Муха й Бджола (скорочено) – Глібов Леонід
Весною Муха-ледащиця
Майнула у садок
На ряст, на квітки подивиться,
Почуть Зозулин голосок.
От примостилась на красолі
Та й думає про те,
Що як то гарно жить на волі.
Коли усе цвіте.
Сидить, спесиво (1) поглядає.
Що робиться в садку;
Вітрець тихесенько гойдає.
Мов панночку яку…
Побачила Бджолу близенько:
– добридень! – каже їй. –
Оддиш хоч трохи, моя ненько.
Сідай отут мерщій.
– Та ніколи мені сидіти, –
Одвітує Бджола, –
Вже час до пасіки летіти:
Далеко від села.
– Яка
На світі доленька твоя:
Раненько встане, пізно ляже…
Мені б отак – змарніла б я.
За тиждень би головоньку схилила.
Моє життя, голубко мила, –
Талан як слід:
Чи де бенкет (2), чи де обід.
Або весіллячко, родини, –
Такої гарної години
Ніколи не втеряю я:
І їм, і ласую доволі, –
Не те що клопоти у полі
І праця бідная твоя! –
На річ таку Бджола сказала:
– Нехай воно і так;
Та тільки он що я чувала,
Що Муху зневажає всяк,
Що де ти не поткнешся
Або до страви доторкнешся, –
Тебе ганяють скрізь: Непрохана не лізь.
–
Десь довелось тобі почуть!..
Запевне, дурень дурня слуха…
Велике діло – проженуть!
Не можна в двері – я в кватирку
Або пролізу в іншу дірку –
І зась усім!
Нехай ся байка мухам буде.
Щоб не сказали часом люде,
Що надокучив їм.
(1) Спесиво – зарозуміло, чванькувато.
(2) Банкет – урочистий обід, сніданок або вечеря, що влаштовуються на честь кого-небудь.
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
Кажуть, що нахабство – друге щастя. Про тих, хто користується таким девізом у житті, в алегоричній формі говорить Л. Глібов у бай ці “Муха й Бджола”. Бджола – трудяща людина, яка не може без праці. хоче жити чесно заробленим. Муха – це та людина, що живиться чужою працею, нахабно забирає придбане, зроблене іншими, ще й хизується при цьому. Таких людей-нероб зневажали раніше й зневажають тепер.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Леонід Глібов – Муха й Бджола МУХА Й БДЖОЛА Весною Муха-ледащиця Майнула у садок На ряст, на квіти подивиться, Почуть Зозулин голосок. От примостилась на красолі Та й думає про те, Що як то гарно жить на волі, Коли усе цвіте. Сидить, спесиво поглядає, Що робиться в садку; Вітрець тихесенько гойдає, Мов панночку яку… Побачила Бджола близенько: – Добридень! – каже […]...
- Байка багато чого навчить (за байками Л. Глібова “Щука”, “Муха й Бджола”, “Жаба і Віл”) Леонід Глібов відомий в українській літературі передусім як поет-байкар. Він вважається творцем нової байки. У своїх творах Л. Глібов зобразив суттєві явища життя, безправне становище кріпаків, пихатість чиновників, недолугість тогочасних судів. Автор висміював хитрі та підступні вчинки людей, лицемірство, егоїзм, жадібність, заздрість, лінощі та багато інших негативних рис характеру. Ось хитра і підступна Лисичка – […]...
- Слон і муха (скорочено) – дудар Євген Учені мухи зібралися на симпозіум, щоб розглянути походження приказки “Не робіть з Мухи Слона”. Муха-доповідач сказала, що приказка неправильна. Виходить, що первинним був Слон, а Муха – вторинною, тоді як усе навпаки. і вислів має звучати “Не робіть із Слона Муху”. Муха-співдоповідач сказала, що Слон не вартий жодної уваги, адже він не вміє ні літати, […]...
- Жаба й Віл (скорочено) – Глібов Леонід Раз Жаба вилізла на берег подивиться Та й трошечки на сонечку погріться. Побачила Вола Та й каже подрузі тихенько (Вигадлива була!): – Який здоровий, моя ненько! Ну що, сестрице, як надмусь. То й я така зроблюсь? От будуть жаби дивуваться! – І де вже, сестро, нам рівняться… – Казать їй друга почала; А та не […]...
- Цуцик – Глібов Леонід Раз на вікні, у панському будинку, Патлатий Цуцик спочивав; То ляже на бочок, то догори на спинку Або на лапки морду клав. Якраз проти вікна, звичайно під барканом, Дворовий пес Бровко лежав І думав: “Бач, яким він паном, Ледачий Цуцик, став”. – Здоров був, Цуцику! Знічев’я спочиваєш? – Прийшовши під вікно. Бровко озвавсь. – Се […]...
- Леонід Глібов – Цуцик ГЛІБОВ ЛЕОНІД ЦУЦИК Раз на вікні, у панському будинку, Патлатий Цуцик спочивав; То ляже на бочок, то догори на спинку Або на лапки морду клав. Якраз проти вікна, звичайно під барканом, Дворовий пес Бровко лежав І думав: “Бач, яким він паном, Ледачий Цуцик, став”. – Здоров був, Цуцику! Знічев’я спочиваєш? – Прийшовши під вікно. Бровко […]...
- Григорій Сковорода – Бджола та шершень (СКОРОЧЕНО) ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА БДЖОЛА ТА ШЕРШЕНЬ (СКОРОЧЕНО) Шершень спитав у Бджоли, чому вона така дурна. Адже, добре знаючи, що плоди її праці корисніші для людей, ніж для неї самої, та до того ж часто їй шкодять, приносячи замість нагороди смерть, Бджола не перестає робити дурниці – збирає мед. Бджола відповіла своєму радникові, що дурень він сам. […]...
- Бджола та Шершень (більш стисло) скорочено – Сковорода Григорій Шершень звертається до Бджоли й говорить, що вона дурна, працює-працює, а плодами її праці користуються інші, замість вдячності ще й інколи шкоду заподіюють їй. Бджола відповіла, що мед люблять усі, й вона 6 могла добувати його злодійським способом. Але для неї радість більше збирати мед, аніж його споживати, – вона живе для цього; а безділля […]...
- Щука (скорочено) – Глібов Леонід На Щуку хтось бомагу в суд подав, Що буцімби вона такеє виробляла. Що у ставку ніхто життя не мав: Того заїла в смерть, другого обідрала. Піймали Щуку молодці Та в шаплиці (1) Гуртом до суду притаскали, Хоча чуби й мокренькі стали. На той раз суддями були Якіїсь два Осли, Одна нікчемна Шкапа Та два стареньких […]...
- Бджола та Шершень (скорочено) – Сковорода Григорій 1722-1794 Шершень спитав у Бджоли, чому вона така дурна. Адже, добре знаючи, що плоди її праці корисніші для людей, ніж для неї самої, та до того ж часто їй шкодять, приносячи замість нагороди смерть, Бджола не перестає робити дурниці – збирає мед. Бджола відповіла своєму радникові, що дурень він сам. Мед до вподоби й ведмедю, […]...
- Хто сестра і брат? (скорочено) – Глібов Леонід “Глянь на мене, вітрику, чи гарно прибралась? Рано до схід сонечка росою вмивалась, Є у мене листячко, пахучії квіти. Чому ж мені, вітрику, ой чом не радіти? Краще в полі нашому над мене немає. Аж до моря славонька про мене літає. Із моєї сипанки (1) смачна страва буде, Поливку і маслечко дадуть добрі люде!” “Рівна, […]...
- Квіткове весілля (скорочено) – Глібов Леонід Алегоричний жарт У вишневому садочку. Під вербою, в холодочку, Щоб лихо прогнать І щоб долю звеселити, Заходились наші квіти Весілля гулять. Не було б таких новинок, Та хрещатенький (1) Барвінок Усіх здивував. Він Фіалочку блакитну. Наче панночку тендітну. За себе узяв. Посередині в таночку, У зеленому віночку, Танцює Будяк. Кругом свашки, і сусідки, І Фасолі, […]...
- Хто розмовляє? (скорочено) – Глібов Леонід “Ой я бідна удовиця, – Стала хникать жалібниця, – Он калина, – їй не так! Кажуть, пісні їй складають, А про мене забувають, І ніхто ніде ніяк!..” “Стій лиш! Слава не брехуха, – Обізвалась джеркотуха, – Розбирає, що і як! От я славі догодила, Кашку діточкам варила, А тобі не вдасться так”. Критика, коментарі до […]...
- Що за птиця? (скорочено) – Глібов Леонід Між людьми, як пташка, в’ється, У людей і їсть, і п’є; Ходить старець, просить, гнеться, А у неї всюди є. Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло): Цікавий короткий акровірш про муху (це читається з перших літер кожного рядка) підмічає характерні особливості комахи – вона набридлива, може влетіти в будь-яку шпаринку, завжди непрохана гостя, бере все, […]...
- “Химерний, маленький” (скорочено) – Глібов Леонід Химерний, маленький, Бокастий, товстенький Коханчик удавсь; У тісто прибрався. Чимсь смачним напхався, В окропі купавсь. На смак уродився, Ще й маслом умився, В макітрі скакав… Недовго нажився, У дірку скотився. Круть-верть – та й пропав. Хотів був догнати – Шкода шкандибати: Лови не лови! А як його звати – Лінуюсь сказати, А нуте лиш ви! […]...
- Хвалькувата муха – Народні байки ХВАЛЬКУВАТА МУХА Раз тягнули чотири волики тяженький плуг вечором з поля додому. Тягнуть вони, тягнуть; аж надлітає уперта муха, сідає собі поважно на ріг одного вола і їде з ним помаленьку. Надлітає тим часом друга муха і питає тую, що сидить на розі вола: – А ти звідки їдеш, сестро? – 3 поля,- відповідає вона,- […]...
- Леонід Глібов – Жаба й Віл ЖАБА Й ВІЛ Раз Жаба вилізла на берег подивиться Та й трошечки на сонечку погріться. Побачила Вола Та й каже подрузі тихенько (Вигадлива була!): – Який здоровий, моя ненько! Ну що, сестрице, як надмусь, То й я така зроблюсь? От будуть жаби дивуваться! – І де вже, сестро, нам рівняться… – Казать їй друга почала; […]...
- Леонід Глібов – Лисиця-жалібниця ГЛІБОВ ЛЕОНІД ЛИСИЦЯ-ЖАЛІБНИЦЯ У тихому гаю Лисичка щастя мала, Як у своїм добрі, жила, гуляла; Ніхто її там не лякав, І вдень, і ввечері там соловей співав, І пташки пурхали, зозуленька кувала; Скрізь зеленіло, все цвіло; Так гарно, любо там було. Лисиця так собі казала: – От де по правді можна жить І доленьку хвалить, […]...
- Леонід Глібов – Зозуля і півень ГЛІБОВ ЛЕОНІД ЗОЗУЛЯ Й ПІВЕНЬ – Як ти співаєш, Півне, веселенько… – А ти, Зозуленько, ти, зіронько моя, Виводиш гарно так і жалібненько, Що іноді аж плачу я… Як тільки що почнеш співати, Не хочеться й пшениченьки клювати,- Біжиш в садок мерщій… – Тебе я слухала б довіку, куме мій, Аби б хотів співати… – […]...
- Охрімова свита – Глібов Леонід Була в Охріма сіра свита, Так хороше пошита: Іззаду вусики з червоного сукна; На комірі мережечка така, що на! – Хоч голові носити. Дурний Охрім не вмів її глядіти, Таскав, коли й не слід таскать. Раз став він свиту надягать,- Аж дивиться – рукава вже продрались. От мій Охрім, щоб люди не сміялись, Налагодивсь латать. […]...
- Зозуля і півень – Глібов Леонід – Як ти співаєш, Півне, веселенько… – А ти, Зозуленько, ти, зіронько моя, Виводиш гарно так і жалібненько, Що іноді аж плачу я… Як тільки що почнеш співати, Не хочеться й пшениченьки клювати,- Біжиш в садок мерщій… – Тебе я слухала б довіку, куме мій, Аби б хотів співати… – А ти, голубонько, ти, кралечко […]...
- Лисиця-жалібниця – Глібов Леонід У тихому гаю Лисичка щастя мала, Як у своїм добрі, жила, гуляла; Ніхто її там не лякав, І вдень, і ввечері там соловей співав, І пташки пурхали, зозуленька кувала; Скрізь зеленіло, все цвіло; Так гарно, любо там було. Лисиця так собі казала: – От де по правді можна жить І доленьку хвалить, В добрі кохаться, […]...
- Леонід Глібов – Пісня ГЛІБОВ ЛЕОНІД ПІСНЯ Скажіть мені” добрі люди, В кого я вдалася,- Ще на світі не нажилась, А в журбу здалася? Чи вийду я у садочок – Важенько вздихаю… Чи співала б, чи летіла б – І сама не знаю. Чи вийду я до річеньки – Оггять зажурюся… Все дивлюся в степ широкий Та й не […]...
- Леонід Глібов – Охрімова свита ГЛІБОВ ЛЕОНІД ОХРІМОВА СВИТА Була в Охріма сіра свита, Так хороше пошита: Іззаду вусики з червоного сукна; На комірі мережечка така, що на! – Хоч голові носити. Дурний Охрім не вмів її глядіти, Таскав, коли й не слід таскать. Раз став він свиту надягать,- Аж дивиться – рукава вже продрались. От мій Охрім, щоб люди […]...
- Пісня – Глібов Леонід Скажіть мені” добрі люди, В кого я вдалася,- Ще на світі не нажилась, А в журбу здалася? Чи вийду я у садочок – Важенько вздихаю… Чи співала б, чи летіла б – І сама не знаю. Чи вийду я до річеньки – Оггять зажурюся… Все дивлюся в степ широкий Та й не надивлюся. За хвилею […]...
- Леонід Глібов – Вовк та ягня ГЛІБОВ ЛЕОНІД ВОВК ТА ЯГНЯ На світі вже давно ведеться, Що нижчий перед вищим гнеться, А більший меншого кусає та ще й б’є – Затим що сила є… Примір не довго б показати, Та – цур йому! Нащо чіпать?.. А щоб кінці як-небудь поховать, Я хочу байку розказати. Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне Ягня […]...
- Вовк та ягня – Глібов Леонід На світі вже давно ведеться, Що нижчий перед вищим гнеться, А більший меншого кусає та ще й б’є – Затим що сила є… Примір не довго б показати, Та – цур йому! Нащо чіпать?.. А щоб кінці як-небудь поховать, Я хочу байку розказати. Улітку, саме серед дня, Пустуючи, дурне Ягня Само забилося до річки – […]...
- Коротко про “Бджола та Шершень” Жанр: байка. Головна ідея: праця має стати для людини природною потребою і “найсолодшою поживою” (ідея спорідненої праці). Головні герої: Бджола, Шершень. Про твір: байки в Г. Сковороди стислі й лаконічні, вони складаються з двох частин: у першій частині коротко розповідається про якийсь випадок, а в другій – подано мораль, яку автор називає “силою”. Інколи друга […]...
- Леонід Глібов – Синиця ГЛІБОВ ЛЕОНІД СИНИЦЯ Синиця славу розпустила, Що хоче море запалить, Що море буцімто згорить,- Така, бач, є у неї сила. За вітром слава полетіла По всіх усюдах і кутках, По байраках і по садках, Далеко – аж за синє море… Усім, хто був на морі, горе! Ану – до берега тікать, Мерщій добро своє ховать […]...
- Синиця – Глібов Леонід Синиця славу розпустила, Що хоче море запалить, Що море буцімто згорить,- Така, бач, є у неї сила. За вітром слава полетіла По всіх усюдах і кутках, По байраках і по садках, Далеко – аж за синє море… Усім, хто був на морі, горе! Ану – до берега тікать, Мерщій добро своє ховать Од проклятущої Синиці. […]...
- Леонід Глібов – Щука ГЛІБОВ ЛЕОНІД ЩУКА На Щуку хтось бомагу в суд подав, Що буцім би вона такеє виробляла, Що у ставку ніхто життя не мав: Того заїла в смерть, другого обідрала. Піймали Щуку молодці Та в шаплиці Гуртом до суду притаскали, Хоча чуби й мокренькі стали. На той раз суддями були Якіїсь два Осли, Одна нікчемна Шкапа […]...
- Щука – Глібов Леонід На Щуку хтось бомагу в суд подав, Що буцім би вона такеє виробляла, Що у ставку ніхто життя не мав: Того заїла в смерть, другого обідрала. Піймали Щуку молодці Та в шаплиці Гуртом до суду притаскали, Хоча чуби й мокренькі стали. На той раз суддями були Якіїсь два Осли, Одна нікчемна Шкапа Та два стареньких […]...
- Леонід Глібов Леонід Глібов. (1827-1893). Л. І. Глібова Іван Франко назвав поряд з Гребінкою найкращим українським баснописьцем, а його ліричні вірші – перлинами української лірики. Народився Леонід Іванович Глібов 5 березня 1827 року в селі Веселий Поділ Хорольського повіту на Полта0жвщині. Батько його, Іван Назарович, лужив управителем у місцевих багатих панів Родзянків. Після поділу маєтку між братами […]...
- Глібов Леонід – Загадки і жарти дідуся Кенира (Збірка) 1958 рік, видавництво “Книжково-журнальне видавництво Львів” ВЕСНЯНКА “Весна прийшла! Тепло знайшла!” – Кричать дівчатка й хлопчики. “Цвірінь! Цвірінь! Журбу покинь!” – Клопочуться горобчики. Прибіг дідок, Зліз на горбок, У хаті буть не хочеться. Тепляк дмухнув, Крилом махнув По бороді лискочеться. Все ожило, Все розцвіло, І рій дітей привітненьких На той горбок Несе вінок З фіалочок […]...
- Леонід Глібов – Журба Стоїть гора високая, Попід горою гай, Зелений гай, густесенький, Неначе справді рай. Під гаєм в’ється річенька, Як скло вона блищить; Долиною зеленою Кудись вона біжить. Край берега, у затишку, Прив’язані човни; А три верби схилилися, Мов журяться вони, Що пройде любе літечко, Повіють холода, Осиплеться їх листячко, І понесе вода. Журюся й я над річкою… […]...
- Мірошник – Глібов Леонід Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві неабищо він: Про се гаразд усякий знає, Хто хлібець має. Млин у Мірошника був водяний. Мірошник той Хомою звався, І був він чоловік такий, Що не гаразд за діло брався; А інший раз Буває дорогий і час. Вода раз греблю просмоктала… Ну що ж! Узять би й загатить. Так […]...
- Шелестуни – Глібов Леонід В одній долині, під горою, Високий явір зеленів; Край берега над чистою водою Широкі віття розпустив; Листочки з вітриком, жартуючи, шептались: – Ану, голубчику, ще, ще дихни! – Бач, братику, які ми повдавались Веселії Шелестуни! Якби не ми з тобою шелестіли, То хто б долину звеселяв І з ким би ти тут, вітрику наш милий, […]...
- Квіти – Глібов Леонід У гарному будинку на вікні Бриніли Квіти у макітрі; Тихесенько вони гойдалися на вітрі, Радіючи весні. На другому вікні стояли інші Квіти: З паперу зроблені і шовком перевиті, На дротяних стебельцях, наче мак,- Хто йде, дивується усяк… Чого тепер не роблять люде! Без коней їздять,- ще колись І не такеє диво буде: От-от – дивись […]...
- Глібов Леонід – Біографія Леонід Іванович Глібов народився 4 березня (21 лютого) 1827 р. в с. Веселий Поділ на Полтавщині. Батько майбутнього письменника був управителем маєтків поміщиків Родзянків у с. Веселий Поділ, а згодом – ус. Горби. Там Глібов пізнавав красу народних звичаїв і пісень. Мати розповідала йому про батька і сина Гоголів, з якими була знайома. З дитинства […]...
- Леонід Глібов – Квіти ГЛІБОВ ЛЕОНІД КВІТИ У гарному будинку на вікні Бриніли Квіти у макітрі; Тихесенько вони гойдалися на вітрі, Радіючи весні. На другому вікні стояли інші Квіти: З паперу зроблені і шовком перевиті, На дротяних стебельцях, наче мак,- Хто йде, дивується усяк… Чого тепер не роблять люде! Без коней їздять,- ще колись І не такеє диво буде: […]...
Проблема бездуховності людини сто тисяч.