Микола Бажан – Кров полонянок
Кров полонянок
Б’є космогрудий кінь копитом на припоні.
Кипить на дні подовбаних барил
Солодке молоко розпалених кобил.
Пахілля пахнуть, дикі та солоні.
Войовники так сплять, що смерті не почули б,
І нерухомо на землі лежить
Узор карбований могутніх верховіть,
Мов левня мускулястий тулуб.
Додолу хиляться рясні кущі багаття,
І дим струною в небозвід зіперсь.
Рвучи нитки ялозеного шмаття,
Немов квічена брость, так гнеться повна персть.
У добру вільгість, в плідний піт
Зарошено тіла ясних вкраїнських бранок,
І рот розтерзано, і проросте на ранок
В дівочих черевах їдкий монгольський плід.
Ростуть роки, одвічний цвіт отав,
І в сайдаках сердець зотліли стріли згадок,
Та кров стару століттями нащадок
У гудзуватих жилах схороняв.
І любимо слова, важкі, мов чорний дим
Зловіщих ватр, що сяяли татарину,
Викохуємо кров тугу і міцно зварену,
І просторінь – безмежну царину
Вітаєм серцем круглим і простим.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Микола Бажан – Будівлі БУДІВЛІ I. СОБОР У тіні пагорків, процвівши потаймиру, Звучить колона, як гобоя звук, Звучить собор камінним Dies irae, Мов ораторія голодних тіл і рук. Встає огонь святобливої готики, Як ватра віри, як стара яса, І по-блюзнірському піднеслись в небеса Стрілчасті вежі – пальців гострих дотики. Рукою обійми холодні жили твору І дай рукам своїм німим […]...
- Бажан Микола – Брама (Будівлі) У грі нелюдській, В спразі неприродній, Потрясши ланцюги прикрас, Важкою зморшкою напнувся владний м’яз, Обняв краї Спокійної безодні. Підніс, Як пожаданний келих, Широку браму в вишину, Широку браму, Грішну і земну, Мов круглий перстень на руках дебелих. І творчий хист, Що не втомивсь, Не вистиг, Снопи принадних зел на камені поклав, Як груди дів, Гарячих […]...
- Бажан Микола – Собор (Будівлі) У тіні пагорків, процвівши потаймиру, Звучить колона, як гобоя звук, Звучить собор камінним Dies irae, Мов ораторія голодних тіл і рук. Встає огонь святобливої готики, Як ватра віри, Як стара яса, І по-блюзнірському піднеслись в небеса Стрілчасті вежі – Пальців гострих дотики. Рукою обійми холодні жили твору І дай рукам своїм німим Піднести серце власне […]...
- Бажан Микола – Любисток З-під вій – блакитна тінь, ознака нестеменна, Й рожевий слід лишивсь на грудях де-не-де, А він уже ступив ногою у стремена, І кінь його баский вже гривою пряде. Лишилася сама, коханка безіменна, І дивиться на путь, де курява паде. Одного вечора, як праця цілоденна Кінчиться геть, вона дитину приведе. Та в хаті прокричить недовго немовля, […]...
- Микола Бажан – Слово о полку Слово о полку Масивні коні, п’яні коні Мотуззя рвали, пруги шлей… Тягли в проклятім перегоні Тупі потвори батарей. Услід подоланій колоні Тьма волочила мокрий шлейф. Квадратний крок і коней і людей Котився в строгім ескадроні. Бійці замислились – ачей Іржатимуть ще їхні коні Перед атакою на лоні Бездонних галицьких ночей. Ніч одступу. В арієргарді Йде […]...
- Микола Бажан – Пісня бійця Бійці виїжджали і коні іржали (Стримано в стременах сталь дзвенить), А дим терпкий у полі, А в полі дим іржавий, І слина з кінських губ – немов ковильна мить. Дібровою загін бійців поїхав, Підковами клепали коні путь, І лязк шабель, і брязкіт піхов У тиші чорній чуть. Насували на лоба папахи, Ковтали піль міцний, солодкий […]...
- Бажан Микола – Будинок (Будівлі) Мов райдуга, що викута в гамарні, Уже нагнувсь над домом віадук, Але ще юрбами навколо ходить гук, Стає в стовпи громохкі й незугарні. Стовпи громохкі. Палі риштувань. Підойми зігнуті. Поламані домкрати. Кипить могутніх будувань Гарячий бунтівничий кратер. В’їдається у степ завзята праця та, Як смерч, поставлений донизу головою. Трясе рівниною і двигає горою, Мов аркуші, […]...
- Микола Бажан – Нічні концерти Микола Бажан Нічні концерти І. КРИНИЦЯ ЛЕОНТОВИЧА … І він серед степу спинився, вслухаючись в гони і гони, У луни і луни епохи, в сполохані людські серця. Вони напливають – ці шуми, і думи, і гомони, й тони. Немає для серця і пісні ані тишини, ні кінця. Гармонія степу хвиляста, колосся співучі поклони, Хорали могутнього […]...
- Микола Бажан – Сліпці (Уривок із розділу другого) СЛІПЦІ (Уривок із розділу другого) – Я не товариш вам, діду, Й не недруг, Хоч і приблуда сліпий між людей, Ні датку собі ні дівчат товстобедрих Я не шукаю… Ви, діду, ачей Не перший десяток вакуєте з лірою І знаєте добре сліпецькі путі, Що я їх ніколи не взнаю, Не зміряю… Діду! Скажи – чи […]...
- Микола Бажан – Дорога Дорога Ретельно тіні складено в штахети, І над пустелищем степів, Як хвіст скаженої комети, – Огонь рахманних вечорів. Упали тіні гострі осторонь! Чіткіш лягли риски гілок, Перехилившись в темну просторінь Кущі здичавілих зірок. Іду, й дороги переламані, Гнучись, плазують із-під ніг. Так важко на жорстокім камені Класть лінії твердих доріг. Так важко на жорстокім камені […]...
- Микола Бажан – Гофманова ніч Гофманова ніч По рубаних щаблях – в провалля, в яму, в тьму, По рубаних щаблях, по сходах обважнілих, І по обвислих, висклизаних схилах – В брухатий льох, в заброьохану корчму. В корчму без вивіски, без назви і наймення, В корчму скажених бюргерів, голодних волоцюг, В корчму фантастів, візників і шлюх, В корчму огидного й ганебного […]...
- Микола Бажан – Елегія атракціонів ЕЛЕГІЯ АТРАКЦІОНІВ Із чорного стебла баска сівба важких басів, і флейти метушня баска на рині голосів. Різкий плижок, зухвалий скік, сухий, як дріб, галоп, і флейт одчай, цих флейт баских над ямами синкоп. Крутися, світ, крутися, цирк, крутися, карусель! І гостроверхий фейєрверк злітає над усе. І день – у смерк, і ніч – у смерк, […]...
- Микола Бажан – Труна Тімура Труна Тімура УЗБЕКИСТАНСЬКІ ПОЕЗІЇ Він світ громив, жахав народи Палив міста, топтав степи І гнав орду свою в походи Крізь млу кавказької тропи. До нього йшли по зиск і ласку, Путі торуючи старі, Купці Ірану і Дамаску І генуезькі лихварі Із джагатайської пустелі Він звівся привидом кривим, І многорукий ідол Делі Повергся в порох перед […]...
- Микола Бажан – Зустріч на перехресній станції ЗУСТРІЧ НА ПЕРЕХРЕСНІЙ СТАНЦІЇ Розмова трьох Перехресна станція. Рівні й блискучі рейки колій ведуть подорожніх у всі кінці. Тут відбулась зустріч трьох, що їхні колії нарешті знову зійшлися на цій станції. Там, де колія веде вперед, на грані стиків блищить зеленим вогником семафор у майбутнє. Його поставлено на межі доріг та націй; і лише хоробрі […]...
- Микола Бажан – Політ крізь бурю МИКОЛА БАЖАН ПОЛІТ КРІЗЬ БУРЮ Поема Пружнаста віхола – Прудка підпора крилам. Боріння. Зрив. Упертий рев стрибка. Як нудно пахне тулуб літака Розпеченим металом і мастилом! Як ухають, працюючи навзаводи, Мотори! Вигук. Вихлоп. Спазм. Виття. Брести крізь ніч, В морозній хузі плавати, Нести моє малесеньке життя… Напружено, аж пальці побіліли, Чіпляюсь за дюралієвий плинт І […]...
- Микола Бажан – Нічний рейс Нічний рейс Ю. Я. Підноситься зневажливо рука, І щерблене перо, неначе шпага, гнеться, І пада, зломлений, в покресленій чернетці Рядок, мов щогла неструнка. Та напина вітрила плавні строф, Скрипить холодним тростом літер Вітер Вишуканих катастроф. Шукання катастроф, і мандрів, і натхнень – Утіха всіх утіх, розрада всіх розрад. Хай спиняється твій патетичний фрегат, Фрегат патетичних […]...
- Леся Українка – “Кров твоя – рубін коштовний… “ “Кров твоя – рубін коштовний, Кров твоя – зоря світання, Кров із серця для поета Надгорода і придбання”. Так поету люди кажуть. Звик він вірить у дурниці. І радіє крові з серця, Наче царській багряниці. Мудрим людям достаються Поцілунки, лаври, квіти, А поету на потіху Все криваві самоцвіти. Люди всьому знають ціну. В них ніщо […]...
- Гаплологія Гаплологія (грецьк. haploos – простий та logos – слово) – спрощення звукового складу слова внаслідок дисимілятивного випадання одного з двох сусідніх близьких за звучанням слів, як-от “трагікомедія” – “трагікокомедія”, “мінералогія” – “мінералологія”, “воєначальник” – “воєноначальник” та ін. Випадки Г. трапляються також у текстах художньої літератури, скажімо, слово “сагайдак” у поезії М. Бажана: “Ростуть роки. І […]...
- Микола Бажан – Біографія З юних дебютантів другої половини двадцятих років Бажан єдиний устиг за короткі п’ять хвилин до “дванадцятої” (1928 – 1931) вивершитись на богатиря поезії нашого сторіччя. Його виступ із першою книжкою стався в час, коли кремлівський Вій уже показав пальцем на викритого Кагановичем автора “Синіх етюдів” і “Камо грядеши”. Москва вже йшла в другу фронтальну атаку […]...
- Бажан Микола – Папороть Мов скарб старий – цей місяць-білозір, Мов сни старі – ці хмари білопінні. І бачу я: в тривожному тремтінні Поганська ніч лягла на чорний бір. Снується дим опівнічних офір. Несуть жерці на слані рядна лінні Німим богам свої дари уклінні: Прозорий мед і соковитий сир. Поганська ніч – таємний час оман. Пливе з озер мережаний […]...
- Бажан Микола – Політ крізь бурю Пружнаста віхола – Прудка підпора крилам. Боріння. Зрив. Упертий рев стрибка. Як нудно пахне тулуб літака Розпеченим металом і мастилом! Як ухають, працюючи навзаводи, Мотори! Вигук. Вихлоп. Спазм. Виття. Брести крізь ніч, В морозній хузі плавати, Нести моє малесеньке життя… Напружено, аж пальці побіліли, Чіпляюсь за дюралієвий плинт І прислухаюсь, як гребе під крила Густенну […]...
- Бажан Микола – На луг лягло благословіння снігу На луг лягло благословіння снігу – Хитливий переплив і перелив сніжин, – І я мовчу, немов читаю книгу Великих, тихих, лагідних таїн. В п’янливому, сповільненому смерку Кружіння серця. О солодка млость! Пурпурні снігурі, як змахи фейєрверку, Пронизують сріблисту високость. Я йду, й мовчу, і тепло марю снами, Я на долонях тиші розтаю, – Кристалик, зведений […]...
- Бажан Микола – Пильніше й глибше вдуматися в себе Пильніше й глибше вдуматися в себе… Ти звівся й стверд у лютій боротьбі, З кісток і тріщин викладений склепе, Маленький космос скривши у собі. Там в’ються смерчі крихітних галактик, Двигтять рої движких мікро-плеяд. Там кожен образ, світла й світу клаптик, Вкладається у нерозривний лад. Чи на космічні сфери справді схожі Півкулі ці, вражаюче малі? Чи […]...
- Майстер Залізної Троянди (пам’яті Юрія Яновського) Микола Бажан Микола Бажан МАЙСТЕР ЗАЛІЗНОЇ ТРОЯНДИ Пам ‘яті Юрія Яновського І от я знову чую твоє дихання, твій нешвидкий, приглушений голос, твої стримані, але внутрішньо гарячі слова; чую широку музику твоїх мрій і сподівань, узорну гру твоєї уяви і звучне відлуння пережитих, дбайливо збережених у твоїй пам’яті спогадів, радощів і болів, твоїх нечастих днів світлих і […]...
- Ти п’єш мою кров Ти п’єш мою кров, Немов келих вина, Я терплю тебе знов, Не моя це вина. Ти зло. Ти вампір. Ти п’єш мою душу, Ти смієшся до пір Що аж плакати мушу Ти керуєш усім, В тебе серце холодне, Ти плюєш у лице Я ж – немов у безодні. Так не буде завжди, Я тобі обіцяю, […]...
- Аркадій Любченко – Кров В зимку, вночі, на край великої лісової балки тихо, скрадливо виходили вовки. Вони глибоко загрузали в сніг, бо лише недавно скінчилась заметіль, і довкола була буйна, пухнаста піна. Вони брели поволеньки, злегка похитуючись на гнучких лапах. Їхні спини, шиї й морди були напружено витягнуті, вуха сторожко наставлені, всі рухи пристрасно скеровані вперед, – і віддалік […]...
- Вірш – Откровення (Бійся дня, коли дніпром кров потече!) Бійся дня, коли дніпром кров потече! Сонце брудні думи твої розпече! Бійся дня, коли ріки стануть солоними! Бійся, коли потечуть вони червоними! Бо повстане народ український з рабства! И структура буде й братства! Бо повстануть люди чести – козаки! Бо будуть люді ті безжалісно рубати й бити! Бійся, бо ятаган козак уже летить! Ось вже […]...
- Леся Українка – “Якби вся кров моя уплинула отак… “ Якби вся кров моя уплинула отак, Як сі слова! Якби моє життя Так зникло непримітно, як зникає Вечірнє світло!.. Хто мене поставив Сторожею серед руїн і смутку? Хто наложив на мене обов’язок Будити мертвих, тішити живих Калейдоскопом радощів і горя? Хто гордощі вложив мені у серце? Хто дав мені одваги меч двусічний? Хто кликав брать […]...
- “Хоч раз змішай із ближній піт і кров” (за поезію В. Герасим’юка) Я люблю поезію, яка спонукає до роздумів. У такій поезії має бути і філософська думка, і алегорія, і певна символіка поетичних образів, і, звичайно, присутність автора. Притишив кров. Притишив крок. І вищі стали гори. Йде перший сніг, Немов пророк, В якого серце хворе. Поезія Василя Герасим’юка – алегорична й філософська. Вслухаєшся у його правдиві слова, […]...
- “У моїх жилах тече не кров, а душа” (лірика М. Цвєтаєвої) Марина Цвєтаєва належить до тих поодиноких, надзвичайно талановитих поетів, хто не писав вірші, а розмовляв віршами. Точніше, розмовляла душа поета: скаржилась і раділа, кохала і переповнювалася ненавистю. Марною, на мій погляд, буде робота, спрямована на встановлення прямих адресатів поезії М. Цвєтаєвої. Останнім часом з’явилося багато публікацій із любовними історіями: Цвєтаєва і Софія Парнок, Цвєтаєва й […]...
- Герасим’юк Василь – Немов прокинувся… І хоч Немов прокинувся… І хоч Бо щось силкуюся згадати Зі сну. Немов підходить мати. А від отав надходить дощ. “Я, мамо, ще не пригадав… ” – Моїм він голосом шепоче. Тріпоче… Бо чільце дівоче Й лице жіноче цілував. “Ще й не пригадуй… ” – вже своїм Шепоче голосом. Тріпоче… Не вирвати чільце дівоче З отав космацьких, […]...
- Микола Вінграновський – У лісі вже нічого не цвіте У лісі вже нічого не цвіте, Цвіте лиш дятел на сосні сумливій Та синій дзвоник уві млі у мливій, Це те цвітіння, але вже не те… Нога трави в багряне відійшла, Зозулина зоря останню росу гонить, Ніхто вже не чека… бо це тобі боронить Качаточко шустінням в комишах… Та я ще не люблю! ані тебе, […]...
- Павло Мовчан – “Срібна кров… “ Зникає слово в тишині, і слід сріблястий гине; Себе ти видихаєш щороку – не злічить Тих близнюків, що шнуром прив’язані до спини, І кожен за тобою слідком біжить, біжить… Ти озирнувсь – позаду в замет останній пада, За ним наступний миттю коліна в сніг схилив… Вперед біжи, вперед, бо згинуть всі дощаду, Та ніг не […]...
- Мозолевський Борис – Стугоніло, гуготіло Стугоніло, гуготіло, Все палило навкруги. Біла спрага твого тіла Не вміщалась в береги. Сповивалися серпанком Білі ружі між отав. Білий місяць на світанку Поза лозами розтав. І над сонними житами Крізь вогненні ятері, Наче лебеді, злітали Білі руки на зорі. На ставку скрипіли весла, Веслували в ніч скупу. Стежки біле перевесло Слалось в безвість по […]...
- Микола Руденко – Минають зими Минають зими і надходять весни З поживою для птахів і тварин. І кучерявий вітер із-за десни Розбризкає в лугах ультрамарин. І сонце в лісі вигріє дороги, Куди я вирушав заради рим; Там власна тінь мені лягала в ноги – І сам себе я бачив не старим. А згодом ярина заполовіє І хмарка набіжить на шовк […]...
- Микола Руденко – Благання Лечу кудись орбітою земною. Люблю й ненавиджу усе земне… Не я пишу, а Слово пише мною – Воно вже вкрай заїздило мене. Не інший хтось – мене загнало Слово Сюди, де дротом заткана нора. Благаю, всемогутній душолове, Пусти мене на волю – Вже пора! Я звершив Боже і людське веління І вже чогось нового не […]...
- Тіна Карабанович – Вінок Три сльози… Обітниці Й зірки… Впустила за водою І той вітер, Що з тобою… Приніс мені зажуру І рути цвіт, Що хоронитиме від бід… Чи можливо знати За що купити і продати- Серце… І посміхаються лиш там, Де збудовано одвічний храм… Любові… Та хто це знає? Лиш той кого Сонце не палить й не карає… […]...
- Микола Хвильовий – “За зеленим гаєм… “ За зеленим гаєм Покотився стріл, Хмари-зграї Дим. Тумани у лузі, По ланах. Ну-бо, ще раз вдарте – – Бах-ба-бах! Розстріляли поле, Розкидали цвіт… А бандура в зорях У руці. І криваве море, Бездоганний сміх Налива повітря Фарбами весни. Ще раз покотився Від гармати стріл… І тікає морок Стовбурами… дим… ....
- Микола Вінграновський – Гоголю В Холодній Балці ніч відьмача, Чорти в зеленому чаду, І на вогні стегно теляче Чортам обслинює губу. В Холодній Балці Сіра Відьма З винових ходить королів. Ця Сіра Відьма ще свобідна, І носик їй свобідно впрів. В Холодній Балці над лиманом Нирки пірнають в золоте. І Сіра Відьма крупним планом Собі коханнячко плете. Вона плете […]...
- Микола Вінграновський – Моя осінь Шепоче дощ про тебе у траві, Ріку читає сірими очима. Ідуть з роботи землі степові, Лежить гора з сосною за плечима. Сухе намокло небо і стебло, У зайченят ростуть веселі зуби, І кавуняче зернятко стекло Червоною краплиною на губи. Подовшали тривоги і листи, Ліси на глину, на пісок опали. Лиш ти одна, мені одна лиш […]...
М вовчок невільничка коротко.