Микола Вінграновський – Хліб



Присвячую Корольову

З-поза чого, з далекого незгоддя, –
Заснув у глині шумерійський серп, –
Дорогою століть в очах мого народу
Іде на вітрі чорноплечий степ.

Дванадцятого квітня мій ровесник
Був хлібом посланий у чорне й золоте:
Не старіють на світі наші весни,
І наші очі сніг не замете.

Бо хліб – давно. Ми завжди в долі з хлібом:
І сивина, і молодість, і час.
Нас пам’ятає хліб: не снідать, не обідать…
Нас пам’ятає хліб: дніпро тече про нас.

На краплю молиться всеокеанське море,
І мати біля груші, і вікно:
З руки із нашої себе зерно приоре,
Цілуєм колос – шлях свій ведемо.

Наш хліб – на скронях. Вірою і правдою.
І Революція, і Ленін, і – політ.
Не зрадою, а тихою порадою
Він любить нас. Він тут. Він є. Він – хліб.

1976


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Пятнадцатилетний капитан скорочено.
Ви зараз читаєте: Микола Вінграновський – Хліб