Мирослава Черній – А ти кохав?

А ти кохав? до стискувань долонь?
До крові на губах? до терміну “вогонь”?
До задухи, до безсвідомості, до стону,
Коли тобі кричали “Охолонь”?

А ти кохав? Так просто. Без причин?
Їй було байдуже, чи є авто і чин?
Ти кляв/молив про її гарні очі?
І через неї серце йшло на карантин?

А ти не спав? І рахував години?
До зустрічі із нею і полином
У роті було, якщо плакала вона?
Ти їй хоч раз кричав “Не йди” у спину?

А ти молив? Щоб небеса благословили?
Натомість чи отримував ти крила?
А ти літав? Не в сні, а наяву –
Бо посміхнулась, глянула, простила?

А ти… зберіг? Те трепетне, крикхе?
Переконався, що вона – це саме ТЕ,
Що має бути поруч, біля серця –
Найбільш правдиве і найбільш живе?

Бо я кохала й зараз маю
Цей мікс із щирості і див.
Бо головне, що я КО-ХА-Ю,
Коли ти, певне, просто так… ЛЮБИВ.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір на тему улюблений куточок мого села.
Ви зараз читаєте: Мирослава Черній – А ти кохав?
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.