Микола Хвильовий – “Через переліг й байрак темний… “

Related posts:

1. Микола Хвильовий – Блакитний мед Блакитний мед до уст прилип, Душа – метелик колекційний, Приколена натхненням до небес. Антени… ах! цікаво… ах! Блукав і там над містом місяць І до піщаних берегів Тріпотно кораблі тяглися, А в щоглах кублився Уламок бурі. Але не бігали тоді за гармонійними Синтезами. Не музиканили повітря Аероплани. Лишень увечері шуліка Кружляв вгорі, А біля нього […]...
2. Микола Хвильовий – “Увечері проходжу по майданах… “ Увечері проходжу по майданах І гамір залишаю позаді. І слухаю (за містом, на горі), Як шелестить трава І коні хвиль басують На за? водях ріки Мовчазної. І от – Тривога, коні, зойк Чаїний, І бунтом пахне баговиння. У золотих обіймах сонця Я бачу марево примар. А там, за хуторами, Вітри і гони (бій! тромбони!), Гудуть […]...
3. Микола Хвильовий – Пісня з тракту Битий шлях. Життя. Тюпали верхів’я … тюпали, потюпали – далі. Похнюпливі коні поштові, Пісок і батіг в колесо … Чи то – передок, чи то – човен, А хвилі-задума крізь сон. Кажуть, була революція… – Не знаю – я волосний… Куди це мої коні пнуться Напередодні весни? Куди це? Коні! Куди це? … В вербах […]...
4. Микола Хвильовий – За обрієм зима Посьолок на горі, а там – завод сизий. На серці пелюстки так тепло-тепло: мак. Вже одцвірінькав птах свої жагучі меси – За обрієм зима. За обрієм зима, а лебедині крила… Не видко на шляхах – жевріє листопад, Але і промінь-цвіт не намантачить рала – Захворів у степах. Добраніч! У вирій ми, гуси, простяглися. За вами […]...
5. Микола Вінграновський – Іде кіт через лід Іде кіт через лід Чорнолапо на обід. Коли чує він: зима Його біла підзива. – Ти чого йдеш через лід І лишаєш чорний слід? – Бо я чорний, – каже кіт, – Я лишаю чорний слід. Коли ж біла ти сама, То білій тут дотемна. І пішов кіт через лід Чорнолапо на обід. Стала зимонька […]...
6. Микола Хвильовий – Зелена туга І Напередодні злив Сумніву голубого На кучері весни Я голову Кладу. Хто не погас на зоряну дорогу, А каравели дум В пустелю не веде? Ах, пам’ятаю я – повстання на Вкраїні, Заграви, дзвін пожеж – на барикади,- крик, Тривожні ночі, степ, Такий, як ночі, синій, І армії на Крим. Та все це промайнуло, І поклик […]...
7. Микола Хвильовий – “Подивись на крицю – потонули очі… “ Подивись на крицю – потонули очі, В криці пророкую про останню ніч, Докує зозуля – і замовкне в нетрях, І шугне в кошару по-кошачи шум. Розплети задуму на полотнах сонця. … Хочу божевільно, хочу через край, Бо в сонця далекі за Шляхом Чумацьким Кинув хуртовинно поклик золотий. Снив я в кочегарці – на жарині погляд, […]...
8. Микола Хвильовий – В електричний вік Красномовного мудреця Бояна В хуртовину Промайнула Тінь. І обіжно на подій екрані Фаркнув люкс. І читали: Степи Залізняка і Гонти, А на зорі – Гайдамацький рев. То ведмідь блакитноокий Біля твоїх дверей. Гляди ж, щоб думок анемона На релях не закурявила лист, Бо тендітне досягнення гроно Упаде на траурні ризи. І молився я: Отче наш […]...
9. Микола Хвильовий – Поема моєї сестри Весняні квартали. Ріг. Моя сестра повія… Вечоріє. – Беріть мене всі – Для вас Фльондра1 я. В ліхтарях червоних Відблиски крові – Це юнача кров – моя. Йдіть на моє лоно, Лоно у квітках, Зазоріє в персах, В голову туман … мріяв і гукав… Росте жага. В заулках метушаться кнури. Печуть, печуть жалами Стьожки підфарбованих […]...
10. Кіт у чоботях (дуже стисло/скорочено) – Хвильовий Микола Новела “Отже, про глухе слово: Гапка, Гапка – глухо; ми її не Ганка, а товариш Жучок. Це так, а то – глухо. А от гаптувати – це яскраво, бо гаптувати: вишивати золото або сріблом. … А то буває гаптований захід, буває схід, це – коли підводиться або лягає заграва. Гаптований – запашне слово, як буває […]...
11. Микола Хвильовий – Ми Ми проходили повз шахти… Ми – любовниця і я. Сонце грало на сопілку, Грало липко на сопілку – Ліденцеву. Я за руку її взяв, Й наші очі упірнули В легіт. Ах, як легіт засміявсь І бузково, і тендітно, Коли дзвінко біля серця На пляшках хтось вибивав. І звернули ми на стежку … чи то в […]...
12. Микола Хвильовий – На цвинтарі Цвинтар. Шелюга. Хрести. Братерський спокій Тут. Цитьте! Прислухайтесь! По сходах угору все вище і вище, Неначе сама невидима доба, На темне підбанне високе горище Теленькати лізе дзвонар. … І раптом – Гармати, тріск кулеметів І вереск в блакить: – Нема неба, Нема! Єсть – Бороть-ба!....
13. Микола Хвильовий – Молотки Витанцьовують, сміються Дзвінко, дзвінко молотки Про весілля революцій – Цоки-цоки-цокотки! Міх задихався, не встигне, Важко – міх! – зітхав… Грюкотіли десь машини, Я з товаришем кував. Іскри бризками повсюди І – нема, Кузня їх вгорі закруте, Проковтне пітьма. А у горні шаруділо Листя золоте: Дух міхів підняв на вила, Віником мете. Ну і день! Сорочка […]...
14. Микола Хвильовий – Уривки І В темно-синю ніч Ми по драбині на спис. Наша струмоч’я річ З нами на зоряний віз. Вітер в оглоблі хмар, Місяця ріг – дуга, Грім один удар – О буревіє, шугай! Хутко небесний килим Блузою буде весь, Буйно-залізний грім Грюком оддасть честь. Хочемо ще капелюх – Онде Волосожар, 3 різнокольорих дуг Зробимо пояса шар. […]...
15. Микола Хвильовий – Іду я додому Вечір. Іду я додому, на захід, в посьолок. Плечі Болять. І хмари по небу накупчились в сволок, Останнії плями зорі миготять. Чогось повернувся, дивлюсь – над заводом Посіяно сотню зірок-ліхтарів… Ой що ж то, ой що то?. Зомлів. І радість буяла, а в шумний будинок Від мене пролинув весни первоцвіт, Бо й небо не встигло […]...
16. Микола Хвильовий – Катеринка За вікном зелена?. Зелена? дивно! Падають, падають Крашенки з неба, З неба голубого В сонячний день Катеринка грає, Грає-виграває… А розпука вулична – де? А далеко потяги і гудки, А на думці качка в осоці, Я підстрелив качку в осоці, Каченята плакали в осоці. А медова молодість Одійшла За темнії обрії в тумани. … Почекай-но, […]...
17. Микола Хвильовий – Тіні В серпанках вечори проходять біля вікон, За пічкою квилить сіренький смуток. … Сьогодні дико… … Тіні, падають тіні. Свист нагая Тьєра, Хлопці! Скоріш на коні! Коні! Коні! Коні! Жах. Зав’юшилось обличчя кров’ю … на ярмарці колись. Чого ж ти, ніч, не сплянтувала брови? Чого? Темно, в голубих проваллях мряка, Я казками снити захотів, А небо […]...
18. Микола Хвильовий – Клавіатурте Клавіатурте розум, почуття і волю – Клавіатурте! Шукайте метрополію свідомого життя. Собака почуває проміння сонця, А ти – о чоловіче – ти знаєш блиск Байдужих зорь? Кінцеві межі кучугурять І вишкіряються з пітьми, А там нікчемність: атом – нуль Куди це вітер так війнув З пітьми? Пустіть по тирсі Арімана Свій гострий нюх! Пізнайте все […]...
19. Микола Хвильовий – На верхів’я Греби, весляре, на верхів’я! Король-весляре, на верхів’я! В люстерці гроз, В люстерці снів, В люстерці гроз безмежних. Король-весляре, гей, блисни В люстерці гроз безмежних. Ой, покотись надхмарним покотом, Що буйний грім. Загогочи скаженим рокотом, Що буйний грім. Та закувала чуйна хмара Й заплакали дощі, Пішли отари – попливли, А потім сипалась вода. Невже вгамує перший […]...
20. Микола Хвильовий – Голод Обгризли дерева за повіткою коні, Гаряче дмуха вітер в степ, Кублиться по шляхах і по оселях стогін – Жах росте. А сонце нагартовані язики гостре, А сонце в рослину смертельні ножі, Гинуть у тузі тремтячі роси, Розпука біжить. Мандрують на бездоріжжі халабуди, За ними стежить журний рип, А на горизонті в фіолетах закутий Конає спечений […]...
21. Микола Хвильовий – Ex oriente lux* Присвята Правобережжю Громи… а може, й не громи? … вози у північ брукували І з’їхали на грунт м’який… Навіяв вітер тишу. … тишу. І гаснуть блискавиці. Заколоратурила кольорами веселка, Закрапала – Рудий, Фіолетовий, Синій. І от земля відчула Теплінь крокуючого ранку, Як річці воду в дощ… Зі сходу … кучугури кучугурили там. Зі сходу Струмкує […]...
22. Микола Хвильовий – Ах, як мертво Ах, як мертво навкруги, як мертво, Запеклися на залізі уста іржі, Пеленає революції мовчазні жертви Моїх думок розпатланий кужіль. Застигла тиша і скиглить Круків примарною печаллю… Невже не можна запалити Тебе, заводе, хоч одчаєм? В зубах шматок у вальківниці – Це рейка, і не родилась так, А рот давно розкритий пічці, Губою П’ятий не хитав. […]...
23. Микола Хвильовий – Путь Мороз у зорях блимав Безкольорово – … сон. Співали сани на путі Сріблясту пісню про сніги. Співали сани на путі. І сни далекі (сни весни)… І снилась осінь у осоках… Про сині роси на світанку Співали сани на путі… Мороз у зорях блимав. Ми їхали На північ Полем Сніговим....
24. Микола Хвильовий – Смуток В зелених композиціях сьогодні ріс, А потім довго з корпусами, З міськими корпусами розмовляв. І руки бліді, наче місяць. … його, його далекий сніп! До мене геній простягав – то Леонтовича зелений, Зажурний, як осінній дощ. Журба, турбота, і сум, і смуток… Вклоняюсь вам! Люблю у полі, на могилі Стояти в вечорах І прислухатись, і […]...
25. Микола Хвильовий – На позиції Які простори – Буревій! Іде із лісу – Буревій! І сосни на узліссі стогнуть. Рішуча ніч – і буде морок, І упаде на груди стріл, І відгукнуться Трансільванські гори. Шляхи в тривозі (без шляхів). А тут – потоки, бук, Потоки, бук, Бук! – Так монотонно із-за дроту … прокинувсь вартовий … Які простори – Буревій! […]...
26. Микола Хвильовий – Що нам морок! Там, де вітер Лепетень По підметах спорохнялих, Коливались Златовіти – Йшов новітній день! Гей! Сідаймо всі на релі – Гайдабурити гайда!.. Морок, смуток? Я веселий – Молотка дзвінкий удар! Тіні – Зникли. Вечір синій І – кривавий… Що мені? Я до цього також звиклий, Як до мене тьмяні сни. Уквітчали Небо зорі… Зорі списики у […]...
27. Микола Хвильовий – Тріолети І Маковіє чайма?* на воді – То на сході проміння гуде, Щоб покласти в колиску людей – Маковіє чайма на воді. Всесвіт хворий, хвилюйся, радій – Се спаситель до тебе гряде… Маковіє чайма на воді, То на сході проміння гуде. II Мандарини із Мальти везуть І у фуру впряглася зоря… Зникни геть, на майдані бур’ян […]...
28. Микола Хвильовий – Скляр Під пахвою у мене скло Тихесенько дзвенить у скриньці, Дивлюсь – на обрію веслом Зоря гребе у східній криці. Дружок мій любий – діамант – З кишені блузи щулить око, Ох, як він весело в туман Застромить погляд свій глибокий. Іду по вулиці, а скляр Яскравко – ранок кучерявий – На мій дзвінкий крокує шлях […]...
29. Микола Хвильовий – В дощовитий день Дощовитий день пітьмою накривався І плазував туди-туди, в кубло, І в спину встромлено нахабному ворязі Раптове сонячне жало. Сорочка зараз не співає, І лише згадую, як міх Поліз в горно, куди – не знаю. А відтіля – тріскучий сміх… Нічого! Наче й не примітив. І дощ, і день – як не було… А проте з […]...
30. Микола Хвильовий – “Я із жовтоблакиття перший… “ Я із жовтоблакиття перший На фабричний димар зліз. Журавлиних пісень моїх верші По цехах розставляю – скрізь. Годувала мачуха-недоля, Збайстрював мене батько-кукіль… І до тебе, матусенько рідна, Моя крице, прийшов звідтіль… Низесеньке тобі вітання І уст моїх вишневий смак… Нових хвилин підняв медяник, І з ним – вперед. По великих шляхах, по майданах, На бруку […]...
31. Микола Хвильовий – Трамвайний лист І Поспішала кудись на мітинг, Вже смеркало і люкси цвіли, І здавалось: в далекім столітті Недалеко трамвай плив. Погасала прозора осінь, І бадьоро дзвенів крок. Я чомусь одкидала коси Й почувала: бунтує кров. Повернула до трамвая круто, Раптом стала: що таке? На ганку стоїть не кондуктор, А мій милий зняв кашкет. Так і кинулась я […]...
32. Микола Хвильовий – “Стовп… Стовпи… “ Стовп… Стовпи… Кабель переплітається над землею. Переплітається. Шлях, Брук, Гук. Ідемо і шукаємо щастя Голубиного, Навіть місяць блідолиций Зернить… Стрункіш прискореним кроком – Оком! М’язи накрийте, Легені в міх! Тріщить під силою громовиці Старий дуб… Стовп! І кривавими солдатськими багнетами Розпанахало нетрі....
33. Микола Хвильовий – Весняне оповідання Гість-веснянка! Гість-веснянка! І полетіло по покрівлі злото. Ранком Цвіте глодом. Ранком Беру я квач, цебрайко І по дахах залізних В блакитній пісні Розстеляю і розстеляю фарби китайку. Гість-веснянка! Гість-веснянка! Моя паланка Червоніє… До мене, малеч, молодь… всі! Коханко-сонце, потруси Свої сріблясті, ясні вії. Малюю. По даху мій квач пливе, пливе… Чую… Неначе поруч хтось зі […]...
34. Микола Хвильовий – Швець працює Цок! Цок! по цвяшках На підошві стежки дві – Це я вам – Чобітки. Не дивіться, що я плюну, Розітру, як скло блищить. А який, який я юний В цю веселу мить. Аж по лікоть голі руки: Праця в хаті, а важка… Цитьте, йдуть до мене з бруку… Цок-цок! по цвяшках! . . . . […]...
35. Микола Хвильовий – Павлові Тичині Кохаємо залізо й мідь, Бетони і чугуни – Від них родилися громи, Але і співні струни. Нарешті ранок забуяв, Країна зорі має, Списами, шаблями в боях Ми з неба їх здіймаєм. В пилу вовтузимось щодня – Квітки нехай в долині. На революції конях Сконаєм у борінні. Наш кінь реве, копитом б’є, Подібний завше бісу, І […]...
36. Микола Хвильовий – Народна пісня Ой зацвіла папороть, Зацвіла На Купала в темряву Між дерев. А у лісі реготом Лісовик Прокидає шелести І жахи. Ой як хочеться, хочеться Взяти скарб – Ті червінці-блискавки Під дубком. В позолоту кралею Уквітчать Це життя сучаснеє, Що скиглить. Ой зацвіла папороть, Зацвіла. Та не в казці жити нам, А в борні!....
37. Микола Хвильовий – Пам’яті Гната Михайличенка Із класою громів Твоє життя – “роман блакитний”. Товаришу! сьогодні ми всесвітні, Безсмертні, як життя, І вічні, як простори… Не згорнемо свій стяг І ще раз вдаримо об землю “вчора”. Шопена в спогад лиш на мить,- Не домовина кличе – домна. Товаришу, сьогодні ми В літаврнім “дома”. Загинув ти, а там… а там… Та не […]...
38. Микола Хвильовий – досвітні симфонії І Аз єсмь робітник… Моя буденна блуза – Що погляди сині коханки … вмить помутніли від шторму … в поглядах синіх коханки Стогнуть пороги … в поглядах синіх коханки В муках рожеві дороги. Стрілець – той знає смак, Коли запахне перший вистріл. А ти, весна, Ти затрояндила в повітрі млистім? А то здивовано тополі Зашелестять […]...
39. Микола Хвильовий – “Моя золота береза… “ Моя золота береза Зажурно дивиться в вогку імлу. О, де ви, де ви, зелені плеса Моїх розпорошених дум? Вчора доходив до тропіка І в палкучих просторах запалював душу, А сьогодні я, кучерявий хлопчик, До льодового океану рушив. Собакою буду верещати, Ніби гицель мене в неминучі обценьки. Я пручатимусь – не хочу за грати, Не хочу! […]...
40. Микола Хвильовий – “За зеленим гаєм… “ За зеленим гаєм Покотився стріл, Хмари-зграї Дим. Тумани у лузі, По ланах. Ну-бо, ще раз вдарте – – Бах-ба-бах! Розстріляли поле, Розкидали цвіт… А бандура в зорях У руці. І криваве море, Бездоганний сміх Налива повітря Фарбами весни. Ще раз покотився Від гармати стріл… І тікає морок Стовбурами… дим… ....