Микола Руденко – За межами двадцятого століття



За межами двадцятого століття,
Коли небесного Отця рука
З материків повимітає сміття, –
До неба звернеться душа людська.

Живого Бога – не якісь химери –
Побачать люди крізь сувої мли.
То буде час – як на початку ери,
Коли творці євангелій жили.

Крізь падолист людський, крізь голод,
Холод
Туди пробуються з нас лише оті,
Кому дробив кістки кривавий молот,
Хто мав доволі гарту у житті.

Науки прийдуть зовсім не для того,
Щоб жити запереченням слизьким.
Наука доведе реальність Бога –
Він стане зрозумілим та близьким.

Не на колінах розмовляти з Богом
Людина буде, а на повний зріст.
І Всесвіт храмом стане. А порогом –
Трап до ракети,
Міжпланетний міст.

Дротам колючим і тюремним гратам
Не вийти на священні береги.
Можливо, Бог із батька стане братом
І ми збагнемо,
Що й самі боги.

19.02.1980


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Образ лариси за мить до щастя.
Ви зараз читаєте: Микола Руденко – За межами двадцятого століття