Мудрість філософа (Фантастична оповідь)
У Сковородинівку ми приїхали з батьками на кілька днів на гостину до тітоньки Марії, яка вже була на пенсії і весь час порпалася на городі. Після звичайних радісних привітань і обіду в колі родичів я вирішив прогулятися до Сковородинівських місць (де зараз музей Сковороди), там завжди було так затишно й привітно.
… Підходжу до Сковородинівського дуба, де на барельєфі видно зображення відомого філософа. Сідаю неподалік і довго дивлюся на нього.
І раптом помічаю, неначе щось відбувається – світ ніби змінив свої кольори й місцевість
І очам своїм не повірив: та це ж Сковорода! Сам Сковорода! Як? Чому? Я нічого не розумів. Та він уже звернувся до мене:
– Кажеш, знаєш мене?
– Григорію Савичу! – вигукнув я із захопленням і здивуванням. Мої почуття важко описати.
– Ну, і звідки ж ти мене знаєш?
– Ну, як же? – гарячково почав я. – Ваші портрети, ваш музей… Хто ж не знає ваше “Всякому городу
– Проходите? І як? Успішне проходження?
– Ну, ми вивчаємо… читаємо…
– І що ж це дало вам?
– Ми визначали ваші філософсько-естетичні погляди.
– І що ж тобі запало в душу?
– Ну хоча б ось це: “Коли хочемо виміряти небо, землю та моря, маємо спершу виміряти самих себе власною нашою міркою. А коли нашої всередині себе мірки не знайдемо, то чим мірятимемо? А не змірявши себе спочатку, яка користь знати міру в інших живих істотах? Та й чи можна? Чи можна знайти міру, не зрозумівши, що таке є міра?”
– А чому саме на це ти звернув увагу?
– Я звернув увагу на слова щодо виміру самого себе. Зрозумів ці слова так, що спершу треба заглянути собі в душу, спитати, хто ти є, де твоя міра ставлення до себе, а потім уже до навколишнього світу, бо як же молена мати уявлення про інших, про навколишній світ, коли ти не знаєш, як ти сам до цього світу ставишся? Або ще ось таке: ваші міркування про три світи…
– Так: “Є ж три світи. Перший є всезагальний і світ населений, де живе все народжене. Цей, складений із незлічених світ-світів, і є великий світ, інші два – часткові і малі світи. Перший – мікрокосмос, тобто світик, малий світ, або Людина. Другий світ – символічний, тобто Біблія”. Тільки дуже шкода, що ви не хочете глибоко проникати в суть речей, а сприймаєте все поверхово.
– Може, ви й праві, бо у нас виникла дискусія щодо символічного світу, тобто Біблії. Я вважаю, що Біблія – це символічна назва віри людини, а не просто книги. Або ще сперечалися про дві сутності…
– “… Всі три світи складаються з двох сутностей… Видима сторона є тварь, а невидима сторона -‘ Бог”.
– Знаєте, Григорію Савичу, мені дуже подобається те, що ви як ніхто інший приділили увагу сутності людини. Я не знаю нікого іншого, хто б так гаряче відстоював і закликав до самопізнання. Адже у центрі вашої філософії – Людина. Наше покоління тільки “проходить” вас у школі, ми не чуємо більше на уроках про пізнання істини, про те, що є істина. Ото хіба що про ідею “сродної” праці.
– Не сумуй. Це вже добре, що ти над цим замислився. Пам’ятаєш: “Пізнаєш істину – ввійде тоді у кров твою сонце”? Тож, хлопче, не треба всіх намагатися зробити філософами, бо тоді було б нецікаво. А так я радий, що мене пам’ятають не лише у святкові дні мого народження, а ось з’являються хоч інколи такі, як ти.
Він ще щось хотів додати, та раптом його образ почав тьмяніти, а я заворожено дивився на те місце, де він щойно стояв.
– Схиляю голову перед вами, Григорію Савичу. Вдячний за цю фантастичну зустріч (а може, мою вигадку), бо питання самопізнання, на мою думку, – це питання виховання майбутнього покоління: через самопізнання – до прогресу!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Три світи у романі М. Булгакова “Майстер і Маргарита” (біблійна давніша, радянська сучасність, фантастична “демоніада”) I. Тримірність як форма буття (число три – головна категорія життя і мислення: тримірність простору, три категорії часу; три граматичні особи, триєдність Трійці). II. Три світи у структурі роману: 1. Давній “єршалаїмський” світ. 2. Вічний потойбічний світ. 3. Сучасний московський світ. 4. Взаємозв’язок трьох світів (злиття їх у фіналі роману). 5. Паралельні ряди персонажів, шо […]...
- Морально-етичні ідеали творчості поета-філософа Григорій Сковорода – видатний український філософ, просвітитель, письменник-гуманіст XVIII століття. Автор філософських і педагогічних трактатів, поетичних творів, перекладів, проповідей, притч, байок, він був високоосвіченою людиною свого часу, його геній зростав на народному грунті. Наскрізною ідеєю філософії й художньої творчості Сковороди є пошук людського щастя. Мислитель прагнув пізнати сенс людського життя і вбачав його не в […]...
- Народна мудрість в легендах, оповідках, фольклорі Народна мудрість в легендах, оповідках, фольклорі Серед народної мудрості, українського фольклору чільне місце посідають легенди, приказки, прислів’я, казки, оповідання, пісні, які вчать дітей любити й поважати своїх батьків та рідню. Про обов’язок дітей перед батьками йдеться в прислів’ях і приказках: “Як батька покинеш, то й сам загинеш”, “Шануй батька й неньку – буде тобі скрізь […]...
- Мудрість Рудакі Одним із втілень великої мудрості сходу, її глибини, витонченості й позачасності був Абульхасан Рудакі, видатний лірик, основоположник усіх іраномовних літератур, якого в рідних краях називають “вранішньою зіркою поезії”. Доля не була прихильною до нього. Через надзвичайну здібність до музики й складанню віршів Рудакі здобув славу й визнання, які привели його на високі придворні посади. Але, […]...
- Павло Мовчан – Мудрість О не стреми свій лет, обмеж себе собою І визнач наперед любов свою журбою. Бо над усім завжди горує день печалі, І будеш ти один різьбить свої скрижалі… Огромлений твій слух шукатиме мовчання, І виснажений дух вгамує поривання. І, сівши на поріг, ти оком світ окинеш: Хтось квапиться, летить, та ти його не спиниш… Нехай, […]...
- Поетична оповідь про минуле нашого народу (за “Заспівом” зі збірки “Княжа Україна” О. Олеся) Українські народні казки і літописи розповідають нам, дітям XXI століття, про давні часи нашої Батьківщини. Своєю урочистою оповіддю та темою, пов’язаною зі старовиною, схожа на літописання добірка поезій Олександра Олеся “Княжа Україна”. Як повільна пісня кобзаря, звучить “Заспів” до збірки”Княжа Україна”: Заспіваю вам не пісню Про стару старовину, Розкажу я вам не казку, А бувальщину […]...
- “… Вічна мудрість простої людини в паляниці звичайній живе” За всіх часів і в усіх народів було найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб. Його присутність зігрівала людей, гуртувала у єдину спілку, продовжувала родовід. Хліб надихав поетів і мислителів, сприяв появі пісень і дум: Ти, вседержителю в небі, на морі і суші, – Хлібе єдиний для всіх поколінь і світів, День мій грядущий, день […]...
- “Береться мудрість не із заповітів, а із шукань і помилок гірких… ” (за драматичною поемою “Ярослав Мудрий”) Я гадаю, що кожна людина хоча б раз за життя ставила собі питання: звідки береться мудрість? Чи є вона вродженим даром? Чи можна стати мудрим, читаючи книжки? Чи мудрість приходить сама собою із віком і досвідом, а ми не в змозі пришвидшити чи вплинути на цей процес? Своє бачення цієї проблеми пропонує нам Іван Кочерга. […]...
- Оповідь Оповідь – зображення подій і вчинків персонажів через об’єктивний виклад їх від першої особи, на відміну від розповіді – викладу від третьої особи. У літературнім творі О. здійснюється оповідачем. У порівнянні з розповіддю в О. виявляється більш безпосередній, фамільярний стосунок з адресатом....
- Твір на тему: Друзі пізнаються у біді (твір-оповідь з елементами міркування) Друзі пізнаються у біді (твір-оповідь з елементами міркування) Я дуже цінував свою дружбу із Вовкою. Ми – однокласники. Наші батьки працюють на авіаційному заводі. Вони теж друзі. Якось на уроці російської мови ми писали твір на тему “Друзі пізнаються у біді”. Не можу сказати, що я написав хороший твір. Навіть, мабуть, поганий. Це ж така […]...
- Мудрість сивого патріарха: афоризми Л. Толстого Російський письменник, філософ Лев Толстой народився у Ясній Поляні Тульської губернії. Саме там була написана більша частина його всесвітньо відомих творів. Загалові відомі його романи і повісті та ще принципи його світобачення, Що дістали назву “толстовство”. Однак Толстому належать філософсько-релігійні праці, спрямовані на моральне удосконалення людини, виявлення зла. Автор закликав не вдаватися до спротиву злу […]...
- Твір на тему: Випадок із життя (твір-оповідь) Випадок із життя (твір-оповідь) Я довго пам’ятатиму той день, коли вперше в житті переступив поріг школи. Це був надзвичайно святковий день. Велика, блискуча від сонячного проміння класна дошка, грудочки білої крейди, тривожні й хвилюючі звуки дзвоника здавалися мені дивовижними. Я довго шукав свій клас, тому ввійшов до нього майже останнім. Сісти довелося на останній парті. […]...
- Роман Хованець – Любов, присвячена мені Волосся Ваше, мамо, посивіле Для мене завжди буде золотим. Обличчя Ваше, мамо, постаріле Для мене завжди буде молодим. А ваші руки, мамо, ваші руки Натруджені, поморщені, худі… Нехай мої зігріють поцілунки – Подайте ж руку, мамо… Як тоді, Так хочу щоб Ви, мамо, пригадали – Ходили ми у сад, до черешень, І відра повні ягід […]...
- Мозолевський Борис – Вірність Лице було порепане. В’їдався в очі піт. Я хвацько правив гребкою – Колгоспник в десять літ. В кальсонах з бригадира,- Аби не без штанів,- Зоря моя ходила На дні тих клятих днів. Які я тою гребкою Тоді творив діла! Черствим шматком не гребала Душа моя мала. Худенькими плечима Ми підпирали звід, Щоб світла Батьківщина Цвіла […]...
- Зустріч із Григорієм Сковородою (мої фантазії) У Сковородинівку ми приїхали з батьками на кілька днів у гості до тітки Марії, яка вже була на пенсії і весь час порпалася то на городі, то коло курей. Після звичайних радісних привітань і обіду в колі родичів я вирішив прогулятися до Сковородинівських місць, там завжди було так затишно, привітно і красиво. … Підходжу до […]...
- Світи, світи, місяченьку, та й на мій перелаз скорочено – Родинно-побутові пісні “Світи, світи, місяченьку, та й на мій перелаз, (2) Прийди, прийди, мій миленький, до мене ще хоть раз”. “Я до тебе більш не прийду, нехай хтось інший іде, (2) Єсть у мене друга дівчина, вона на мене жде”. “Ой коли б я крила мала ще й солов’я очі, (2) Я б до тебе прилетіла серед […]...
- Леся Українка – Re (Пісня. Вrioso) Реве-гуде негодонька, Негодоньки не боюся, Хоч на мене пригодонька, Та я нею не журюся. Гей ви, грізні, чорні хмари! Я на вас збираю чари, Чарівну добуду зброю І пісні свої узброю. Дощі ваші дрібненькії Обернуться в перли дрібні, Поломляться ясненькії Блискавиці ваші срібні. Я ж пущу свою пригоду Геть на тую бистру воду, Я розвію […]...
- Микола Вінграновський – Юлії Іполитівні Солнцевій Мене осяяння сповняє перед Вами Від Ваших дум і серця висоти. Я образ Ваш небесними словами В своїй душі навіки засвітив. Всі Ваші дні, як птахів перелеття, Лягли за велетнем в суворості доріг. Тягар трудів, тягар його безсмертя, Як щастя знак, на Ваші плечі ліг. Хвала і честь Вам, героїчна жінко! В стражданні Ви пішли […]...
- Христина Головко – Мої кити мене не слухають Мої кити мене не слухають, І Всесвіт мій – знов на друзки, Твої світи мене підслухують Говорить ехо навпаки. Мої кити мене не знають, Холодний океан думок В мою безодню заливають, Свинцем гартують там зірок. Мої кити вже не в орбіті, В пустотах і глибинах дна Із сумнівів їх тягнуть сіті, У ерах смутку без […]...
- Іван драч – Без тебе світ – це тьмавий морок Без тебе світ – це тьмавий морок. Без тебе не біжить вода. Без тебе кожен камінь – ворог, Подушка каменем тверда. Без тебе сонце – повне ночі, Без тебе ночі – без кінця, Для тебе ж ночі я доточую, Для тебе місяця – вінця. Без тебе небо – повне криги, Стоять в душі самі льоди, […]...
- Василь Стус – Господи, гніву пречистого Господи, гніву пречистого Благаю – не май за зле. Де не стоятиму – вистою. Спасибі за те, що мале Людське життя, хоч надією Довжу його в віки. Вірою тугу розвіюю, Щоб був я завжди такий, Яким мене мати родила І благословила в світи. І добре, що не зуміла Мене од біди вберегти....
- Антонич Богдан-Ігор – Слово до розстріляних Це правда: кров з каміння може змити дощ, Червона місяця хустина може стерти, Але наймення ваші багряніш від рож Горять у пам’яті на плитах незатертих. Змагались ви уперто й мріяли, й жили, Кохались у суворості, як ми у гулях, І ваші очі сяли вічністю, коли У серці, мов зоря, застрягла біла куля. Грудень 1934...
- Василь Симоненко – Герострат Нащо мене засуджено до страти? Нікчемні люди, ваш нікчемний суд Не обезглавив слави Герострата – Я єсьм живий, і я творю свій труд! Забуті зодчі, мулярі забуті, І прахом взято скульптора ім’я. На попелі їх дум встаю, із каламуті, Іду у всесвіт і в безсмертя я. Кляніть мене, кривіться від огиди, Несіть мені прокльони і […]...
- Павло Тичина – Не Зевс, не Пан, не Голуб-дух Не Зевс, не Пан, не Голуб-дух, – Лиш Сонячні Кларнети. У танці я, ритмічний рух, В безсмертнім – всі планети. Я був – не Я. Лиш мрія, сон. Навколо – дзвонні згуки, І пітьми творчої хітон, І благовісні руки. Прокинусь я – і я вже Ти: Над мною, підо мною Горять світи, біжать світи Музичною […]...
- Дмитро Павличко – За нас За нас, оспалих і німих, За нас, навиклих до кормиг, За нас, розсварених нікчем, За нас, шматованих бичем, За нас, повсталих із труни, За нас, тремких, як біль струни, За нас, тружденних, як бджола, За нас, вже спалених дотла, За нас, не тямлячих путі, Чечня вмирає на хресті. За нашу мрію майову, За мову, ще […]...
- Володимир Сосюра – Марії Якби помножити любов усіх людей, Ту, що була, що є й що потім буде, То буде ніч. Моя ж любов – як день, Не знають ще чуття такого люди. Якби зібрати з неба всі зірки І всі сонця з усіх небес на світі, – Моя любов горітиме яркіш За всі сонця, на тисячі століттів. Якби […]...
- Катерина Кочетова – Відкрий мені приховані світи Відкрий мені приховані світи В своєму серці, де весна панує, Я спробую по тим стежкам піти, Де вітер ранок росами малює. Веди мене у неозору даль, Дізнатися хочу, про що ти мрієш, Із хмарами я розжену печаль, А ти, мов сонце, поглядом зігрієш. Тримай мене за руку й не пускай, Я збережу секрети твого світу, […]...
- Леся Українка – “Ви щасливі, пречистії зорі… “ Ви щасливі, пречистії зорі, Ваші промені – ваша розмова; Якби я ваші промені мала, Я б ніколи не мовила слова. Ви щасливі, високії зорі, Все на світі вам видко звисока; Якби я так високо стояла, Хай була б я весь вік одинока. Ви щасливі, холоднії зорі, Ясні, тверді, неначе з кришталю; Якби я була зіркою […]...
- Павло Тичина – О панно Інно О панно Інно, панно Інно! Я сам. Вікно. Сніги… Сестру я Вашу так любив – Дитинно, злотоцінно. Любив? давно. Цвіли луги… О панно Інно, панно Інно, Любові усміх квітне раз – ще й тлінно. Сніги, сніги, сніги… Я Ваші очі пам’ятаю, Як музику, як спів. Зимовий вечір. Тиша. Ми. Я Вам чужий – я знаю. […]...
- Дмитро Загул – Сонце і серце Високе сонце! Золотий вогонь Ти вічно сієш у світи холодні. Вони беруть тепло з твоїх долонь, Як жебраки, обдерті та голодні. Як жебраки, обдерті та голодні, Беруть вони життя з твоїх долонь, Хоча й нічим оддячитись не годні Тобі за твій дармований вогонь. Але в тобі, бездонне джерело, Того тепла незгиблені безодні. І скільки ти […]...
- Олеся Сенченко – Ваш погляд так щемить, бува, в мені Ваш погляд так щемить, бува, в мені. І якось дивно: скільки ж ми знайомі? Якихось щасних два десятки днів І ще з десяток фото у альбомі. Та щось таке, як втолена жага Гарячим ранком літньої суботи, До мене ваші очі простяга, Які вночі світилися навпроти. І, може бути, світло це здалось, Тому що почуттям завжди […]...
- Григорій Чубай – Я трава прадавня дика трава Я трава прадавня дика трава До билиночки вирвана до стеблиночки Витоптана і врешті гудроном гарячим Напоєна і здавалось назавжди Під ним похована Та сьогодні вранці я потрощила Ваші асфальти Росту Ось я вже вам по пояс Ось я вже вам по шию Ось я вже вам по очі І дивлюся ув очі віщо Ось я […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Романтизм Над морем в хмарах марить чорна галич, Ліричний місяць потопає в тінь. І дикі скелі й синя далечінь. Пливуть похмурі Байрона ушкали. В городі в темну ніч самітний Вертер На зір вазі сам важить світ і серце Своє й сумує, що живе, не вмер ще. О ти, покрово хворих серць, о смерте! Є два світи: […]...
- Олеся Крисько – І якби на усіх тих вокзалах І якби на усіх тих вокзалах, Де ти зупинятимешся, Готували би каву таку, Як мені до смаку – З молоком, А не так, як ти любиш – геть чорну, Ти би згадував те, Як щоранку мене Переконував, Що було б до снаги, Якби свої смаки Я змінила і стиль, Та, пробач, тебе зовсім не слухала… […]...
- Микола Руденко – Здавалося, усе позаду Здавалося, усе позаду, Пригасло те, що я несу. І старість вийшла у засаду, Щоб вигострить тупу косу. Та був удар… Розверзлось небо Серед космічних мерехтінь, І ти покликала до себе, Великих думань віща тінь. Я грівсь на материнськім лоні, Немов сповите немовля. М’ячем блакитним на долоні Лежала крихітна Земля. З’єднавши тіні й напівтіні, Майбутнє з […]...
- Микола Руденко – Туман, туман Туман, туман… Як бинт до гнійних ран. Чи сонце вигляне хоча б у травні?.. Коли на вишки падає туман, Ми з вільним світом майже рівноправні. Що розпогодиться – нема приміт В газетній сліпо зверстаній колонці. А де він є сьогодні – вільний світ? Мо’, на Юпітері або на Сонці. Всміхаєтесь? Якщо немає крил, То й […]...
- Ірина Скакун – Не люблю я дочитувать ваші книги Не люблю я дочитувать ваші Книги – На останній сторінці мене полишає відчай. Як в останній день снігу приходить на землю відлига, Так між нами лягає пес на наймення Вічність. Ми лишаєм напам’ять кишеням зім’яті серветки, Їхні нутрощі повні, як наш знавіснілий розум… Так стрічаємось ми – технарі і останні поетки Й в кулуарах життя […]...
- Ви щасливі, пречистії зорі (скорочено) – Українка Леся Ви щасливі, пречистії зорі, Ваші промені – ваша розмова; Якби я ваші промені мала, Я б ніколи не мовила слова. Ви щасливі, високії зорі, Все на світі вам видно звисока; Якби я так високо стояла, Хай була б я весь вік одинока. Ви щасливі, холоднії зорі, Ясні, тверді, неначе з кришталю; Якби я була зіркою […]...
- Микола Вінграновський – Учора ще я в цьому колі жив Учора ще я в цьому колі жив, Я думав, що ж, міщани, ну, міщани, Із пледами, торшерами, борщами, Вареннями з малин, суниць, ожин, З лимонів, клюкв, смородин, абрикосів, Із райських яблук, аличі, брусниць, Айви, кизилу, сливи, полуниць, З вишень японських, горобин московських, Із київського місяця і зір, Варення із повітря, З неба, З моря – […]...
- Юлія Кириленко – Лист від музи Я пишу тобі сотні літ, Доки небо світанком тішиться, Доки кров досягає ланіт, Твого тихого раю грішниця. Ти до себе мене візьми, Заварю тобі чаю із м’яти, Замість ковдри укрию крильми, Щоб було тобі солодко спати. Я напою твою пам’ять словом, Чистим словом, без домішок хмелю, І тікатиму завжди раптово, Щоби ти не звикав до […]...
Жанр твору дім на горі.