Головна ⇒ 📌Скорочено ⇒ Ми йдемо (скорочено) – Голобородько Василь
Ми йдемо (скорочено) – Голобородько Василь
Ми йдемо по Україні:
Від степів до гір,
Від лісів до морів –
Звідусіль виходимо на прадавні шляхи,
І немає нам ліку.
Ми чинимо волю наших прадідів,
Це вони нас послали у путь,
Щоб ми йшли нашою віковічною землею
,із нашими багатолюдними містами,
Із нашими тихомрійними селами,
Із нашими золотоверхими церквами.
Ми гордо йдемо шляхами України:
Ви, які виглядаєте у вікна, як сусіди,
Щоб подивитись на нас, гордо йдучих,
Ви, які визираєте з-за рогу, як вороги,
Щоб подивитись на нас, гордо йдучих, –
Ви
Йдемо дорогами України.
Ми йдемо,
Не вимагайте від нас доказів нашої прихильності
До руху,
Не, вимагайте пояснень причин, що привели нас
У рух.
Марна ваша справа – виставляти проти нашої ходи
Контраргументи, що ви їх здобуваєте із мертвих
Джерел,
Намагаючись зупинити нашу ходу,
Марна ваша справа – ми йдемо.
Ми йдемо по Україні,
Пов’язані вишиваними дівочими руками
Рушниками,
І радість сяє в наших очах.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
Вірш В. Голобородька “Ми йдемо” написаний верлібром, але має чіткий внутрішній
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Роман Купчинський – Ми йдемо в бій Стрілецька пісня Ми йдемо в бій, ми йдемо в бій По згарищах руїни, За рідний край, за нарід свій, За волю України! Ми йдемо в бій, земля дуднить, Вадіють гори, степи, Бо нас у бій благословить Могутній дух Мазепи!...
- Біла лелека (скорочено) – Голобородько Василь І Біла лелека – дивний птах. Він увесь білий, тільки на кінці крил – чорний. Коли крила згорнуті, то чорне залишається ззаду. Тому його називають чорногузом. У деяких місцевостях України лелека носить німецьке ім’я гайстер. Чому названо лелеку турецьким Ім’ям “лелека” – це загадка. Ще є назви боцюк, бузько, бусел, бусол, бусьол, бушля. Коли птах […]...
- З дитинства: дощ (скорочено) – Голобородько Василь Я уплетений весь до нитки У зелене волосся дощу, Уплетена дорога, що веде до батьківської хати, Уплетена хата, що видніється на горі, як Зелений птах, Уплетене дерево, що притихле стоїть над дорогою, Уплетена річка, наче блакитна стрічка в Дівочу косу, Уплетена череда корів, що спочивають на Тирлі. А хмара плете і плете Зелене волосся дощу, […]...
- Минуле сьогодення і майбутнє українського народу в поезії В. Голобородька “Ми йдемо” (народився 1945 року) Народився на Луганщині. Після закінчення школи працював на шахті. Навчався в Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка, Донецькому університеті, звідки був відрахований через заяву про впровадження української мови викладання. Працював на різних роботах. Поет. Почав друкуватися з 1964 р. Побачили світ збірки “Летюче віконце” (1970, США), “Зелен день” (1988), “Ікар на […]...
- Ми – українці (за поезією “Ми йдемо”) Україна… Край краси й тяжкої недолі, неповторної пісні й волелюбного лицарства, край із багатою і на радість, і на криваві сторінки історією. Але найбільше багатство кожної землі – її вірні дочки й сини. У поезії “Ми йдемо” автор показав нас, українців, які гордо йдуть своєю віковічною землею: Ми йдемо по Україні: Від степів до гір, […]...
- Голобородько Василь – Біографія 1945 (7.04) Любов до свого народу, батьківщини проявляється у поетів по-різному. Виражається вона не тільки у схилянні перед героїчним минулим та чеснотами України. Часто поети гострим словом таврували недоліки свого краю, недалекоглядність народних мас, бажаючи добра усім. Так, Леся Українка не побоялася назвати свій народ покірним рабом за те, що він “На себе самохіть кладе […]...
- Голобородько Василь – Хлопчик малює літо (Збірка) 1995 рік, видавництво “Веселка” ХЛОПЧИК, ЯКИЙ СТОЇТЬ СЕРЕд ЛІТА Хлопчик стоїть, Зупинений на бігу через літо. Летить повз нього бджола, Хлопчик принюхається-принюхається й знає: Ця бджола полетіла із медом, Що пахне липовим цвітом – Набрала у квітці липи; Ця бджола полетіла із медом, Що пахне гречаним цвітом – Набрала у квітці гречки; Ця бджола полетіла […]...
- Лебеді материнства скорочено – Симоненко Василь Мріють крилами з туману лебеді рожеві, Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. Заглядає в шибу казка сивими очима. Материнська добра ласка в неї за плечима. Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати. Не пущу тебе колиску синову гойдати. Припливайте до колиски, лебеді, як мрії. Опустіться, тихі Зорі, синові під вії. Темряву тривожили криками півні. […]...
- “Куди йдемо? Який лишаємо слід?” (за творами Л. Костенко) (3 варіант) Людина. Вінець Божого творіння. Творець людської історії. Чи часто вона згадує про це? Чи часто вона замислюється над тим, що вона – Людина, що все в її житті залежить від неї, що світ буде таким, яким робить його вона, що майбутнє – це результат її життя, наслідок кожного дня, прожитого нею? Мабуть, у вирі щоденних […]...
- Новина (скорочено) – Стефаник Василь 1871-1936 “У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася. Відколи Грициха вмерла, то він бідував. Не міг собі дати ради з дітьми без жінки. Ніхто за нього не хотів піти заміж, бо коби-то лишень діти, але то ще й біда і нестатки. Мучився Гриць […]...
- Камінний Хрест (скорочено) – Стефаник Василь 1871-1936 І “Відколи Івана дідуха запам’ятали в селі газдою, відтоді він мав усе лиш одного коня і малий візок із дубовим дишлем. Коня запрягав у підруку, сам себе в борозну… ” Отак разом із конем і підпрягався до будь-якої роботи. Іван дідух працював багато, не менше, ніж його кінь. Але коня жалів більш, ніж себе. […]...
- Василь Барка – Жовтий князь (СКОРОЧЕНО) ВАСИЛЬ БАРКА Жовтий князь (СКОРОЧЕНО) 1 Мати наряджає доню й радіє. Але вдушу закрадається тривога – знову навіщось повели чоловіка в сільраду. Чіпляються і гризуть: давай – як не гроші, так хліб. Сім’я зі страхом чекає батька – чи не станеться чогось жахливого. Збираються йти до церкви. Оленка несміливо питає, чи, може, їй не йти, […]...
- Василь Стефаник – Біографія (СКОРОЧЕНО) Василь Стефаник (1871-1936) Майстер психологічної новели “Як коротко, сильно і страшно пише ця людина.” Народився 14 травня 1871 року в селі Русів Івано-Франківської області в сім’ї заможного селянина. У 1880 р. батько віддав до другого класу початкової школи в Снятині. Навчався у Снятинській міській школі, потім у польських гімназіях у Коломиї та Дрогобичі. Був виключений […]...
- Жива ватра (скорочено) – Герасим’юк Василь Дерево тремо об дерево, Доки не народиться вона. Вона помирає тільки раз, Тому бережемо її. Ми знову виведем наші отари на наші гори І за древнім полонинським звичаєм Проженемо крізь неї – Щоби ніяка пошесть не напала, Щоби жоден хижак не внадився, Щоби громи із блискавками не розігнали, Щоби підступний гад вим’я не виссав, Щоби […]...
- Василь Стефаник – Сини (СКОРОЧЕНО) Василь Стефаник Сини (СКОРОЧЕНО) “Старий Максим волочив яру пшеницю кіньми добрими, молодими”. Був він добрим хазяїном, міцним чоловіком. Односельці про нього говорили так: “Старий пес, все лютий, але молоді коні ще міцно тримає; бригадир, іззамолоду добре годований, та втратив обох синів і відтоді все кричить і на полі, і в селі”. Він справді кричить, сам […]...
- Лебедина зграя (скорочено) – Земляк Василь Старенький, многогрішний, та в чомусь, проте, і немеркнучий Вавилон, у якому живе герой-оповідач, нічого, крім назви, не має спільного з Вавилоном месопотамським. Височить він над річкою Чебрецем – маленькою притокою Південного Бугу. Навколо сумно синіють чебреці – непоказні квіточки, далі розкинулися ясенові, берестові, черемхові гаї. Вавилон розташований на кількох горбах, що немовби вічно ворогують між […]...
- Жовтий князь (скорочено) – Барка Василь 1 Мати наряджає доню й радіє. Але вдушу закрадається тривога – знову навіщось повели чоловіка в сільраду. Чіпляються і гризуть: давай – як не гроші, так хліб. Сім’я зі страхом чекає батька – чи не станеться чогось жахливого. Збираються йти до церкви. Оленка несміливо питає, чи, може, їй не йти, а то з неї сміються, […]...
- Чоловічий танець (скорочено) – Герасим’юк Василь Ти мусиш танцювати аркан*. Хоч раз. Хоч раз ти повинен відчути, Як тяжко рветься на цій землі Древнє чоловіче коло, Як тяжко зчеплені чоловічі руки, Як тяжко почати і зупинити Цей танець. Хоч раз Ти стань у це найтісніше коло, Обхопивши руками плечі двох побратимів, Мертво стиснувши долоні інших, І тоді в заповітному колі Ти […]...
- Сини (скорочено) – Стефаник Василь 1871-1936 “Старий Максим волочив яру пшеницю кіньми добрими, молодими”. Був він добрим хазяїном, міцним чоловіком. Односельці про нього говорили так: “Старий пес, все лютий, але молоді коні ще міцно тримає; бригадир, іззамолоду добре годований, та втратив обох синів і відтоді все кричить і на полі, і в селі”. Він справді кричить, сам із собою розмовляє, […]...
- Потерчата (скорочено) – Королів-Старий Василь Дячиха Євпраксія поралася біля печі. Вона гнівалася, що дяк Оверко десь затримався й вечеря вже перестояла. Підкинула до печі дрова й задрімала. Чекав на господаря й домовик, який любив веселого та говіркого дяка. Дяк Оверко пішов ще вдосвіта до сусіднього села на храмове свята й досі не повернувся, хоча вже смеркало. Домовик виплигнув на хату, […]...
- Альпійська балада (скорочено) – Биков Василь 1 Іван спотикнувся, упав, але зразу ж підскочив і, загубивши колодки, побіг босими ногами по бетонних уламках, що розкидав вибух. Позаду чулися крики, гулко тріщали автоматні черги, попереду була остання перешкода – напівзруйнована заводська стіна, а далі – вулиці, що потопали в зелені. Він узяв у зуби пластмасову ручку пістолета, плигнув, ухопився за край стіни […]...
- Перший сніг (скорочено) – Герасим’юк Василь Притишив кров. Притишив крок. І вищі стали гори. Йде перший сніг, Немов пророк, В якого серце хворе. Як важко дихати йому! Як свіжо доокола! Ступає у порожню тьму Нога різьблена, гола. Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Поетична картина першого снігу викликає у поета зовсім інші, незвичні для нас асоціації. Він йому здається пророком, який […]...
- Цар Плаксій та Лоскотон скорочено – Симоненко Василь У країні Сльозолий правив цар Плаксій. У нього було три дочки – Нудота, Вай-Вай та Плакота і три сини Плаксуни. Цілими днями вони плакали. Цар звелів, щоб плакали і всі діти в країні, бо він любив їхні сльози пити. Незважаючи на заборону сміятися, до дітей приходив добрий дядько Лоскотон і веселив їх. За Лоскотоном ганялися […]...
- Василь Стефаник – Новина (СКОРОЧЕНО) Василь Стефаник Новина (СКОРОЧЕНО) “У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася. Відколи Грициха вмерла, то він бідував. Не міг собі дати ради з дітьми без жінки. Ніхто за нього не хотів піти заміж, бо коби-то лишень діти, але то ще й біда і […]...
- Гей, нові Колумби й Магеллани скорочено – Симоненко Василь Гей, нові Колумби й Магеллани, Напнемо вітрила наших мрій! Кличуть нас у мандри океани. Бухту спокою облизує прибій. Хто сказав, що все уже відкрито? Нащо ж ми народжені тоді? Як нам помістити у корито Наші сподівання молоді? Кораблі! Шикуйтесь до походу! Мрійництво! Жаго моя! Живи! В океані рідного народу Відкривай духовні острови! Геть із мулу […]...
- Хуха-Моховинка (скорочено) – Королів-Старий Василь Хуха народилася останньою, влітку. Всі її дуже любили й жаліли, особливо за добру й щиру вдачу, слухняність та працьовитість. Звали її Моховинка. Взагалі Хухи бувають різними, в залежності від того, де живуть: лісовими, печерницями, очеретянками, бур’янками, степовичками, байрачними, левадними. Тільки немає болотянок, бо Хухи, як котики, не люблять вогкого. Коли ж доводиться Хухам переселятися, вони […]...
- Сини (дуже стисло/скорочено) – Стефаник Василь Старий Максим працює на полі та лає все навкруги: коняку, що ледве рухається, жайворонка, щоб він не співав. Все дратує його. Випивши горілки та з’ївши хліба, він знову починає сердито вигукувати. А потім у розпуці скрикує, що сини вже ніколи не повернуться до нього, він втратив їх. Навіть Божа Матір не принесла такої жертви, бо […]...
- Новина (дуже стисло/скорочено) – Стефаник Василь У селі сталася новина: Гриць Летючий втопив меншу дочку, а старша випросилася. Тепер про нього заговорили всі, хоча раніше мало й знали, як він жив. Вже два роки по смерті дружини тяжко бідував чоловік, взимку не топили навіть хати, жили на печі. Одного разу Гриць приходить додому. діти просять їсти, чим дратують пригніченого тата. Він […]...
- Жовтий князь (дуже стисло/скорочено) – Барка Василь 1 У неділю дарія Олександрівна збирає свою дочку, щоб піти разом у церкву. Оленка трохи опирається, бо боїться, що з неї будуть сміятися у школі. Сини взагалі кудись побігли, щоб не йти до церкви. Оленка тримає на колінах зошита. Колись мати дуже її посварила за погані літери, і тепер дівчинка хоче похвалитися своїми успіхами. Батька […]...
- З поеми “Василь Тьоркін” (скорочено) – Твардовський Олександр Переправа Переправа, переправа! Берег лівий, берег правий. Сніг, ріка, льодок лама… Кому пам’ять, кому слава, А кому – вода, пітьма,- І сліда ніде нема. Ніччю, першим із колони, Обламавши з краю лід, Перший взвод спустив понтони, Навантажився як слід, Навантажився, відчалив. Другий взвод слідом за ним. За хвилину від причалу Рушив третій за другим. Мов […]...
- Василь Барка – Жовтий князь (Стислий переказ, дуже скорочено) Василь Барка Жовтий князь (Стислий переказ, скорочено) Мати наряджає доню й радіє. А в душі тривога – навіщо чоловіка знову повели в сільраду. Мабуть, знову – давай як не гроші, так хліб. Оленка несміливо питає, чи можна їй не йти до церкви, а то з неї сміються і вчителі, й учні. Син-первісток підкорився загалові і […]...
- Камінний хрест (більш стислий переказ) скорочено – Стефаник Василь Відколи Івана Дідуха пам’ятали в селі, він впрягався разом із конем і виконував усяку роботу нарівні з ним, але коня жалів більше, ніж себе. Десять років відслужив Іван в армії, коли повернувся, то вже не застав батьків живими. У спадок йому дістався шматок найгіршої в селі землі – на піщаному горбі. Там ніхто не орав […]...
- Василь Стефаник – Новина (Стислий переказ, дуже скорочено) Василь Стефаник Новина (Стислий переказ, дуже скорочено) У селі сталася новина: Гриць Летючий втопив меншу дочку, а старша випросилася. Тепер про нього заговорили всі, хоча раніше мало й знали, як він жив. Вже два роки по смерті дружини тяжко бідував чоловік, взимку не топили навіть хати, жили на печі. Одного разу Гриць приходить додому. Діти […]...
- Жовтий князь (більш стислий переказ) скорочено – Барка Василь Мати наряджає доню й радіє. А в душі тривога – навіщо чоловіка знову повели в сільраду. Мабуть, знову – давай як не гроші, так хліб. Оленка несміливо питає, чи можна їй не йти до церкви, а то з неї сміються і вчителі, й учні. Син-первісток підкорився загалові і вважає віру пережитком. Мати сказала дочці, що […]...
- Камінний хрест (дуже стисло/скорочено) – Стефаник Василь Скільки у селі пам’ятають Івана дідуха, у нього завжди була одна конячина, якою селянин оброблював горб, що залишився йому у спадок від батька. Незрозуміло було, хто з них більше тягне плуга – Іван чи коняка, але чоловік ніколи не кричав на худобину. У селі Івана всі називали Переломаним, тому що на горбі його колись продули […]...
- Василь Стефаник – Камінний хрест (Стислий переказ, дуже скорочено) Василь Стефаник Камінний Хрест (Стислий переказ, скорочено) Відколи Івана Дідуха пам’ятали в селі, він впрягався разом із конем і виконував усяку роботу нарівні з ним, але коня жалів більше, ніж себе. Десять років відслужив Іван в армії, коли повернувся, то вже не застав батьків живими. У спадок йому дістався шматок найгіршої в селі землі – […]...
- “Куди йдемо? Який лишаємо слід?” (за творами Л. Костенко) (1 варіант) Уже перші книжки Ліни Василівни Костенко засвідчили: па небосхилі української поезії спалахнув дужий талант. Поетеса постала перед читачами чесною і безкомпромісною, мислячою і самобутньою. Вона – справжній майстер, вимогливий художник слова. Одразу ж відкинула Ліна Костенко все дріб’язкове і звернулася до головного, насущного – загальнолюдського. “Не треба думати мізерно”, – стверджує вона. Відтоді ніякі заборони […]...
- “Куди йдемо? Який лишаємо слід?” (за творами Л. Костенко) (2 варіант) Які врятують тебе гуси, О найнещасніший народ, Що, переживши такі струси, Не пережив своїх глупот?! Ліна Костенко. Місто Ур Творчість Ліни Костенко – живе джерело поетичного натхнення, сповненого любові до життя, людини, світу загалом. Поетеса творила в українській літературі другої половини XX століття поезію гострого переживання сучасності крізь призму історичного минулого, оскільки Ліна Костенко стала […]...
- Після Крейцерової сонати – Еллан-Блакитний Василь “Покласти б голову в коліна… Відчути б руку на чолі… “ Сентиментальність! Хай загине І пам’ять ніжних на землі. Нам треба нервів, наче з дроту, Бажань, як залізобетон Нам треба буряного льоту,- Грими ж, фанфар мідяний тон! Десь там самотня віоліна Тужливо журиться у млі… Не зупиняться! Хай загине! Йдемо! Під марш! По землі!...
- Василь Симоненко – Біографія (СКОРОЧЕНО) Василь Симоненко (1935-1963) Поет-шістдесятник “витязь молодої української поезії” Народився 8 січня 1935р. у с. Біївцях на Полтавщині в селянській родині. У три роки почав опановувати грамоту, у п’ять написав першого віршика. Після закінчення десятирічки у с. Тарандиці протягом 1952-1957рр. навчався на факультеті журналістики Київського державного університету. Після закінчення навчання одружується на черкащанці Людмилі Півторадня. Працює […]...
Аналіз збірки мисливські усмішки.