Мрії
В буденних сутінках життя
Я відкриваю свої очі
І сірий сувій забуття
За мной стоїть й чекає ночі.
А я влогий п”ю туман
І ніжно обіймаю зорі,
Плету з думок своїх аркан,
Топлюся в них, як сонце в морі.
Весінній сон розтав, як сніг
І змив останнії надії.
Один, як день; один, як гріх
Лишившись і задушив всі мрії.
То кажуть завжди так було,
Що сонце з місяцем окремо,
Кохання їх між зорь спливло
Й Чумацьким Шляхом
Влилось в небо.
Забутим променем тепла
Занепокоє спогад душу
І туга каменем лягла,
Якого я повік не зрушу.
Візьму зажури в солов”я
Та й розіллю її по світу,
Нехай цвіте моя земля,
Нехай співає осінь літу.
Перехрестившись задивлюсь
І замилуюсь, і забудусь
Сто раз піду і совернусь
І з долей ніжно поцілуюсь.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Євген Маланюк – Вічне 1. Досі сниться метелиця маю, Завірюха херсонських вишень. Золоті Ті очі впивають Степовий необмежений день, Що зростає у небо, у вічність… Плине вітер крізь села, сади, Золоті Ті очі й ритмічні Сині хвилі річної води. 2. Як забути? Яка ж гадюка З серця вижерти спогад могла б: Зір – пекучий, як мука й розлука, Мову […]...
- Лілія Ніколаєнко – Ну от. Тепер я старша ще на вірш Ну от. Тепер я старша ще на вірш. А ти іще на вірш від мене далі… Як постріли у душу – галас тиш. У скриньку серця – листопад печальний. Ти вільний, хай у прозах, і чужих… А я – повік заручниця образи. Вона – і муза, і щоденний гріх. А спогад, як лихвар скупого часу. […]...
- Цвіте терен (народна пісня) Цвіте терен, цвіте терен, А цвіт опадає. Хто в любові не знається, Той горя не знає. А я, молода дівчина, Та й горя зазнала, Вечероньки не доїла, Нічки не доспала. Ой візьму я кріселечко, Сяду край віконця, Іще очі не дрімали, А вже сходить сонце. Хоч дрімайте, не дрімайте – Не будете спати, Десь поїхав […]...
- Ірина Лахоцька – Крізь призму днів словам надати дотик Крізь призму днів словам надати дотик, Вжививши іскру ніжності й тепла, Щоб не були пусті вони й бува Не спопелили душу, як наркотик. Своїм словам вростити білі крила, Нехай летять в твої блаженні сни, Нехай летять й збуваються вони В синіх морях на піднятих вітрилах. Промінням сонця в чиюсь світлу душу Нехай засвітять, взявши у […]...
- Вірш – Ти іншу покохав Ти іншу покохав, Пішов, нічого не сказав Залишив тільки рану в серці Пішов і навіть не згадав… Він не подумав, Боже, Як тепер без нього Життя моє, залишив тільки сльози І сльози капають з лиця мого!! Неначе дощ із неба, Ну, навіщо це все треба? Навіщо жити без кохання, Без тепла рук його, і голосу […]...
- Леся Українка – Мрії в бурю Лежу самотна в накритті важкому, Від холоду, чим можу, боронюся, Щоб не впивався в тіло пазурами, І бурю слухаю… Як тонко свище Шнурок від лота, мов співає пісню. Стерно рипить, мов голосом старечим На бурю скаржиться, на трудну путь. Машина бухає і стогне важко, Мов велетенські груди в агонії… Вже другий день блукаємо по морю, […]...
- Невідоме Я п’ю за упокій своїх думок І кожен раз я зустрічаюсь з ранком А наче ж тільки споглядав у далечінь зірок, Та вже тумани стеляться замріяним серпанком. І ніч вже відійшла на тихий упокій, Лишаючи в душі таємну тугу Я з першим променем молюсь і знову в бій, Я перед променем сповідаюсь як другу. Шалений […]...
- Ольга Анцибор – Світ без тебе порожній Світ без тебе порожній, Вкрилось хмарами небо, Сонця промінь холодний На землю летить. Як навчитися жити, Коханий, без тебе? Душу туга проймає І серце болить. Серце хоче кохати, Тебе ніжно любити, Серце битися хоче З твоїм в унісон. Та кохання немає, Це були лише квіти, Це була лише мрія, Лиш солодкий мій сон....
- Мрії поета про щасливе майбутнє рідного краю (за поезією “Ісаія. Глава 35”) (4 варіант) Чужа земля. Безлюдний берег Аральського моря. Куди не кинь оком – піски, піски, піски… На березі – самотня постать. Похилена голова, опущені плечі свідчать про те, що людина охоплена відчаєм, тугою. Хто це? Тарас Шевченко, відірваний від рідної України. До болю в серці марив він вишневими садками, співучою рідною мовою, широким розливом могутнього Дніпра. Думками […]...
- Леся Українка – Мрії У дитячі любі роки, Коли так душа бажала Надзвичайного, дивного, Я любила вік лицарства. Тільки дивно, що не принци, Таємницею укриті, Не вродливі королівни Розум мій очарували. Я дивилась на малюнках Не на гордих переможців, Що, сперечника зваливши, Промовляли люто: “Здайся!” Погляд мій спускався нижче, На того, хто розпростертий, До землі прибитий списом, Говорив: “Убий, […]...
- Коли мрії збуваються Ось і зірка ще одна упала… І день осінній знов погас! Вона жила і не зважала, На те, що проминув той час… Коли мрії всі збуваються, Чудним розмаєм кольорів, Коли молодим іще зітхається, Палітрою прекрасних почуттів! Ось і зірка ще одна упала, А бажання так і не збулось! Не втрачайте мрії зрання, Щоб жаліть не […]...
- Леся Українка – думи і мрії Друга збірка поетичних творів Лесі Українки “думи і мрії” вийшла друком у Львові 1899 р. У її виданні брав участь В. Гнатюк. Збірка складається з поем “давня казка” (1893), “Роберт Брюс, король шотландський” (1893) і поезій, написаних у 1890-х роках. Мелодії Невільничі пісні З пропащих років Кримські відгуки...
- Ольга Анцибор – Чари літньої ночі Літня ніч – поцілунок шовковий, А повітря, як трунок медовий, Зірки в темному небі прекрасні, Ніби очі коханої ясні. Юний хлопець, міцний, як дубочок, Свою милу привів у садочок, Як берізку її обіймає, Пісню їй про кохання співає. Місяць раптом до них нахилився Пильно в очі обом подивився, І сказав: “Збережіть цю хвилину, Я ж […]...
- Любомир Винник – Мовчки сиділа і ковтала мрії Мовчки сиділа і ковтала мрії. Літала в безвісті десь там за хмарами. І опускався сум на її вії, В душі лишаючись палкими шрамами. А потім танцювала до безумності, Своїми рухами зводила з розуму. П’янів весь всесвіт у її присутності І римувалось все, що було прозою. А день тим часом добігав кінця. Світ в поспіху міняв […]...
- Дмитро Загул – “Мрії злеліяні, сни перемріяні… “ Мрії злеліяні, сни перемріяні Довго я в серці складав, Сльози колишнії, ночі невтішнії Я на пісні перелляв. В них поскладалося все, що прохалося, Все, що прожито колись. Звуки їх носяться, з серця так просяться, Рвуться у далеч кудись. З вітром розвійтеся, росами сійтеся, Линьте по рідній землі! З хмарами грайтеся, в сонці купайтеся, Співи весняні […]...
- Мрії Кобзаря про майбутнє України Майже у всіх своїх віршах Т. Г. Шевченко прагне побачити, яким буде майбутнє його Батьківщини, як буде жити український народ. В уяві поета вимальовується то щаслива і спокійна картина тихої української ночі: Чорніє поле, і гай, і гори, На синє небо виходить зоря. Іноді він бачить старий Дніпро, який Красується, любується На всю Україну. А […]...
- Весняним передозом Надто! досить, Вже декілька років поспіль Наші душі і наш розум Перетворюються на сміх. Нас чекає холодна постіль І солодкий морквяній пиріг, І краплина любові… Ти так часто дивишся в небо, Ти постійно дивишся в небо І не можеш побачить зірку. Ту, що в небі давно палає. Тобі наче закрила очі Ніч – коханка… Ми […]...
- Леся Українка – “О, не кори мене, любий, за мрії про славу… “ О, не кори мене, любий, за мрії пpo славу, Не дорікай за жадобу тернів золотих, Сам ти в мені розбудив ту гадюку лукаву, Голос її засичав… а здавалось, навіки затих! Чи ж не казав ти мені, що злетіла корона злотиста З мого чола з того часу, як я до роботи взялась Тихої, смирної. Зникла поезія […]...
- Тема недосяжної мрії у вірші Ш. Бодлера “Плавання” Свій твір французький поет Шарль Бодлер присвятив темі людської душі та її невід’ємній рисі – здатності мріяти і прагнути до чогось нового. На межі століть європейці знову відкривали для себе далекі екзотичні землі, і тому тема мандрів нерідко виникає у творчості поетів того часу. Але у Бодлера ця тема звучить дещо інакше, як оповідь про […]...
- Вірш Пала Тичини – Закучерявилися хмари Закучерявилися хмари. Лягла в глибинь блакить… О милий друже, – знов недуже – О милий брате, – розіп’яте – Недуже серце моє, серце, мов лебідь той ячить. Закучерявилися хмари… Женуть вітри, мов буйні тури! Тополі арфи гнуть… З душі моєї – мов лілеї – Ростуть прекрасні – ясні, ясні – З душі моєї смутки, жалі […]...
- Руданський Степан – Хмільницька пісня Гей, браття-козаки, сідлайте-но коні! Черкніть для охоти вина! До боку шабельку, на руки повіддя, На ноги стальні стремена! Не гнути нам шиї, козацької шиї, Під тяжким залізним ярмом, Не нюхати диму нещасного краю, Що в’ється над нами кругом! Чи в нас не та сила, що у батьків була? Не тая шабелька у нас? Чи в […]...
- Мрії обдарованої дівчини-селянки про артистичну діяльність (за повістю “Талант”) Багата талантами наша земля. Якщо перерахувати нам відомих, то вийде великий список. А скільки залишилося невідомими, бо з тих чи інших причин не змогли реалізуватися?! Такою є і героїня повісті С. Васильченка “Талант”. Тетяна походить зі звичайної селянської родини. Вона сирота, живе з матір’ю. Отримала певну освіту, але не має тяги до навчання. Хоч деякий […]...
- На перонізабутого міста На пероні забутого міста Там, де небо торкнулось повік, Стоять ті, хто немає що їсти І стояв там один чоловік. Йому треба лише допомога, Бо у нього одна лиш нога, Не в людей він просить, а в Бога,- Щоб ще друга стояти змогла. Його мрії літають так низько, Його щастя живе на землі, Він не […]...
- Ольга Анцибор – Розчарування Я не чекаю зустрічі з тобою, І радості від зустрічі немає, Бо не прийшлось напитися любов’ю, В душі моїй кохання помирає. В твоїх очах я вже тепла не бачу Кохання не було у нас ніколи, Намалювала я його, неначе Веселку чарівну в зеленім полі. Тебе я вимріяла й наділила Прекрасними, як сонце почуттями. Кохала я […]...
- Леся Українка – “Чи пам’ятаєте, коли я говорила… “ Чи пам’ятаєте, коли я говорила Замовкли молитви, озвались гучні дзвони І рушила серед юрби труна; Мені в душі озвались інші тони, І думка раптом стала голосна. Незчулася, коли заговорила Оті слова: “Якби мені знаття, Коли я вмру, я б заповіт зробила, Аби з музикою, що люба за життя, Мене ховали”. Тільки що злетіли Слова ті […]...
- Мозолевський Борис – Залізобетонний полігон Хрущав граніт на щелепах дробарки. Спливав Печерськ у банях-цибухах. По зміні я виходив з кочегарки, І ранок в небо співом вибухав. І вже асфальтом до моста Патона, Ще тепла від молочної роси, Котилася ріка мого бетону І втілювалась в білі корпуси. Вони під сонце зводились чеканно, І нашим злетам заздрили орли. Душа іще на подвиги […]...
- Павло Мовчан – “Оце нам на розкіш і луг, при лузі вільшина… “ Оце нам на розкіш і луг, при лузі вільшина, І голка води, і тепла горошина. Оце нам на наше обшир’я зрожевлені яблука сміху, І слово, дароване всім на утіху. Джмелі нам куйовдять волосся, Ядуху роздмухують, небо дірявлять, як пемзу, Бо солоддю зірок воно узялося – Крило мерехтить гостролезо. В зеленому гудинні бродимо ми, мов комахи, […]...
- Іван драч – Без тебе світ – це тьмавий морок Без тебе світ – це тьмавий морок. Без тебе не біжить вода. Без тебе кожен камінь – ворог, Подушка каменем тверда. Без тебе сонце – повне ночі, Без тебе ночі – без кінця, Для тебе ж ночі я доточую, Для тебе місяця – вінця. Без тебе небо – повне криги, Стоять в душі самі льоди, […]...
- Мрії Тараса Шевченка про майбутнє України Де б він не був, куди б не закинула його тяжка доля, він завжди повертався до своєї рідної України, линув до неї своєю душею, до її “степів широких”, до її заквітчаних, мов чарівна дівчина, сіл, до найдорожчого для нього – до Дніпра. Він скрізь бачив її, рідну матір-Україну. І ніякі поневіряння не могли вбити ту […]...
- Я намалюю райдугу на небі Я намалюю райдугу на небі Змочивши пензлики слізьми Візьму з шухляди акварелі І знов щасливий будеш ти Візьму я смутки та печалі І радості зроблю із них Посміхнеться сумний смайлик Він плакав раньше Щоб всміхнутись у цю мить Уся печаль кудись пропаде Сльозина більше не впаде І твоя моя наша радісь Ніколи плакать не піде...
- Пісня про Устима Кармалюка – Народні перекази та легенди ЗА СИБІРОМ СОНЦЕ СХОДИТЬ (Пісня про Устима Кармалюка) За Сибіром сонце сходить, Хлопці, не зівайте, Ви на мене, Кармалюка, Всю надію майте! Повернувся я з Сибіру, Та не маю долі, Хоч, здається, не в кайданах, А все ж не на волі. Маю жінку, маю діти, Та я їх не бачу, Як згадаю про їх муку […]...
- Мрії Т. Шевченка про майбутнє України (2 варіант) Встане славна мати Україна Щаслива і вільна, Від Кубані аж до Сяну-річки Одна нероздільна. Т. Шевченко Тараса Григоровича Шевченка ми звемо народним поетом не тому, що він деякі свої твори писав у народному ключі, а тому, що всі думки його, вся його любов були присвячені народові, боротьбі за його визволення й щастя. Т. Шевченко був […]...
- Простак – уособлення мрії Вольтера про ідеальну людину I. Вольтер – представник літературної епохи Просвітництва. (Творчість Вольтера є складовою частиною епохи Просвітництва. Ця філософсько-ідеологічна течія постала у XVIII сторіччі і дістала відбиток у всіх сферах мистецтва і в літературі зокрема. Характерними завданнями для доби Просвітництва були просвіта населення, поширення культури, наукового знання, поліпшення життя людей за допомогою культури. Високими ідеями о тій порі […]...
- Мрії про національне відродження рідного краю (за віршем “Товаришам із тюрми”) Під час свого першого ув’язнення у львівській тюрмі І. Я. Франко написав вірш “Товаришам із тюрми”, в якому відбилися його мрії про щасливе майбутнє Батьківщини. Це один із кращих прикладів громадсько-політичної лірики поета. В цьому вірші І. Франко засуджує світ пригнічення, в якому живуть люди, закликає їх прагнути до нового щасливого життя: Через хвилі нещасть […]...
- Оксана Лятуринська – Один лишився сам на сам * Один лишився сам на сам. Нема ні кревного, ні друга. І любкою – помститись туга, І туга – подругою дням. Отак натрапити зненагла Вполудне чи в досвітні роси І бачити – о туго спрагла!- Як жах обличчя перекосить, Як все круглішатимуть очі… Де край жорстокого надхнення? Мов псам, відкинуть духам ночі На потіп ворога […]...
- Павло Мовчан – “Про зяючі дні непрожиті… “ Про зяючі дні непрожиті, Про дні дуплуваті На спогад лишилися Кім’яхи вати. Проціджуєш подих крізь неї, Згортаєш, мов іграшки, дати: Чужі ювілеї, Свої марнотратні утрати, Безглузді ідеї… І тішишся думкою – Все надолужити зможеш. Ще рік… нехай два, І ти порожнечу На іншу – таку ж Перемножиш....
- Анастасія Кравець – Три ніжних слова прошепчу Три ніжних слова прошепчу… Душа тепла жадає… О Сонце, я тебе люблю!.. Кохаю…...
- Юлія Брюнетко – Намалювати, стерти і забути Намалювати, стерти і забути. Немов нас двох ніколи й не було. Тебе кидати, рвати, бити люто – Останнє з жару витоптать тепло. Розвіяти усе, неначе попіл. Пустить за вітром нас. Нехай несе. Хай спогад збережуть степи широкі. Але не ми. Хай ми забудем все....
- Василь Симоненко – “древній, обікрадений народе!..” Древній, обікрадений народе! Над тобою прошумів розбій, Та кати не вкрили твою вроду, Не всушили дужий мозок твій. Нові покоління, як обнова, В лоні сповиваються твоїм, І дідівська гордовита мова Служить вірно і слухняно їм. Пристрасним, орлино-мудрим зором Дивишся у всесвіт з-під повік… Виродки – підтвердження суворе, Що живеш і житимеш повік!...
- Леся Українка – Відповідь Не жаль мені, що я тебе кохаю, Та в нас дороги різно розійшлись. Ні, не кажи, що зійдуться колись! Не зійдуться, мій друже, я те знаю. Моє кохання – то для тебе згуба: Ти наче дуб високий та міцний, Я ж наче плющ похилий та смутний, – Плюща обійми гублять силу дуба. Та без притулку […]...
Проблематика комедії мина мазайло.