Микола Вінграновський – Прелюд № 13

За віком вік – до Курської дуги.
Від пірамід – до атомної згуби.
Завіса! Все, товариші боги!
Мені не смішно. В мене змерзли губи.

Комедія закінчена. Амінь!
Небесний дзвін відбовванів в прозор’ї,
І, кинувши на небо власну тінь,
Я встав з колін і небо взяв за зорі.

Як видно все за обрієм земним!
Якби не глибина вселюдного страждання,
Космічну глибину космічного сіяння
Не можна було б вимірять нічим!..

Як видно все!.. Привіт вам, дні нові!
З пащек гармат – волоття кукурудзи!
Летять із Африки на хату чорногузи –
Ї клекіт чуть, – в них лапи у крові…

За віком вік – до Курської дуги.
Завіса! Все, товариші боги!

1960


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Кобзарь іван пидкова скорочено.
Ви зараз читаєте: Микола Вінграновський – Прелюд № 13
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.