Мелодія – Олійник Борис
Заболю, затужу,
Заридаю… в собі, закурличу,
А про очі людські
Засміюсь, надломивши печаль.
Помолюсь крадькома
На твоє праслов’янське обличчя,
І зоря покладе
На мовчання моє печать.
Забіліли сніги,
Забіліли на цілому світі.
Опадає листок,
Як зів’яле чаїне крило,
Там, де ми відбули,
Там, де наше відтьохкало літо,-
Забіліли сніги-.. забіліли сніги…
Замело.
Це приходить, мов сон.
Це приходить до мене із марень:
Теплий шепіт і схлип.- чи сльоза,
Чи роса од ріки?
І на обрій вечірній
Ляга, мов на еллінський мармур,
Ледь означений профіль
І тиха лілея руки,
Я для інших одцвів,
Я під серцем сховав свої квіти.
Я від ока чужого
Туманом осіннім укривсь.
Але якось вночі
Підійди і торкни мої віти –
Я тобі засвічусь,
Як нікому іще не світивсь!..
Заболю, затужу, заридаю… в собі,
Закурличу.
А про очі людські
Засміюсь, надломивши печаль.
Помолюсь крадькома
На твоє праслов’янське обличчя,
І зоря покладе
На мовчання моє печать.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Сива ластівка – Олійник Борис Мамо, вечір догоря, Вигляда тебе роса, Тільки ти, немов зоря, Даленієш в небеса, Даленієш, як за віями сльоза. Ти від лютої зими Затуляла нас крильми, Прихилялася Теплим леготом. Задивлялася білим лебедем, Дивом – казкою За віконечком,- Сива ластівко, Сиве сонечко. Сад вишневий на порі, Повернулись журавлі. А мені, як до зорі, Долітати на крилі Все […]...
- Хліб – Олійник Борис Провели в кабінет. Лик – Немов заскороджена грядка: Він з далекого хутора Пішки прибивсь до Кремля. Доручила громада Дізнатись, чи все там в порядку, Від найстаршого, значить. Чи все до ладу там, мовляв? Він сідає за стіл, Непоквапний, незграбний, як брила. Так сідають до столу Мільйони трудящих людей. Помолившись про себе До бога, щоб дав […]...
- Дивовижа – Олійник Борис Про світ увесь казати не берусь, А все ж траплялась і мені нагода У світі многоликім побувати, Що гув, як вулик, у стонадцять мов, Дивуючи одмінністю ландшафтів, Повір’їв, рас, і рис, і кольорів. Та з-поміж див, дивин і дивовиж – Одне – Ніяк збагнути не в спромозі. І щоб сказати: надто вже замудре, Так ні […]...
- Пісня – Олійник Борис Розпрягайте, хлопці, літаки: Хай-но спочивають, роботящі. Гарно воно в небі, А таки Вдома, на землі, їй-богу, краще. Накричавсь до хрипу шлемофон. Нагулись мотори до агоній… Може б, хто згадав хоч упівтон Давню: “Розпрягайте, хлопці, коней”? … Тихий вечір травами котив. Льотчикам натомлено дрімалось. Старший спогадав старий мотив, Молоді крилом прилаштувались. А один замислено мовчав, Оповитий […]...
- Пізнання – Олійник Борис Цикл І Пізнавав я Леніна без екскурсоводів – Не було музеїв у нашому селі. Та вже як зберуться діди на колоді – Де вже тим політикам – замалі! Взагалі у нас говорять – як ходять: Прямо, повноросто, навпрошки. Через кон’юнктуру, мов через колоду, Чешуть не питаючись дядьки. А чого б це їм хвостом крутити, Коли […]...
- Крило – Олійник Борис І Потяглися журавлі Вдалеч плавко. Доганяв їх листопад за селом. А один, як сирота, Гірко плакав З перебитим у лікті крилом. А ішов собі хлоп’як через луки. Запримітив сірому здаля. Він узяв, як дитину, На руки І додому приніс журавля. Поселив за комодом в куточку. (Звідти смішно стирчав йому ніс). Мати вишила журавку сорочку. Батько […]...
- Урок – Олійник Борис І Якось брів я звільна полем, Весь заглиблений у себе. Поле тихло, ніби лебідь, Що на осінь відлюбив. Та й не згледівсь, Як уплив Я в голубу тональність неба. В пролісковій темі неба Всесвіт дихав голубим. Голубим я став, як голуб Із небесної купелі. Став я зовсім невагомий, Ніби вечорова тінь. Все минуле проминуло Спраглим […]...
- Похорон учителя – Олійник Борис Пам’яті Олексія Антоновича Вовнянка Як несли його тихо в нове житло По бруку, по бруку, по бруку,- Був місяць май. Сонце пекло. … Мерзли руки. Сизий пил опадав на хрести перехресть. Зітхали старі: відмучивсь. Шепотіли тополі. Фальшивив оркестр: Грали учні. А коли проминали школу і сад, Молода… молоденька антонівка Підійшла до труни, сахнулась назад: – […]...
- Пісня про матір – Олійник Борис Посіяла людям Літа свої, літечка житом, Прибрала планету, Послала стежкам споришу, Навчила дітей, Як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко – І тихо пішла за межу. – Куди ж це ви, мамо?! – Сполохано кинулись діти, – Куди ви, бабусю? – Онуки біжать до воріт. – Та я недалечко… Де сонце лягає спочити. Пора […]...
- До проблеми добра і зла – Олійник Борис Де тільки я не бродив оці тисячу літ! Скільки забулось? Забудеться скільки? Не знаю. Кров закипала на кризі по краплі, як глід. Тяжко спадала на поле вороняча зграя. Хтось мене вів через холод заплющених сіл. Згарища станцій… Безокі віконні провали… Лики і лиця… Поземка ядуча, мов сіль,- Все те за вигоном пам’яті пилом припало. Хтось […]...
- В оборону хліба – Олійник Борис Юначе мій, чиєїсь мами сину, Зодягнений на джинсовий мотив,- Я вже завмер, коли ти… півхлібини “В дев’ятку” натреновано вгатив! Солоним потом заливає спину… Футбол, як бачиш,- не солодка гра! Перепочинь. Та поговорим, сину. Бо є про що. І – вже давно пора. Я просто, не домішуючи меду, Скажу: Коли ти замахнувсь ривком Ударить хліб, Твоя […]...
- Борис Олійник – Пісня про матір (у виконанні Таїсії Повалій) Посіяла людям Літа свої літечка житом, Прибрала планету, Послала стежкам споришу, Навчила дітей, Як на світі по совісті жити, Зітхнула полегко – І тихо пішла за межу. – Куди ж це ви, мамо?! – Сполохано кинулись діти. – Куди ви, бабусю? – Онуки біжать до воріт. – Та я недалечко… де сонце лягає спочити. Пора […]...
- Борис Ілліч Олійник Реферат Борис Ілліч Олійник (Нар. 1935 p.) Народився Борис Ілліч Олійник 22 жовтня 1935р. в с. Зачепилівка на Полтавщині. Вірші почав писати в шкільному віці. Він “топтав стежку до п’ятого класу Зачепилівської семирічки”, коли побачив у новосанжарівській райгазеті “Ленінським шляхом” свій невеличкий вірш і своє прізвище. 1953р., після закінчення шкільного навчання, вступив на факультет журналістики […]...
- Борис Олійник – Вибір ВИБІР Над штормом, над шабельним зблиском, Над леготом теплим в житах Гойдається вічна колиска Маятником Життя. Життю – ні кінця, ні начала. І вічно по колу землі: Комусь – лебеді від’ячали, Комусь – ще сурмлять журавлі. Один передбачливо очі Прикрив ще за крок від межі, Ввійшовши клітиною ночі Тихенько: чи жив, чи й не жив? […]...
- Олійник Борис – Біографія Бори́с Іллі́ч Олі́йник (22 жовтня 1935, Зачепилівка Новосанжарського району на Полтавщині) – український поет, перекладач, дійсний член НАНУ, голова Українського фонду культури. Почесний академік Академії мистецтв України. Член правління Національної спілки краєзнавців України. Відомий державний діяч: обирався депутатом Верховних Рад СРСР (з 1989 по 1991 рік – віце-голова Палати Національностей Верховної Ради СРСР) та України. […]...
- Борис Олійник – Біографія БОРИС ОЛІЙНИК (Нар. 1935 p.) Народився Борис Ілліч Олійник 22 жовтня 1935р. в с. Зачепилівка на Полтавщині. Вірші почав писати в шкільному віці. Він “топтав стежку до п’ятого класу Зачепилівської семирічки”, коли побачив у новосанжарівській райгазеті “Ленінським шляхом” свій невеличкий вірш і своє прізвище. 1953р., після закінчення шкільного навчання, вступив на факультет журналістики Київського університету […]...
- Ринг (скорочено) – Олійник Борис І гнів, і жах. І білі маски Облич. І злами рук, як ринв. І от затихло. Тільки пласко Лисніє квадратовий ринг. Там не суперник мій, А ворог Зіперсь бундючно на канат. Над ним у чорному, Як ворон. Чаклує хижий секундант. Той ворог хитро, як лисиця, Мені готує рішенець. Нахабно в праву рукавицю Кладе для певності […]...
- Вибір (скорочено) – Олійник Борис Над штормом, над шабельним зблиском, Над леготом теплим в житах Гойдається вічна колиска Маятником Життя; Життю – ні кінця, ні начала. І вічно по колу землі: Комусь – лебеді від’ячали, Комусь – ще сурмлять журавлі. Один передбачливо очі Прикрив ще за крок від межі, Ввійшовши клітиною ночі Тихенько: чи жив, чи й не жив? А […]...
- Борис Олійник – Я спокійно б лежав під вагою століть Я спокійно б лежав під вагою століть, Я б давно вже й землею став, Але ж бісова дівка на кручі стоїть, Огорнувши вітрами стан. Вже зітліли до кореня меч і щит, Наді мною гуде Дніпрельстан. Але ж бісова дівка на кручі стоїть, Огорнувши вітрами стан. Це було зо дві тисячі з гаком літ, Коли стрів […]...
- “З віку передано – передамо у віки” (Борис Олійник) Я виросла в мальовничому селі на Полтавщині. Багата, майже не покалічена людиною природа, незлостиві й здебільшого мудрі односельці, святкові дійства на Різдво, Великдень, Івана-Купала, обжинки, спільна пісня (ледь не всього дружного села, та ще й гостей) – ось ті головні складники життя, які допомогли мені долучитися до скарбниці нашого народу. У подальшому додалися поїздки на […]...
- Борис Грінченко – Приходить час Приходить час, приходить час,- Сказати кожен мусить з нас, Чи він народу вірний син, Чи тільки раб похилий він, Чи раб похилий, чи боєць – Хай кожен скаже навпростець! І де він стане: чи до тих, Що в путах сковані гидких, Народ і край свій продають Панам, що кров із його п’ють,- А чи до […]...
- Та забіліли сніги – Соціально-побутові пісні ТА ЗАБІЛІЛИ СНІГИ Та забіліли сніги, Забіліли білі, Ще й дібровонька, Ще й дібровонька… Та заболіло тіло Бурлацькеє біле Ще й головонька, Ще й головонька… Ніхто не заплаче По білому тілу По бурлацькому, По бурлацькому… Ні отець, ні мати, Ні брат, ні сестриця Ні жона його, Ні жона його… А тільки заплаче По білому тілу […]...
- Інтимна лірика Б. Олійника Інтимна лірика Б. Олійника є одним із найцікавіших і найвагоміших пластів творчого доробку поета. Прекрасні задушевні вірші про щасливе кохання, про біль розлуки, про чарівну любов, що не має меж, про трепетні почуття закоханих знаходимо у різних збірках поета: “Мелодія”, “Гора”, “У дзеркалі слова”, “Я б спокійно лежав під вагою століть… “ У сучасній поезії […]...
- Володимир Сосюра – Ой сніги мої, сніги Ой сніги мої, сніги Срібні та пухнасті, Наче все, що навкруги, Потонуло в щасті. Діаманти, де не глянь, Скрізь переді мною Розкидає осіянь Щедрою рукою. Може, й я за дні туги Потону у щасті… Ой сніги, мої сніги, Срібні та пухнасті! 1950...
- Мозолевський Борис – Сон Сиві гуси у ніч відкричали – За моря, за моря, за моря… На обличчі моєї печалі Не світилася жодна зоря. Спало небо, пусте і задимлене, Я з тобою прощався вві сні. Десь далеко, аж наче за димером, Віщували світанок півні....
- Василь Симоненко – Українська мелодія Довго тужить сумна бандура Про діла у старій сивині, І якусь невідому зажуру Навіває та пісня мені. Не мелодія – збурена рана, Не слова, а безжальні голки, Тільки бачу не сині лимани І не горді козацькі полки. А ввижається – там, біля шляху, На потоптаній кіньми траві Жирний ворон, мов чорна папаха, На козацькій сидить […]...
- Леся Українка – Східна мелодія Гори багрянцем кривавим спалахнули, З промiнням сонця захiдним прощаючись, – Так моє серце жалем загорiлося, З милим, коханим моїм розлучаючись. Геть понад морем, над хвилями синiми В’ються, не спиняться чаєчки бiлi. Де тебе мають шукати на безвiстi, Милий мiй, думи мої бистрокрилiї? В себе на вежi вогонь запaлила я, Любий, твого ворiття дожидаючись, Хай вiн […]...
- Леся Українка – Єврейська мелодія Ти не мій! розлучив нас далекий твій край, І вродлива чужинка забрала! Ти там, може, знайшов незаказаний рай, Я ж без тебе, мов квітка, зів’яла. І зостались мені лиш пісні та думки… Ті пісні наші бранці зложили, Прислухаючись, як край Євфрату-ріки Вавілонськії верби шуміли. Ті пісні не співались, у дні жалібні Арфи висіли смутно на […]...
- Наталя Гуркіна – Весняна мелодія Гріє землю сонечко, Ніжно примовляє: – Прокидайтесь, квіточки, День весну стрічає! Просинайся, річечко, Посміхнись, струмочку, Затанцюй нам гопака, Дощику – дзвіночку! Розливайся радісно По землі, проміння, Покривай сади й луги, Весняне цвітіння!...
- Мозолевський Борис – Вірність Лице було порепане. В’їдався в очі піт. Я хвацько правив гребкою – Колгоспник в десять літ. В кальсонах з бригадира,- Аби не без штанів,- Зоря моя ходила На дні тих клятих днів. Які я тою гребкою Тоді творив діла! Черствим шматком не гребала Душа моя мала. Худенькими плечима Ми підпирали звід, Щоб світла Батьківщина Цвіла […]...
- Мозолевський Борис – Солдати Вітчизняної Ввійни Схиляються у траурі знамена. Змовкає мідь оркестрів молода. І знов нас викликають поіменно, І хтось в строю за нас відповіда. Яка доба звелась над білим світом! Яка зоря над обрієм зійшла! Хай буде вам найвищим заповітом Любов, що нас на подвиги вела. Ми ворога уміли зустрічати. Ми не про себе думали тоді. Нас кулі цілували […]...
- Микола Вінграновський – Сонет Зоря над містом піднімає весла. Зоря чекає, доки тиша скресне, Доки присплять дівчата свої весни, Доти зоря над містом не шелесне. Зоря над містом зібрана і чемна, Зоря над містом точна і знаменна, Зоря над містом хлібом пахне темним – Найкраще в світі пахне хліб печений. Така зоря в своїм промінні чесна, Така зоря із […]...
- Мозолевський Борис – Половецький ідол Знахідка 1905 року Щоб знало межі недолуге бидло Й сиділо мовчки, підле, на цепу, Мене на пострах видовбали ідолом І високо поставили в степу. Я міг би стати жорнами і домною, Лягти в бруківку, звестися мостом. Але мені дано стояти догмою На куцих ніжках з дутим животом. Століттями я глухну тут від грому, А люди […]...
- Павло Тичина – О панно Інно О панно Інно, панно Інно! Я сам. Вікно. Сніги… Сестру я Вашу так любив – Дитинно, злотоцінно. Любив? давно. Цвіли луги… О панно Інно, панно Інно, Любові усміх квітне раз – ще й тлінно. Сніги, сніги, сніги… Я Ваші очі пам’ятаю, Як музику, як спів. Зимовий вечір. Тиша. Ми. Я Вам чужий – я знаю. […]...
- Мозолевський Борис – Міраж Хлюпоче море лагідно і щиро. Між небом і землею я один. І знову ти мені перед очима Стоїш у білій сукні край води І поглядом показуєш неначе Туди, де наші сходяться стежки. А всі ті дні, що я тебе не бачу, Між мною і тобою – як віки. Над плесом спіле сонце бронзовіє. Кохана, дай […]...
- Герасим’юк Василь – де ті царі, що підуть з пастушками Де ті царі, що підуть з пастушками, Коли зоря засвітить ув очу? Мовчать сніги над нами і під нами. На стіл різдвяний ставимо свічу. Нам вистачило страху правди й бомби. Нам, кинутим у світ, як на прорив, Про віру, що вернулась в катакомби, Волхви звістують. Наче хтось просиві Куди ми йшли, коли зоря погасла, До […]...
- Євген Гребінка – Українська мелодія “Ні, мамо, не можна нелюба любить: Нещасная доля із нелюбом жить. Ох тяжко, ох важко з ним річ розмовляти! Хай лучче я буду весь вік дівувати!” “Хіба ж ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора. Як очі закрию, що буде з тобою? Останешся, доню, одна сиротою!” А в світі якеє життя […]...
- Українська мелодія (скорочено) – Гребінка Євген “Ні, мамо, не можна нелюба любить! Нещасная доля із нелюбом жить. Ох, тяжко, ох, важко з ним річ розмовляти! Хай лучче я буду ввесь вік дівувати!” “Хіба ж ти не бачиш, яка я стара? Мені в домовину лягати пора. Як очі закрию, що буде з тобою? Останешся, доню, одна, сиротою! А в світі якеє життя […]...
- Мелодія першого кохання (за новелою Гр. Тютюнника “Зав’язь”) Мелодія першого кохання (за новелою Гр. Тютюнника “Зав’язь”) Новела Гр. Тютюнника “Зав’язь” розкриває перед нами дивовижний світ зародження кохання. Початок цього найпрекраснішого почуття людини порівнюється із чудом зав’язі на рослинах під час весняного пробудження. І тому ми серцем погоджуємося із символічною назвою твору, бо перше кохання, його початок і є тією “зав’яззю”, про яку йдеться […]...
- Мозолевський Борис – Пісня вічної дороги Чингізові Айтматову Літній день починається щебетом. Тануть в білім серпанку горби. Щоб у мандрах далеких не щезнути, Виріж костур собі із верби. І коли просвистить під тобою Та безжальна остання коса, Ти над світом зведешся вербою І вростеш в молоді небеса. Гожі зорі тобі з високості Заплітатимуть в листя свій спів. Будуть птиці до тебе […]...
Цікаві факти про життя анатолія качана.