Монгольська народна казка – Неслухняне козеня

Повчальна казка монгольського народу, що розповідає про вередливе козеня і про те, як мудрішають з досвідом. Переказ Тамари Коломієць.

Було це навесні. Паслися разом козел із малим козеням. Скрізь ходили вони удвох, і старий вибирав для маленького видолинки з м’якою ранньою травою – баранячим вушком. Квіти її, мов цяточки снігу, біліли в рудому ще степу.
Коли всю травичку поблизу вони вискубли, мовив тоді козел козеняткові:
– Почекай мене тут, піду я доброго пасовиська пошукаю. Ось тобі дзвіночок. Якщо трапиться з тобою лихо,

тоді ти ним і подзвони.
Почепив козел на шию козеняткові мідний цяцькований дзвіночок та й рушив, попрощавшись.
Недалеко відійшов, як почув калатання дзвіночка. Налякався козел, що маленьке вовки схопили, і гайда визволяти.
Прибіг, дивиться, а ніяких вовків немає.
Що трапилося? – питає, задиханий. – Чого це ти кличеш?
Та муха ось мені на ногу сіла, вередує козенятко.- Прожени її!
Насварився на нього старий і пішов.
– даремно не дзвони! – звелів на прощання. Не встиг відійти, як знов калатання почулося.
Довелося повертатися. Прибіг, а мале стоїть, око заплющивши.
– Що з тобою?
– питає козел.
– Око запорошило!..- кривиться козенятко.- Вийми порошину!
Вийняв старий порошину та й каже:
– Піду я, а ти ж дивися, не дзвони знічев’я!.. Тільки-но зайшов за найближчий пагорб, як дзвіночок знов калатає. Спочатку думав не повертатися. А далі таки не витримав – і назад. Прибігає, а козенятко спокійнісінько торішню травицю смиче.
– Що таке? – питає козел.- Невже знов абичого дзвониш?
– Та ось до боку суха травина вчепилася,- показує козенятко.- Обтруси її!
– Само обтруси! – розсердився козел.- І не мороч мені голови дурницями!
Та й пішов.
Довгенько він мандрував поза горою, шукав пасовиська. Натомився, ходячи, і відпочити приліг. Тільки-но заплющив очі, аж чує – дзвенить!.. Подумав козел, що знову те калатання абичого, та й задрімав собі.
А дзвіночок тим часом усе тривожніше калатає, і собаки завалували.
Тут уже козел сполохався. Підхопився та бігом.
Прибіг, дивиться – собаки вовка відганяють, а козенятко стоїть і тремтить. Ще трохи – і з’їв би його звір.
– Подякуй собакам, що близько були!.. А то поласував би тобою сіроманець.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір на тему родовід.
Ви зараз читаєте: Монгольська народна казка – Неслухняне козеня
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.