали секрет непорочної вроди. На сторожі його і закон, і природа – В лід закуті верхи, мов у панцери військо. Шпиль здобути не всім альпіністам удасться: Не для всіх вид з […]...
- Марта Тарнавська – Біржа На біржі життя купуєш Дешеві майбутнього акції Та віриш, мов грач, у щастя І вперто ждеш дивіденду. Хотів би ти, спекулянте, З маленьких своїх інвестицій Отримати зиск потрійний? Хотів би дешеві ліри На тверду проміняти валюту І стати без поту і труду Вдоволеним капіталістом? Та біржа життя не гірша Від славної біржі Нью-Йорку: Тут риск […]...
- Марта Тарнавська – Memento Складаєш задуми і плани В скарбницю, на пізніш, Так, як скупар – майбутнім п’яний – Несе до банку гріш. Давно готовий до дороги Мандрівний виряд твій: Ось жде біля порога Наплечник, повен мрій. Рушай, покіль в душі весна є – Вже сіті час простяг: На колісниці здоганяє Тебе життя. 1957...
- Марта Тарнавська – “Ти в моє життя прийшов у вересні… “ Ти в моє життя прийшов у вересні, Поцілунком першим землю зрушив. Ти пішов з мого життя у вересні І забрав у мене серце й душу. Розцвіло моє кохання осінню, Мов багата в кольори палітра. Відлетіло це кохання осінню, Наче листя за осіннім вітром. Почалось воно у сорок п’ятому – Боже мій, це ж майже півсторіччя! […]...
- Марта Тарнавська – Будь зо мною Люблю тебе я давно, ти – світу вікно, Ти – радість і жаль, ти – сміх і печаль. Ходім у край наших мрій, коханий мій, До зір аж ходім, там вічний наш дім. Любов – життя наснага і джерело, В любові зустрічаймо добро і зло. Яке ж бо радісне наших серць злиття: Будь зо мною […]...
- Марта Тарнавська – діягноз Зенкові Der Tod ist gross. Wir sind die Seinen Lachenden Munds. Wenn wir uns mitten im Leben meinen, Wagt er zu weinen Mitten in uns. Rainer Maria Rilke: Schlussst? ck. Не вирок це – мале memento mori: Затьмарила хмаринка небосхил, Та простір неба – голуба прозорість, І сонця курс – пополудневий схил. Здаля йде ніч […]...
- Марта Тарнавська – Еротика Немов весінній вітер надлетів І радісну в серця приніс відлигу! Благословенне будь, тепло двох тіл, Що топиш самоти бездонну кригу. Так з надр землі пробившись, джерело Дає розлив гамованій напрузі. Будь, життєтворче радісне тепло, Супутником найкращої з ілюзій. Яка у сонця весняного міць, Що зрушує життя нового повінь! Ключі до незбагненних таємниць В теплі простої […]...
- Марта Тарнавська – Geiranger Юність Молодечий порив білопінним збігає потоком З гір, де батьком буття – чародійний чаклун-льодовик, – молодий водоспад білим шумом у синяву фйорду. Пахне морем цей фйорд: ось і меви, від моря посли, На зухвальство у даль закликають, на вікінгів подвиг. На підбій, у життя, вирушають гадючі човни. Старість Скрині повні добра: награбовані мудрощі мандрів: Міхи […]...
- Марта Тарнавська – The last frontier Маркові та Ії – на далеку дорогу до Каліфорнії Піонери країни ішли Неодмінно зі сходу на захід. Куля сонця – вогнистий магніт – Всіх тягла в далечінь за собою. На возах – найцінніший вантаж: Непокора, відвага і мрія, І уперте бажання дійти До найдальших, останніх кордонів. По дорозі – безмежжя степів, Індіянські ворожі ватаги, І […]...
- Марта Тарнавська – Navigare necesse est Плавба була, мов ще одна пригода. Коли людині вісімнадцять літ, Прислів’я, що ось “плавання – конечне”, Здається, мов девіз на все життя, І, хоч співали моряки у порті Німецьку пісню про загибель мрії, – Байдужим залишався Бремергафен. U. S. S. Mercy вже не віз солдатів Підсилювати европейський фронт – Він повертався з транспортом додому, Останнім […]...
- Марта Тарнавська – На виставці Ван Гога Не вірилось, що в натовпі туристів Зустрінусь я на самоті з мистцем, Що плесо гамору порушить камінцем Сльоза зворушення – розмова чиста. Та ось розцвів неждано білий сад: Розсипалися радістю дерева – І зник кордон – музейний палісад: A thing of beauty is a joy forever. В халупі сірій – картопляний пир, А за вікном […]...
- Марта Тарнавська – Сіль землі Як чумаки колись по сіль Ішли від рідних хат і піль, Хоч в серці туга, жаль і біль, – ішли у Крим – Так ми за море подались, Хоч заповіли-поклялись, Що ми ще вернемось колись У рідний дім. У преріях сини степів Знайшли найбільший скарб скарбів: Вільне життя і гордий спів – Свободу – сіль […]...
- Марта Тарнавська – “Вирушив у Життя… “ Вирушив у Життя, Зібравши в клунок свої Слова і мрії, Проходив Мости між країнами і континентами, Ріс на чужій землі, як Самотнє дерево, Відчував до болю загальнолюдську Тугу за мітом, Простягав руку слабшому, як Брат братові, На захист свого приватного світика Поставив Сотню сонетів, І, підійнявшись по Камінних ступенях, Подався в останню Подорож поза відоме. […]...
- Марта Тарнавська – Вибір Я проміняла мрію на усмішку, Міраж крайнеба на земне тепло; Життя розкрилось, мов чудесна книжка, Потоком прагнень щастя потекло. Не вірилось захопленій дитині, Що це – новий народжувався міт, Що спрага – чи то в серці, чи в пустині – У привид вміє замінити світ. Коли в покірному самовідданні Заникло горде візіями “я”, Перемогло поезію […]...
- Марта Тарнавська – Maligne Lake Різьбить різьбу абстрактну скульптор – час: Що зарис – повість про життя і смерть. Незрозуміла мова ця для нас: Красою очі виповнені вщерть. Світ символів на барельєфі скал – Це світ безлюдних ще тисячоліть: Людини ще сюди не допускав На перевалі сторож – людський міт. Який маленький твій, людино, вік! Мов деревце над озером Малінь, […]...
- Марта Тарнавська – Das ewig Weibliche Я – земля, Сповнена ласк, Щедра своїм багатством. Тепло моє – життєдайне. Черпай із нього, Мов воду цілющу, Мужність, силу, радість життя. Я – земля. Ти спраглий – я можу тебе напоїти. Ти голодний – я нагодую. Ти самотній – я зігрію теплом свого тіла. Я – земля. Тепло моє життєдайне – Не власне – […]...
- Марта Тарнавська – “Ось знову – смерть. І звужується коло… “ Ось знову – смерть. І звужується коло Близьких людей, що разом йшли в життя, І дише пусткою юрба навколо, І ближчає нірвана небуття. Все, що в житті здобув, що мав, чим жив, – Під знаком вічності – лиш суєта… Хто віри ласку-казку заслужив, Той нагороди жде на тому світі – (хоча за ним ніхто ще […]...
- Марта Тарнавська – Кожна зустріч – прощання Лялі Не плачте, діти. Розкажіть про себе. Як моя внучка? З ким вона тепер? О, вже говорить? Ма-ма, та-та, ба-ба? Я хочу чути! Запишіть на стрічку! Розважу вас: скажу вам анекдот – Сашко розповідав по телефону – А може ви вже чули? Про ту пару: Любов свою хотіли обновити: Давай-но, спробуєм собачий стиль! – Це […]...
- Марта Тарнавська – “дев’ятнадцятий рік. Тульчин… “ Батькові Дев’ятнадцятий рік. Тульчин. У палаці Потоцьких – лікарня. Куркуля тернопільського син У тифозній гарячці кошмарній. Тут учора змінялись фронти: Хто сьогодні – червоні? денікін? І куди решткам армії йти Без надій, без набоїв, без ліків? Гуцул-джура приносить кожух, Бо десятник його в лихоманці. Бій у місті, здається, ущух. Ешелон відступає від станції. Дим піднявся. […]...
- Марта Тарнавська – Землетрус Моїм синам Маркові і Максимові – Вдумливим критикам, прекрасним друзям Землетрус Лялі – після чергового землетрусу в Каліфорнії На скалі Ріхтера занотували: сім. Якісь щасливі фоторепортери На фільм схопили драматичну сцену: Мурована фортеця подалась І умлівіч розсипалась в руїну. (Тепер – говорять – є такий закон, Що будувати треба сейсмостійко – Нових споруд не валить […]...
- Марта Тарнавська – Південнокаліфорнійський реквієм Пам’яті Лялі Савицької-Маланчук На твоїй вулиці захворіли дерева. Зрізують їх. Пахне в повітрі камфорою. Тепер тут посадять евкаліпти – ти називала їх – безвстидниці. Вони – як ми з тобою – нетутешні. Але вони – здорові. Їм тут добре. Країна цвіте вічною весною. На дах твоєї хати вишнева бугенвіля Прослала пишноцвітний килим. Довгошия якка ряхтить […]...
- Марта Тарнавська – “Сваряться люди за дітей, за гроші… “ Сваряться люди за дітей, за гроші, За справжню або вигадану зраду, За друзів – і фальшивих, і хороших, За брак любові, помочі, поради… Динаміку відносин треба взяти, Щоб зрозуміти пристрастей натуру. Ми сперечались палко і завзято Не про життя, лиш про літературу. Жовтень 1992...
Твір на тему проблеми екології в україні.