Містер Коржик – небо чуло наші телефонні розмови

Related posts:

1. Містер Коржик – В брудній чашці з недопитою кавою В брудній чашці з недопитою кавою Я шукаю вчорашній день. П’яні спогади сунуть облавою, А по-факту – звичайна мігрень. Теплий привид вчорашнього щастя Знахабніло проникає крізь сон, І лишаючи сум на зап’ястях тихо шепоче – Show must go on Подаруйте мені “делоріан”, Я поїду назад, туди, Де не знав ні смутку, ні горя я, Там […]...
2. Як чисте небо люблю Як чисте небо люблю І стягів жовто-сині стрічки, Мов солов’я пісню, дзвенить у гаю, Люблю твої очі – прозорі річки. Мов при дорозі квітучу калину, Зелену траву, квіти в росі, Люблю тебе всю, як стиглу малину, Навіки тону в безмежній красі. Ти моє сонце. Ніжні проміння – Це губи вишневі цілують твої, Райдуги пишне кольорове […]...
3. Ліризм, теплий і яскравий гумор у зображенні життя і праці простих трудівників (за творами Остапа Вишні “Діди наші та баби наші”, “Весна-красна”) (1 варіант) Остап Вишня був міцно пов’язаний із старим українським селом, саме воно дало йому неоціненні враження, знання оригінальних людських типів, численних життєвих бувальщин, атмосфери буднів, усіх тих реалій, що природно ввійшли до його гумористичних творів. Письменник був глибоко обізнаний зі старим селом та його людьми, побутом, звичаями, культурою міжлюдського спілкування, самобутньою мовою. Старе село, з одвічною […]...
4. Ліризм, теплий і яскравий гумор у зображенні життя і праці простих трудівників (за творами Остапа Вишні “Діди наші та баби наші”, “Весна-красна”) (2 варіант) Розум він мав вольтерівської гостроти, викривач він був незрівнянний, та все ж визначальним, мені здається, в його вдачі було саме це: ніжність, душевність, поетичність. Олесь Гончар. Про Остапа Вишню Творчість Остапа Вишні надихалась великим почуттям до народу, окрилювалась любов’ю до природи. Ці дві любові були джерелом його життя, вони ж визначили і характерні риси його […]...
5. Василь Стус – Націлений у небо обеліск Націлений у небо обеліск, Вода, як вічність, літепло струмує, Старий ясмин – оцвіттям весь німує, А віддалі – німує чорний ліс, А навпіл зламаний іржавий кріс В граніт угрузлий – ніби розкошує. I тільки мати сина вже не чує, Вже біль її старечий спопеливсь. Вона сама. Вона сліпа – свічадом Осіннього промерзлого ставка. I висхла […]...
6. Микола Руденко – Небо, страждаючи, зорі народить Небо, страждаючи, зорі народить, Муками струсів наповниться Вічність. Мудре страждання облагородить Наших незрілих думок пересічність. Райдуга, мов терези всесвітні, На тарілках неземної роботи Білі сади розгойдавши у квітні, Виважить наші гріхи і скорботи. Краплі світанків заграють у листі, В хмарах відчиняться брами сині. Будемо світлі, будемо чисті – Ніби народжені тільки нині. Там, поза хмарами, […]...
7. Христина Сирова – Асфальтоване небо Асфальтоване небо, втомлене і потріскане. Стікає плазмою по венах фантомного спокою. Мені здається я кимось залишена, посеред вдаваної, Чужої вистави ремаркою. Була на сторінках сценарію. Діалоги затерті дешевою гумкою, та й так, що до дір. Дерева сталевим гіллям дряпають спину, Птахи геть німі, і вітру нема. І кисень дре горло. Ця вся бутафорія нудить. А […]...
8. Олеся Крисько – Відпускаю у небо свого журавля Відпускаю у небо свого журавля. Вкотре. Ти ж синицю зі жмень не пускаєш Знову. А мені та й до тебе навіть здаля Ближче. Ти ж на зустріч до мене не зробиш Й кроку. Відпускаю! Лети у свій вирій Дакеко. Не тривож мене більше, звільни Серце. Як забути тебе, мій милий? Не легко! В мою душу, […]...
9. Юрій Вітяк – Земля з-під ніг і небо із глави Земля з-під ніг і небо із глави, Уже не так важливо, хто правий, І скільки раз тобі горлали “Браво!” Заснуло сонце в золотій оправі. Закрило очі та щонічно спить, Схрестило руки і лягма у яму, Там десь за обрієм, а я й не глянув, Куди збирає простеньку-блакить. Вогонь горить, вогонь в мені горить, Ще скапує […]...
10. Наші бажання Миттю тебе побачив у реалії, Запалали вогники блакиті, Забулись принципи моралі, Думки відкрились скриті. І я як вперше закохалась В малинові тонкі вуста, В пориві моє серце рвалось І закричало твоя неспроста… Життєво лину я в твої обійми, Твоя краса закралась в душу, І серцем я уже не вільний, Спокій втратив свою тишу. І в […]...
11. Микола Вінграновський – Не чіпай наші сиві минулі тривоги! Не чіпай наші сиві минулі тривоги! Ми далеко тепер від інтриг і халеп! Мені сяють – твій ніс, твої плечі і ноги, І ворушиться вгрітий мозолистий степ. Пахне звечора небо осінніми птицями, І повітря стоїть, як зелена ропа. Пахне степ чумаками, волами, мазницями, І вони вже самі виростають в степах! Це не сниться мені!.. Татарва […]...
12. Тіна Карабанович – Лист про небо Нам лишається тільки небо, опісля… Після довгої муки, розлуки, втоми, щастя, любові. Нам лишається лише небо. Я заглядаю у вишину, як у твої очі, що досі люблю. Нам лишається тільки небо. Та дару до крил немає, невтомно хтось когось карає. Зупинись, отямся – у нас тільки небо, з тобою. Воно не зрадить, воно лиш манить-висотою. […]...
13. Микола Руденко – Небо А небо не змінилося – так само Сідає сонце і хмарки пливуть. І сто заграв зненацька за лісами Скривавлять дум моїх тернисту путь. Так, небо не змінилося. Єдине, Що здатне душу втішити в снігах. Із світанкових хмар у серце лине Болюча, нерозгадана снага. Підводиться гіркою таїною Невільницької долі дивний знак: Раніше синь оту, що наді […]...
14. Анастасія Кравець – думка лине понад небо Думка лине понад небо І немає вороття! У спокусах, біля тебе Я залишу півжиття! Розтинає милий погляд Сонця стомленого суть. Просторовий твій світогляд Мого мозку – каламуть! Мрії бавляться в екстазі. Ніч ковтає наші сни! Розпорошені у часі Шаленіють “двигуни”....
15. Химич Георгій – Чому небо зоряне (Збірка) Казки Чому небо зоряне Був час, коли небо осявали тільки сонце та місяць, а зірок ще не було. І жив тоді один чоловік. Мав діточок, як у решеті дірочок, отож мусив з ранку до ночі в полі працювати, аби їх прогодувати. Був він завше веселий і дуже працьовитий: усе в нього в руках, як то […]...
16. Людмила Васильєва – Небо Небо, наче розписна тарілка: Зорі, зорі – розсипом на ній, Ось – сузір’їв калинова гілка, Шлях Чумацький, що як світ старий. Десь там є планет холодні скелі, Довгі мандрівниць-комет хвости, У безмежній Космосу пустелі Безпорадність відчуваєш ти. Кажуть, як прислухатись, почуєш Музику Небесних Вищих Сфер, І почувши, все земне забудеш, Наче пам’ять хтось навмисно стер. […]...
17. Андрій Любка – Наші весни О наші юні матюкливі весни Де був шансон неначе колискова Ви знов до мене спомин той принесли Де ми щасливі і у дим готові Де ми малі у вчителі васали Де звабно бубнявіють форми в каті Тремтливими руками ми писали Брудні слова на палітурках хрестоматій Ми не хотіли до америк францій Де в самокрутках конопляне […]...
18. Твір на тему: Слава стрільців (наші духовні провідники) Здавалося, що вся Європа з нетерпінням очікувала початку XX століття, бо його початок віщував багатьом народам волю. У цей час розпадалися імперії, виникали нові держави в нестримному прагненні до правди, незалежності, справедливості й свободи. На той час українцям здавалося, що панська влада, чужинська неволя мають зникнути. Перша світова війна (1914-1918), насамперед, була крахом двох великодержавницьких […]...
19. Іван Франко – “Не люди наші вороги… “ Не люди наші вороги, Хоч люди гонять нас, і судять, І запирають до тюрми, І висмівають нас, і гудять. Бо люди що? Каміння те, Котре, розбурхана весною, Валами котить і несе Ріка розлитая з собою. Не в людях зло, а в путах тих, Котрі незримими вузлами Скрутили сильних і слабих З їх мукою і їх […]...
20. Леся Українка – “Всі наші сльози тугою палкою… “ Всі наші сльози тугою палкою Спадуть на серце, – серце запалає… Нехай палає, не дав спокою, Поки душа терпіти силу має. Коли ж не стане сили, коли туга Вразить украй те серденько замліле, Тоді душа повстане недолуга, Її розбудить серденько зболіле, Як же повстане – їй не буде впину, Заснути знов, як перш, вона не […]...
21. Злата Біневич – Затули небо собою, обійми землю Затули небо собою, обійми землю. Вчися не помирати. Готуйся до бою. Твоїм ворогам має бути боляче, але спочатку – темно! Нехай твоя мужність стане для них бідою! Бо надто багато терпцю перемололи жорна історії, Надто багато бісові діти наклепали зброї. Якщо не тобі, то кому їх силу спростовувати? І як смерті до них промовляти, якщо […]...
22. Мозолевський Борис – Криворізьке небо Чи знав тоді, лаштуючись в дорогу, Як гірко віддзеркаляться в мені Черлені ліхтарі Кривого Рога, Твоя печальна постать при вікні? А криворізьке небо вирувало, Млоїлося і шерхло у димах. Які світи мені ти дарувала У тих ночах, яких уже нема! Там був ставок і човен на приколі. Крізь дим злітали птиці вдалині. І ти мене […]...
23. Ірина Саковець – Пасеться кінь Пасеться кінь. По вранішній траві Немає рос – ось паморозі перли. Мовчать ліси, їх голоси завмерли. Німує птах, і тихо ходить звір. Ні вир, ні хвиля – дзеркало ріка. Повірив сон у вічність – не минає. Змарнілий світ і кволий, мов у наймах, Летить останнім листом, як Ікар… І тиша, тиша, тиша, хоч кричи! Рука, […]...
24. Наші автобіографи Наші автобіографи Спогади живуть у нас. Спогади поховані в нас. Спогади сховані в нас. Спогади є нашим минулим, тим, що залишилось від минулих подій, почуттів, думок. Гуляючи алеями свого духу, слухаючи музику своєї душі, ми стоїмо в їх тіні. Людина без спогадів – людина без минулого. Деякі змушують нас червоніти й понині, щось згадуємо ми […]...
25. Павло Мовчан – Небо Кибальчича (поема) 1. По дорозі до Петропавловської фортеці Цей янгол двокрилий На палі фортеці Кружляє за вітром, Ніяк не зірветься, А шпиль, що завершував царське стремління, Поглиблює янгольську муку й боління. О місто, в намисті містків і бруківки, Золочене скрізь по хрестах та верхівках, А сподом – чорнюще, як мисль скритовбивці, Глуха шкаралуща з іменням столиці! Де […]...
26. “Війна руйнує наші душі” (Е. Хемінгуей) Перша світова війна стала першою світовою трагедією XX століття, вона не тільки забрала життя мільйонів людей, а десятки мільйонів залишила каліками. Трагедія її полягала і в тому, що вона зруйнувала душі цілого покоління. Прогресивні письменники першими відчули, які моральні наслідки має війна. У творчості Еріха Марії Ремарка, Ернеста Хемінгуея зображуються герої, які пройшли війну і […]...
27. Володька Лобода в наші дні Є багато прикладів у літературі, коли образи художніх творів чітко розмежовуються на позитивні і негативні. Читаєш і думаєш: “От би так і в житті!” Тоді можна було б уникнути поганих людей, прогнозувати негативні обставини й обходити їх стороною. Але, на жаль, у житті усе значно складніше. Не відразу побачиш, хто є хто. Тому так часто […]...
28. Олесь Гончар – Небо Так тяжко, так гірко іноді буває, Що рад би, здається, померти В цю мить. А глянеш у небо високе, безкрає – І знову захочеться в світі пожить. І знову ожие у серці розбитім Огонь, що, здавалось, давно вже Погас. Якісь там є тайни у вічній блакиті, Якісь там є сили, втішаючі нас! 1944, Ближешти (Румунія)...
29. Оксана Лятуринська – На труну Ольжичеві Був стрункий, неначе ясень, Гарний, мов царенко. Де наш красень, де наш красень? – Вмер, вмер молоденький! Ой не вмер він, ой не вмер він Смертію своєю, Не зеленим вкритий дерном Дбайливо ріднею! І китайка жалобова Очі не прикрила. Може, галич десь у рові Сині очі пила. Очі пила, тіло рвала Пазуром хижацьким На поталу, […]...
30. Небо – Петренко Михайло Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю, Чому мені, боже, ти криллів не дав? Я б землю покинув і в небо злітав! Далеко за хмари, подальше од світу, Шукать собі долі, на горе привіту, І ласки у зірок, у сонця просить, У світі їх яснім все горе […]...
31. Дивлюсь я на небо (народна пісня) Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю, Чому мені, Боже, ти крилець не дав? Я б землю покинув і в небо злітав. Далеко за хмари, подальше од світу, Шукать собі долі, на горе привіту, І ласки у зірок, у сонця просить, У світлі їх яснім все горе […]...
32. Юля Миргородська – А небо просто розриває А небо просто розриває, Як після довгої мовчанки! Дощем емоцій заливає Даровані колись Фіалки. Вмикай приймач Наскільки буде сили! Сьогодні все одно Не перекличеш грім. Кого б дощі до нас не запросили, Ми будем раді їм! Глінтвейн? Чи просто так… вино? Так хочеться про все наговоритись! Ще маємо старе, І вкотре переглянуте кіно Не до […]...
33. Любомир Винник – Привіт! Ти як там? Привіт! Ти як там? Пам’ятаєш й досі Як ми зустрілись… вальс у центрі міста? А нашу надто ранню пізню осінь? Я також не забув про тебе, звісно. Ти з тої миті зовсім не змінилась. Та ні, ще красивішою ти стала. У мене інша? ні, не появилась. Мені було тебе безмежно мало… Питаєш як я? Начебто […]...
34. Значення п’єси “Мина Мазайло” М. Куліша в наші дні (1892-1942) Народився у с. Чаплинка на Херсонщині. Навчався а Олешківському міському училищі, приватній гімназії, на історико-філологічному факультеті Одеського університету (не закінчив), в Одеській школі прапорщиків. Підчас Першої світової війни перебував на фронті. З 1918 р. – голова міськвиконкому Олешок, голова місцевої ради. З 1922 по 1925 р. працював інспектором наросвіти, 1925 р. переведений до Харкова. […]...
35. Микола Руденко – Українське небо Над Україною небо, коване в кузні громів, Бурями переоране, мов штормовий океан. Вдень і вночі снуються пасма їдких димів, І на козацькі плавні падає чорний туман. Не застогну від того, що перерита земля – Всюди вона сьогодні здиблена дном догори. Тут іще є вербиця та на лужку теля, І до старого тину хиляться явори. Може, […]...
36. Володька Лобода в наші дні (герой з роману О. Гончара “Собор”) 1968 року Олесь Гончар створив чудовий роман “Собор”. Одним із персонажів роману був молодий чоловік Володька Лобода. Цей персонаж автор ввів, мабуть, для того, щоб показати, настільки різні бувають люди. Для одних мораль і повага до минулого – це все, для інших – ніщо. Саме до людей, які не шанують минулого, і належить керівник відділу […]...
37. Микола Вінграновський – Вже небо не біжить Вже небо не біжить тим синьо-білим бігом В своєму зорехмарному ряду. Завіяло, заговорило снігом У полі. попіл салом і в салу. Погасло небо, і землі не чути. Сплять босі села в хаті на печі. І сняться їм борщі, та калачі, Та день будущний, миром не забутий. Лиш царство заяче гасає і живе, Бринить деінде безголовий […]...
38. Тільки хвилі, і небо блакитне… – Стельмах Михайло Тільки хвилі, і небо блакитне, І водою діброва бреде, Перед мною дороги привітні, Перед мною життя молоде. Я пливу у роздолля чудові, А навколо хлюпоче весна, Вигинаються хвилі, мов брови, І на гребні шипить сивина. Все таке чарівне, таємниче, Повне соку, життя і снаги, І у мандри весна мене кличе, Опустивши в глибінь береш....
39. Ірина Саковець – Заграло небо арію дощу Заграло небо арію дощу На смугах вечорового вокзалу. Шалений вітер обійняв зухвало, І чується мені: “Не відпущу”. А ні, то хтось прощається… На мить? На день? На рік? А чи назавжди, може? І небо вже вдяглося у погоже, А на обличчях їхніх все дощить. Вокзал плете контрасти з почуттів: Чекання, зустрічі, палкі обійми, Неначе хаотичні […]...
40. Катя Гуйван – Скажи, де засинає Сьоме Небо? Скажи, де засинає Сьоме Небо? В чиїх долонях спить, як немовля? В чиїх очах втопає серед дня? А потім… з ким не спить посеред ночі, Повторюючи імена пророчі, Як мантри рокові до забуття? І кого з зорей горне знов до себе? Скажи мені, що треба мому Небу? Скажи мені, яке у нім життя? Чи є […]...