Маша Карамнова – Скількох ти впускала в серце, моя синичко?

Related posts:

1. Микола Вінграновський – Синичко, синичко – Синичко, синичко, А де твоя спідничка, І ти на морозі Ходиш в босій нозі? – Була на весіллі, Була й на похміллі, І моя спідничка Там, де й черевички. – Сороко, сороко, А де твоя сорочка, Що ти на сніжини Та без сорочини? – Була на хрестинах, Ще й на іменинах. Мені ті хрестини, […]...
2. Маша Карамнова – Make love not War І знову в новинах одне й те саме, І знову ніч поглинає день. І знову думаєш, що буде далі, І вже не до сну і не до пісень. Вмирають діти, Лягають квіти На їх могили. А далі як? Коли припиниться це насилля? Чекаєш з неба на шанс, на знак. Та з неба тиша ( хоч […]...
3. Маша Карамнова – І що залишиться в тебе, коли вона піде? І що залишиться в тебе, коли вона піде? Залишиться сніг, залишаться ранки й ночі, Залишаться дірки в кишенях й усі твої злидні, Усі твої справи, проблеми і сновидіння пророчі. Коли вона піде, ти навіть і не заплачеш – Ти готувався до цього, знав, що так буде. Вона завжди кидає тих, хто для неї багато значить, […]...
4. Серце, серце! Біди люті звідусіль тебе смутять – Архілох Серце, серце! Біди люті звідусіль тебе смутять – Ти ж відважно захищайся, з ворогами поборись. Хай на тебе скрізь чатує ворожнеча – завжди будь Непохитне. Переможеш – не хвались відкрито цим, Переможене – удома в самотині стримуй плач, Радість є – радій не надто, є нещастя – не сумуй Понад міру. Вмій пізнати зміни в […]...
5. Дмитро Загул – Сонце і серце Високе сонце! Золотий вогонь Ти вічно сієш у світи холодні. Вони беруть тепло з твоїх долонь, Як жебраки, обдерті та голодні. Як жебраки, обдерті та голодні, Беруть вони життя з твоїх долонь, Хоча й нічим оддячитись не годні Тобі за твій дармований вогонь. Але в тобі, бездонне джерело, Того тепла незгиблені безодні. І скільки ти […]...
6. Семенко Михайль – “Крила білі, загострені льотно… “ Крила білі, загострені льотно – Крила смілі душі-Розалінди – Оескезені знов безтурботно Перед острахом Сцілли й Харібди. Крила м’якості снів оксамитних, Крила казок осніжених Сканди,- Скільки згибів на схилах блакитних, Які блисні ажурні гірлянди....
7. Алла Жабокрик – я серце стер у пошуках тебе Я серце стер у пошуках тебе Я губи пік об інших, не коханих Я їм читав надвечір щось святе А потім пив. і днями. і ночами. Я виглядав у них одну тебе Я був сліпий до їх шальних очей В поривах жити, я боявсь померти Бо в світі цім ще не відчув тебе Для тебе […]...
8. Оксана Боровець – Серце моє Серце моє – плетена тепла річ. Вовна овеча, оригінальний крій. Прихисток твій у найлютішу ніч, Хочеш – закутай шию чи руки грій. Серце моє – з пряжі твоїх снів. І без примірки знала, що розмір L Буде тримати сотні тремких слів, Сніжну облогу, сонячну акварель. Скільки у нім наших п’янких днів, Скільки печалі, смутку і […]...
9. Микола Руденко – Як тільки наповниться серце журбою Як тільки наповниться серце журбою І ляжуть на душу погрозливі тіні – Я знов уявлю, що стою під вербою В селі на моїй Україні. Так яблука пахнуть, рум’яні ранети; Так любо звучить не спотворене слово! Із досвіду знаю: обійдеш планету, А серце сюди приведе тебе знову. Чи в кольорі неба, чи, може, у травах Є […]...
10. Леся Українка – “Горить моє серце… “ Горить моє серце, його запалила Гаряча іскра палкого жалю. Чому ж я не плачу? Рясними сльозами Чому я страшного вогню не заллю? Душа моя плаче, душа моя рветься, Та сльози не ринуть потоком буйним, Мені до очей не доходять ті сльози, Бо сушить їх туга вогнем запальним. Хотіла б я вийти у чистеє поле, Припасти […]...
11. Олена довганюк – Щось хвилює моє серце без упину П’ятниці 13 присвячується. Щось хвилює моє серце без упину, Щось мій тривожить спокій мить у мить. Не заспокоїти мене ні на хвилину В очах жаданий образ загорить. І тут мій погляд раптом зупинився. І, мабуть, також секунди дві На мене загадково ти дивився, Й розвелися наші погляди прямі. Що потім я дізналась, здивувався, Побачивши мене […]...
12. Іван драч – Чому ти серце, все болиш частіш? Чому ти серце, все болиш частіш? Пора б тобі вже бути бронзовіш, А ти кипиш, од муки розпанахане, Вогонь горить буйніш – не тихне і не тахне. Я чую, як в мені у золотім вогні Жар-птиця фенікс зводиться на дні, Як бавить пір’я, як поводить оком І в кожні пологи разить електрошоком. До краю розшматовує […]...
13. Ти серце заставляєш вириватись із грудей Ти серце заставляєш вириватись із грудей, Ні, не любов’ю і не ласкою – мовчанням. Хоч не читаєш ти моїх віршів, статей, Та все ж пишу – це зменшує страждання. Твоє мовчання голосніше крику, А почуття десь загубились в тишині. Я не рахую, я вже збилась з ліку, Скільки ударів ти наніс мені. Ти б’єш словами, […]...
14. Богдан Боленчук – якщо чиєсь серце б’ється для тебе – радій Якщо чиєсь серце б’ється для тебе – радій, Якщо і не б’ється, то б’ється твоє для когось. Час – головний ворог для твоїх дій, їх крадій, Пів життя пройшло, чи просто не збулось. Здається, знаєш ходи, але не знаєш – хто ти. Ми інші для інших, але ми – найголовніше. Боїшся пустот, що у тобі […]...
15. Марко Вовчок – Маша МАРКО ВОВЧОК МАША ІЗ ЗБІРКИ “РАССКАЗЫ ИЗ РУССКОГО НАРОДНОГО БЫТА” Не родись ты пригож, а родись счастлив, говорят, и правду говорять истинную! Меня в молодости красавицею величали, а счастье-то мое какое! Ох, много я изведала на своем веку! Муж у меня был буйный, грозный. А вот сестра из себя невглядная была, и слабая такая, хилая, […]...
16. Російська народна казка – Маша і ведмідь Жили собі дід і баба. У них була внучка Маша. Зібралися раз дівчатка в ліс по гриби та по ягоди. Кличуть із собою й Машу. – дідусю, бабусю,- каже Маша,- пустіть мене в ліс з подружками! Дід і баба кажуть: – Іди, тільки від подруг не відставай, а то заблудишся. Прийшли дівчатка в ліс, почали […]...
17. Христина Сможаник – Тримав моє серце ти міцно Тримав моє серце ти міцно Я гадала, що любиш і раділа тому Але щось його так притисло Щось сказати не дало йому Ти забрав всі думки, почування Ти у сіті мене замотав. Я терпіла, але знаєш страждання Не любов ти мені дарував. Та мені говорив про кохання, Щиро від серця брехав Ну актьоре, що скажеш […]...
18. Павло Мовчан – Пам’ять і серце Від сизого до голубого Одвільгли хмари й дерева, І проступаюча дорога Слідом торішнім ожива. Листки потрухлі, жовта глиця, Насіння з вільхи, будяки І нехолонуча живиця, Що капле, капле в дві руки… В глибоких зморшках зберігає Шорстка кора вологи слід, І моя пам’ять – ні, не має Слідів од проминулих літ. Свідомість спрямлена до крику, Її, […]...
19. Маша Миронова – воплощение русского национального характера Немало женских образов встречаем мы на страницах произведения А. С. Пушкина. Поэта всегда отличала любовь к женщине в самом высоком смысле этого слова. Женские образы у А. С. Пушкина – это почти идеал, чистый, невинный, высокий, одухотворенный. Конечно, не последнее место в галерее женских образов занимает героиня романа “Капитанская дочка” Маша Миронова. Автор с большой […]...
20. Осінь Я шепочу, щоб не розбудити осінь, Щоб не полились із неба ріки. Я до тебе усім серцем хочу, Я до тебе, але в тебе ліки, Від кохання. Вже давно приймаєш, Знаєш, це все рівносильно зраді. Я без тебе звісно не вмираю, Але у житті погасли фарби. Я кричу, щоб розбудити осінь, Щоб вона сльозами світ […]...
21. Альона Парневич – вони кидають моє серце у вогонь Вони кидають моє серце у вогонь Вони цькують мою кохану Україну І хоч би кров текла з моїх долонь Розп’яли б знову тіло моє тліне Вони сліпі: “брати” – кричу, – “брати” Вони кивають, разом ніж у спину Люби країну все, що в ній – л ю б и Борись за неї і ніхто тебе […]...
22. Маша Миронова в романе А. С. Пушкина “Капитанская дочка” Роман А. С. Пушкина, посвященный событиям крестьянской войны 1773-1774 гг., неслучайно носит название “Капитанская дочка”. Наряду с историческим персонажем Емельяном Пугачевым, вымышленным главным героем – рассказчиком Петром Гриневым и другими действующими лицами романа важное значение имеет образ Марьи Ивановны, дочери капитана Миронова. Воспитывалась Марья Ивановна в среде простых, непритязательных “старинных людей”, имевших невысокий уровень культуры, […]...
23. Бердник Олесь – Серце Матіоли (Збірка) Казки і легенди “Кактус та Пурпуровий Птах”, “Квітка папороті”, “Хто такий соняшник”, “Казка про тернову стіну”, “Верба і водяний цар” та інші. ЛЕГЕНдА ПРО ПАЛЬМУ У прадавні часи жив у пустелі шейх, котрий знався на чаклунстві. Він здобув магічну силу чарівника у страшного Володаря Пісків, що мешкав десь у самому серці безводного царства. Що він […]...
24. Милослава Черний – У дівчинки болить серце У дівчинки болить серце. І серце болить незпроста. Мабуть, вона надто відверто Волоче важкого хреста. І з кожним наступним кроком Йому додає ваги. Напевне, дівчинка хвора. Навряд чи це їй до снаги. Дівчинка ходить на йогу, І руки тягне до ніг, Розрівнює спину вологу І білу, як марлевий сніг. Коли після курсу пігулок, Які врегульовують […]...
25. Як же страшно на світі жити Як же страшно на світі жити… І як важко нести той хрест… Ми не вмієм так просто любити… За кожен погляд, дотик чи жест… Скільки ненависті в ніжних усмішках Скільки страждання в щасливих очах Бо почуття починаємо з ліжка І на яву ми живем тільки в снах… “Contra spem spero” не допомагає Коли без віри […]...
26. Маша Миронова – мой любимый литературный герой (по повести А. С. Пушкина “Капитанская дочка”) Обычно внимание читателей привлекают главные герои литературных произведений – доблестные, отважные, великодушные, готовые к подвигу. Мне же после прочтения повести А. С. Пушкина “Капитанская дочка” больше всего понравилась Маша Миронова. В начале нашего знакомства с ней мы узнаем от ее матери, что она “трусиха”, а от Швабрина – что Маша “совершенная дурочка”. Однако проходит совсем […]...
27. Твір на тему: Вертайсь, рідна мово, у серце народу, у душу Вкраїни! Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку і зілля, з роси, з тихої води, ясних зір і широких безмежних степів народжена! Мово! Наймудріша наша берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого українського, що тримала наш народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу! Мова – душа народу! А душа – […]...
28. Світ завжди благословляє і сонце, що встає, і серце, що кохає (тема кохання в українській літературі) Світ завжди благословляє і сонце, що встає, і серце, що кохає (тема кохання в українській літературі) Кохання… Воно сильніше за смерть, вічне й завжди молоде. Воно в піснях і в душах. Йому акомпанують солов’ї, а часом і гармати. Та повсякчас – це одне з найсильніших і найкращих почуттів, на яке здатна людина. Вся світова література […]...
29. Две героини, две судьбы (Марья Кириловна Троекурова и Маша Миронова по романам “Дубровский” и “Капитанская дочка”) Александр Сергеевич Пушкин в своем творчестве создал целую галерею женских характеров. Его героини очень разные: страстные и порывистые, как Зарема и Земфира из поэм “Бахчисарайский фонтан” и “Цыганы”, нежные и робкие, любящие и верные, как Марья Троекурова и Маша Миронова из романов “Дубровский” и “Капитанская дочка”. Сравним двух героинь – Машу Троекурову и Машу Миронову […]...
30. Анна Гунько – А потім він піде А потім він піде. І так, як в ногах у нас – дно, То п’яти погрузнуть в слизькі і цупкі магістралі. До біса всі біди. Я наю уперто й давно, Чим ближче він стане, тим буде втікати далі. А потім він зникне. І так, як в очах – лиш пісок, Я більше не буду чекати […]...
31. Чом серце рветься із грудей Сиджу я зараз і дрімаю Один забутий в самоті Схиливсь над книжкою й незнаю Чого так важко жить мені Чого життя у мене хворе Чом серце рветься із грудей За що дано мені це горе Воно від Бога від людей Чому все так, ніхто незнає А ноги терпнуть і тремтять І сум ще гірший пробирає […]...
32. А моє серце ще живе тобою Ти просиш йти, а серце завмирає Бо ти не мій. уже не мій… Я вниз біжу, а серце сльози крають І капають на рани моїх мрій… А я біжу… Від чого я тікаю?! Від снів своїх, в яких є ти і я В яких ти кажеш: “Мила, хочеш чаю?… “ В яких я забувала солов’я… […]...
33. Богдан Кіселичник – Ми підсіли на любов Ми підсіли на любов Я повторюю це знов Знов інтриги, знов слова Оп’яніла голова Зустрічаю твої очі Знов не сплю я тої ночі Ми ж підсіли на любов Я повторюю це знов Посміхаєшся щасливо Це обличчя, просто диво Щось я знову відчуваю Те, що було забуваю Все минає, все походить Час усе це, налагодить Я […]...
34. Микола Руденко – Серце світу Здається, серце не в мені живе, А десь назовні. Чи в зорі далекій. Я чую калатання світове І світової крові чую клекіт. А може, “я” маленьке і оте, Що Всесвітом зробилось,- щось єдине?. Хоч це питання вельми непросте, Я стверджую, що Всесвіт є Людина. Так чи інак, а десь у світі є Те серце, що […]...
35. Вчителька (пісня) – Малишко Андрій Сонечко встає, і в росі трава, Біля школи в нас зацвітають квіти, Вчителько моя, зоре світова, Де тебе питать, Де тебе зустріти? На столі лежать зошитки малі, І роботи час проганяє втому. І летять-летять в небі журавлі, І дзвенить дзвінок Хлопчику малому. Скільки підросло й полетіло нас В молодій весні, в колосистім полі, А у […]...
36. Батькове серце (народна пісня) Воронки й окопи давно заросли полинами, А в мене ще й досі не гоїться болю клубок. Схвильований батько край шляху прощається з нами І лагідно просить: – Ти слухайся мами, синок! Ми поле орали, в нужденних брели посторонках, І крепом лягала за нами життя борозна. Як горе пекуче, прийшла і до нас похоронка, І в […]...
37. Олесь Олександр – Розбите серце умира Розбите серце умира, А я співаю: тра-тра-ра. Воно крізь силу вже зітха, А я сміюсь: ха-ха-ха! Із серця чорна кров тече… Нехай тече, нехай тече! Колись кипіла в серці кров, Колись цвіла в ньому любов. Умру, умру!.. Не жаль мені… Хай ти була не роки – дні, Хай мент єдиний я горів, Хай, може, сам […]...
38. “О, як болить моє серце, а сльози не ллються… ” (пісні Марусі Чурай) ..Ця дівчина була народжена для любові, Але не зазнала її радощів і всі свої надії, Все своє любляче серце по краплині Сточила в неперевершені рядки… М. Стельмах Українська пісня живе з давніх часів, живе, переживаючи цілі покоління. Добрі люди кажуть, що українець співає цілий рік і цілий вік. Так, мабуть, Нам від Бога дано. Надзвичайно […]...
39. Іван драч – Крила Новорічна баляда Через ліс-переліс, Через море навкіс Новий рік для людей подарунки ніс: Кому – шапку смушеву, Кому – люльку дешеву, Кому – модерні кастети, Кому – фотонні ракети, Кому солі до бараболі, Кому три снопу вітру в полі, Кому пушок на рило, А дядькові Кирилові – крила. Був день як день, і раптом – […]...
40. Дмитро Загул – “Серце одчинене. Слухаю… “ Серце одчинене. Слухаю. А сум – вітчим – Присікався до серця гадюкою Причин. За мурами ворога-настрою Марно час мій ішов… Я вірив одному пастирю На ймення – любов. А він гармонійною зливою Сіяв на серце лік І з ноткою журливою Прорік: “Знай, що в кривавих подіях Направиться кривда стара, – Вся, що навколо – мелодія, […]...