Микола Вінграновський – Ви, як стежка, кохана



Ви, як стежка, кохана.
Лине сон мій по вашій стежині.
З неба падають зорі в дзьоби журавлів.
На крило небокраю сіла хмара
В червоній хустині
І задумалась, тиха, над краєм землі.
Засинайте, спочиньте…
Вашій мрії я серцем заграю
В бузинову сопілку дитинства свого,
Бо у ваших долонях голос мій
Достига урожаєм,
Тихоплинні слова колисають його.
Засинайте, спочиньте…
Спить у казці лиха бабаюка,
На газеті заснула біля мене хороша розлука,
Чебрецями і вишнями пахне вона…
Із крила небокраю впала хмари
Червона хустина,
І виглядує вірш мій,
Наче хлопчик рудий, із-за тину…
Бузинова сопілка у золоті сну…

1955


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір аналіз ой летіла стрілаа.
Ви зараз читаєте: Микола Вінграновський – Ви, як стежка, кохана