Микола Хвильовий – “На кучугурах минулого… “

На кучугурах минулого
Повстав спогад – сонячний промінь,
Задзвенів крик у повітрі фістулою,
І похмурились золоті брови.

То не крики я чую, а зойк…
Ах, лани, зблідлі до смерті!
Серце плигає раненою козою,-
Осінь.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір роздум на тему моральні якості людини.
Ви зараз читаєте: Микола Хвильовий – “На кучугурах минулого… “
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.