Микола Руденко – Час пливе, а я живу, як тінь

Час пливе, а я живу, як тінь.
Мертво в душах, порожньо і глухо.
Жду не лицарів, але прозрінь –
Пломінкого воскресіння духу.

Дух, що воскресає з небуття,
Хай гранують зорі – ювеліри.
Бо навчило нелегке життя
Гордим лицарям не йняти віри.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Зів'яле листя скорочено.
Ви зараз читаєте: Микола Руденко – Час пливе, а я живу, як тінь
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.