Михайло Кишкань – Найсвітлішому почуттю



Слухай, приходь до мене опівдні.
Я буду там, де ми вперше разом
Рилися словом в своєму спідньому,
Ставили в фас образи.

Знаю, не кликав. Пробач, що кличу
Криком забутого на зупинці
Крайнім трамваєм. Удар в обличчя,
Хочеш, заїдь по пиці.

Стрибай до мене у павутиння,
Сноване тим, хто не вмів кохати.
Тільки щоб ти, а не твої тіні,
Їх було забагато.

Я на слова, як ніколи, бідний.
Ще вісім слів і, повір, змовкаю:
Знаєш, приходь до мене опівдні –
Тіні в цей час зникають.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Народна поетика живлюще джерело інтимної лірики франка.
Ви зараз читаєте: Михайло Кишкань – Найсвітлішому почуттю