Микола Вінграновський – Кохана



Кохана
Ти не знаєш
Що коли я приходжу від тебе
Я засинаю
Людиною
А просинаюся деревом
І вранці
Шумлю у нашому подвір’ї
І сусіди дивуються
Звідки
За ніч
Виросло таке
Дерево
Кохана
Ти не знаєш
Що коли я приходжу від тебе
Я засинаю людиною
А просинаюся
Хмарою
Яка зачепилась
За середвіття двадцятого віку
І яка не знає
Куди їй пливти
І все небо
Дивується
Що це в мене за хмара
Яка не знає
Куди їй пливти
Адже вона знає ця моя хмара
Що єдина вітчизна у неї
Це я
Небо
Кохана
Ти не знаєш
Що коли я приходжу від тебе
Я засинаю Миколою
А просинаюся
Поїздом
Який везе під ракетними небесами
Мільйони дівчат
Таких
Як ти
Кохана.

1965


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір-роздум про працю хліборобів.
Ви зараз читаєте: Микола Вінграновський – Кохана