Микита Годованець – Трамплін
ТРАМПЛІН
Микола з Василем,- прекрасні давні друзі,
Співаючи ідуть собі у лузі
І бачать новину:
Селянські хлопці край степочка
Плигають в довжину
З маленького горбочка.
– Ех!- заздрісний Василь зітхнув.-
Ну що зробить, коб я так скаконув,
Щоб мовили усі:
“Оце Василь плигнув! Убийся – дальш його не скочиш!”
Ось, друже, поможи, я дам тобі, що схочеш!
Ці хлопчаки –
Невдала зміна:
Біда їх – скачуть без трампліна.
А нам це не з руки:
Ставай, Миколо, навкарачки,
Я покажу, як наші
Микола рачки вклавсь.
Василь як розігнавсь,
Одбивсь ногами од Миколи,
Дав скок такий великий, як ніколи,
Від кращих скакунів на сто очок утік…
Тут хлопці скакуна взяли під милий бік
І повели в буфет:
Вгощають та гуляють, Героя-скакуна всіляко вихваляють.
Василь втішавсь, і пив, і їв, як міг…
Микола-друг дививсь через поріг.
* * *
Лукавих Василів чимало є,
Що все життя своє
Шукають спин негордих,
Щоб ставити рекорди.
“Трамплін”. Написана 1958 року. Увійшла до збірки 1960 р. В перекладі В. Корчагіна включена до збірки “Соловей в курятнике”. В дещо зміненому вигляді увійшла до збірки “Байки” (1963), звідки й передруковується.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Микита Годованець – Коваль та його пес КОВАЛЬ ТА ЙОГО ПЕС Стук та стук, Дзень та дзень! На всю силу дужих рук День у день По ковадлу бив-кував, Гірко гроші добував. Від тих дзвонів, Передзвонів Світ, здавалося, дрижав. За ковадлом Пес лежав. Горно дише та сопе, Тисне пригарами груди,- Псу байдуже: спить, хропе, Грім, здавалось, не розбудить… Ось кінчив Коваль роботу. Обітерши […]...
- Микита Годованець – Добрий вовк ДОБРИЙ ВОВК Вовк розпустив по лісі славу, Що душу має він і добру, і ласкаву; Хай всі до нього йдуть, як в рідний дім,- Велике, і мале, і біле, й чорне, – Він жирного м’ясця поставить їм, Усіх він ласкою обгорне… Слова прекрасних обіцянок – мед! Ймучи Вовчазі віри, Зійшлися звірі, Всяк ближче рветься стати […]...
- Микита Годованець – Ховрах ХОВРАХ Весна ласкавим оком глянула зі сходу… – Тікаймо, братику! На полі й по ярах Синіє сніг і скоро пустить воду, І нам тоді з тобою крах! – Сказав до Зайчика Ховрах. – Куди?- питає брат, скосивши око.- – Туди, де он гора висока В зеленому вбранні, Промінням оповита. Отам життя – веселе, вільне, сите! […]...
- Микита Годованець – Кручений Панич і Лозина КРУЧЕНИЙ ПАНИЧ І ЛОЗИНА Під сяйвом місячним в чудовім квітнику Панич розмову вів палку, П’янку, Мов чарівне вино: – Давно, Лозинонько, давно У мене серце сохне-в’яне. Терпіти далі сил не стане: Я з давніх літ Тебе люблю над цілий світ, А ти… Взаємності не бачу. О-ох! – І сльози полились гарячі, Великі, як горох. А […]...
- Микита Годованець – Хомин спадок ХОМИН СПАДОК Дізнавсь Хома, що на чужім селі Старенька тіточка подякувала богу. Не можна не піти не виплакать жалі, Небіжку провести в далеку путь-дорогу (Такий із вік-віків порядок). Та й інше там цікавило Хому: Казала мати, що йому Від тітки має бути спадок. Той спадок казна-що – дійничка, Але й дійничка не дрібничка, Коли вона […]...
- Микита Годованець – Ведмідь і гадюка ВЕДМІДЬ І ГАДЮКА Якось, неначе на біду, Підпилий Садівник в саду Чвала охлялою ходою. З ним друг Ведмідь, не розіллєш водою. – Ведмедику! Наліг на мене сон. За сон віддам мільйон. Боротись з ним немає змоги. Дрімота хилить голову мою… – Лягай! Поспи!-говорить Клишоногий.- А я… на варті постою.- За хвильку Садівник на моріжку хропів, […]...
- Микита Годованець – Ведмежі танці ВЕДМЕЖІ ТАНЦІ Поснідавши, блукав Ведмідь в ліску, Шукав дупла, куди б засунуть лапу, Дістать смачненького медку. Аж гульк – Мисливець. Дав би Миша драпу І димом зник в густих чагарниках, Коли ж в того рушничка у руках. Воно й рушничка невеличка, Але така проклята птичка – За кілометр, як швидко б ти не біг, Наздоганя […]...
- Микита Годованець – Капризний водій КАПРИЗНИЙ ВОДІЙ Дзвіночок голосний вчепили Віслюку: – Водитимеш на честь собі отару!- Віслюк задрав чванливо голову під хмару: – Ще в пелюшках таку Мені ворожка віщувала долю!- Забувши про дзвінок, про водієву ролю, Провідця і пастух Пішов собі гулять по полю, В пшениці випасавсь, аж грало коло вух. Услід за водієм в сусідському городі У […]...
- Микита Годованець – Гедзі ГЕДЗІ Телята ледве мукають в безсиллі. Корови жалісно ревуть. А Бугаї гудуть, як в люту бурю хвилі, І під собою землю рвуть… Шукають винного в біді: – Це сонце винне!- мукає Руде.- Опівдні стане, і тоді Світ гедзями гуде! – Ні, ні, провина пастухова!- Реве розлючена Безрога.- Чому від гедзів нас не відгородить? – Та […]...
- Микита Годованець – Як вони вола ділили ЯК ВОНИ ВОЛА ДІЛИЛИ Лев, Вовк, Ведмідь, Лисиця Зійшлись волом ділиться. – Діли!-Ведмедю каже Лев.- Діли! У нас ти правдолюб. Твій фах – воли. – На чверті поділю,- реве Ведмідь мудрящий,- Всім буде нарівно, чого іще вам краще?- Та Лева план такий не вдоволив: – Не те… А як би Вовк ділив? – Я? Цей […]...
- Микита Годованець – Ратиця РАТИЦЯ – Так це, голубко, ти тут вічно чиниш шкоду? Тепер я виведу тебе на чисту воду, Бо ти на всій біді була!- Ведмідь загріб Лисицю жваву І поволік до Лева на розправу: – Ось, Леве, корінь зла,- Сьогодні ратицю несла! Знайшлася ратиця – знайдем вола! – Так, так, мої ви любі!- Промовив Лев, облизуючи […]...
- Микита Годованець – Галасуни ГАЛАСУНИ Коли Рябенька й Семенатка, Кінчивши яйцекладку, Злетять з гнізда у курнику,- Там стільки галасу та крику, Немов хтозна-яку Зробили справу превелику. Якось од нічого робить, чи як, І Півень з ними розкричався так, Аж Господиня вийшла з хати: – Чого кричиш, хвостатий? Немов залізом хто припік! – Та як “чого”? Яєчка любиш? Поглянь, в […]...
- Микита Годованець – Біографія Микита Павлович Годόванець (*14 (26) вересня 1893, Вікнина Тернівської волості Подільської губернії, нині Гайворонський район Кіровоградської області – †27 липня 1974, Кам’янець-Подільський) – український поет-байкар, жертва сталінських репресій. Годованець Микита Павлович народився 26 вересня 1893 року в с. Вікнина Тернівської волості Кам’янець-Подільської губернії (нині – Гайворонський район Кіровоградської області) в селянській сім’ї. Після закінчення Степашанської […]...
- Андієвська Емма – Натюрморт як трамплін у намір (сонет) Тарілка. Семиколірна підлива. Поруч виделки – куля і приладдя Люмінесцентна – з дисків вся – колода, Що невимовне – на кришталик – ловить, Аби стабільність – трави, звірі, люди. Предмети в сон повідсувались мляво, Розмитість виявляючи хвилеву, Яка, однак, – одразу м’язи, ледве Найменший дотик. – Форма, як підземка З полицями, куди подоби – взимку, […]...
- Олександр Олесь – Микита Кожум’яка МИКИТА КОЖУМ’ЯКА Убивши князя Святослава, Печеніги раз у раз Йдуть ордою на Вкраїну, Раз у раз грабують нас І тепер їх шатра сірі Вкрили луг над Трубежем, Печеніги знов з’явились І погрожують мечем. Наші ждуть. Але боїться Печенізький хан іти, Йому хочеться без бою Перемоги досягти. Є один вояк у його Втроє дужчий за вола… […]...
- Юрій Яновський – Оповідання, романи, п’єси К.: Наукова думка, 1984. – 578 с. Зміст:. Оповідання. Із збірки “Кров землі”. Роман Ма. Мамутові бивні. Історія попільниці. В листопаді. Рейд. “Поворот”. Із збірки “Короткі історії”. Червонарм. Чапай. Шпигун. Романтик. Ганна Антонівна. Василь Паліичук, гуцул. їз збірки “Земля батьків”. Дівчинка у вінку. Генерал Макодзьоба. Дід Данило з “Соціалізму”. Марійка. Заповіт. Із збірки “Київські оповідання”. […]...
- Iван Франко – Лис Микита Лис Микита – вигаданий лис, з казки Івана Франка “Лис Микита”. Микита походить з бойків і мешкає десь на Західній Україні. Його можна охарактеризувати як розсудливого, господарського, запасливого і, звичайно ж, хитрого лиса. Він переконаний сім’янин і дуже любить своїх дружину і дітей. Але, обмовлений недоброзичливцями, він змушений відправитися до Львова, на заклання. На якийсь […]...
- Коваль Микита – Воронько Платон Мій батько славний був коваль На все село, на кілька сіл. В його руках співала сталь, На сорочках блищала сіль. Кував підіски, лемеші, Варив поламані вали. В двадцятім році гармаші Гармату в кузні притягли, І комісар сказав: “Біда! Одна була на два полки… “ У батька сила молода, В роботі все йому з руки. Він […]...
- Микита Воробйов – Розквіт хаосу Розквіт хаосу. Хаосу божевілля. Божевілля кохання. Кохання похмілля. Похмілля болі. Болі почуття. Почуття пристрасті. Пристрасті життя. Життя занепад. Занепад порядку. Порядку вічного. Вічного спадку. Спадку безцінного. Безцінного гніву. Гніву спокою. Спокою співу. Співу прекрасного. Прекрасного бачення. Бачення щастя. Щастя побачення....
- Павло Глазовий – Як Микита став боксером Прийшов наказ директору м’ясокомбинату: “Ви повинні спортроботу ширше розгортати. Щоб в цій справі подолати давне відставання, Найсильнішого боксера вишліть на змагання”. Сів, задумався директор – справи складнуваті… Звідкіля ж того боксера взять на комбінаті? І звернувсь до м’ясоруба силача Микити, Що умів одним ударом бугая убити. – Виручай мене, Микито! Візьмеш рукавиці І поїдеш на […]...
- Патріотизм юних громадян у повісті “Вогник далеко в степу” У своїй повісті “Вогник далеко в степу” Григір Тютюнник зображує дуже важкі для нашого народу часи. Це був такий час, коли багато чоловіків загинуло, і залишилися лише жінки, старі люди, малі діти та підлітки. Головні герої – Павло, Василь Силка, Василь Обора, Василь Кібкало. Перших трьох хлопців до ремісничого училища погнала нужденність та бажання мати […]...
- Василь Стус – Зимові дерева Брюссель: Література і мистецтво, 1970. – 207 с. Власний поетичний доробок В. Стус не поспішав друкувати, ставився до нього з підвищеною вимогливістю та відповідальністю. Перша його збірка мала назву “Зимові дерева”. У ній переважали думки й переживання, співзвучні атмосфері “шістдесятництва”: неприйняття інтелектуальної задухи, трагічне прозріння (“Біля гірського вогнища”, “Отак живу: як мавпа серед мавп”), жага […]...
- Гей, видно село (народна пісня) Гей, видно село, широке село під горою, Гей, там ідуть стрільці, січовії стрільці до бою. Іде, іде військо крізь широке поле, Хлопці ж бо то, хлопці, як соколи! Приспів: Ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха, гей! Дівчино, рибчино, чорнобривко моя, Вийди, вийди, подивися чимскоріше до вікна, Хлопці ж бо то, хлопці, як соколи! Гей, видно село, широке село під горою, […]...
- Степан Руданський – Студент СТУДЕНТ В славнім місті Петербурзі, Недалеко від Неви, Із болота виглядає Хата бідної вдови. Стара хата зо вдовою Разом вік свій віджила, Почорніла, похилилась І в болото увійшла. Увійшла по самі вікна… В ганку сходи до сіней; В сінях набік похилились Двоє скривлених дверей… І направо старій бабі Смерть підписує патент, А наліво без копійки […]...
- Руданський Степан – Хлопці-молодці Хлопці-молодці, Пийте, гуляйте! Жваві дівчата, Хлопців кохайте! Бо весна одна – Згадайте, люди! І в нас другий раз Весни не буде!.. Шумує вино, І мед і пиво… Склянками, хлопці! Чарка не диво!.. Пийте за личка, За чорні брови! Нехай дівчата Будуть здорові! Музики грають, Смичками мають; Жваві дівчата На вас моргають!.. Обійміть дівча, Котра вам […]...
- Іван Франко – Казки Львів: Книжково-журнальне видавництво, 1954. – 279 с. До книги увійшла збірка казок “Коли ще звірі говорили”, “Абу-Касимові капці” та “Коваль Бассім” Іван Якович Франко – видатний український дослідник, письменник, поет, драматург, перекладач, громадський діяч. “Коли ще звірі говорили” – це авторський збірник казок за народними мотивами. Десяток цікавих та оригінальних казок, де добро та мудрість […]...
- Роман Купчинський – Зашуміли верби при потоці Пластова мандрівна пісня, створена 1947 року Зашуміли верби при потоці, Гей, гей, долинами. Збирайтеся ви, хлопці-молодці, Гей, гей, з пластунами! Збирайтеся ви, хлопці-молодці, Гей, гей, та у гори, Несіть ваші ковані топорці Гей, гей, межи орли. Та, щоб наша рідная держава Гей, гей, гомоніла, Та, щоб наша пластовая слава Гей, гей, не змарніла....
- Павло Глазовий – Мандарини МАНДАРИНИ Весела новела Гей, було це на риночку, громадяни любі. Продавали мандарини хлопці чорночубі. А ті фрукти купувала молода дівиця, У якої довгі ноги й куцая спідниця. Склала фрукти та дівиця у свою корзинку І впустила ту корзинку просто серед ринку. Як нагнулася збирати діва мандарини – Описать пером не можна дивної картини! Мандаринники до […]...
- Гей, видно село (скорочено) – Лепкий Левко Гей, видно село, широке село під горою, Гей, там ідуть стрільці, січовії стрільці до бою. Іде, іде військо крізь широке поле. Хлопці ж бо то, хлопці, як соколи! Приспів: Ха-ха, ха-ха. Ха-ха, ха-ха, ха-ха, гей! Дівчино, рибчино, чорнобривко моя, Вийди, вийди, подивися Чимскоріше до вікна, Хлопці ж бо то, хлопці, як соколи! Гей, видно село, […]...
- Василь Симоненко – Дума про щастя ДУМА ПРО ЩАСТЯ Увійшла вайлувате в сіни, з хати віє нудьга й самота. У руках засміявся віник – спритно валянки обміта. Тупотить об долівку ногами і мороз вибива з рукавиць. З нею в хату ввірвався гамір, ошалілий сміх сніговиць. Мов воскресли принишклі діти – тупіт, лемент, вищання й писк. Місяць хоче, мабуть, погрітись – суне […]...
- Гном у буфеті (скорочено) – Жиленко Ірина Ти знаєш, у нашому домі, В старому буфеті, давно Живе мій добрий знайомий – Старенький буфетний Гном. Він знав ще дідуся хлоп’ям, А маму – малим дівчатком, Гукав пустунам: “Ая-яй!”, Слухняним давав шоколадки. Замкнувши буфет на гачок, Золотить на свята сервізи. Багріє його ковпачок За склом серед вазочок різних. Він любить какао пить, Смоктати м’ятні […]...
- Василь Чумак – Біографія Василь Григорович Чумак (літературні псевдоніми – С. Віче, Вагр, М. Ічня; 25 грудня 1900 (7 січня 1901), Ічня, Борзенського повіту – 21 листопада 1919, Київ) – український поет, публіцист, революційний, громадський і культурний діяч. Василь Григорович Чумак народився 7 січня 1901 року в містечку Ічня на Чернігівщині в селянській родині. 1918 року закінчив гімназію в […]...
- Чумак Василь – Біографія Василь Григорович Чумак (літературні псевдоніми – С. Віче, Вагр, М. Ічня; 7 січня 1901, Ічня, Борзенського повіту – 21 листопада 1919, Київ) – український поет, публіцист, революційний, громадський і культурний діяч. Василь Григорович Чумак народився 7 січня 1901 року в містечку Ічня на Чернігівщині в селянській родині. 1918 року закінчив гімназію в Городні і переїхав […]...
- Постшістдесятники в українській літературі Витіснене покоління, також Постшістдесятники,- генерація поетів в українській літературі, найбільша активність яких припадає на сімдесяті роки XX століття. Термін було запропоновано українським письменником Іваном Андрусяком, який, зокрема, спирався на оцінки критика Володимира Моренця. На думку критика Володимира Моренця, поети “витісненого покоління”, на відміну від шістдесятників, не вдосконалювали соцреалізм, а творили нову для української літератури поетику. […]...
- Довжик Василь – Біографія Василь довжик (справжнє ім’я – должиков Василь Михайлович)народився 9 червня 1943 року в с. Пристайлове Лебединського району на Сумщині. Освіту отримав у Лебединському педагогічному училищі (1962) та Київському театральному інституті імені І. Карпенка-Карого (1970). Творча діяльність Зіграв у понад 30 кіно-телефільмах, грає на сцені театрів. Радіокоментатор Українського радіо (передачі “Антологія сатири і гумору”, “Веселий всесвіт”, […]...
- Василь Стус – Свіча у свічаді К.: Сучасність, 1977. – 120 с. Із сорока двох віршів кілька автор відновив по пам’яті, і вони згодом увійшли до збірки “Свіча в свічаді”, виданій 1977 р. за кордоном видавництвом “Сучасність”. До книжки увійшли також вірші із збірки “Зимові дерева”, про які сказано у вироку суду, що вони мають “наклепницький зміст” (зокрема, “Не можу я […]...
- Відповідь на контрольне питання До оповідання В. Винниченка “Федько-халамидник” Як ви вважаєте, ким би стали хлопці, коли б виросли? Познайомившись з героями твору, я уявила собі, ким би стали хлопці, коли б виросли. Думаю, що навряд чи змінилися б їх характери і соціальний стан. Розумного, вмілого й спритного Федька я бачу робітником, таким, як і його батько. Звичайно ж, він би не зміг терпіти […]...
- Твір на тему: У дорозі (за картиною О. М. Власенка “У дорозі”) Микола Іванович душе поспішав зі своїм онуком Сашком на вокзал. До відправлення поїзда лишалося десять хвилин. Та ось вони вже у вагоні, зручно влаштувалися біля вікна, а Сашко приготувався спостерігати за краєвидами, що будуть зараз пропливати перед очима. Та ось до їхнього купе зайшов чоловік у військовій формі офіцера Збройних Сил: “Добрий день, мене звати […]...
- Життєпис Дмитра Міщенка Дмитро Міщенко Дмитро Олексійович Міщенко – український письменник, кандидат філологічних наук з 1955р. Народився 18 листопада 1921р. в с. Степанівка Перша, тепер Приазовського р-ну Запорізької області. Учасник Великої Вітчизняної війни. Закінчив 1951р. Київський університет. Був на видавничий роботі, зокрема 1956-1961 – заступником головного редактора Держлітвидаву України, 1964-1973 – головним редактором видавництва “Радянський письменник” (з 1991 […]...
- Василь Стус – Горить сосна – од низу до гори Горить сосна – од низу до гори. Горить сосна – червоно-чорна грива над лісом висить. Ой, і нещаслива ти, чорнобрива Галю, чорнобри… Пустіть мене, о любчики, пустіть! Голосить Галя, криком промовляє і полум’я з розпуки розпукає, а Пан-Господь – і дивиться, й мовчить. Прив’язана за коси до сосни, біліє, наче біль, за біль біліша, гуляють […]...
Різдво аналізтвірша.