Микола Вінграновський – Київ
На срібнім березі дніпра
Слов’янства золота столице,
Світанку мови і добра,
Вікно у світ стооке і столице,
Всі сто століть у скрути і жалі
Під небозвіддям згрозеної днини
Ти водиш серцем нашим мужні кораблі
З вітрилами на щоглі України.
Духовна міро нації дніпра,
Високий воїне з мозольними руками,
Та смерть стара, неправда та стара,
Що тихомудро жерла нас віками, –
ПроклЯта, прОклята, погибла – не гребе!
Ми більш не покручі, не блазні, не лакузи.
І вільний дух, і вільних дум союзи
Сьогодні наш заколосили герб.
1965
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Аналіз віршів “Київ з лівого берега”, “28 серпня 1914”, “Київ – традиція”, “Київ навесні ввечері”, “У травні” Аналіз віршів “Київ з лівого берега”, “28 серпня 1914”, “Київ – традиція”, “Київ навесні ввечері”, “У травні” 1923 р. М. Зеров пише сонет “Київ з лівого берега” . Милуючись красенем-містом (“… Золотоглавий! На синіх горах”), слава якого нібито в минулім, поет закликає безіменного мандрівника все-таки уважніше приглянутись до цього дива й переконатися: Живе життя і […]...
- Микола Вінграновський – Індустріальний сонет Сто чорних димарів на Батьківщині. Сто світлих гімнів рідної землі! Прощай, ганьба, і сором, і жалі! Цивілізована держава моя нині. Сто гордих колосів над збіглими віками. Сто гордих дум на гордому чолі! Це квітне сталь, як перший цвіт землі, Це я навчився мислити руками. Ти чуєш, дніпре, ріко-хліборобе! Ще перший розум наш – Сковорода Григорій […]...
- Микола Вінграновський – Наш Василь Пам’яті Василя Симоненка Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі З розплющеними 28-літніми очима Наш Василь іде по останній у світі дорозі З зупиненим серцем з опущеними руками В яких учора іще Говорило перо Поета-мужа В темно-коричневому костюмі В білій сорочці защібленій матір’ю під підборіддям В черевиках зашнурованих дружиною З кручі дніпра З 28-ми […]...
- Микола Вінграновський – Сікстинська мадонна Заміновані Гітлером в чорній воді у підвалі, Ви стояли. Мадонно, в останніх обіймах життя – І хрести літаків напливали на ваше дитя, Розверталися танки до вашої. Жінко, печалі! Ви дивились в майбутнє – у смерть і наругу – І дитя їм несли, бо ваш поклик – нести. Ї надію, і жах, недовір’я і тугу Ви […]...
- Микола Вінграновський – Синє Червоні ружі синьою водою В саду учителя я поливав. Тремтіли мушки чорні наді мною, Благеньку хмару вітер колисав. На вікна вився виноград зелений, Немов землі несказані думки. Дуби гойдались, і тремтіли клени, Вгорнувши небо в стомлені гілки. А поза тином, вибитим вітрами, Жили шляхи, і села, і міста, Жили народи, вгорнуті віками, – І кожен […]...
- Микола Вінграновський – Повернення Хікмета Тремти, Туреччино! Він вирушив до тебе. Свою труну розбивши опівночі, Навпомацки в зеленім темновинні Він вирушив до тебе, бо поети І в смерті кличуть землю батьківщини. Він вирушив до тебе під дубами, Під корневищами страждань своїх планетних, Під корневищами політик і країн, Під корневищем людства – до вітчизни. Попід дніпром, біля чола Тараса, До моря […]...
- Микола Вінграновський – Сама собою річка ця тече Сама собою річка ця тече, Маленька річечка, вузенька, як долоня. Ця річечка дніпра тихенька синя доня, Маленька донечка без імені іще. Вона тече в городі в нас під кленом, І наша хата пахне їй борщем. Цвіте над нею небо здоровенне Солодкими хмаринами з дощем. Ця річечка тече для клена і для мене, Її й тоді […]...
- Микола Вінграновський – Над гаєм грає птичий грай Над гаєм грає птичий грай, В дощі вдягаються тополі, І квітів жовто-синя повінь Біжить навшпиньках до дніпра. І вже по-птичому невпинню Телята підняли хвости, І квокчуть кури попідтинню, І квокче сонце і хати. Радіє баба, як дитина, Що вже пішло внуча метке, Зійшов щавель і цибулина, Кози молозиво терпке! Радіє колесо на хаті – Лелеченятка […]...
- Микола Вінграновський – Вже небо не біжить Вже небо не біжить тим синьо-білим бігом В своєму зорехмарному ряду. Завіяло, заговорило снігом У полі. попіл салом і в салу. Погасло небо, і землі не чути. Сплять босі села в хаті на печі. І сняться їм борщі, та калачі, Та день будущний, миром не забутий. Лиш царство заяче гасає і живе, Бринить деінде безголовий […]...
- Микола Вінграновський – де ти, мій коню Де ти, мій коню з дніпра-дунаю? Зацокоти мені, коню-птах! Може, я долю свою заспіваю Десь попід Каневом у житах. Літаки минаючи й вокзали, Над землею диблячись увись, По дорозі серця ми скакали, Теплий пил тривог моїх куривсь… І глибоким гордовитим ржанням Крізь державні далі над дніпром Ти в’їржаа у світ моє кохання І закляк на […]...
- Микола Вінграновський – Прадід Заколисує вітер ліс, Його душу наповнює снами. А над нами – Чумацький Віз, Без волів і коліс над нами. У тім Возі мій прадід спить: Коли місяць обійде небо, – Йде до прадіда відпочить І цілує в плече, як треба. І запитує прадід в сні, Тихо-тихо, мабуть, шепоче: Чуєш, місяцю, чуєш, хлопче, На землі ти […]...
- Микола Вінграновський – Ще молодесенька Ще молодесенька. Навшпиньках не ходило Її ще серце під вікном любові. І от вона співає “Подоляночку”, Ї, над кульбабами співаючи, літа… Із відрами по березі дніпра Вона іде в червонім намистинні, І тінь її, і відер тінь гойдлива Ідуть із нею-гойда-гойда-хить… У синіх відрах листя лопушині, Але нараз – вода з-під них і хлюпне На […]...
- Микола Вінграновський – Передчуттям любові і добра Передчуттям любові і добра І в ці рази я тішусь та радію! Немов перегра давності стара, Щось знову обіцяє на надію. Затуркані бажання золоті, І суєтою злякані довір’я, Як діти по мертвотній руйноті До себе знову лізуть на подвір’я… Який щасливий голод на душі! Яка перечекаянність! звідколи! Яка жага вже застеляє столи! Які на хвилі […]...
- Микола Вінграновський – Мизатий хлопчик, як горобчик Мизатий хлопчик, як горобчик, З таким, як сам, до річки йде. Іде над хлопчиками дощик, Іде над ними й більш ніде. А фіолетове, а синьо При хаті півники цвітуть! Цвіте над півниками слива, І абрикоса пахне тут. 1969...
- Пісня про Київ (лірична) – Малишко Андрій Білі каштани, Світлі огні, Де б не бував я, – Любі мені. Київські ночі, Зустрічі в саду – В серці, куди не піду. Гори високі, Синь дніпрова, Молодість наша Вічно жива. Київські ночі, Зустрічі в саду – В серці, куди не піду Ми покохались Там, де дуби, В київськім небі Два голуби Кружать, здіймають Крилоньки […]...
- Микола Вінграновський – дума про Британку Юрію Яновському На срібнім ковилі, на сизім полині, На півдні України при лимані, В гнідих степах на степовім коні Та гнівна воля стала у Британі. І вільно зацвіло її крило При білій хаті в жовтих таракуцах, І вільно зацвіло її чоло На солонцях і випечених кручах. Та вже чорний день на ту волю йде, На […]...
- Микола Вінграновський – Піч Зірок запізнілі курчата Розбіжаться від мене в ніч – Вибігай за село стрічати, Моя посивіла піч! Приголублю твою затулу, І під струнами рогози У кімнату мене вези, Теплотою всміхайся чуло… Хай не шестеро буде нас, Хай один я прийшов поки що – Твого комина чортів бас Соловейком мені засвище. Коли мати, забувши втому, Вже не […]...
- Микола Вінграновський – Синій сон у небесному морі Синій сон у небесному морі, Сплять часи, і віки, і літа. Я лечу у сіянні прозорім, Труться зорі німі об літак. Спить жадання якесь таємниче На всесвітнім святковім чолі, Тиша тишу по імені кличе, Пахне пилом і потом Землі. Пахне сіном з Чумацького Возу, Що мені сивиною сія, І тремтить, як стебло верболозу, Зачарована мрія […]...
- Микола Вінграновський – Пісня Грім грому, блискіток аркани, І ядра хмар, корогви неба змерклі. Тремтять з відбитими ногами і руками Козацькі черепи під Берестечком в церкві. Тремтять козацькі черепи в зовиці, Звуть-кличуть ноги свої, руки і шаблі, І коней кличуть, порох і сулиці, Себе – живих – звуть-кличуть із землі. Та не біжать їм коні із долини, І порох […]...
- Микола Вінграновський – Новорічна заяча пісня Хоч раз на рік ми можем не бояться – Діду Морозе, ніс нам холоди! Ти ж, вовче, не взувайсь у хитрі тихі капці, І ти, лисице, ти з біноклем не ходи! Сьогодні ми й собі йдемо, як люди, – З капустою у діда пироги! І лише літо нам оте, яке ще буде, Щоб ми до […]...
- Микола Зеров – “Київ – традиція” – Аналіз Сонет “Київ-традиція” – поетична історіософія Миколи Зерова. У ньому поет з притаманним йому лаконізмом відтворив історію славного міста від найдавніших часів до сього дення. Вірш “Київ – традиція” входить до збірки “Сонети і елегії” Тема: оспівування “золотоголового” вічного міста Києва – як свідчення високої культури народу. Ідея: утвердження незнищеності стародавнього Києва, культури, духовного життя народу, […]...
- Микола Зеров – “Київ – традиція” – Характеристика Сонет “Київ-традиція” – поетична фсторіософія Миколи Зерова. У ньому поет з притаманним йому лаконізмом відтворив історію славного міста від найдавніших часів до сього дення. Вірш “Київ – традиція” входить до збірки “Сонети і елегії” Тема: оспівування “золотоголового” вічного міста Києва – як свідчення високої культури народу. Ідея: утвердження незнищеності стародавнього Києва, культури, духовного життя народу, […]...
- Микола Вінграновський – Я сів не в той літак Я сів не в той літак Спочатку Думав я Що сів у той літак Але я сів Не в той літак Він був З одним крилом Другим крилом Мав стати Я Я Ним не став І ось вже стільки днів Ми Однокриле Летимо І кожна мить Загрожує Падінням Добре терпляча дорога моя Що смерті не […]...
- Микола Вінграновський – Танго – 1945 Винова дама, – а гора Хомок, – Винові крила темінь розпустила, І запросив голубку голубок Потанцювати танго любомиле. Вечірнє танго, танго на Хомку, – Ти обіймаєш білими руками, – Поклав щоку я на твою щоку – Невже щось може бути поміж нами?. Пробач мені, що, може, невпопад Моя нога з твоєю йде у танго – […]...
- Микола Вінграновський – Голубі сестри людей I На Псло, на Ворсклу, на Сулу, На юні води непочаті Ліг золотий осінній сум, Поліг багрець у тихім святі На Псло, на Ворсклу, на Сулу. Притихли далі охололі, І висвист птичого крила Затих над хвилею і в полі, І небо падає поволі В холодній краплі із весла. Я хочу розказати вам Про наші ріки […]...
- Микола Вінграновський – Людина і ніч Усе роздягнено, і все напоготові. Ніч повертає голову: пора! Гармата – бух! І горобці – ура! Розквітли океани малинові. Півлюдства дивиться півлюдству в темні очі. Ще мить, ще мить! І ще єдина мить! Любов чи смерть? Свобода а чи гніт! І вічне вже владарювання ночі? Усе роздягнено, і зближуються кроки… Серця, держави, квіти, літаки, І […]...
- Микола Вінграновський – Вогненна людина Не в кам’яній, не в дерев’яній ері – Зустрілися ми в атомній добі, В жахких реакціях негаснучих матерій, У плоті вогненній з’являюся тобі. Я – Сонця син. Творець Землі і неба. І я – це ти. Все, що навколо тебе. Вклонись повітрям, часом, і судьбою, І атомом, розщепленим тобою, І таємницею, що знаєш ти один. […]...
- Микола Вінграновський – Ми підійшли до скирти, і впізнала Ми підійшли до скирти, і впізнала Мене відразу скирта молода, І вже на груди кинулася скирта, Солом’яними стиглими руками Мене всього зненацька обпекла, Та зупинилась скирта: біля мене Стояла жінка світла і чужа, Із мовою нерідною для скирти, З великими, як зненависть, очима, В яких любов гойдалася моя… За руки взявшись, пружно і святково, Ми […]...
- Андрій Малишко – Пісня про Київ АНДРІЙ МАЛИШКО ПІСНЯ ПРО КИЇВ (Лірична) Білі каштани, Світлі огні, Де б не бував я, – Любі мені. Київські ночі, Зустрічі в саду – В серці, куди не піду. Гори високі, Синь дніпрова, Молодість наша Вічно жива. Київські ночі, Зустрічі в саду – В серці, куди не піду Ми покохались Там, де дуби, В київськім […]...
- Микола Вінграновський – Ніч Івана Богуна Болиш? Боли ж! Боли, Бо лине крик Від можа і до можа Україною, І панський перехняблений язик Хрипить над нею стомленою слиною. І меч горить над гривою коня, І паля з горла кров’ю обгоріла, Там ребра на гаках, де воля говорила, Там червоніє чорне вороння. Ні шелесту, ні диму з димарів, Лиш свище вітер черепу […]...
- Микола Вінграновський – демон Гай-гай, моя фантазіє печальна, – Моя невірна любко чарівна!.. Лиш відпусти тебе від серця до вікна, Як ти летиш свобідна й безпричальна… Гай-гай, моя фантазіє печальна!.. Всміхнись мені, коханочко моя! Змалюй мені картини не трагічні, Пошли мені квартали опівнічні, Коли я вперше демоном буяв. І шепотів собі його молитви, І плакав з радості в передчутті […]...
- Микола Вінграновський – Золоті ворота 1 Підіймаються грози на тлі вечорів, У тих грозах серця позливались з громами. Блискотять паровози в очах матерів, Рвуться сльози на крила, узяті вітрами, І прощання за нами простерлось руками, В паровозную гриву вчепилось вгорі, По країні летить від зорі до зорі. Підіймаються думи одна за одною… Опускаються очі ув очі до дна… Тишина відцвіла […]...
- Микола Вінграновський – довженко I Благословенні води літ, Літа десни благословенні І часу вічного політ В однім осяянім іменні. Благословенна срібна твердь Землі і неба, дня і ночі, І золоті вогневі очі, Де обнялись життя і смерть. Священна чаша доброти В руках всеспільності й любові І світ, об’єднаний у слові Краси, і правди, і мети. Благословенна світлотінь Судьби в […]...
- Микола Вінграновський – Триптих 1 Тут все говорить із прадавніх пір, Тут вічність диха тихо серед гір. Це не легенда лине давниною І не мара злітає із пітьми… Човни століть пливуть переді мною, Вантажені народами-дітьми. І ти, Гуцульщино, смереко сиволиста, Своїм човном пливеш в мої світи… Я прошу тебе, земле моя чиста, Крізь моє серце тихо пропливти. 2 Гуцульщино! […]...
- Микола Вінграновський – Вінок на березі юності 1 Твій берег я пройшов, моя ріка!.. Вже згадки дихають в обличчя, наче коні… Вони біжать, ночами-днями повні. Мені легка хода їх і важка… Далекі образи спішать мені в безсонні: Клубочаться, хвилюються, кричать… Гіркі… солодкі… чорні і червоні… Як привиди мальовані ячать! Вітаю вас! Ви – творча моя глина, І я руками серця і думок […]...
- Микола Вінграновський – Сон Вночі, під ранок, у гнізді У комишах при мамі Проснулось каченя собі І глянуло в тумані На срібне мамине перо, На срібне небо повне… Перевернулось на крило І знов заснуло сонне. І снився каченяті сон, Солодкий сон при мамі: Цвіте куга, цвіте пасльон При березі в тумані. Цвіте при хмарі хмареня, І зірка недалечке… І […]...
- Микола Вінграновський – Мак і кіт Та ще змалечку-змалку, З-за маленьких часів Біля білого ранку Мак червоний розцвів. Чорні вуса котячі У старого кота. Чорні вуса ледачі Кіт наставив і став. Він дивився і кліпав, Чорний вус вів отак: Як це так – серед літа Червоніє тут мак? Та ще змалечку-змалку, З-за маленьких часів Біля білого ранку Мак червоний розцвів. 1969...
- Микола Вінграновський – Саду Опала тінь на землю обігріту, Чоловіки заснули біля хат, Зелені руки, повні білоквіту, На теплу ніч розкинув сонний сад. Люблю тебе, глибокий саде мій! Люблю плодів нестигливе гойдання, Легку печальність і ясне чекання Твоїх думок зелених в вітровій. Люблю сердечну землю під тобою, Лопати, схилені на стовбури твої, І сизий гній люблю під лободою, І […]...
- Микола Вінграновський – Пророк З Пушкіна Духовним присмерком жахливим Гнітився я, йдучи один. І з Серафимом шестикрилим Зустрівся в плинності годин. Ступили крок, ступили другий, І наші погляди сплелись. І я упав. Жалі і туги До нього з серця потяглись. На глум, на сором, на огуддя, Ввіп’явшись в груддя кам’яне, Я рік йому: “Брехав я людям, Тож покарай тепер […]...
- Микола Вінграновський – Елегія Зіходить ніч на витишений сад… Глибокий вересень шумить крилом качиним, І за вікном, у листолет відчиненим, – Червоних зір червоний зорепад. В бентезі я!.. душа моя живе Твоїм печальним іменем прозорим. Твій теплий голос кров мою зове, І я освітлений твоїм осіннім зором. Зійди мені!.. В цю ніч в своїм чутті Я мов приймач!.. – […]...
Морально етичні проблеми зачарована десна.