Микола Руденко – Вже другий рік нема зими



Вже другий рік нема зими,
Земля потріскалась від суші.
Ані сніжинки – наче ми
Грудневий сніг забрали в душі.

На вікна і дахи круті,
На чорне потороччя гаю,
На землю в мерзлій чорноті
Тінь тридцять сьомого лягає.

Ні, це не клас, не поділ рас –
Це те, що болем чавить груди:
Снують істоти поміж нас
На двох ногах – звичайні люди.

Ти їх любив – вони були
Такі уважні та приємні.
Тепер питаєш: де й коли
Зросли оці потвори темні?

Напевне, їх усюди є,
Як є в лісах ворони й круки.
Навіщо ж ми життя своє
Щоразу їм вкладаєм в руки?..

Вже другий рік нема зими,
І снігу виглядати годі…
Можливо, й ми уже не ми,
А тільки карти у колоді.

Ті карти хтось перегорта
І знає те, що нам не дано.
А ця холодна чорнота –
Для чорних душ пора жадана.

01.03.1974


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Народный заступник яким нагой.
Ви зараз читаєте: Микола Руденко – Вже другий рік нема зими