Мозолевський Борис – Балада про чорну тугу



Піла скрипка, гикав бубон,
Сонцем квітла флейта.
Сакс надутий товстогубе
Ледь за ними плентав.

Як молодість танцювала,
А старість зітхала,
А за ними чорна туга
Хижо реготала.

Як та юність – тонкостанна,
Старість – тонкосльоза.
А вона, несамовита,
Вся у сизих грозах!..

Пішла юність попід верби,
Старість – спать додому.
Звилась туга тоді в небо,
Викресала грому!

Юність гучно розсміялась,
Старість – засмутилась.
А та, чорна, впала ницьма
Та й слізьми умилась.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...




Чим приваблює мене моя майбутня професія.
Ви зараз читаєте: Мозолевський Борис – Балада про чорну тугу
Copyright © Українська література 2019. All Rights Reserved.