Микола Хвильовий – “… То диму молоко душа на жито точить… “

Related posts:

1. Микола Хвильовий – Тріолети І Маковіє чайма?* на воді – То на сході проміння гуде, Щоб покласти в колиску людей – Маковіє чайма на воді. Всесвіт хворий, хвилюйся, радій – Се спаситель до тебе гряде… Маковіє чайма на воді, То на сході проміння гуде. II Мандарини із Мальти везуть І у фуру впряглася зоря… Зникни геть, на майдані бур’ян […]...
2. Микола Хвильовий – “Битими шляхами, побитими… “ Битими шляхами, побитими … буряк рясно поле вкрив… Рипіли вози, гарби – Йшли: час вів. Співали пісні голосно, А на розі висвистував димар. Далечінь вабила, вигравала (кольорами: фортеці), А позаду обізветься Пітьма. Та невже то, братці, нема далі шляху? Та невже то завше золотеє поле? Ой ти моя чорнобрива воле! Тільки далі шукати тебе… Тільки […]...
3. Микола Хвильовий – “Безмежно журнії оселі… “ Безмежно журнії оселі, Ваш пильний погляд на красу У пісні навіть і веселій Ранений сховує лосунь. Яка то скорбна далечінь, Коли у присмерки під тином Натхненні діви й парубки Село колишуть, ніби в казці, Своїм ой-оканням лунким! Жевріють спогади… про що? Ох, повідь барв, не потопи Жагучий потяг в безнадійя – Степи! Степи! Від вас, […]...
4. Микола Хвильовий – Трамвайний лист І Поспішала кудись на мітинг, Вже смеркало і люкси цвіли, І здавалось: в далекім столітті Недалеко трамвай плив. Погасала прозора осінь, І бадьоро дзвенів крок. Я чомусь одкидала коси Й почувала: бунтує кров. Повернула до трамвая круто, Раптом стала: що таке? На ганку стоїть не кондуктор, А мій милий зняв кашкет. Так і кинулась я […]...
5. Микола Хвильовий – Ex oriente lux* Присвята Правобережжю Громи… а може, й не громи? … вози у північ брукували І з’їхали на грунт м’який… Навіяв вітер тишу. … тишу. І гаснуть блискавиці. Заколоратурила кольорами веселка, Закрапала – Рудий, Фіолетовий, Синій. І от земля відчула Теплінь крокуючого ранку, Як річці воду в дощ… Зі сходу … кучугури кучугурили там. Зі сходу Струмкує […]...
6. Микола Хвильовий – “Коли куделить павутиння… “ Коли куделить павутиння В зеленій ятці і на корчах, Паланка димарів убранням синім Кладе на простір весь похмурую печать. Корінно тхне у травні над бузами, Садок нап’явсь білизною квіток, А батько мій із козубу звисали, Землі шпурляючи залізнеє мито. О тату, тату, хто більш тебе кохає? Який дарунок я з блукання принесу: Ти кожний день […]...
7. Микола Хвильовий – “О рудні, ваше свято… “ О рудні, ваше свято, Вітайте жебрака. Приніс вам слово-злато Яскравого Франка. Цегельні, цукроварні, Хапайте неба смак – Ковші несу з броварні І блискавку-маяк. Родився я у клуні, В степах мантачив сміх, Виховувався в буйних Просторах золотих. Але колись заводи Покликали міцніш, І я в лани, городи Встромив забуття ніж. Поручкався з телицею, Коню, волам вклонивсь […]...
8. Микола Хвильовий – Весняне оповідання Гість-веснянка! Гість-веснянка! І полетіло по покрівлі злото. Ранком Цвіте глодом. Ранком Беру я квач, цебрайко І по дахах залізних В блакитній пісні Розстеляю і розстеляю фарби китайку. Гість-веснянка! Гість-веснянка! Моя паланка Червоніє… До мене, малеч, молодь… всі! Коханко-сонце, потруси Свої сріблясті, ясні вії. Малюю. По даху мій квач пливе, пливе… Чую… Неначе поруч хтось зі […]...
9. Микола Хвильовий – “Співає тиша десь… “ Співає тиша десь, Квітніє у просторах, У мертвій шахті я – Затоплена вона, А потім дзвін-удар, І от гудуть мотори – То по Вкраїні йде Електрики весна. А потім знову кокс, І рейки, й вагонетки, Вузькоколійки дух (як у Карпатах сніг). А на світанку хрест, Розіп’ятий на нетрі, І за горбами смерть, Й осіннії пісні. […]...
10. Микола Хвильовий – За обрієм зима Посьолок на горі, а там – завод сизий. На серці пелюстки так тепло-тепло: мак. Вже одцвірінькав птах свої жагучі меси – За обрієм зима. За обрієм зима, а лебедині крила… Не видко на шляхах – жевріє листопад, Але і промінь-цвіт не намантачить рала – Захворів у степах. Добраніч! У вирій ми, гуси, простяглися. За вами […]...
11. Микола Хвильовий – “Та невже ніколи не забуду… “ Та невже ніколи не забуду Ці шляхи, цю тирсу, широчінь, Не заб’ю в собі зміюку люту, Що хитренько про степи сичить? Як орган в костьолі, на молитві, Ці уперті спогади з села Знову кажуть: “Ти послухай, рід твій Нас до тебе, зраднику, послав”. Що ти робиш? де ти забарився? Чи забув, як явори шумлять На […]...
12. Павло Мовчан – “Над лугом птах диму маха… “ Над лугом птах диму Маха, перебарвлює трави, Ширяє над ними, холоне над нами. Посизілі коні, як сльози, стоять в оболоні, Плавкими медами З’єдалися наші долоні… Чого нам ще треба для певності в щасті? – Летять поза небом напасті крапчасті, І олово в кулі само по собі завершилось – Ми ж міцно тримаєм в губах горошини… […]...
13. Микола Хвильовий – “У полі голосить мати… “ У полі голосить мати, Така худенька мати в зморшках, А на душі у неї волохато, І одцвітають синьоокі волошки. Дивиться на шляхи жахні – Завели її сина Олелька… Ой ви заводи й шахти, Буду я з вами без веселки. Які ж то, які ж то тайни Крають матірне серце, І коли ж її син розтане, […]...
14. Микола Хвильовий – Ми Ми проходили повз шахти… Ми – любовниця і я. Сонце грало на сопілку, Грало липко на сопілку – Ліденцеву. Я за руку її взяв, Й наші очі упірнули В легіт. Ах, як легіт засміявсь І бузково, і тендітно, Коли дзвінко біля серця На пляшках хтось вибивав. І звернули ми на стежку … чи то в […]...
15. Микола Хвильовий – Клавіатурте Клавіатурте розум, почуття і волю – Клавіатурте! Шукайте метрополію свідомого життя. Собака почуває проміння сонця, А ти – о чоловіче – ти знаєш блиск Байдужих зорь? Кінцеві межі кучугурять І вишкіряються з пітьми, А там нікчемність: атом – нуль Куди це вітер так війнув З пітьми? Пустіть по тирсі Арімана Свій гострий нюх! Пізнайте все […]...
16. Микола Руденко – Розум і душа Пригадую давніх років чудеса І в серці дитячому спалах: Я плакав тому, що на мене краса Сніжинкою з неба упала. Лежала вона на долоні – Та вмить Їй щось повеліло вмирати. Здавалося, небо ось-ось загримить Суворим засудженням страти. Тим часом на чорному тлі рукава Така ж нерозгадане гарна – Як розум, як диво! – З’явилась […]...
17. Микола Хвильовий – На верхів’я Греби, весляре, на верхів’я! Король-весляре, на верхів’я! В люстерці гроз, В люстерці снів, В люстерці гроз безмежних. Король-весляре, гей, блисни В люстерці гроз безмежних. Ой, покотись надхмарним покотом, Що буйний грім. Загогочи скаженим рокотом, Що буйний грім. Та закувала чуйна хмара Й заплакали дощі, Пішли отари – попливли, А потім сипалась вода. Невже вгамує перший […]...
18. Микола Вінграновський – Не чіпай наші сиві минулі тривоги! Не чіпай наші сиві минулі тривоги! Ми далеко тепер від інтриг і халеп! Мені сяють – твій ніс, твої плечі і ноги, І ворушиться вгрітий мозолистий степ. Пахне звечора небо осінніми птицями, І повітря стоїть, як зелена ропа. Пахне степ чумаками, волами, мазницями, І вони вже самі виростають в степах! Це не сниться мені!.. Татарва […]...
19. Микола Хвильовий – Смуток В зелених композиціях сьогодні ріс, А потім довго з корпусами, З міськими корпусами розмовляв. І руки бліді, наче місяць. … його, його далекий сніп! До мене геній простягав – то Леонтовича зелений, Зажурний, як осінній дощ. Журба, турбота, і сум, і смуток… Вклоняюсь вам! Люблю у полі, на могилі Стояти в вечорах І прислухатись, і […]...
20. Микола Вінграновський – Я дві пори в тобі люблю Я дві пори в тобі люблю. Одну, коли сама не знаєш, Чого ти ждеш, чого бажаєш – Уваги, ревнощів, жалю? В гірчичнім світлі днів осінніх, На літо старша, ти ідеш, Й тече твій погляд темно-синій, Як вітер в затінку небес. І час твій берег ще не миє, І твої губи ще уста… Дорога давня молодіє, […]...
21. Микола Руденко – душа берези Нас – океан. Але ж кому у спадок Дісталось істини святе зерно? Якщо життя лише сліпий випадок – Яким безглуздям робиться воно! Я не просив його собі в дарунок На цій землі, де навіть Слово – крам, А переможець той, для кого шлунок – Носій всіх істин і єдиний храм. Ні, не просив. Хто ж […]...
22. Микола Хвильовий – досвітні симфонії І Аз єсмь робітник… Моя буденна блуза – Що погляди сині коханки … вмить помутніли від шторму … в поглядах синіх коханки Стогнуть пороги … в поглядах синіх коханки В муках рожеві дороги. Стрілець – той знає смак, Коли запахне перший вистріл. А ти, весна, Ти затрояндила в повітрі млистім? А то здивовано тополі Зашелестять […]...
23. Вода десь точить білий камінь… – Сосюра Володимир Вода десь точить білий камінь, Кує зозуля у гаю. Де б я не був, а все ж думками Лечу в донеччину свою. Лечу, неначе та лелека, Дивлюся радісно кругом І шахту згадую далеку, Де працював я юнаком. Дінця солодкі, ясні води, Посьолка рідного огні І той садок біля заводу, Де ми гуляли в давні дні. […]...
24. Микола Хвильовий – “Я із жовтоблакиття перший… “ Я із жовтоблакиття перший На фабричний димар зліз. Журавлиних пісень моїх верші По цехах розставляю – скрізь. Годувала мачуха-недоля, Збайстрював мене батько-кукіль… І до тебе, матусенько рідна, Моя крице, прийшов звідтіль… Низесеньке тобі вітання І уст моїх вишневий смак… Нових хвилин підняв медяник, І з ним – вперед. По великих шляхах, по майданах, На бруку […]...
25. Микола Хвильовий – В електричний вік Красномовного мудреця Бояна В хуртовину Промайнула Тінь. І обіжно на подій екрані Фаркнув люкс. І читали: Степи Залізняка і Гонти, А на зорі – Гайдамацький рев. То ведмідь блакитноокий Біля твоїх дверей. Гляди ж, щоб думок анемона На релях не закурявила лист, Бо тендітне досягнення гроно Упаде на траурні ризи. І молився я: Отче наш […]...
26. Микола Хвильовий – Поема моєї сестри Весняні квартали. Ріг. Моя сестра повія… Вечоріє. – Беріть мене всі – Для вас Фльондра1 я. В ліхтарях червоних Відблиски крові – Це юнача кров – моя. Йдіть на моє лоно, Лоно у квітках, Зазоріє в персах, В голову туман … мріяв і гукав… Росте жага. В заулках метушаться кнури. Печуть, печуть жалами Стьожки підфарбованих […]...
27. Лілія Ніколаєнко – Моя душа з твоєю не римується Моя душа з твоєю не римується, До тебе не дублюються ключі. А жахи бродять по безлюдних вулицях, Утікши з кінозалів уночі. Мої думки холодним сонцем зморені. В дешевих барах не злічити їх… Твої кишені вщент набиті зорями. В паяців ти на них купуєш сміх. Твої слова не в такт дощам і сумнівам. Ти в чергах […]...
28. Микола Хвильовий – Путь Мороз у зорях блимав Безкольорово – … сон. Співали сани на путі Сріблясту пісню про сніги. Співали сани на путі. І сни далекі (сни весни)… І снилась осінь у осоках… Про сині роси на світанку Співали сани на путі… Мороз у зорях блимав. Ми їхали На північ Полем Сніговим....
29. Микола Хвильовий – Скляр Під пахвою у мене скло Тихесенько дзвенить у скриньці, Дивлюсь – на обрію веслом Зоря гребе у східній криці. Дружок мій любий – діамант – З кишені блузи щулить око, Ох, як він весело в туман Застромить погляд свій глибокий. Іду по вулиці, а скляр Яскравко – ранок кучерявий – На мій дзвінкий крокує шлях […]...
30. Микола Хвильовий – Зелена туга І Напередодні злив Сумніву голубого На кучері весни Я голову Кладу. Хто не погас на зоряну дорогу, А каравели дум В пустелю не веде? Ах, пам’ятаю я – повстання на Вкраїні, Заграви, дзвін пожеж – на барикади,- крик, Тривожні ночі, степ, Такий, як ночі, синій, І армії на Крим. Та все це промайнуло, І поклик […]...
31. Микола Хвильовий – Голод Обгризли дерева за повіткою коні, Гаряче дмуха вітер в степ, Кублиться по шляхах і по оселях стогін – Жах росте. А сонце нагартовані язики гостре, А сонце в рослину смертельні ножі, Гинуть у тузі тремтячі роси, Розпука біжить. Мандрують на бездоріжжі халабуди, За ними стежить журний рип, А на горизонті в фіолетах закутий Конає спечений […]...
32. Микола Хвильовий – Ах, як мертво Ах, як мертво навкруги, як мертво, Запеклися на залізі уста іржі, Пеленає революції мовчазні жертви Моїх думок розпатланий кужіль. Застигла тиша і скиглить Круків примарною печаллю… Невже не можна запалити Тебе, заводе, хоч одчаєм? В зубах шматок у вальківниці – Це рейка, і не родилась так, А рот давно розкритий пічці, Губою П’ятий не хитав. […]...
33. Микола Хвильовий – Тіні В серпанках вечори проходять біля вікон, За пічкою квилить сіренький смуток. … Сьогодні дико… … Тіні, падають тіні. Свист нагая Тьєра, Хлопці! Скоріш на коні! Коні! Коні! Коні! Жах. Зав’юшилось обличчя кров’ю … на ярмарці колись. Чого ж ти, ніч, не сплянтувала брови? Чого? Темно, в голубих проваллях мряка, Я казками снити захотів, А небо […]...
34. Микола Хвильовий – Що нам морок! Там, де вітер Лепетень По підметах спорохнялих, Коливались Златовіти – Йшов новітній день! Гей! Сідаймо всі на релі – Гайдабурити гайда!.. Морок, смуток? Я веселий – Молотка дзвінкий удар! Тіні – Зникли. Вечір синій І – кривавий… Що мені? Я до цього також звиклий, Як до мене тьмяні сни. Уквітчали Небо зорі… Зорі списики у […]...
35. Микола Хвильовий – Катеринка За вікном зелена?. Зелена? дивно! Падають, падають Крашенки з неба, З неба голубого В сонячний день Катеринка грає, Грає-виграває… А розпука вулична – де? А далеко потяги і гудки, А на думці качка в осоці, Я підстрелив качку в осоці, Каченята плакали в осоці. А медова молодість Одійшла За темнії обрії в тумани. … Почекай-но, […]...
36. Микола Хвильовий – Блакитний мед Блакитний мед до уст прилип, Душа – метелик колекційний, Приколена натхненням до небес. Антени… ах! цікаво… ах! Блукав і там над містом місяць І до піщаних берегів Тріпотно кораблі тяглися, А в щоглах кублився Уламок бурі. Але не бігали тоді за гармонійними Синтезами. Не музиканили повітря Аероплани. Лишень увечері шуліка Кружляв вгорі, А біля нього […]...
37. Микола Хвильовий – Іду я додому Вечір. Іду я додому, на захід, в посьолок. Плечі Болять. І хмари по небу накупчились в сволок, Останнії плями зорі миготять. Чогось повернувся, дивлюсь – над заводом Посіяно сотню зірок-ліхтарів… Ой що ж то, ой що то?. Зомлів. І радість буяла, а в шумний будинок Від мене пролинув весни первоцвіт, Бо й небо не встигло […]...
38. Микола Хвильовий – Молотки Витанцьовують, сміються Дзвінко, дзвінко молотки Про весілля революцій – Цоки-цоки-цокотки! Міх задихався, не встигне, Важко – міх! – зітхав… Грюкотіли десь машини, Я з товаришем кував. Іскри бризками повсюди І – нема, Кузня їх вгорі закруте, Проковтне пітьма. А у горні шаруділо Листя золоте: Дух міхів підняв на вила, Віником мете. Ну і день! Сорочка […]...
39. Микола Хвильовий – На цвинтарі Цвинтар. Шелюга. Хрести. Братерський спокій Тут. Цитьте! Прислухайтесь! По сходах угору все вище і вище, Неначе сама невидима доба, На темне підбанне високе горище Теленькати лізе дзвонар. … І раптом – Гармати, тріск кулеметів І вереск в блакить: – Нема неба, Нема! Єсть – Бороть-ба!....
40. Микола Хвильовий – Уривки І В темно-синю ніч Ми по драбині на спис. Наша струмоч’я річ З нами на зоряний віз. Вітер в оглоблі хмар, Місяця ріг – дуга, Грім один удар – О буревіє, шугай! Хутко небесний килим Блузою буде весь, Буйно-залізний грім Грюком оддасть честь. Хочемо ще капелюх – Онде Волосожар, 3 різнокольорих дуг Зробимо пояса шар. […]...