Микола Хвильовий – Весняне оповідання

Гість-веснянка! Гість-веснянка!
І полетіло по покрівлі злото.
Ранком
Цвіте глодом.
Ранком
Беру я квач, цебрайко
І по дахах залізних
В блакитній пісні
Розстеляю і розстеляю фарби китайку.
Гість-веснянка! Гість-веснянка!
Моя паланка
Червоніє…
До мене, малеч, молодь… всі!
Коханко-сонце, потруси
Свої сріблясті, ясні вії.
Малюю.
По даху мій квач пливе, пливе…
Чую…
Неначе поруч хтось зі мною,
І ніби другий
Квачує іншою рукою…
Незримі рухи…
Стій!.
… І розсміявся раптом дзвінко:
То пензель – промінь золотий –
В покрівлю заздро з чохом дзінькав.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Розповідь про марію чумарну коротко.
Ви зараз читаєте: Микола Хвильовий – Весняне оповідання
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.