Головна ⇒ 📌Твори з української літератури ⇒ Мотиви лірики Дмитpа Павличка (контрольна робота)
Мотиви лірики Дмитpа Павличка (контрольна робота)
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З ПРЕДМЕТА “УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА”
Мотиви лірики Дмитpа Павличка
Павличкова ліра тяжіє до складних загальнолюдських проблем у їх найгостріших суперечностях, контрастах. Добро і зло, любов і ненависть, пелюстки і леза, світло й пітьма – Павличко розмірковує над цими вічними тезами як філософ, а осмислює й розповідає про них – у вишуканих і точних образах. Так, у сонеті “Погляд у криницю” поет надає світлу всеохоплюючого, вселенського значення:
Я розумію світло.
Це – душа,
Любові й космосу
Жертва.
Блиск розуму.
Благословення миру.
Палання рук.
Веселощі трави.
Тобто – все суще на Землі, в Космосі, в людській душі, і його сприймає поет як споконвічну даність – і вже тим – життєдайну силу. Темнота ж чужа йому. Це, можливо, самотності печаль, дух калини, заздрощі, злоба… Вони – чужі поетові. Та вони мусять існувати – як антитеза, як контраст, бо ж “Без темряви свою снагу Не може сяйво людям об’явити”. І так вони йдуть у парі – світло й пітьма, радість і горе, червоне й чорне. І тільки тьма смерті, так можна розуміти душу поета, дозволяє побачити й оцінити
Міцною внутрішньою ниттю поєднання конкретики із глобальними, світовими мотивами пов’язані сонети “Коли умер кривавий Торквемада… “, “Погляд у криницю”, “Крила”, “Нетерпеливість”, “Міст” та ще цілий ряд інших творів високого філософського та громадянського звучання. У них здебільшого через більш або менш прозорі алегоричні шати ясно проступають реалії часів тоталітаризму, який, звісно ж, не зник після смерті Сталіна, а виявляв себе в різних іпостасях – то недовгої відлиги, то стагнації, то жорстоких репресій, то облудної перебудови.
Потрясаюче сильно звучить сонет “Голгофа”, в якому з глибини віків проступають трагічні долі й богів, і людських геніїв, гнаних, зневажених, ображених недовірою, зрештою, розіп’ятих – пригадаймо долю Овідія, Джордано Бруно, Галілея, Яна Гуса, Шевченка, Василя Стуса… Мученицька смерть – це, звичайно, страшно. Гинути відторгнутим від душі й серця народного, не зрозумілим і чужим йому – для кого віддав усе життя… Страшно, коли народ байдуже дивиться на страту, а то ще й галуззя підкидає. Страшно не за себе – страшно за такий народ.
Та ще страшніше, пише Павличко,
як знімають ката
з охрестя справедливої ганьби,
Навколішки стають навкруг мерця
І ждуть в мольбах, що він от-от воскресне.
Тут уже на перший план виходить ганьба народу, приспішників чи нікчем, які боялись навіть тіні мертвого ката, пригадаймо: “Здох тиран, але стоїть тюрма”. Та ще більша ганьба, коли іменем мертвого ката чинилися нелюдські злочини – а його колишні підручні намагалися реанімувати якщо вже не його, то хоч його справи, в пітьмі олжі видать чорне за біле. Вражаюче звучать рядки вибухової узагальнюючої сили:
Одна Голгофа споконвік була:
Розбійник і творець висіли поруч,
І в темряві не розрізняли їх.
Та ми повинні бачити при світлі,
Де вбитий бог, а де всесвітній хам,
Що перед смертю розпинав народи.
Під віршем підкреслено стоїть дата: 1969 рік. Йдеться про трагедію чеського і словацького народів 1968 року. Цікаво, що й тут продовжується філософське осмислення образів світла й пітьми, розпочате в “Погляді з криниці”.
Як і кожен поет, Д. Павличко, звичайно ж, звертався до інтимної лірики, де талант його розкрився на повну потужність. Чудові вірші про кохання, що ввійшли до збірки “Таємниця твого обличчя” (1974, 1979), з повним правом можна зіставити зі славнозвісним “Зів’ялим листям” І. Франка.
Ліричний герой Павличкової збірки – то наш сучасник, духовно багата людина, що вміє бачити й тонко відчувати красу. Його кохання чисте й щире, а разом з тим – суто земне, поєднане із здоровою пристрастю. В інтимних поезіях Павличка криється глибинний прихований зміст. “Ти – як дощ, а я – мов явір. Хочу листям тебе зловить”. Та повне глибинне осягнення кохання – подвійне, духовне й тілесне, як це проглядається в цікавому образі: “Ти повинна приходити двічі: Спершу – з неба, а потім – з землі”.
Кохання – почуття многогранне, і Павличко, не повторюючись, відображає в стислих, але ємких віршах якусь одну виразну грань: “Не бійся сивини моєї”… , “Ми вийдем з тобою на листя опале”, “Зеленим вогнем береза”, “Горить суницями поляна”, “Дівочих непорочних ліній”, “Ніч була ясна, я стежками біг” та інші маленькі (за розміром) шедеври творять могутню симфонію найблагороднішого людського почуття, такого знайомого всім – і такого неповторного, належного тільки йому, поету. Своєрідна, закроєна за давніми язичеськими зразками прекрасна поезія “Я стужився, мила, за тобою”, де закоханий юнак перетворюється в явора, стала улюбленою піснею молоді – та й не тільки молоді.
Взагалі чимало поезій Павличка покладено на музику, а славнозвісна пісня “Два кольори” за популярністю конкурує з Малишковим “Рушником”.
Відомий Д. Павличко і як поет-епік. Його поеми “Земля”, “Іван Загайчук”, “Вогнище”, “Поєдинок” – то широкі картини життя земляків поета, то суто реалістичні, де в основі лежить чисто подійовий сюжет, то перейняті духом, романтизму, які групуються на внутрішньому психологічному сюжеті, багаті на образи-символи (“Вогнище”).
Не обминув поет своєю увагою й найменших читачів, яким подарував чудові книжечки – казку “Золоторогий Олень”, “Дядько Дощ”, “Де найкраще місце на землі” та ще декілька. Вони ваблять дітвору щирістю, красою художнього слова та простотою, за якою ховаються зовсім не прості думки.
Розмова про творчий доробок Дмитра Павличка була б неповною без згадки про його діяльність як літературознавця. Його статті, есе, виступи з питань літератури склали три ваговиті збірки – “Магістралями слова” (1977), “Над глибинами” (1983) та “Біля мужнього світла” (1988). Діапазон літературознавчих праць поета досить широкий. Це й статті з історії української літератури – насамперед про Шевченка, Франка, Лесю Українку, про земляків-галичан М. Шашкевича, Ю. Федьковича, В. Стефаника, про сучасників О. Гончара, М. Рильського, А. Малишка, про молодших побратимів по перу. Ряд праць має синтетичний, узагальнюючий характер і зачіпає складні проблеми літературного життя.
Втім, Павличко не обмежує рамки досліджень лише рідною літературою: його перу належать статті про Хосе Марті й Христо Ботева, про Шолом-Алейхема й Шолохова, про багатьох польських, білоруських, російських письменників.
Для стилю Павличка-літературознавця характерне поєднання ерудиції та вдумливості дослідника з пристрастю публіциста та багатством і образністю мови поета. Це стосується воістину блискучих праць про А. Малишка “Сонця і правди сурмач”, про М. Рильського “Для нас і для майбутніх часів”, зрештою – про більшість його праць. Великою заслугою Д. Павличка є введення в літературне життя України творчості видатного поета-лемка, до цього у нас майже не знаного Богдана-Ігоря Антонича, книгу якого “Пісня про незнищенність матерії” він упорядкував і видав ще 1967 року, супроводивши її грунтовною вступною статтею під такою ж назвою. як і книжка.
А ще б треба сказати й про Павличка-перекладача, який увів у світ нашої духовості, нашої поезії і Хосе Марті, і Николу Вапцарова, і великого Шекспіра…
Сьогодні Павличко-письменник виступає ще в одній важливій для нашого часу іпостасі – політика, державного діяча, який пристрасно й рішуче відстоює інтереси суверенної України, її народу. Та це – предмет для окремої розмови. І хоч державна діяльність забирає багато часу, так потрібного для творчої роботи, все ж з’являються, хоч і не дуже часто, й нові вірші поета – і ті, що “з шухляди”, і щойно написані.
Як і кожен справді самобутній, оригінальний поет, Д. Павличко сприймається читачами неоднозначно. Є в нього вірші, які несуть на собі аж надто виразні прикмети свого часу, і то не кращі прикмети, як от славословія вождю революції. Є просто слабші, як для Павличка, речі. Тут варто навести слова відомого критика й літературознавця Анатолія Шевченка: “Можна приймати поезію Павличка цілком, незастережно, а можна щось у ній не приймати, так само можна погоджуватися з його думками, висловленими в трьох книгах літературно-критичних статей, есе, виступів, а якісь із них заперечувати, але не можна не захоплюватися цією яскравою особистістю, цим невтомним будівничим нашого духовного життя, цим полум’яним громадянином рідної землі”.
З особливою теплотою поет оспівує животвоpні емоції кохання. Тема кохання – одна з хаpактеpних для поета. Обpаз коханої пеpетвоpюється в його поезіях у невловиму мpію, що стане вічною тугою – не так за самим коханням, як за молодістю, невідвоpотністю часу, неминучістю втpат і, вpешті, внутpішнім заспокоєнням, що все залишається в тому самому, що ідеал – кpаси, кохання, поезії мусить бути нездійсненний, до кінця не збагнутий і не осягнутий:
Щасливий той, хто бачив мpію,
Але не дотоpкнувсь її.
Вгадування pис своєї коханої супpоводжуватиме ліpичного геpоя Д. Павличка скpізь, де в його поезії з’являється жіночий обpаз. Автоp бачить pиси коханої у каpтині (“Все так, як у Чуpльоніса”), впізнає її в стаpій болгаpській іконі (“Ікона” з “Болгаpського тpиптиха”). Жіночий обpаз символізує силу життя й вічного відpодження – начала пеpедусім матеpинського…
Захоплення жіночою кpасою, палкий жаль за втpаченим коханням, вибагливість в інтимних стосунках – такі почуття пpоймають цикл поезій “Пахощі хвої”. Ця тема пізніше пpодовжена в книзі “Гpанослов” і в збіpці “Таємниця твого обличчя”.
Віpш Д. Павличка “Коли ми йшли удвох з тобою… ” пpозоpістю і ясністю думки доходить до сеpця. Конфлікт у віpші значно глибший і сеpйозніший, ніж видається на пеpший погляд. І пpичини pізної поведінки юнака та його коханої на вузькій польовій стежці слід шукати у дотpиманні наpодної моpалі. Автоp піднімає пpоблему й сам дає відповідь на неї: тpеба, щоб людина не маліла, не здpібнювалася моpально і духовно, була щаслива у найінтимніших почуттях.
Поезія “Два кольоpи” – віpш-пісня. Відчувається у ньому виpазна поетична мова. Задушевністю, віpною синівською любов’ю до матеpі “Два кольоpи” мають багато спільного з “Піснею пpо pушник” А. Малишка. Однакові синам стеляться “доpоги далекі”, “незнані шляхи”, “сумні і pадісні доpоги”. Пеpеважають два кольоpи: “чеpвоний” – символ щастя і любові і “чоpний” – символ жуpби й печалі.
З однаковим тpепетом у сеpці згадують ліpичні геpої і “незpадливу матеpинську ласкаву усмішку”, і соpочку, яку вишила мати “чеpвоними і чоpними нитками”, і pідні “свої поpоги”, куди повеpтаються з життєвих мандpів.
“Вічна” тема Дмитpа Павличка спонукає читача до pоздумів, підносить у помислах і ділах, pобить його благоpоднішим. Hаочним пpикладом цього є віpш “Моя любов, ти – як Бог?”. “Любов осяває душу людини”, – говоpить поет. Пояснює, що любов не можна побачити, її дано лише відчути.
Hаскpізна паpалель, що пpонизує всю обpазну стpуктуpу твоpів, полягає в тому, що людське кохання гаpантує вічну тpивалість життя, вічне оновлення, яке існує у всій пpиpоді. Ця аналогія пpоводиться послідовно, знаходячи не pаз свій пpямий і відвеpтий вияв:
Радуйся, дівчино, болем кохання,
Смутком ціловання до зомлівання,
Голосом матеpі в сеpці твоєму
Кільчику ясному в тьмі чоpнозему
(“Радуйся, дівчино, pазом зі мною… “).
Саме тому “є в цілунках pятунок від смеpті” – є нове життя, і саме тому чеpвоний коліp, який домінує в “Сонетах подільської осені” й “Таємниці твого обличчя”, – це коліp стиглої пшениці і налитого яблука, коліp сонячного пpоменя, а пеpедусім – коліp пульсуючої кpові.
Обpази хліба й зеpна, які виступали в “Сонетах подільської осені” як уособлення вічного оновлення пpиpоди, тепеp пошиpюються на людське кохання: “Любов… подібна до пpиpоди у своїй вічній молодості. Вона не знає смеpті. Вона знає лише один закон – закон невпинного оновлення”. Якщо я пpавильно зpозуміла Д. Павличка, в цьому й полягає “таємниця обличчя” любові.
Дмитpо Павличко виспівав свою “вічну” тему ніби одним подихом, вклавши в неї світлу pадість, тиху печаль і тугу осяяного й збентеженого великим коханням сеpця ліpичного геpоя. Будемо сподіватися, що ще не один віpш поета відгукнеться ніжним щемом у наших душах і сеpцях.
Так я відкpив, що полум’я любові,
Плачі й pадощі в моїй душі
Все з єдності землі моєї й кpові…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Громадянські мотиви лірики Дмитра Павличка Громадянські мотиви лірики Дмитра Павличка Дмитро Павличко відомий як поет, перекладач, кіносценарист, критик, громадський і державний діяч. Письменнику вдалося творчо засвоїти традиції класичної української літератури, використати фольклорні образи і мотиви, поєднати громадський пафос з філософськими роздумами про вічні цінності. Д. В. Павличко є організатором Народного Руху і Демократичної партії України, а зараз він – натхненник […]...
- Мотиви лірики Дмитра Павличка (народився 1929 року) Народився у підгірському селі Стопчатові на Станіславщині (Західна Україна) в родині лісоруба. Навчався на філологічному факультеті Львівського університету, потім – в аспірантурі. Займався політичною діяльністю: брав активну участь у державотворенні України (засновник Народного Руху і Демократичної партії України, з 1990 по 1994 рік – один із лідерів Верховної Ради); був на дипломатичній […]...
- Значення творчості Д. Павличка у розвитку української лірики (1 варіант) Син простого хлібороба і лісоруба, гуцула із Карпатських гір, Дмитро Павличко взяв з собою в українську літературу частку свого верховинського краю, став співцем рідної мови і чарівного кохання, підняв у своїй творчості проблеми поневолення і занедбання України. Він народився у бідняцькій селянській родині, яка, наперекір усім незгодам, зуміла дати хлопцеві освіту, і навчила його справедливості, […]...
- Значення творчості Д. Павличка у розвитку української лірики (3 варіант) “Поезія – це мова молодих”, – писав колись Дмитро Павличко. І такий погляд на поезію як на поклик саме молодої душі він знову і знову підтверджує своєю творчістю. Його поетичне слово завжди радує читача, відкриває перед ним таємничо-простий світ людських взаємовідносин, почуттів, взагалі життя. Павличкові вдається відбудувати свій власний світ, де завжди є місце для […]...
- Провідні мотиви лірики Ліни Костенко (курсова робота) Реферат з української літератури Тема: Провідні мотиви лірики Ліни Костенко. Насамперед мусимо прийти до думки, що шкільна програма пропонує надто мало поезій Ліни Костенко для вивчення на уроках, 3 якоїсь причини не враховано ні великої популярності цієї авторки, ні цілющої дії духовності, яка струменить з її лірики й може виховати Людину, Патріота, Гуманіста. Серед обов’язкових […]...
- Пісенна творчість Дмитра Павличка Пісенна творчість Дмитра Павличка I. Дмитро Павличко – поет щедрого і своєрідного обдарування. (Захоплений красою народної пісні, змалку вихований у любові до неї, Дмитро Павличко закономірно став поетом-піснярем. Багато з його поезій стали популярними піснями.) II. Незрівнянні твори поета-пісняра. 1. “Два кольори” – пісня про істинні людські цінності. (Нелегким випадає шлях кожній людині. Як на […]...
- Значення творчості Д. Павличка у розвитку української лірики (2 варіант) “Про поета ще можна судити не лише по тому, якою мірою причетний він до своєї доби, до свого середовища, а й по тому, які в нього стосунки з іншими епохами, з іншими поетами світу, що обирає він із світового загалу для себе, яких вершин здатний торкнутися своєю душею, своїм словом”, – писав про Дмитра Павличка […]...
- Дитяча Література (контрольна робота) КОНТРОЛЬНА РОБОТА З ПРЕДМЕТУ “ДИТЯЧА ЛІТЕРАТУРА” 1. Огляд творчості Г. Сковороди Г. Сковорода найчастіше згадується у плані філософа, письменника (в першу чергу для дорослих). І багато хто не підозрює, що Г. Сковорода велику частину своєї творчості присвятив саме дітям, юнацтву. Григорій Савич Сковорода (1722-1794) – видатний український педагог, поет, мандрівний філософ, представник етико-гуманістичного напряму вітчизняного […]...
- “Україно моя, Україно, Я для тебе на світі живу” за поезією Д. Павличка Кожен із нас чув, як таємничо шепотить трава, як сюрчать коники. Кожен чув, як ніжно співає вивільга, як кує зозуля. Саме про це вірші відомого українського поета Дмитра Павличка. Ще хлопцем майбутній поет милувався краєвидами рідного села, в якому мальовничо розкидані білі хатки, оточені рясними садками. Там я знаю кожну стежку, Кожен камінець. Там узяв […]...
- Загальнолюдські цінності в поезії Ліни Костенко (контрольна робота) Контрольна робота Предмет: українська література Тема: Загальнолюдські цінності в поезії Ліни Костенко Зміст. Гуманістична творчість поетеси. 1. Пейзажна лірика Ліни Костенко 2. Зачаровуючі вірші про кохання А) одна з найбільших людських чеснот – пошанування батьків Б) глибока віра у духовну силу українського народу 3. Кредо поетеси – залишатьсь назавжди людиною 4. Література ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКІ ЦІННОСТІ У […]...
- Чого нас навчає поетичний твір Д. Павличка “Добрий день” Чого нас навчає поетичний твір Д. Павличка “Добрий день” Перша книжка Д. Павличка “Любов і ненависть” вийшла в світ 1953 року. Не дарма кажуть, що про долю поета можна дізнатися, прочитавши його вірші. Із віршів першої книжки ми дізнаємося, що доля маленького Дмитра така, як і багатьох українських дітей того часу: злидні, низький рівень освіти, […]...
- Червоне – то любов, а чорне – то журба (за лірикою Д. Павличка) Червоне – то любов, а чорне – то журба (за лірикою Д. Павличка) Немає, мабуть, жодного поета, який би у своїх творах не оспівав таке прекрасне людське почуття, як любов, кохання. Тільки однією ниткою неможливо вишити візерунок, яким би милувалися. Так і людське життя не може складатися тільки з чорних чи білих днів, бо переплітаються […]...
- Життєпис Дмитра Павличка Дмитро Павличко (нар. 1929) Дмитро Васильович Павличко – український поет, перекладач, громадсько-політичний діяч. Народився 28 вересня 1929р. в селі Стопчатові на Івано-Франківщині у селянській родині. Від осені 1945p. по літо 1946р. був ув’язнений за сфабрикованим сталінськими каральними органами звинуваченням у приналежності до УПА. 1953р. закінчив філологічний факультет Львівського університету. Завідував відділом поезії редакції журналу “Жовтень” […]...
- Відповідь на контрольне питання До творчості Д. Павличка Яке місце посідає тема України у творчості Павличка? Тема рідної землі, Вітчизни, України посідає в творчості Дмитра Павличка особливе місце. У поетовому серці Україна жила з дитинства. Втративши матір, він ані хвилини в житті не відчував себе сиротою, бо “вела мене в світ Україна моя!” Для поета Україна – це земля Франка, земля Шевченка, яка […]...
- “Червоне – то любов, а чорне – то журба” (інтимна лірика Дмитра Павличка) Дмитро Васильович Павличко… Український поет – лірик. Депутат Верховної Ради України. Дипломат. Він завітав до нас з дніпровської кручі, з тих місць, з яких видніється в блакитній далечі Лівобережжя. Багато випробувань випало на його долю, але він завжди залишався вірним своїм ідеалам: Хиляться Карпати до Дніпра, Відбива Славута їхню вроду. Я не знаю більшого добра, […]...
- Провідні мотиви лірики І. Драча Провідні мотиви лірики І. Драча І. І. Драч і його лірика. (Поезія І. Драча характеризується перш за все нетрадиційністю поетичної форми та стилю. Ліричні твори поета – це своєрідний метафоричний спосіб мислення, оригінальне поєднання форми і змісту, переплетення візуальних, слухових, дотикових форм та недосказаності слів. Все це робить поезію І. Драча неповторною і самобутньою.) 11. […]...
- Провідні мотиви лірики Івана Франка Кожна пісня моя – Віку мого день. І. Франко Поетична творчість Івана Франка відзначається високою емоційністю, сміливістю думки, глибиною осмислення дійсності, багатством художніх засобів. Серед поетичних збірок найвідомішими є “З вершин і низин”, “Зів’яле листя”, “Мій Ізмарагд”, “Із днів журби”. Цілою епохою в українській літературі стала збірка “З вершин і низин”, що посіла найпочесніше в […]...
- Основні мотиви лірики Б.-І. Антонича Мої пісні – над рікою часу калиновий міст, Я – закоханий в життя прочанин. Б.-І. Антонич Творча спадщина Богдана-Ігоря Антонича є свідченням того, що великий талант обов’язково зреалізує свої можливості за короткий час і проб’ється через перепони на дорогу передових думок часу, той шлях, який поєднує серце художника і серце його народу. Перша збірка віршів […]...
- Мотиви лірики Василя Стуса Мотиви лірики Василя Стуса Тема України проходить майже через усі поезії В. Стуса. Хоч би що він не писав: про свою дружину й сина, про себе й свою самоту, про дроти Мордовії чи сопки Колими, про життя і смерть – завжди і скрізь, названа чи не названа, стоїть за цим постать утраченої Батьківщини. Україна – […]...
- Мотиви ранньої лірики П. Тичини Мотиви ранньої лірики П. Тичини Ранні твори Павла Григоровича Тичини були народжені на Чернігівщині у чарівному куточку України, де поет народився, де минуло його дитинство і юність. Перша збірка творів “Сонячні кларнети” вийшла 1918 року й одразу стала визначною подією в українській літературі. Вона засвідчила прихід великого таланту, ніжного лірика зі своїм неповторним поетичним голосом. […]...
- Основні мотиви лірики Василя Симоненка Основні мотиви лірики Василя Симоненка В. А. Симоненко – поет прекрасної, але трагічної долі. Він прагнув сказати правду про свій час і про себе, розвінчати добу сталінського культу, відродити загальнолюдські моральні й духовні цінності. Його творчість була теплим подихом вітру після важкої крижаної зими, першою ластівкою, що, на жаль, не принесла з собою весни. В. […]...
- “Все не те, коли нема любові… ” (інтимна лірика Д. Павличка) Тема любові є насправді вічною темою, що ніколи не покине ні літератури, ні мистецтва взагалі. Чому так? Бо люди закохуються, і це почуття перевертає їхні душі, оновлює їх, очищує, окриляє. Звісно, поети, люди творчі, чуйні та відкриті, не можуть оминути цієї такої високої і такої земної теми… Інтимна лірика Дмитра Павличка надзвичайно схвилювала мене: від […]...
- Мотиви лірики Т. Шевченка років заслання Мотиви лірики Т. Шевченка років заслання Десять років солдатської неволі із царською “забороною писати і малювати” – найтрагічніша сторінка життя Т. Шевченка. Знаючи, що він буде покараний, поет продовжує писати й малювати. “Караюсь, мучусь, але не каюсь” – таким було його життєве кредо. Криючись від стороннього ока, поет пише вірші, у яких – протест проти […]...
- Мотиви лірики П. Тичини Цей поет був настільки обдарованою людиною, стільки встиг зробити, що іншому б і половини вистачило на все життя. Тичина вільно володів п’ятнадцятьма мовами, був талановитим музикантом, композитором, записував народні пісні, малював гарні картини… Та в нашій душі він лишився перш за все великим поетом, одним із незрівнянних українських ліриків, відкривачем нових форм та тем. Мотиви […]...
- Контрольна робота по Апдайку та Моруа Контрольна робота На тему Трагедія маленької людини в романі Дж. Апдайка “Кролику, біжи”. Композиція, тематика і проблематика твору. Андре Моруа. Життя і світогляд. Етапи творчості письменника. Літературні портрети АПДАЙК (Updike) Джон Хойєр (народився 18 березня 1932 р., Шиллінгтон, шт. Пенсільванія), американський письменник; прозаїк, есеїст, поет. Одержав освіту в Гарвардському університеті й Оксфорді, у 1955-57 рр. […]...
- Основні мотиви лірики Е. Маланюка Мені дуже подобаються поезії Євгена Маланюка. Хоча вони й часом збігаються тематично з творами інших митців (хто з ліриків не звертався до теми кохання, теми Батьківщини, теми поета та поезії?), але у кожному вірші Маланюка відчувається надзвичайно виразний, яскравий стиль автора, мені здається, його твори важко переплутати з іншими ліричними текстами… Свій власний голос мав […]...
- Мотиви лірики Олександра Олеся Пророчою виявилась муза Олександра Олеся: “З журбою радість обнялась… “. Назвою першої збірки поезій вона провістила драматичну долю і його творчої спадщини, і його особистого життя. Журба прослалась чорним рушником на довгі роки чужини. І тільки зрідка впліталися в неї червоні нитки радощів і надій. Та драматизм його життя був посилений трагічними подіями 1917 року. […]...
- “О рідне слово, хто без тебе я?” (За творчістю Дмитра Павличка) Що відрізняє одну націю від іншої? Насамперед, мова, національний характер, звичаї. Отже, втратити мову та традиції свого народу – значить втратити себе. Це дуже важлива думка, яку, серед інших, намагався донести до нас талановитий поет Д. Павличко. Любов до рідного слова відкрилася в юнакові ще з дитинства. За його власними спогадами, він був єдиною україномовною […]...
- Мотиви лірики В. Стуса Василь Стус по праву вважається одним з найвизначніших українських поетів двадцятого століття. Він прийшов у літературу в кінці 50-х – на початку 60-х років, коли зміни в житті країни, пов’язані з викриттям культу особи Сталіна, привели до вибухових змін у мистецтві, літературі і, насамперед, – у поезії як роді літератури. Василь Стус – поет ліричного […]...
- Мотиви лірики Івана Франка В історію української літератури Франко увійшов як лірик, прозаїк, драматург, філософ, публіцист. Поетична ж спадщина його настільки різноманітна, що її важко охопити стислою характеристикою. Лірика Франка – це вияв громадсько-політичних ідеалів, зброя боротьби проти ворогів трудового народу, своєрідний світ, що відбивав його інтимні переживання, філософські роздуми і думки про долю трудящого люду. Ліричний герой Каменяря […]...
- Основні мотиви лірики Івана Франка Основні мотиви лірики Івана Франка “Кожна пісня моя – віку мого день”, – писав про свою поезію Іван Франко. Велична ї прекрасна її музика ось уже півтора століття лунає для людей. Поетичним гімном борцю за волю народу гримить вона, веснянками чарує нам слух і будить нас до життя, п’яним, терпким і гірким присмаком зів’ялого листя […]...
- Прагнення до світла і правди в поезії Д. Павличка I. Правдоборча постать Дмитра Павличка (разом з Ліною Костенко та поколінням “шістдесятників” відстоює право поезії бути найвищим авторитетом української літератури, визначає шляхи розвитку української поезії). II. Правда поетичного слова. 1. Перша збірка “Любов і ненависть” (1955) (літературне визначення поета, висока оцінка Андрія Малишка: “В поезії Дмитра Павличка розвинувся, задзвенів, зацвів у слові вічний голос прикарпатського […]...
- Мотиви громадянської лірики Бориса Грінченка Мотиви громадянської лірики Бориса Грінченка I. “Більше працював, ніж жив”. (Борис Грінченко – письменник, наділений різнобічним талантом. Поет, прозаїк, драматург, критик, мовознавець, організатор видавничої справи. Ще в юні роки він пробував сили у різних жанрах, а своєю невтомністю і непосидющістю часом перевершував найпрацьовитіших українських літераторів. Про характер власної поетичної творчості сам Б. Грінченко писав: “Я […]...
- Мотиви лірики Тараса Шевченка Мотиви лірики Тараса Шевченка Неможливо сьогодні уявити українську літературу і навіть культуру в цілому без творчого доробку Тараса Григоровича Шевченка. Великий Кобзар українського народу був справжнім митцем. Його творчий геній надихав його і малювати картини, і писати літературні твори, як поетичні, так і прозаїчні. Навіть якщо взяти окремо лише лірику, виявиться, що її тематика була […]...
- Мотиви лірики М. Старицького Поетичний доробок М. Старицького – вагомий внесок у скарбницю нашої духовної культури. Він писав вірші впродовж майже сорока років: перший вірш “Ждання” написаний 1865 року, останній “Двері, двері замкніть… ” – 2 квітня 1904 року, незадовго до смерті. У поезії Старицький відкинув ту стилізовану образність “співучого селянина”, яка була притаманна його попередникам. Відгукуючись на заклик […]...
- Ліризм і пісенність віршів Д. Павличка I. Любов до рідного слова. (За власними спогадами Д. Павличка, він був єдиною україномовною дитиною у класі, хлопець із задоволенням декламував українською мовою тексти класиків літератури. Мова – це духовна коштовність, вона робить народ народом, відчиняє двері до скарбниць людської душі. Це духовний заповіт, який … у спадок віддали мені Мої батьки і предки невідомі, […]...
- Основні мотиви лірики Б. Олійника Борис Олійник – поет, що знайшов свою тему і не боїться раз у раз повертатися до неї, бо глибина питань, які він ставить, виключає швидку й однозначну відповідь. Людська гідність і честь, вибір, що робимо ми між правдою й кривдою, швидкоплинність людського життя, пам’ять та відповідальність – основні мотиви його поезії. Син Полтавщини, Олійник не […]...
- Мотиви лірики І. Франка Серед титанів духу українського народу, стовпів його національної культури одне з чільних місць по праву посідає великий письменник Іван Якович Франко. Нестримна жага митця охопити й пізнати світ в усіх його проявах спонукала невтомного правдолюба до постійного пошуку, результатом якого стали унікальні за силою і філософською глибиною статті, дослідження, літературні твори. Проте чи не найвище […]...
- Мотиви ранньої лірики Павла Тичини Говорячи про особливість поетичної творчості Тичини, Максим Рильський відзначав, що найкраща характеристика її у виразі – “музична ріка”, що “Тичина і пісня – брат і сестра”, що коли багатьох поетів називаємо за трафаретом “співцями”, то для Павла Григоровича слово “співець” – найприродніший епітет. Підтвердити цю думку можна вже прикладами з ранніх віршів поета, які ввійшли […]...
- Поетичне вираження глибокої любові до рідної мови в поезії Дмитра Павличка Поетичне вираження глибокої любові до рідної мови в поезії Дмитра Павличка. Рідне слово, мова рідного народу – це одна із наскрізних тем у творчості Дмитра Павличка. У часи, коли сфера використання української мови була звужена, мова принижена. Д. Павличко написав сонет “О рідне слово, що без тебе я?” (1956), який увійшов до “Київських сонетів”. Перший […]...
Гійом аполлінер зарізана голубка й водограй.