Микола Вінграновський – Вже неминуче буде сніг

Related posts:

1. Микола Вінграновський – То дощ, то сніг, то знову дощ То дощ, то сніг, то знову дощ, І листя лопотіло, Побуровіла нехворощ, Вода на зиму сіла. Піввітру пахло ще теплом, Йогенька ж половина Ішла вже з білим рюкзаком, Тонка зігнулась спина. Якийсь дідок-перестрибок, Не на коні, не в човні, З’явивсь з-під хмари і листок Здмухнув собі зі скроні. І враз на землю він побіг, З-під […]...
2. Микола Вінграновський – Заходить сонце. Сніг іде Заходить сонце. Сніг іде, І серце на ніч місце мостить, І на ніч сон йому іде Через мости та через мости. Лягають спати горобці Із горобчихами та дітьми, Вухами вкутались зайці, Нема і їм де сну подіти. Дрімає вітру срібна дуда, І дика груша в сні дичить. Лиш не ляга моя приблуда, Лиманом з поля […]...
3. Микола Вінграновський – На лист, на сніг, на квіт, на тіні На лист, на сніг, на квіт, на тіні, У шелест і нешелестінь Стелить в душевному тремтінні Солодку, юну вашу тінь. І в світанковім сумовинні Прощально пестить шию, ніс І сонні соняшники сині В солонім сонці сонних кіс. І знать одне: любити доти, Доки не згасне долі рань, Не згаснуть серця перші кроки І перші болі […]...
4. Максим Рильський – Хай сніг іде холодний та лапатий Хай сніг іде холодний та лапатий, Засипе поле і на гай спаде, Нехай стежки закидає круг хати І білу тишу в хату приведе! Шумлять кругом і вороги, і друзі, І в душу лізуть рідні і чужі, – Та я в своїй незрозумілій тузі Од їх усіх по другий бік межі. Хай сніг іде холодний та […]...
5. Микола Вінграновський – Сміятись вам, мовчати вами Сміятись вам, мовчати вами, Вашим ім’ям сповнять гортань І тихотихими губами Проміння пальчиків гортать… На лист, на сніг, на квіт, на тіні, У шелест і нешелестінь, Стелить в душевному тремтінні Солодку, юну вашу тінь, І в світанковім сумовинні Прощально пестить шию, ніс І сонні соняшники сині В солонім сонці сонних кіс, І знать одне: любити […]...
6. Микола Руденко – Серед зими розтанув сніг Серед зими розтанув сніг – І знов заворушились трави. Не дбаючи про сенс і право, В бруньки весняний сік побіг. В корі черв’як зашарудів. Повірило земне коріння: Пора почати сотворіння Нового листя і плодів. І, може, лиш дуби старі Когось повчали в день туманний: Цей світ химерний та оманний – Лиш хитрощі в смертельній грі. […]...
7. Микола Вінграновський – Цієї ночі птах кричав Цієї ночі птах кричав У небо відлетіле. Цієї ночі сніг упав – На чорне впало біле. Цієї ночі уночі Ми тихо говорили… Різдвяні пахли калачі, Шибки в мороз горіли. З далеких берегів і лоз В цю снігопадь лапату Приніс від зайця дід Мороз І дещо нам у хату. Один лиш птах кричав-болів За морем, за […]...
8. Микола Вінграновський – Минулося. І вже не треба Минулося. І вже не треба. Воно минуло, не болить. Над білим полем біле небо, В гнізді сорочім сніг сидить. І тихо видно білі дива, На руку руку ніч кладе… А тінь тремтливо-полохлива – Хтось наче йде! Хтось наче йде… Минулося… Твоя ця мИна, Цей подих опівнічних губ, Ця купина неопалима – Забув би вже, давно […]...
9. Ліна Костенко – Хай буде легко. дотиком пера Хай буде легко. дотиком пера. Хай буде вічно. Спомином пресвітлим. Цей білий світ – березова кора, По чорних днях побілена десь звідтам. Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом. Хай буде гірко. Спогадом про Вас. Хай буде світло, спогадом предивним. Хай не розбудить смутку телефон. Нехай печаль не зрушиться листами. Хай буде легко. […]...
10. Микола Руденко – Невчасний сніг Що скоїлось в природі? Я не міг Вписати це в події пересічні: Десь перед першим травнем випав Сніг – Такий, якого не було і в січні. Берізка соку більше не дала – Бруньки взялися льодом на вершині. Понад борами снігова імла Порушила заручини пташині. Замовкли круки на сосні старій, Як без вказівки критики маститі. Метавсь […]...
11. Микола Вінграновський – Лошиця з дикими і гордими ногами Лошиця з дикими і гордими ногами, Із ніздрями рожевими на сонці І матово-темнавими вночі, Лошиця із мінливими очима – То чорними, то синіми, то мідними – Під мідним пасмом звітреної гриви, Лошиця із сріблястим животом, Який я обніматиму не скоро, А обніму – забуду світ і сон! Лошиця з табуна цивілізації. Яку я вилучив і […]...
12. Леся Українка – “Не хутко те буде… Чи й буде, чи ні?” Не хутко те буде… Чи й буде, чи ні? Не знаю. Та видиться все те мені, Так ясно – виразно стає перед очі, Як часом в яскравії, місячні ночі Малюються тіні на білій стіні – Виразні та прості, хоча й таємні, Різкі, хоч тремтячі. Враз хмарка налине І тіні змішає, і сутінь поплине, Мов сивий […]...
13. Микола Вінграновський – У лісі темно У лісі темно. В лісі ніч. Сидить навпочіпки світання, І дотліва вогнева тліч, Жовтіє в сніг дорога санна. Під верболоззям в казані Чорти різдвяне тісто місять, Й на золотому ковзані Чумацьким Возом править місяць. Пливуть в далеке і бліде Повільних кучугур повали, І Ніжин з посівання йде, Іде додому від Полтави… Ще б трохи Ніжину […]...
14. Микола Вінграновський – Стояла в травах ніч Стояла в травах ніч, а трави пахли літом, За кленами сіріло джерело, І небо йшло задумливо над світом, І довгі зорі сіяло крізь віти, Втираючи хмариною чоло. За травами у срібнім верховітті Замерехтіла в тінях темна хата, Цвірчав цвіркун за хатою у житі, Я тихо голову поклав на руку брата. Сіяла ковдра в росах. З […]...
15. Микола Вінграновський – Новорічна колискова Сніг приліг на землю, льольо, Притуливсь до тебе я, І гойднулась біля болю Новорічна ніч твоя… Йди додому, старший боле, І малому накажи, Не дивіться нам ніколи По той бік, де ніч лежить. Може бути, що й не буде Того щастячка і нам, Але тепло пахне грудень Молодим своїм снігам… Ти б сказала: не змерзає […]...
16. Павло Мовчан – Останній сніг Відбуваючи покуту, Білість втративши лунку, Мов ганчірка, сніг забутий Дотлівав собі в ярку. Вкритий рваним шаром бруду, Він відразу викликав: Сніг – не сніг, якась полуда Чи облуда ворушка. Споневажений землею, Він відблискував сталево Недоречно при траві, Переживши власний вік. Та комусь він був потрібен, Хтось відвідував його, Хтось, хто танув теж безслідно, Кого чистий […]...
17. Микола Вінграновський – день Перемоги Ярами бурими, гнідими Тумани впали, поповзли, Німотні тіні заходили Сліпого попелу й золи. Який поріг? Нема порога. Де родовід? – не доведу. Цілує тихо Перемога Губами білими Вдову. А горе горя ще народить, В порожній вигляне рукав: Стоїть народ мій і народи Із похоронкою в руках. Лежать руйновища, затихли, Зозулі лет – ні в тих […]...
18. Микола Вінграновський – Поснув сірий лід Поснув сірий лід горою сніг. Ще б трохи мені, пам’яті: з грозою Біжить руда вечірня череда. 1975...
19. Герасим’юк Василь – Перший сніг Притишив кров. Притишив крок. І вищі стали гори. Йде перший сніг, Немов пророк, В якого серце хворе. Як важко дихати йому! Як свіжо доокола! Ступає у порожню тьму Нога різьблена, гола. Йде сніг – немов під гору йде – Ледь дише, хоч безплотний, І палець на уста кладе, Як знак мерця холодний. О ні, то […]...
20. Микола Вінграновський – На золотому столі О. довженку Над безоднею світу багряна скала Стоїть і хитається в хмарах синіх. На білому тлі золотого стола Відбилися пера стальні і гусині… Там Пушкін під зорями і Тарас, Там Лєрмонтов плаче вві сні і лютує, В рожевих зірницях там вітер погас, 1 тиша колиску собі гаптує. Встають під скалою і сонце, й гроза, І […]...
21. Микола Вінграновський – де ти, мій коню Де ти, мій коню з дніпра-дунаю? Зацокоти мені, коню-птах! Може, я долю свою заспіваю Десь попід Каневом у житах. Літаки минаючи й вокзали, Над землею диблячись увись, По дорозі серця ми скакали, Теплий пил тривог моїх куривсь… І глибоким гордовитим ржанням Крізь державні далі над дніпром Ти в’їржаа у світ моє кохання І закляк на […]...
22. Микола Вінграновський – Мій день народження – це ти Мій день народження – це ти. Повите муками у тебе є минуле. В огні буденної людської суєти У мене є майбутнє незаснуле. В первонароджену хвилину чистоти З тобою обмінялись ми серцями – Моє майбутнє в грудях носиш ти, А твої муки я повив піснями. 1959...
23. Павло Мовчан – “Сніг кучерявивсь, скручувавсь в спіралі… “ Сніг кучерявивсь, скручувавсь в спіралі, Наждачив слух до шерехту в дуплі; І дерева, загострені, мов палі, Повитикались виклично з землі… Яка безглуздість, мов труди Сізіфа, Громадить хмари та молоть сніги, Щоб захлинутись кучерявим сміхом Та зчистить сніг з ледачої ноги… Струмливий зір просинює порошу, Немовби прагне янгола знайти За деревами, але світ спустошивсь До відчаю […]...
24. Герасим’юк Василь – дома прокинувся. Сніг Дома прокинувся. Сніг. Вівці озвалися сиві. В сяйві стоїш, як у зливі. Хто тобі допоміг? Може, те джерельце на млаці, Що скочило із ночі у вічі: “де ти си покалічив?” Може, та дідівська літавиця, Яка нас давно вже не кличе. Може, та, із верхів недальніх Олениця Костричі, Яка нам принесла сніг....
25. Микола Вінграновський – Встав я, – ранній птах I Встав я, – ранній птах, – Зелене диво лебедило, – Ходило літо, вітер пах М’яким зеленим дивом. Встав я, – ранній сніг, – Сміялись коні невисоко, – Дивився радо ніжний світ М’яким коневим оком. Встав я, – сніго-птах, – Ходило біле холодило, – Тремтіло в річки по боках Тонке зелене диво. Дивно на піску […]...
26. Ольга Анцибор – Сніг Твої сліди засипав сніг. Ти був в моїм житті, чи снився? Твій образ наяву чи в сні В тумані сивім розчинився? В моїй душі щемка печаль, Сум, гіркота і спогад грішний, І жаль мені, так щиро жаль, Що сніг засипав погляд ніжний. Не бачу вже твоїх очей, Лиш голос чую в телефоні, І тане шал […]...
27. Микола Вінграновський – Квітень На крилах журавлів весна вже сушить весла, Загомоніли про життя діди, І на стежин пахучі перевесла З снопів тополь тече зелений дим. І падає в ставки ночами п’яне небо, – Де гуси білі сплять чутливим сном. У снах своїх, мабуть, самі від себе Дівчата пролітають над селом. Летять вони неласкані, незаймані, В розгоні мрій, не […]...
28. Микола Вінграновський – Вставай, рибалко! Гаснуть метеори Вставай, рибалко! Гаснуть метеори, В загуслу північ б’ються каюки. Здіймай вітрила і заводь мотори, Де кручі, глід, стежки і будяки. У морі чисті ми і душами високі, І море не приймає жебраків, Бо мозолі рибальські чорноокі Йому у душу світяться з віків… Вставай, рибалко! В зоряну заграву Веди моторів і човнів політ. Я заберу твою […]...
29. Микола Вінграновський – Прадід Заколисує вітер ліс, Його душу наповнює снами. А над нами – Чумацький Віз, Без волів і коліс над нами. У тім Возі мій прадід спить: Коли місяць обійде небо, – Йде до прадіда відпочить І цілує в плече, як треба. І запитує прадід в сні, Тихо-тихо, мабуть, шепоче: Чуєш, місяцю, чуєш, хлопче, На землі ти […]...
30. Микола Вінграновський – Пророк З Пушкіна Духовним присмерком жахливим Гнітився я, йдучи один. І з Серафимом шестикрилим Зустрівся в плинності годин. Ступили крок, ступили другий, І наші погляди сплелись. І я упав. Жалі і туги До нього з серця потяглись. На глум, на сором, на огуддя, Ввіп’явшись в груддя кам’яне, Я рік йому: “Брехав я людям, Тож покарай тепер […]...
31. Микола Вінграновський – Ти, сивий лісе в сутіні прозорій Ти, сивий лісе в сутіні прозорій, І ви, гаї в зелених льолях літ, Нічого так не треба, як в підзор’ї Мені ваш голос чуть і стежить ваш політ. В глухій глибочині всевладної хвилини, Коли забуха в серці світлий дим І золотаве слово України Горить у горлі порохом сухим, Тоді-звулканення! А не безсила мука. І чи […]...
32. Микола Вінграновський – На могилі стояло сонце На могилі стояло сонце – Тіні… Жабенятко у світ дивилось Тихо. Зозуленя собі слів шукало Тонко. Біля трав у степу звучала Тронка… 1954...
33. Микола Вінграновський – Кінотриптих 1 Ти зла, як дика груша при дорозі, Ти відьма мого серця. Я – тиран, А ти мільйон тиранів. І невдовзі Приглянувсь я: за планом виник план. Твій крупний план – неспинена і рвійна Хурделиця краси, аж пломінь по кістках. Середній план твій – радість мого мрійва. Загальний план твій – діти на руках… 2 […]...
34. Павло Мовчан – “Цей сніг зависокий для тихої скрипки… “ Композитору М. Скорику Цей сніг зависокий для тихої скрипки, Його прямизна упокорила світ, Все суще увічнила в білих сповитках, І рушенням вічним вповільнила хід. – Чому ж ви з уривками струн Повиходили, У білім волоссі синиць несете? – Віншуємо снігу пречисті народини, І перші приходини холоду в степ. – Сніг вирівняв спогади нам прямизною, Та […]...
35. Микола Вінграновський – Сікстинська мадонна Заміновані Гітлером в чорній воді у підвалі, Ви стояли. Мадонно, в останніх обіймах життя – І хрести літаків напливали на ваше дитя, Розверталися танки до вашої. Жінко, печалі! Ви дивились в майбутнє – у смерть і наругу – І дитя їм несли, бо ваш поклик – нести. Ї надію, і жах, недовір’я і тугу Ви […]...
36. Микола Вінграновський – Коло тебенько я – дивись! Коло тебенько я – дивись! Ходять хмари нехмарним небом, По воді сон зорі повивсь Біля тебенько, коло тебе. Зірно каже собі про дощ, Про краплину малу на ньому, Про чорнобил і нехворощ, І дорогу – назад додому. Бо додому воно завжди: Полину і сльозі – додому. Сніг іде. Голубінь з ожин. І морозик цвіте по-свому. […]...
37. Микола Вінграновський – Хліб Присвячую Корольову З-поза чого, з далекого незгоддя, – Заснув у глині шумерійський серп, – Дорогою століть в очах мого народу Іде на вітрі чорноплечий степ. Дванадцятого квітня мій ровесник Був хлібом посланий у чорне й золоте: Не старіють на світі наші весни, І наші очі сніг не замете. Бо хліб – давно. Ми завжди в […]...
38. Семенко Михайль – Сніг у саду Місяці жду. Мені без нього лячно. Сніг забіліє в самотнім саду – Серце заб’єсь доброзичливо і вдячно. Пусто і тоскно ніччю в селі. Я тут чужий і настроєний ворожо. Дивлюсь з порога на далекий ліс І хочеться бути замість дуная сторожем. І хто повірить – що я народився тут! Скільки вдень на селі галасів. Який […]...
39. Микола Вінграновський – Горить собі червоний глід в ярах Горить собі червоний глід в ярах, По вибалках, по балках в павутинні. І сірим стовпчиком посвистує ховрах Попід сорочі гнізда у шипшині. Цвіте останньо й дрібно покрівець Біля собачих буд і при криницях. Все буде так, як нам воно присниться, Все буде так, як скаже нам кінець. А буде так: червоний глід в ярах, І […]...
40. Микола Вінграновський – Елегія Зіходить ніч на витишений сад… Глибокий вересень шумить крилом качиним, І за вікном, у листолет відчиненим, – Червоних зір червоний зорепад. В бентезі я!.. душа моя живе Твоїм печальним іменем прозорим. Твій теплий голос кров мою зове, І я освітлений твоїм осіннім зором. Зійди мені!.. В цю ніч в своїм чутті Я мов приймач!.. – […]...