Марта Тарнавська – Хвалю ілюзію

Related posts:

1. Марта Тарнавська – Запрошення Ах, де ти, лицарю на білому коні? (Вже місяць-молодик чарує вечір І в серця спраглого відчиненім вікні З’явилась знову туга молодеча). Ах, підніми на приязне рам’я? І понеси мене у простір неба, Щоб, наче зірку, віднайшла там я Себе саму – свою любов до тебе. Ах, відірви на мить хоч від землі, Щоб знову я […]...
2. Марта Тарнавська – “де твій читач, поете-емігранте?..” “де твій читач, поете-емігранте? Хто купить віршів наболілих том? Навіщо доторкаєшся до ран ти Старого слова творчим долотом? Самотній ти – ніхто не знає хто ти! Живи, як всі! Чому б не йти з гуртом? Чому без гонорару й заохоти Плекаєш дивний цей анахронізм? – Вмирає мова наша, дон Кіхоте, Не в моді ліберальний гуманізм! […]...
3. Марта Тарнавська – “дев’ятнадцятий рік. Тульчин… “ Батькові Дев’ятнадцятий рік. Тульчин. У палаці Потоцьких – лікарня. Куркуля тернопільського син У тифозній гарячці кошмарній. Тут учора змінялись фронти: Хто сьогодні – червоні? денікін? І куди решткам армії йти Без надій, без набоїв, без ліків? Гуцул-джура приносить кожух, Бо десятник його в лихоманці. Бій у місті, здається, ущух. Ешелон відступає від станції. Дим піднявся. […]...
4. Марта Тарнавська – На смерть Василя Стуса Не перебільшуйте важливості поетів! В Америці, наприклад, хто їх знає? Малий школяр назве вам президента, Зірок екрану, славних бейсболістів – Чи знає він поета хоч одного? Пізніше, може, юним гімназистом У школі прочитає про Шекспіра І, може, вивчить на завдання вірш… Якщо він технік, медик чи правник, То і пізніше, в університеті, Поезія йому таки […]...
5. Марта Тарнавська – Три відміни Буває: туга – космічна: Quelle est cette langueur qui p? n? tre mon c? ur? – за Верленом. Самотність тоді – це смуток, Це тихий, осінній дощ – Мудрість ранньої зрілості, Що скидає останнє листя дитинства. Буває: самотність – творча: Тоді У вікна твоєї душі Вривається вітер ілюзій: Він розбиває реальність На сотки кольорових скелець, […]...
6. Марта Тарнавська – Синтез Бібліотекар, професор права, І директор найбільшої в світі Бібліотеки правничих наук, Друг мій Морис сьогодні саме На вершинах своєї кар’єри. При вині, у професорськім клубі, Каже Морис: “Ти знаєш, учора Я отримав листа-спокусу: Запросили мене заснувати Научну бібліотечну централю У новім університеті Недалеко від Єрусалиму… “ “Та невже ти для цього лишив би Свій достаток, […]...
7. Марта Тарнавська – Залицяння Сміялась я: ти – іскра електрична, Солом’яного спалах ти вогню. Твоє тепло бездомних не нагріє. І сміх мій був фривольний, молодий, Мов відгомін давно забутих арій. Як зайчик соняшний плигне в підвал – Чи ж це посол прибув з країни казки? Чи ж це – квиток на подорож до сонця? – Але в очах людини […]...
8. Марта Тарнавська – Navigare necesse est Плавба була, мов ще одна пригода. Коли людині вісімнадцять літ, Прислів’я, що ось “плавання – конечне”, Здається, мов девіз на все життя, І, хоч співали моряки у порті Німецьку пісню про загибель мрії, – Байдужим залишався Бремергафен. U. S. S. Mercy вже не віз солдатів Підсилювати европейський фронт – Він повертався з транспортом додому, Останнім […]...
9. Марта Тарнавська – N. N. (“Ти, мов поет із сонцем у кишені… “) Ти, мов поет із сонцем у кишені, Що ріс тоді, коли росла й трава. Любов, мов серцекружне веретено – І крутиться дівоча голова. Букет, мов зірка, у твоїй долоні – Каприз хлоп’ячих майже залицянь. Я вся у вічно юному полоні: Тобі – моєї молодості дань. 1952...
10. Марта Тарнавська – Землетрус Моїм синам Маркові і Максимові – Вдумливим критикам, прекрасним друзям Землетрус Лялі – після чергового землетрусу в Каліфорнії На скалі Ріхтера занотували: сім. Якісь щасливі фоторепортери На фільм схопили драматичну сцену: Мурована фортеця подалась І умлівіч розсипалась в руїну. (Тепер – говорять – є такий закон, Що будувати треба сейсмостійко – Нових споруд не валить […]...
11. Марта Тарнавська – Кожна зустріч – прощання Лялі Не плачте, діти. Розкажіть про себе. Як моя внучка? З ким вона тепер? О, вже говорить? Ма-ма, та-та, ба-ба? Я хочу чути! Запишіть на стрічку! Розважу вас: скажу вам анекдот – Сашко розповідав по телефону – А може ви вже чули? Про ту пару: Любов свою хотіли обновити: Давай-но, спробуєм собачий стиль! – Це […]...
12. Марта Тарнавська – “Людина вийшла у безмежне море… “ Людина вийшла у безмежне море Із приладом наївного рибалки, Щоб привид щастя, вимріяний змалку, Ловити так, як ловлять альбакора. Щоб уловити те, що невловиме, Якої віри треба і любові! Чи знаєш хоч, завзятий риболове, Своєї жертви вигляд або вимір? Чи не женешся за китом із казки, Щоб власний зміст в стару вложити раму? Чи всім […]...
13. Марта Тарнавська – Мораторій Стадіон футболістів сьогодні Відступили незвичній справі: Тут скликають народне віче – Мораторій проти війни. Ось ідуть: активісти-студенти, Співробітники і професура – Колектив-університет. Ось ідуть, щоб у зіткненні поглядів, На одвертому вільному форумі Передискутувати проблему – Наболілий розпач душі. Ось ідуть несподівано збуджені Цим бажанням прилюдного вислову, І готовістю встати і бути, І назвати себе дисидентами. […]...
14. Марта Тарнавська – Балада про срібний ключик В рові, ледь помітний для ока, Неначе порослий землею, Зчорнілий, а може й іржавий, Лежав зачарований ключ. Ходили повз нього недбало: В кого власні кращі ключі, В кого сумнів: ну, що ним відчиниш? От якби він іскривсь діамантом, Якби грався хоч золотом сонця! Підняла я старенький ключик. І ось вдома сиджу вечорами І відчищую землю […]...
15. Марта Тарнавська – Geiranger Юність Молодечий порив білопінним збігає потоком З гір, де батьком буття – чародійний чаклун-льодовик, – молодий водоспад білим шумом у синяву фйорду. Пахне морем цей фйорд: ось і меви, від моря посли, На зухвальство у даль закликають, на вікінгів подвиг. На підбій, у життя, вирушають гадючі човни. Старість Скрині повні добра: награбовані мудрощі мандрів: Міхи […]...
16. Марта Тарнавська – Memento Складаєш задуми і плани В скарбницю, на пізніш, Так, як скупар – майбутнім п’яний – Несе до банку гріш. Давно готовий до дороги Мандрівний виряд твій: Ось жде біля порога Наплечник, повен мрій. Рушай, покіль в душі весна є – Вже сіті час простяг: На колісниці здоганяє Тебе життя. 1957...
17. Марта Тарнавська – до самоти Я вернуся… Не довго нам бути в розстанні. Скоро в смутку шукатиму радощів знову, Без запросин прийду, коли промені ранні Поведуть мене в гори на тиху розмову. Ти простиш, але я – непокірна і горда – Мов апостол Христа, відречусь тебе тричі. Я нестиму тобі і зневагу й погорду, Поки вірність твоя знов мене не […]...
18. Марта Тарнавська – Від автора Das ist die Sehnsucht: wohnen im Gewoge Und keine Heimat haben in der Zeit. Und das sind W? nsche: leise Dialoge T? glicher Stunden mit der Ewigkeit. Rainer Maria Rilke Тихі розмови з вічністю включають поезії двох раніше виданих моїх книжок Хвалю ілюзію (1972) і Землетрус (1981), а також поезії друковані пізніше в періодиці. Є […]...
19. Марта Тарнавська – Біла ніч Ніч тиха прийшла і свята, Мов молитва, така врочиста. Воістину, Боже дитя Народилося в цьому місті. Прийшла зачарована ніч, Мов в дитинстві почута казка, І світиться людям із віч Братолюбія тепла ласка. Блищить на ялинці горіх І такий же на небі місяць – Та найкращий сьогодні – сніг: Йому в серці найбільше місця. 1954...
20. Марта Тарнавська – Біржа На біржі життя купуєш Дешеві майбутнього акції Та віриш, мов грач, у щастя І вперто ждеш дивіденду. Хотів би ти, спекулянте, З маленьких своїх інвестицій Отримати зиск потрійний? Хотів би дешеві ліри На тверду проміняти валюту І стати без поту і труду Вдоволеним капіталістом? Та біржа життя не гірша Від славної біржі Нью-Йорку: Тут риск […]...
21. Марта Тарнавська – Вересень 92 Пам’яті О. Т. O Herr, gib jedem seinen eignen Tod: Das Sterben, das aus jenem Leben geht, Darin er Liebe hatte, Sinn und Not… Rainer Maria Rilke...
22. Марта Тарнавська – Прохід Утікаю від самотніх стін У юрбу, що мов барвистий гомін. Йде зі мною поруч – довга тінь, Що із нею здавна ми знайомі. Пропливають хвилі людських рік, Мов спішать у неминуче море; Шум реклами глушить серця крик, Загадка з усіх зіниць говорить. Курява знімається з-під авт І висить над містом, наче хмара; Тільки думка – […]...
23. Марта Тарнавська – Фонтан Фонтан – чи пам’ятаєш ти фонтан, Що розсипав п’янкий дурман І шуму океан? Цей день – чи пам’ятаєш ти цей день: Душа дзвеніла від пісень – Це був прекрасний день! Так, наче промінь заблис, У тьмі самоти блиснула ти, Так, як ряхтить падолист – Щоб у красі відійти… Фонтан, чи пам’ятаєш ти фонтан, Що розсипав […]...
24. Марта Тарнавська – Автопсихотерапія Die Einsamkeit ist wie ein Regen. Rainer Maria Rilke На серце падає знайомий дощ І стоплює солодку грудку щастя. Як віднайти шляхи до світлих прощ, Де радості цілющої причастя? Нема молитви, що змиває біль – Невже й любов – фата-моргана тільки? Палючу спрагу, що гірка, мов сіль, Гашу вином – поезією Рільке. 1960...
25. Марта Тарнавська – Зальцбург Константинополь, Неаполь і Зальцбург – Це найкращі міста у світі. Александер фон Гумбольт (Напис на Монашій горі в Зальцбургу) З нових бараків, що на передмісті Сховалися за давній монастир, Щодня опівдні група гімназистів Верталася в життя буйного вир, Щоб юним сміхом, гамором і свистом Міщанський заколочувати мир. Та молоді те вибачити треба, Коли в душі […]...
26. Марта Тарнавська – Бібліотекарка У суботній ясний ранок Я дівчину зустрів: Зупинилася неждано, Сказала кілька слів: “Ах, яке чудове небо! Що чувати там у тебе? В бібліотеку мені треба Щоб ти мене провів.” Падав дощ в суботу вранці, Не знав я, чи іти, Щоб коханій Маріянці Лектуру віднести. Жду, і повна в мене тека. Чую голос десь далеко: “Я […]...
27. Марта Тарнавська – Над рікою Вже сірий день між горами розтанув, Мов у долоні кучерявий сніг. Коли йдемо з тобою між каштани – Сріблом алеї стеляться до ніг. З гори, де замок, сходить ніч на місто Поміж ліхтарень стройовий шпалір, І світел мерехтить ярке намисто Над білим містом нині, замість зір. Мов привиди, понад водою звисли Засніжені-замаяні мости. Біжать з […]...
28. Марта Тарнавська – Вітер Вітер, солоний вітер, Що хмарить обрій, Вітер, що пахне літом, П’янкий і добрий, Вітер, що бризки піни Несе в обличчя, Вітер, що з далечіні До моря кличе, Вітер, що пестить тіло – Гарячу бронзу, Вітер – рибалка смілий, Надморський бонза, Вітер, чайок квиління І шуму повен, Вітер, немов весіння Бурхлива повінь, Вітер, що ніжно пестить […]...
29. Марта Тарнавська – Весна Soleil – espace – verdure. Le Corbusier Читаю книгу архітекта Ле Корбюзіє. О, творчий людський інтелекте, О, візіє! Мій настрій – списаний із книги На радість дня: Порив весняної відлиги Журбу одняв. Закономірно все і просто: Потрібні лиш: Сонце, Зелень, І простір – Баласт залиш. Архітектурі цій не треба Утоми літ: До розпроміненого неба Нестримний […]...
30. Марта Тарнавська – Еротика Немов весінній вітер надлетів І радісну в серця приніс відлигу! Благословенне будь, тепло двох тіл, Що топиш самоти бездонну кригу. Так з надр землі пробившись, джерело Дає розлив гамованій напрузі. Будь, життєтворче радісне тепло, Супутником найкращої з ілюзій. Яка у сонця весняного міць, Що зрушує життя нового повінь! Ключі до незбагненних таємниць В теплі простої […]...
31. Марта Тарнавська – Ліхтарі Десь далеко є край, Де немає турбот, Де, мов квіти, ростуть доброта і любов. Але шлях у цей рай Крізь страхіття темнот, Що їх досі ніхто не зборов. Променій, не згасай, моя зірко ясна, Проведи мене в край, де царює весна. Не зупинять мене Темноти вояки: Там – царівна, що серце мені віддала. В неї […]...
32. Марта Тарнавська – The last frontier Маркові та Ії – на далеку дорогу до Каліфорнії Піонери країни ішли Неодмінно зі сходу на захід. Куля сонця – вогнистий магніт – Всіх тягла в далечінь за собою. На возах – найцінніший вантаж: Непокора, відвага і мрія, І уперте бажання дійти До найдальших, останніх кордонів. По дорозі – безмежжя степів, Індіянські ворожі ватаги, І […]...
33. Марта Тарнавська – Ти не знаєш Так до болю, до болю тужно, Так безмежно, жагуче жаль, Хоч і небо ясне-головокружне, І хоч дзвенить-співає зелена даль. Бо не знаєш ти, що саме в цю мить Вітер вістку нам приніс, Що востаннє вже так серце тремтить, І більше не треба сліз. Ти не знаєш, що розстання це час, Що холоне в жилах кров, […]...
34. Марта Тарнавська – Вибір Я проміняла мрію на усмішку, Міраж крайнеба на земне тепло; Життя розкрилось, мов чудесна книжка, Потоком прагнень щастя потекло. Не вірилось захопленій дитині, Що це – новий народжувався міт, Що спрага – чи то в серці, чи в пустині – У привид вміє замінити світ. Коли в покірному самовідданні Заникло горде візіями “я”, Перемогло поезію […]...
35. Марта Тарнавська – У лікарні Івасеві Керницькому В очах ласкава усмішка не згасла, Та хтось сипнув туди піском тривоги І впала тінь апатії зловісна На синь зіниць, немов смертельна втома. Чи в кучерях живуть ще сміховинки, Що їх заплів туди заморський вітер? Прилип до лікарняної подушки Жмут сивого безладного волосся. Як розсипати сміх на радість людям, Коли в устах ледь […]...
36. Марта Тарнавська – Поворот Мов гість, приходить довгожданий час І – як колись на мрій аеродромі – Гарячим серцем я вітаю вас, Мої далекі рідні незнайомі. І, мабуть, ліпше, як не буде слів: Дозвольте, що піду я між каштани, Послухаю, як гомонить Поділ, На камені історії пристану. Піду, щоб у провулків глибині, Як метушня буденна вже засне там, Знайти […]...
37. Марта Тарнавська – Едельвайси Молитовних висот піднебесні божниці Застеляє снігів недоторканий килим. Там шукай джерела чудотворної сили І магічних ключів до життя таємниці. У простий едельвайс чародії альпійські Заховали секрет непорочної вроди. На сторожі його і закон, і природа – В лід закуті верхи, мов у панцери військо. Шпиль здобути не всім альпіністам удасться: Не для всіх вид з […]...
38. Марта Тарнавська – діягноз Зенкові Der Tod ist gross. Wir sind die Seinen Lachenden Munds. Wenn wir uns mitten im Leben meinen, Wagt er zu weinen Mitten in uns. Rainer Maria Rilke: Schlussst? ck. Не вирок це – мале memento mori: Затьмарила хмаринка небосхил, Та простір неба – голуба прозорість, І сонця курс – пополудневий схил. Здаля йде ніч […]...
39. Марта Тарнавська – Чорний кіт Чорний кіт перебіг дорогу. Не Бодлерівський кіт, що в зелених очах Тримає космічну тайну, Не улесливий котик у пошуках пестощів тіла – Чорний дикий кіт плигнув на дорогу Із хащів підсвідомості: Він лякає і кличе в безодню, Мов пророцтво народного забобону. 1985...
40. Марта Тарнавська – Травелог. Прощання Кипарисів шпалір проводжає шосе на північ І дроком жовтогарячим розцвітає прощання жаль. Чатир-даг заступає дорогу. Кам’янистий лицар демерджі Простягає руку до моря. – Не зупинять. Мандрівним птахам Шлях щоразу у вільний вирій. Та десь тут залишаються гнізда Повні туги, любові, надії… – Як це добре, що гори ці – вічні, Що краса – незнищенна й […]...