Мініатюра

Мініатюра (лат. minium – червона фарба, кіновар) – невеликий за обсягом, цілком довершений художній твір, який узагальнює чи типізує картини. Прикладом прозової М. можуть служити “Окрушини” Ірини Вільде, для яких характерні афористичність висловлювання, відсутність несуттєвих подробиць, вибухова кінцівка. Жанр М. апробовують також прозаїки В. Чухліб, Марія Цуканова та ін. Більшого поширення дістали вірші-М. до них належать рубаї у поезії східних народів, японський хоку, польські фрашки, українські коломийки. Часто звертаються до цієї

лаконічної форми й українські поети:

Глухе падіння яблук – наче крок
Годин нічних, коли з німого глибу,
Як сім’я Всесвіту, струмки зірок
Спадають на земну родючу скибу

(В. Мисик).

У М. часто метафори настільки ущільнюються, з одночасним – випаданням проміжних структур, що рима стає практично неможлива. Перехід до неримованої літератури активізується в українській літературі у шістдесятників): М. Воробйов, В. Голобородько та ін.

Провалюється сонце
У церкві вечора туляться одне до одного сироти
Очі заплющені
Роти широко розкриті
А голосів нема

(В. Ілля).

Дуже поширені М. сатиричні і гумористичні.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Кавказ шевченко анализ твору.
Ви зараз читаєте: Мініатюра
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.