Микола Вінграновський – де дихає Байкал



Де дихає Байкал, де не встига повітря,
Де все з усюд – не хочу і не дам! –
За спинами ледащ, снобів’я і сопів’я –
Найближчий мій розмерзлоокий БАМ!

Тут океанні очі – море-морем.
Далеко йти – далеку даль нести.
Я знаю добре: не люблю я горем.
Не горем любимо. Наш поступ – з доброти.

На вічності, на вічній на мерзлоті
В туманно-фіолетовій імлі
Себе несем в турботі, в плоті, в поті
І серце на небесному крилі.

У поколіннях гідночеснолицих,
У тому, що не хочу і не дамі –
Народ мій тут іще раз народився,
Мій молодо-цілинно-юно-БАМ.

1977


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Найкраща інтимна лірика світу.
Ви зараз читаєте: Микола Вінграновський – де дихає Байкал