Микола Вінграновський – Моєму морю
Прийшла моя пора тебе зустріти,
Ступить на твій клекочучий поріг!
Відмічений суворим правом жити, –
З тобою розминутись я не міг!
Мене ти кликало своєю глибиною,
І серце моє рано споловіло.
Над збуреною вирною габою
Воно з тобою ще не клекотіло!..
Ти чуєш, море?! Юність моя, зоре,
В твоїх просторів синьокрилий дим!
Я молодим прийшов до тебе, море,
Будити хвилю із твоїх глибин.
Тобі ми з товариством сповідаємо
І молодість свою, і сивину.
Своєю честю ми відповідаємо
За чистоту твою і глибину!
Здіймаймо, товариство, наші крила
Із древніх і нових його глибин!
Рівняймо наші крила, як один,
На берегів омріяні вітрила!..
Дозволь нам, море, в пору цю світанну
Своєю кров’ю влитись в твою кров…
Дозволь нам, море, в бурях океану
Твою жорстокість пити і любов…
1957
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Микола Вінграновський – Вогненна людина Не в кам’яній, не в дерев’яній ері – Зустрілися ми в атомній добі, В жахких реакціях негаснучих матерій, У плоті вогненній з’являюся тобі. Я – Сонця син. Творець Землі і неба. І я – це ти. Все, що навколо тебе. Вклонись повітрям, часом, і судьбою, І атомом, розщепленим тобою, І таємницею, що знаєш ти один. […]...
- Микола Вінграновський – Вставай, рибалко! Гаснуть метеори Вставай, рибалко! Гаснуть метеори, В загуслу північ б’ються каюки. Здіймай вітрила і заводь мотори, Де кручі, глід, стежки і будяки. У морі чисті ми і душами високі, І море не приймає жебраків, Бо мозолі рибальські чорноокі Йому у душу світяться з віків… Вставай, рибалко! В зоряну заграву Веди моторів і човнів політ. Я заберу твою […]...
- Микола Вінграновський – Романс Не говори, не говори Про світанковий яр, Там сплять прощання явори Під вибухами хмар. Бродили щастям дні мої З тобою у маю, І на багнети солов’їв Я кинув юнь твою. Я плескав небо мрій своїх На твій дівочий шлях… І жаль мені, що я не міг Спалить тебе в полях. Не говори, не говори Про […]...
- Микола Вінграновський – Голубі сестри людей I На Псло, на Ворсклу, на Сулу, На юні води непочаті Ліг золотий осінній сум, Поліг багрець у тихім святі На Псло, на Ворсклу, на Сулу. Притихли далі охололі, І висвист птичого крила Затих над хвилею і в полі, І небо падає поволі В холодній краплі із весла. Я хочу розказати вам Про наші ріки […]...
- Микола Вінграновський – Танго – 1945 Винова дама, – а гора Хомок, – Винові крила темінь розпустила, І запросив голубку голубок Потанцювати танго любомиле. Вечірнє танго, танго на Хомку, – Ти обіймаєш білими руками, – Поклав щоку я на твою щоку – Невже щось може бути поміж нами?. Пробач мені, що, може, невпопад Моя нога з твоєю йде у танго – […]...
- Микола Вінграновський – Золоті ворота 1 Підіймаються грози на тлі вечорів, У тих грозах серця позливались з громами. Блискотять паровози в очах матерів, Рвуться сльози на крила, узяті вітрами, І прощання за нами простерлось руками, В паровозную гриву вчепилось вгорі, По країні летить від зорі до зорі. Підіймаються думи одна за одною… Опускаються очі ув очі до дна… Тишина відцвіла […]...
- Микола Вінграновський – Серпнева елегія З Лівіу даміана Ніжне творіння, тебе я не завжди докликую, Наче ту пару з небачених чаш із віків, Вдень ти малою стаєш, і стаєш уночі ти великою, Чом собі снишся вночі ти косулею серед вовків?.. Хто тебе краде мені над миготливою хвилею, Небо чиє в твоїх чорних боїться очах? Боязко й різко плачемо ми уві […]...
- Микола Вінграновський – Саду Опала тінь на землю обігріту, Чоловіки заснули біля хат, Зелені руки, повні білоквіту, На теплу ніч розкинув сонний сад. Люблю тебе, глибокий саде мій! Люблю плодів нестигливе гойдання, Легку печальність і ясне чекання Твоїх думок зелених в вітровій. Люблю сердечну землю під тобою, Лопати, схилені на стовбури твої, І сизий гній люблю під лободою, І […]...
- Микола Вінграновський – Хліб Присвячую Корольову З-поза чого, з далекого незгоддя, – Заснув у глині шумерійський серп, – Дорогою століть в очах мого народу Іде на вітрі чорноплечий степ. Дванадцятого квітня мій ровесник Був хлібом посланий у чорне й золоте: Не старіють на світі наші весни, І наші очі сніг не замете. Бо хліб – давно. Ми завжди в […]...
- Микола Вінграновський – Тост Ти тут! Ти тут! Кохана, ти, як світ, – Початок і кінець твій загубився… Багряною півчарою схилився В вологих сонцетінях небозвід; І морезвід півчарою другою – І чара зустрічі в руці моїй горить! Вино в ній – ти. Любовною рукою Я п’ю тебе за тебе у цю мить. Я п’ю за мить – за вогняне […]...
- Микола Вінграновський – Піч Зірок запізнілі курчата Розбіжаться від мене в ніч – Вибігай за село стрічати, Моя посивіла піч! Приголублю твою затулу, І під струнами рогози У кімнату мене вези, Теплотою всміхайся чуло… Хай не шестеро буде нас, Хай один я прийшов поки що – Твого комина чортів бас Соловейком мені засвище. Коли мати, забувши втому, Вже не […]...
- Микола Вінграновський – Український прелюд Останній міст проплив у далині, Колеса змащені росою голубою – І Київ на Богдановім коні Пливе навстріч дніпровою водою… Вже серце під колесами петля!.. Упало серце! де тому причина?.. Вже чуть, як обертається Земля, І обертається з Землею Україна… Красо моя! Вкраїночко моя! Ну, що мені робити – я не знаю! То прилечу, то знову […]...
- Микола Вінграновський – Повернення Хікмета Тремти, Туреччино! Він вирушив до тебе. Свою труну розбивши опівночі, Навпомацки в зеленім темновинні Він вирушив до тебе, бо поети І в смерті кличуть землю батьківщини. Він вирушив до тебе під дубами, Під корневищами страждань своїх планетних, Під корневищами політик і країн, Під корневищем людства – до вітчизни. Попід дніпром, біля чола Тараса, До моря […]...
- Ольга Анцибор – Чи була ти в моєму житті?.. (переклад з Андрея дементьева) Чи була ти в моєму житті? Чи приснилась… Може я все придумав, І ти – це міраж. І минуле твоє Мовби вицвілий знімок, І минуле моє – Найкрутіший віраж. Якщо раптом з тобою Побачимось десь ми, Я тебе не впізнаю І ти не впізнай, Бо вже дуже давно Відцвіли наші весни Й забуттю залишили Весь […]...
- Микола Вінграновський – Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь. Проходь. Сідай. У дні оці і ночі Вчорашніми очима я дивлюсь В твої сьогоднішні передвечірні очі. Чим ти збентежена?.. Оце я тут живу. Отут я видумав себе й тебе для тебе. Отут я серце виняньчив для неба, Не знаючи тоді, що небом назову. Тепер послухай: з нашого жалю […]...
- Микола Вінграновський – За птахом піниться вода За птахом піниться вода. В малому полі мак червоний Пречисту хмару вигляда І макоцвітний погляд ронить. Ти чуєш: плачуть по мені. Ти чуєш: плачуть за тобою. У множині і в однині Тобою плачуть, плачуть мною. А досить! брати – брали з нас Терпінням, тілом – чим хотіли! Ми не любили їх. Любили Ми одне одного […]...
- Микола Вінграновський – Вечірнє Чорніє повітря… Шляхи засиніли, Гойднулися квіти пахучими снами, Натомлені села вечеряти сіли Під грушами, вишнями і небесами. І, тихий туман пригорнувши до себе, Вечеряє поле піснями з долин, Над селами й полем вечеряє небо, Вмокаючи в ріки хлібини хмарин. І серце вечеря своїм сподіванням, І думка-порадниця мріями свіжими, Вечеряють очі просторами ніжними, І губи вечеряють […]...
- Микола Вінграновський – Величальна молодої для молодого Кого я так люблю? люблю тільки тебе, Рука моя в твоїй руці співає, І погляд твій в душі моїй цвіте Тим квітом, імені якому ще не знаю. Не знала я, що голосом твоїм Усе на світі вже давно говорить… Люблю тебе – і небо входить в дім, Блакитним словом колискову творить. Віднині ми і наших […]...
- Микола Вінграновський – Пісня про життя Заспіваю твоє ім’я, Твоє тихе ім’я вишневе, Де між хмарами обійма Свою ніжну дорогу небо. Де горить під зорею мак І говорить гроза з грозою, Переманює – перейма Хвиля хвилю попід горою. Заспіваю твою любов У великій твоїй дорозі, В тій дорозі, де й я ішов В кароокій рясній тривозі, Де цілує росу роса, Де […]...
- Микола Руденко – Моєму народові Народе рідний, степова стихіє, Безхитрісна, довірлива душа! Чому тебе, святого гречкосія, Так часто Божа ласка полиша? Нелегко вжитись у твої потреби: Ти витворив республіку в часи, Коли вона хіба що лиш на небі Могла здобути сили та яси. Погасла Січ, як вогнище в негоду, І не воскресла в полум’ї новім. Понад усе шануючи свободу, Ти […]...
- Микола Вінграновський – У синьому небі я висіяв ліс У синьому небі я висіяв ліс, У синьому небі, любов моя люба, Я висіяв ліс із дубів і беріз, У синьому небі з берези і дуба. У синьому морі я висіяв сни, У синьому морі на синьому глеї Я висіяв сни із твоєї весни, У синьому морі з весни із твоєї. Той ліс зашумить, і […]...
- Микола Вінграновський – Учителю, уже ми вдвох з тобою Учителю, уже ми вдвох з тобою… Немолодість твоя і молодість моя… І ріки з водами, і вечір за горою, І ранку під горою течія… Тараса тремоло і тремоло Хорива, Учителю, воно й сьогодні в нас, Наш час душі з того усього плива, Наш час душі – неперебутній час. Собі ми знаєм ціну не з учора… […]...
- Микола Вінграновський – Осяяння В той день були мої найближчі друзі, Вони прийшли до мене на світанні І підняли на зустріч з Рафаелем. Із Мікеланджело, джорджоне, Тіціаном… П’ятнадцять залів встало перед нами, П’ятнадцять келихів людського повнозвуччя, П’ятнадцять океанів чистоти… І я не знаю, що ми відчували, Що думали в благословенний день, Бо в першу хвилю я тебе помітив, І […]...
- Микола Вінграновський – Ти плачеш. Плач Ти плачеш. Плач. Сльозам немає влади. Нема закону, перешкод нема. Ти плачеш. Плач. Втішати я не ладен. Душа моя холодна і німа. Дорогоцінні дні я біля тебе знищив, За спалені роки нічого не просив я. Навколо тебе в їхнім попелищі Росте покора і росте безсилля. Я думаю: у цім твоєму світі Небудь-коли в ім’я смачного […]...
- Микола Вінграновський – Мій день народження – це ти Мій день народження – це ти. Повите муками у тебе є минуле. В огні буденної людської суєти У мене є майбутнє незаснуле. В первонароджену хвилину чистоти З тобою обмінялись ми серцями – Моє майбутнє в грудях носиш ти, А твої муки я повив піснями. 1959...
- Микола Вінграновський – Перша колискова Спи, моя дитино золота, Спи, моя тривого кароока. В теплих снах ідуть в поля жита, І зоря над ними йде висока. Спи, моя гіллячко голуба, Тихо в моїм серці і щасливо. За вікном хлюпочеться плавба Твоїх літ і долі гомінливої. Спи, моя дитинко, на порі. Тіні сплять і сонна яворина… Та як небо в нашому […]...
- Микола Вінграновський – Не чіпай наші сиві минулі тривоги! Не чіпай наші сиві минулі тривоги! Ми далеко тепер від інтриг і халеп! Мені сяють – твій ніс, твої плечі і ноги, І ворушиться вгрітий мозолистий степ. Пахне звечора небо осінніми птицями, І повітря стоїть, як зелена ропа. Пахне степ чумаками, волами, мазницями, І вони вже самі виростають в степах! Це не сниться мені!.. Татарва […]...
- Микола Вінграновський – Триптих 1 Тут все говорить із прадавніх пір, Тут вічність диха тихо серед гір. Це не легенда лине давниною І не мара злітає із пітьми… Човни століть пливуть переді мною, Вантажені народами-дітьми. І ти, Гуцульщино, смереко сиволиста, Своїм човном пливеш в мої світи… Я прошу тебе, земле моя чиста, Крізь моє серце тихо пропливти. 2 Гуцульщино! […]...
- Микола Вінграновський – У хаті холодно У хаті холодно. Твоїх духів лиш запах. Серед подвір’я на сухій акації Одружується шпак. 1975...
- Олена довганюк – Україно моя, Україно! Україно моя, Україно! Тебе ворог кидав у вогонь І народ ставив твій на коліна Й відправляв до безмежних безоднь. Скільки ти віддала й потерпіла, Як тоді берегла свій народ? Кров’ю землю твою окропили, Прагнучи до незнаних висот. Україно моя, Україно! Твою волю давно продали. Та, хіба ж у тому ти винна, Що тебе у кайдани […]...
- Микола Вінграновський – Морської осені Стоїть голубою журбою Осінь морська голуба, І моря бентежна плавба З моєю злилася ходою. І ясно далеко мені, І морю далеко ясно, Бо радісно нам і прекрасно Іти в голубому вогні. І думать, і мріять здаля Про обрії нашої долі… Мовчать береги ясночолі, Мовчить ясночола земля. І хвилі в глибокому хорі Здіймають зелені пісні… Іду […]...
- Микола Вінграновський – Пам’яті кінооператора Миколи Бикова Ти, водо, пливи, і ти, вітре, війни: Де кратер бджоли? де життя синій кратер? Тебе обнімаю в обіймах війни, Один, як ніколиньки, мій оператор. На споді землі, де лиш темінь живе, – Де кратер ночей? де життя лютий кратер? Солом’яний місяць і сіє, і жне Один – нікогісінько – мій оператор. Шинеля і фрак, блуза […]...
- Микола Вінграновський – Присвячую Олександру довженкові Сосновий день хиливсь в сосновий вечір, І помідорне сонце обливалось Під краном у блакитному саду, Ще тінь сіріла, Ще бриніли квіти, – Червона кофта поливала їх, – Ще все було! Бринів життя світанок, І з рук його перепустка солодка В той дивний світ, що стане довжиною В усе твоє швидке кіножиття… Стриміли в небо золоті […]...
- Микола Вінграновський – Величальна колискова Ще імені твого не знають солов’ї, Ще імені твого не чули квіти, І літо, і сніги, і літечка твої Тобі не поспішають прилетіти. В білій льолі, люлі, Спатоньки-спатулі, – Тато-мамо, тато-мамо Колисали… Колисало небо Білу хмару, Колисало море Хвилю кару… Ще ніженька твоя не знає далини, Щасливий мак цвіте біля криниці, І ти як мак, […]...
- Ти завжди будеш жити в моєму серці Так, ось настав той час коли ти викреслила мене із свого життя назавжди..а що тепер? Ти підеш своєю дорогою, а я своєю..так жаль, що всі почуття в тебе пропали..а якщо казати по іншому-були фальшивими..розуміти що все що ти робила, казала і відчувала..для тебе це ніщо..не вже і я для тебе був пустим місцем.. Та ось, […]...
- Микола Вінграновський – Слава художнику В небо піднявшись, осінь прощалася в небі з Москвою, Падали стиглі червінці на скроні землі молодої. Тихо стояли ми всі перед очима учителя свого. Тихо світилися ми лиш одним запитанням до нього, Поки не мовив він слова, дивлячись в будучні весни: “Все забувається” губиться в зміні годин бистролетних, В зміні годин лиш прощення нема за […]...
- Микола Вінграновський – За літом літо, літо літо лове За літом літо, літо літо лове, Чорніє ніч, де вчора день ходив. І сивіє життя, як поле ковилове, Як дивне диво з-поміж дивних див. Що посміхалося – сьогодні у задумі. І що журилося – не журиться, мовчить. Мовчить печаль, і сум мовчить у сумі. І ти мовчиш. Мовчання, й те мовчить. Не оглядайся! Що ти, […]...
- Микола Вінграновський – Щаслива пісня На тепле поле Дивився дощик, І хата в білім сні, Дорога при мені – Все при мені. І тінь крила, І золото весла, І квіти ті, Яким нема числа… У тепле небо Дивились води, І пісня у вікні – Давно воно мені, Все при мені. Щасливий я – В мене ім’я твоє, І я люблю […]...
- Микола Вінграновський – Ви чуєте? … Ви чуєте? Ви чуєте – він спить! Я жду вас, товариство, як епоху! Не дай вам бог його в мені збудить… Не кваптеся, беріть мене потроху. Спочатку губи, руки і чоло, А потім очі, ноги і легені, Здається, зайвого у мене не було – Оце і все, що в мене… будьте певні! Несіть мене! […]...
- Микола Вінграновський – Я скучив по тобі Я скучив по тобі, де небо молоде, Два наших імені розлука вполювала Й за руки їх, розлучених, веде, Отак довіку б їх не розлучала. Люблю тебе. Боюсь тебе. дивлюсь Високим срібним поглядом на тебе. З вогню і вод, від неба і до неба Твоїм ім’ям на тебе я молюсь… … Зимовий сад під вороном білів. […]...
Твир на тему усна народна творчисть.