Микола Вінграновський – Снігами вітровінь поля відволочила



Снігами вітровінь поля відволочила,
Прижовклено збіліла далина –
Дніпровими високими очима
Дитинносіро глянула весна.

Весна моєї вільної надії!
Гінка тремтінь у промені дощу!
Як дні і ночі, як життя і Київ,
Тебе від себе я не відпущу.

Що буде – буде. Більше – помаленько.
А якщо ні, то висниться мені
На зорянім коні мені Шевченко,
Довженко й Київ в серці на коні.

1962


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір про щастя за твором скарб.
Ви зараз читаєте: Микола Вінграновський – Снігами вітровінь поля відволочила